Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України»




НазваУказ Президента «Про створення Секретаріату Президента України»
Сторінка1/11
Дата конвертації23.03.2013
Розмір1.89 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

  1. Порядок проведення слухань у комітетах ВРУ



  1. Організація роботи секретаріату ПУ.

Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» від 14.10.05 з наступними змінами.

Указ Президента «Питання Секретаріату Президента України» від 04.11.05 р. з наступними змінами. Цим указом затверджується «Положення про Секретаріат Президента України».

Секретаріат здійснює правове, організаційне, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Президента.

Секретаріат створено як допоміжний орган для забезпечення здійснення Президентом його повноважень.

Структура:

  1. Глава Секретаріату

  2. Перший заступник

  3. 9 заступників

  4. Представники Президента:

  • У Верховній Раді

  • У Кабінеті Міністрів

  • У АРК

  1. Прес-секретар

  2. Радники

  3. Офіс Президента

  4. Головна служба організаційного забезпечення

  5. Служба інформаційної політики

  6. Державно-правова служба

  7. Режимна секретна

  8. Служба документального забезпечення

  9. Служба кадрової політики

  10. Служба політичного аналізу

  11. Служба зовнішньої політики

  12. Служба безпекової і оборонної політики

  13. Служба з питань діяльності правоохоронних органів

  14. Служба соціально-економічного розвитку

  15. Служба з питань освіти, науки

  16. Служба з питань громадянства

  17. Служба з питань помилування

  18. Служба з питань звернень громадян

Секретаріат:

- аналізує політичні, економічно-соціальні процеси і за результатами аналізу готує і подає Президенту інформаційні матеріали

- забезпечує підготовку проектів послань Президента до народу і до Верховної Ради

- забезпечує підготовку проектів указів і розпоряджень Президента

- здійснює експертизу прийнятих ВР законів, що надійшли на підпис Президенту, готує пропозиції щодо підписання законів або застосування права вето

- офіційно оприлюднює закони і акти Президентка

- забезпечує підготовку проектів законів, що вносяться до ВР в порядку законодавчої ініціативи

- підготовка проектів конституційних подань Президента до Конституційного Суду України

- контроль за виконанням актів Президента

- організація прийому громадян, розгляд звернень громадян

- ін

3. Організаційні форми діяльності комітетів ВРУ ші повноваження.

1) засідання комітетів

2) виступ з доповідями і співдоповідями

3) діяльність підкомітетів (підготовчий комітет)

4) діяльність робочих груп

5) спільні засідання

З доповідями комітети у випадках, коли вони розроблені і вносяться законопроектами на розгляд ВРУ.

Із співдоповідями – комітети виступають у виняткових випадках по кандидатурах посадових осіб.

Підкомітети – комітет створює із свого складу для забезпечення основних напрямів своєї діяльності. Кількісний склад підкомітету не менше трьох. Особа може входити до складу кількох комітетів. Голова підкомітету обирається більшістю зі складу комітету.

Робочі групи створює комітет для підготовки проектів актів ВРУ, а також проектів актів комітету. Склад робочої групи: члени комітету, інші депутати (не з цього комітету), співробітники науково-дослідних інститутів і навчальних закладів; інші фахівці. Фахівці – на контрактній основі.

Відрізняється група від комітету призначенням і складом (підкомітет посідають лише члени комітету).

Спільні засідання:

1. Спільні засідання комітетів скликаються за ініціативою відповідних комітетів або за дорученням Верховної Ради України.
2. Спільні засідання комітетів веде один із голів цих комітетів за взаємною згодою. За дорученням Верховної Ради України або Голови Верховної Ради України спільні засідання комітетів можуть вести відповідно Голова Верховної Ради України або його заступники.
3. Голосування з обговорюваних на спільному засіданні комітетів питань проводяться окремо кожним комітетом.
4. Акти, прийняті на спільному засіданні комітетів, підписуються головами та секретарями відповідних комітетів.

  1. Організація взаємодії ПУ і ВРУ.

Організація роботи Президента України у взаємодії з парламентом здійснюється у процесі реалізації таких повноважень, як:

а) призначення позачергових виборів до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;

б) припинення повноважень Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

в)підписання законів, прийнятих Верховною Радою України;

г)застосування права вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

Виконання своїх повноважень у Верховній Раді України Президент України організує через Постійного представника Президента України у Верховній Раді України (далі — Постійний представник). Це посадова особа, яка уповноважена Президентом України забезпечувати взаємодію між ним і Верховною Радою України щодо розв'язання питань, які виникають у взаємовідносинах Президента України та Верховної Ради України. У своїй діяльності Постійний представник керується Конституцією України, законами України, указами і розпорядженнями Президента України та Положенням про Постійного представника. Його призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Строк його повноважень обмежується строком повноважень Президента України. Він підпорядковується безпосередньо Президентові України. Його посада за своїм статусом прирівнюється до посади заступника Глави Адміністрації Президента України.

Основні завдання Постійного представника:

•участь у забезпеченні здійснення повноважень Президента України у Верховній Раді України;

•підтримання від імені Президента України постійних зв'язків з Верховною Радою України, її органами та посадовими особами;

•участь у підготовці проектів законів, матеріалів до доповідей, звернень та інших документів, які вносить Президент України на розгляд Верховної Ради України;

• представлення на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів та тимчасових комісій проектів законів, інших документів, внесених Президентом України;

• представлення пропозицій Президента України у Верховній Раді України при розгляді на її пленарних засіданнях питань щодо вето Президента України, застосованого ним до законів, які надіслані йому Верховною Радою України на підпис;

• інформування Президента України про хід та результати розгляду у Верховній Раді України та її органах внесених Президентом України документів.

На виконання основних завдань Постійний представник:

1)взаємодіє з комітетами і тимчасовими комісіями, депутатськими групами, фракціями, робочими органами Верховної Ради України, а також структурними підрозділами її апарату;

2)бере участь у засіданнях Верховної Ради України, її постійних та тимчасових комісій, депутатських груп, фракцій та також в інших заходах, що здійснюються Верховною Радою України, її органами та посадовими особами;

3) виступає на засіданнях Верховної Ради України, комітетів, тимчасових комісій та інших органів з обгрунтуванням внесених Президентом України проектів законів, пропозицій Президента України щодо прийнятих Верховною Радою України законів;

4)представляє подання Президента України до Верховної Ради України щодо одержання згоди на призначення осіб на посади, передбачені пунктами 11 і 14 ст. 106 Конституції України та кандидатури для призначення їх на посади Верховною Радою України відповідно до пунктів 18 і 21 ст. 85 Конституції України;

5)вносить пропозиції щодо кандидатур членів Уряду України та відповідальних працівників Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які представлятимуть у Верховній Раді України, законопроекти, внесені Президентом України;

6) бере участь у роботі узгоджувальних та інших комісій, експертних груп, що їх утворює Верховна Рада України за участю представників Президента України та Уряду України;

7)організовує зустрічі Президента України з головами комітетів та тимчасових комісій, керівниками депутатських груп і фракцій Верховної Ради України для обговорення актуальних питань, що мають взаємний інтерес;

8)знайомиться з проектами актів, що подаються Президентом України на розгляд Верховної Ради України;

9)взаємодіє під час підготовки необхідних матеріалів з радниками, помічниками, науковими консультантами, допоміжними органами і службами Президента України;

10)взаємодієзпосадовимиособамиКабінетуМіністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з питань зв'язків з Верховною Радою України;

11) виконує інші доручення Президента України.

Для здійснення своїх завдань Постійний представник має право:

а) брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України, колегій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади під час розгляду ними проектів нормативних актів, що готуються для подання на розгляд Верховної Ради України;

б) одержувати необхідні матеріали та інформацію від Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

в) вносити пропозиції щодо підготовки законопроектів, інших документів, які вносяться до Верховної Ради України Президентом України, здійснення експертизи проектів законів, постанов Верховної Ради України, внесених іншими суб'єктами законодавчої ініціативи та інших питань, що виникають у взаємовідносинах Президента України з Верховною Радою України;

г) утворювати експертні та робочі групи з окремих напрямів своєї діяльності, залучати спеціалістів, науковців та експертів для сприяння у здійсненні своїх функцій;

д) користуватися інформа ційними банками даних Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Організаційне забезпечення діяльності Постійного представника здійснює Управління забезпечення діяльності Постійного представника Президента України у Верховній Раді України (далі — Управління), яке є структурним підрозділом Адміністрації Президента України.

«Положення про порядок підготовки і внесення проектів актів Президента» затверджене Указом Президента від 15.11.2006 року. Згідно з цим положенням укази видаються Президентом з таких питань:

  1. Призначення Всеукраїнського референдуму

  2. Припинення повноважень Верховної Ради і призначення позачергових виборів

  3. Призначення послів

  4. Зупинення дії актів Кабінету Міністрів

  5. Скасування актів Ради Міністрів АРК

  6. Введення надзвичайного стану

  7. Призначення і звільнення суддів

  8. Помилування

  9. Питання громадянства

  10. Нагородження

  11. Введення в дію рішень РНБО

  12. Та інше

Згідно з цим же положенням розпорядження видаються з питань:

  • Про надання повноважень на ведення переговорів і на підписання міжнародних договорів

  • Про надання доручень

  • Про кадрові питання

  • Призначення і звільнення помічників

  • Про винесення на обговорення громадськості проектів законів, проектів актів Президента

  • Внесення змін до розпоряджень Президента

Згідно з цим же положенням проекти актів Президента мають право вносити:

  1. Кабінет Міністрів

  2. Рада Міністрів АРК

  3. Глава Секретаріату і його заступники

  4. Секретар РНБО

  5. Радники Президента

  6. Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, утворені Президентом.

  1. Порядок призначення виборів ПУ.

Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України. Про призначення виборів Президента України Верховна Рада України приймає постанову.
2. Верховна Рада України приймає постанову про призначення чергових або позачергових виборів Президента України з підстав, визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та цим Законом.
3. Верховна Рада України приймає постанову про призначення повторних виборів Президента України на підставі подання Центральної виборчої комісії.
Стаття 17. Строки призначення та проведення виборів
1. Чергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України.
2. Верховна Рада України призначає чергові вибори Президента України не пізніш як за сто тридцять днів до дня виборів. Верховна Рада України забезпечує опублікування рішення про призначення чергових виборів Президента України у засобах масової інформації.
3. Виборчий процес чергових виборів Президента України розпочинається за сто двадцять днів до дня виборів.
4. Позачергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю дев'яностоденного строку з дня:
1) проголошення Президентом України особисто заяви про свою відставку на засіданні Верховної Ради України;
2) опублікування рішення Верховної Ради України про підтвердження неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;
3) опублікування рішення Верховної Ради України про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;
4) прийняття постанови Верховної Ради України про призначення позачергових виборів у зв'язку із смертю Президента України.
5. Постанова Верховної Ради України про призначення позачергових виборів Президента України у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої цієї статті, приймається відповідно в день проголошення Президентом України заяви, зазначеної у пункті 1 частини четвертої цієї статті, прийняття рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини четвертої цієї статті.
6. Виборчий процес позачергових виборів Президента України розпочинається з дня, наступного за днем, зазначеним у пунктах 1-4 частини четвертої цієї статті.
7. Повторні вибори Президента України відбуваються в останню неділю дев'яностоденного строку з дня прийняття постанови Верховної Ради України про призначення повторних виборів.
8. Постанова Верховної Ради України про призначення повторних виборів приймається не пізніш як на п'ятнадцятий день після дня внесення до Верховної Ради України відповідного подання Центральної виборчої комісії.
9. Виборчий процес повторних виборів Президента України розпочинається наступного дня після офіційного опублікування постанови Верховної Ради України про їх призначення.

6. Порядок прийняття рішень і висновків КСУ
Рішення і висновки КСУ приймаються судом на закритій частині пленарного засідання. За участю лише суддів, які брали участь у розгляді справи.

На закриту частину пленарного засідання виноситься проект рішення чи висновку, підготовлений суддею-доповідачем.

Кожен суддя, який бере участь у розгляді справи, має право подати власний проект рішення чи висновку. У разі надходження кількох проектів рішень і висновків суд приймає за основу один з них.

На закритій частині пленарного засідання судді викладають свої думки, вносять пропозиції і поправки до проекту рішення чи висновку. Тривалість та кількість виступів суддів не обмежується. Пропозиції та поправки суддів до проекту рішення чи висновку вносяться в письмовій формі; голосування по кожній з них проводиться окремо.

На голосування в цілому ставиться проект рішення чи висновку, підготовлені з урахуванням пропозицій та поправок, які одержали найбільшу кількість голосів.

Голосування проводиться поіменно шляхом опитування суддів.

Рішення чи висновок підписується не пізніше семи днів від дня його прийняття суддями, які голосували як «за», так і «проти».

Ведеться протокол. У протоколі фіксуються лише питання, які ставились на голосування та результати голосування. Виступи суддів на закритій частині пленарного засідання не протоколюються, не фіксуються технічними засобами і не можуть бути розголошені суддями.

Суддя, який голосував як «за», так і «проти», може висловити окрему думку у цей семиденний строк.

Рішення і висновки офіційно оголошуються головуючим на пленарному засіданні. Це оголошення є офіційним оприлюдненням рішення чи висновку.

7. Права деп. фракцій у ВРУ
8.Порядок підписання актів ВРУ.

Постанови та інші акти (резолюції, декларації, звернення, заяви) Верховної Ради, визначені статтею 46 цього Регламенту, Верховна Рада приймає більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, крім випадків, визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР ).
Постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій.
Постанови та інші акти Верховної Ради приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.
Постанови та інші акти, прийняті Верховною Радою, підписує та оприлюднює Голова Верховної Ради України.

Постанови, прийняті Верховною Радою, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо ними не передбачено інше
Підписані Президентом України закони та закони, які офіційно оприлюднені Головою Верховної Ради України, публікуються в газеті "Голос України" та у "Відомостях Верховної Ради України". Публікація законів у цих друкованих засобах масової інформації вважається офіційною.
Підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради не пізніше наступного дня після їх підписання передаються апаратом Верховної Ради для опублікування в газеті "Голос України" та у "Відомостях Верховної Ради України".
У разі виявлення невідповідності опублікованого закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради його оригіналу, не пізніш як через десять днів з дня виявлення невідповідності публікується в газеті "Голос України" та в черговому номері "Відомостей Верховної Ради України" уточнений текст закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради.
Підписаний Президентом України закон, а також підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради є оригіналами і зберігаються в апараті Верховної Ради в установленому порядку. Всі інші примірники закону, постанови та інших актів Верховної Ради є копіями.
Після набрання чинності законом апарат Верховної Ради разом з відповідним головним комітетом веде справу закону, яка містить:
1) прийнятий текст закону;

2) прийнятий Верховною Радою план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для реалізації положень прийнятого закону, а також повідомлення, що надійшли до Верховної Ради, про хід виконання цього плану Кабінетом Міністрів України;

3) перелік і тексти прийнятих Президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів на виконання положень цього закону;

4) повідомлення Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб про дотримання положень закону, а також у разі надходження їх пропозицій щодо підвищення ефективності дії цього закону;

5) документи, відповідні остаточні редакції тексту закону, пов'язані із зміною, втратою чинності закону;

6) рішення та висновки Конституційного Суду України щодо закону, роз'яснення Верховного Суду України щодо положень закону, якщо такі є.

Повторний розгляд ВР законів, повернених Президентом – промульгація (ст. 127-132)

Див. указ президента від 10.06.1997 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативних актів і набрання ними чинності».Акти ВРУ, які не мають загального значення, можуть не публікуватись. Ці акти офіційно оприлюднюються шляхом відсилання до відповідних державних і органів місцевого самоврядування і доведення до відома підприємств та організацій, на які поширюється чинність. Вказані акти набирають чинність з моменту одержання їх державним органом,якщо інше не встановлено в самому акті.
9.Розгляд законо – проекту у І – читанні.

Після включення законопроекту до порядку денного сесії Верховної Ради підготовка його до першого читання здійснюється головним комітетом.
Розгляд законопроекту при підготовці його до першого читання здійснюється в порядку, передбаченому для попереднього розгляду законопроектів (стаття 88 цього Регламенту) з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
До повторного першого читання законопроекту пропозиції до законопроекту вносяться в десятиденний строк після дня попереднього першого читання цього законопроекту.
Верховна Рада своїм рішенням про одноразове відхилення (ad hoc) від процедури, визначеної цим Регламентом, може перенести розгляд законопроекту, продовжити встановлені в цій статті строки або скоротити їх не більш як наполовину. Скорочення строку не допускається при розгляді проекту кодексу чи іншого законопроекту, кількість статей, пунктів якого понад 100.
До повторного першого читання законопроекту вносяться пропозиції лише щодо його основних положень, принципів, критеріїв.
Альтернативні законопроекти розглядаються, як правило, в порядку черговості їх внесення.
При розгляді альтернативних законопроектів головний комітет може рекомендувати Верховній Раді взяти за основу один із них або підготувати інший законопроект, який вноситься на розгляд Верховної Ради народними депутатами - членами цього комітету.
При підготовці законопроекту до першого читання головний комітет може викласти в ньому альтернативні варіанти спірних положень.
Верховна Рада розглядає альтернативні законопроекти на пленарному засіданні одночасно з основним законопроектом.
За наслідками підготовки законопроекту до розгляду в першому читанні головний комітет ухвалює висновок, який має містити:
1) пропозицію про прийняття Верховною Радою щодо відповідного законопроекту (кожного з альтернативних законопроектів у разі їх внесення) одного з рішень, передбачених статтею 109 цього Регламенту, та обґрунтування такої пропозиції;
2) пропозицію щодо перенесення розгляду законопроекту (у разі необхідності).
У разі розгляду альтернативних законопроектів головний комітет може внести пропозицію про попереднє визначення Верховною Радою основних положень, принципів, критеріїв та його структурних частин, на яких має ґрунтуватися відповідний законопроект.
У разі якщо законопроект потребує фінансово-економічного обґрунтування, до висновку головного комітету обов'язково додається висновок комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, щодо повноти та достовірності такого обґрунтування. Головний комітет може також долучити одержані висновки Кабінету Міністрів України та інших комітетів з цього питання.
Якщо у висновках комітетів, яким Верховною Радою було доручено попередній розгляд законопроекту, є розбіжності, головний комітет вживає заходів щодо їх врегулювання. Питання, з приводу яких комітетами не досягнуто згоди, вносяться на розгляд Верховної Ради.
Висновок, підготовлений головним комітетом до першого читання законопроекту, висновки відповідних комітетів та інші супровідні документи до нього надаються народним депутатам не пізніш як за сім днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради.
Розгляд законопроекту в першому читанні, як правило, проводиться за процедурою повного обговорення законопроектів (стаття 30 цього Регламенту).
При розгляді законопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти процедурне рішення про обговорення проекту за скороченою процедурою.
Обговорення за скороченою процедурою не допускається при розгляді проектів кодексів та інших законопроектів, у яких кількість статей, пунктів понад 100.
Після завершення обговорення законопроекту в першому читанні проводиться голосування щодо прийняття одного з рішень, передбачених статтею 109 цього Регламенту.
За наслідками розгляду законопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:
1) прийняття законопроекту за основу з дорученням головному комітету підготувати його до другого читання;
2) відхилення законопроекту;
3) повернення законопроекту суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання або направлення його до головного комітету для підготовки на повторне перше читання, визначивши при цьому основні положення, принципи, критерії, яким повинен відповідати доопрацьований законопроект чи його структурні частини;
4) опублікування законопроекту у визначеному Верховною Радою друкованому засобі масової інформації для всенародного обговорення, доопрацювання його головним комітетом з урахуванням наслідків обговорення і подання на повторне перше читання.
Верховна Рада після прийняття законопроекту за основу може прийняти рішення про прийняття законопроекту в цілому, за умови дотримання вимог цього Регламенту (частина четверта статті 97).
Законопроект вважається відхиленим, якщо жодне з рішень, зазначених у пунктах 1, 3, 4 частини першої цієї статті, не підтримано необхідною кількістю голосів народних депутатів. Здійснення таким чином відхилення законопроекту заноситься до протоколу пленарного засідання як рішення Верховної Ради і має наслідки, передбачені цим Регламентом (частина друга статті 102).
Законопроект на повторне перше читання подається у визначений Верховною Радою строк, але не пізніше 30 днів після дня його попереднього розгляду, у новій редакції, підготовленій головним комітетом та/або суб'єктом права законодавчої ініціативи, з висновками головного та інших комітетів і розглядається в порядку, передбаченому цим Регламентом (статті 107, 108).
Строки подання на повторне перше читання законопроекту, щодо якого прийнято рішення про всенародне обговорення, визначаються окремою постановою Верховної Ради.
Головний комітет та/або суб'єкт права законодавчої ініціативи, які відповідно до рішення Верховної Ради підготували законопроект на повторне перше читання, мають право на доповідь
10.Організація роботи ПУ, як гаранта додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Президент як гарант прав і свобод:

- вирішує питання громадянства

- здійснює помилування

- приймає рішення щодо надання притулку

- гарантує права національних меншин

11.Порядок скликання і підготовка чергових і позачергових сесій ВРУ;

Верховна Рада проводить свою роботу сесійно. Сесії є чергові та позачергові.
Відкриття сесії Верховної Ради оголошується головуючим на пленарному засіданні на початку її першого пленарного засідання, закриття - по завершенні останнього пленарного засідання.
Кожна сесія Верховної Ради починається і завершується виконанням у залі засідань Верховної Ради Державного Гімну України.
Сесії Верховної Ради складаються із засідань Верховної Ради, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів у депутатських фракціях та з виборцями. Комітет, тимчасова спеціальна комісія чи тимчасова слідча комісія можуть проводити свої засідання одночасно з пленарними засіданнями Верховної Ради лише за процедурним рішенням Верховної Ради.
Засідання Верховної Ради можуть бути пленарними, урочистими, а також можуть проводитися у формі парламентських слухань.
Чергові сесії Верховної Ради, крім першої сесії (частина перша статті 15 цього Регламенту), починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії. Верховна Рада може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії.
Інформація про дату і час початку чергової сесії Верховної Ради, а також про місце і час реєстрації народних депутатів апаратом Верховної Ради не пізніш як за три дні до початку роботи чергової сесії Верховної Ради доводиться до відома кожного народного депутата та публікується в газеті "Голос України".
Верховна Рада процедурним рішенням може доручити окремим комітетам, тимчасовим спеціальним комісіям чи тимчасовим слідчим комісіям продовжити їх роботу після закінчення чергової сесії Верховної Ради.
Продовжити роботу після закінчення чергової сесії Верховної Ради комітет, тимчасова спеціальна комісія чи тимчасова слідча комісія можуть також за власною ініціативою, якщо за це проголосувало більше половини членів відповідного комітету, тимчасової спеціальної комісії чи тимчасової слідчої комісії від їх складу, затвердженого Верховною Радою. Про прийняте рішення комітет, тимчасова спеціальна комісія чи тимчасова слідча комісія інформують Голову Верховної Ради України, а у разі його відсутності - Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України, який виконує обов'язки Голови Верховної Ради України.
Позачергові сесії Верховної Ради, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України відповідно до частини другої статті 83 Конституції України. Вмотивовані вимоги про скликання позачергової сесії Верховної Ради, підписані їх ініціаторами, разом із проектами документів, які пропонуються до розгляду, надсилаються Голові Верховної Ради України. При цьому підписи ініціаторів не відкликаються.
Позачергова сесія Верховної Ради скликається не пізніш як у семиденний строк після дня надходження вимоги про її скликання, поданої відповідно до частини другої статті 83 Конституції України. Розпорядження Голови Верховної Ради України про скликання позачергової сесії Верховної Ради публікується у газеті "Голос України" не пізніш як за три дні до її відкриття із зазначенням питань, які пропонується розглянути на позачерговій сесії Верховної Ради.
Документи, які пропонується розглянути на позачерговій сесії Верховної Ради, надаються народним депутатам не пізніш як за три дні до відкриття позачергової сесії Верховної Ради.
У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада збирається на позачергову сесію не пізніш як у дводенний строк без скликання і працює до скасування воєнного чи надзвичайного стану. Голова Верховної Ради України, а у разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України, який виконує обов'язки Голови Верховної Ради України, визначає місце і час проведення засідання Верховної Ради, про що терміново повідомляється народним депутатам

Додаткове пленарне засідання проводиться в період між пленарними засіданнями під час сесії:

- на вимогу третини депутатів;

- Президента

- за пропозицією Погоджувальної ради

Щомісячна робота ВРУ:

1й і 3й тижні – пленарні засідання

2й тиждень – робота в комітетах, комісіях і фракціях

4й тиждень – робота з виборцями

Щотижневий графік роботи – див. ст. 19 Регламенту

Щоденний графік – див. ст. 19 Регламенту

Верховна Рада затверджує календарний план роботи сесії; розклад засідань на кожен тиждень і день (ст. 20, 21, 22-25 Регламенту).

12.Організація взаємодії ПУ та органів судової влади.

Президент організує взаємодію з судовими органами. Він призначає третину складу Конституційного Суду України, утворює суди у визначеному законом порядку. Згідно з чинним законодавством він призначає на перші п'ять років суддів судів загальної юрисдикції; визначає кількість суддів у судах.

Організовуючи роботу та взаємовідносини з Конституційним Судом України, Президент України має свого Постійного представника у Конституційному Суді України.

Постійний представник Президента України у Конституційному Суді України (далі — Постійний представник) є посадовою особою, уповноваженою Президентом України представляти Президента України у Конституційному Суді України як суб'єкта права на конституційне подання з питань прийняття рішень та дачі висновків Конституційним Судом України. У своїй діяльності він керується Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України та Положенням про Постійного представника. Він бере участь у підготовці та провадженні у справах у Конституційному Суді України без додаткового спеціального рішення Президента України. У разі потреби Постійний представник може представляти подання Президента України до Конституційного Суду України разом з іншими особами, призначеними Президентом України.

Постійного представника призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Він підпорядковується Президентові України. Його посада за своїм статусом прирівнюється до посади заступника Глави Адміністрації Президента України. Він повинен мати вищу юридичну освіту, володіти державною мовою. Постійний представник:

•бере участь у підготовці проектів конституційних подань Президента України до Конституційного Суду України і представляє їх Президентові України;

•здійснює як представник суб'єкта права на конституційне подання усі дії, передбачені Законом України «Про Конституційний Суд України», Регламентом Конституційного Суду України і пов'язані з підготовкою та конституційним провадженням у справах;

• вносить за дорученням Президента України зміни або уточнення до конституційних подань, внесених до Конституційного Суду України, а також до тих подань, що перебувають у конституційному провадженні;

•координуєдіяльністьіншихпредставниківПрезидента України, призначених для участі у підготовці, конституційному провадженні у конкретно визначених справах;

•інформує Президента України про хід та результати розгляду справ у Конституційному Суді України.

13.Порядок реалізації права законодавчої ініціативи народних депутатів України.

Законодавча процедура в Україні – це юридично регламентований порядок законодавчої діяльності, яка здійснюється безпосередньо народом шляхом всеукраїнського референдуму або Верховної Радою України шляхом реалізації її законодавчих повноважень.

Законодавчу процедуру поділяють на конституційну та поточну.

Поточна законодавча процедура (поточний законодавчий процес, законодавча процедура) – це передбачений Конституцією і законодавством України порядок (процедура) прийняття, зміни або скасування законів України.

До системи правової регламентації законодавчої процедури в Україні входять Конституція України, закони України та підзаконні акти. Сюди можна також віднести і рішення Конституційного Суду України.

Конституція, як Основний Закон України, встановлює вихідні положення як конституційної, так і поточної законодавчої процедур. До конституційних норм, що встановлюють засади законодавчої процедури в Україні, відносяться положення розділу ХІІІ Конституції України «Внесення змін до Конституції України», та відповідні положення розділу IV «Верховна Рада України», розділу V «Президент України», розділу ХІІ «Конституційних Суд України».

Законодавча регламентація законодавчої процедури здійснюється в ряді законів України, наприклад у ЗУ «Про Конституційний Суд України», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» та ін..

До підзаконних актів, норми яких мають суттєве значення для здійснення законодавчої процедури, відносяться ті з них, які регламентують діяльність суб’єктів, що беруть участь у цій процедурі. Прикладами таких актів можуть слугувати Регламенти Верховної Ради України та Конституційного Суду України.

Суттєве значення у впорядкування законодавчої процедури мають рішення Конституційного Суду України, в яких міститься тлумачення змісту положень законодавства, що мають відношення до врегулювання законодавчої процедури.

Законодавча процедура є складним процесом, що охоплює ряд стадій (етапів). Із змісту Регламенту ВРУ можна встановити, що законодавча процедура складається з таких стадій:

  1. законодавча ініціатива

  2. розгляд законодавчих пропозицій у комітетах і комісіях ВРУ

  3. перше, друге, третє читання законопроектів

  4. оприлюднення, опублікування і введення в дію законів.

Право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення:

  1. проектів законів, постанов

  2. проектів інших актів ВРУ

  3. пропозицій до законопроектів

  4. поправок до законопроектів (ст. 84 Регламенту)

Законопроект подається за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким правом (див. ст. 85). Законопроект подається разом з супровідними документами (ст. 86). Законопроект реєструється в Апараті ВРУ.

Кожен законопроект після реєстрації направляється Головою (або його заступником) до комітету.

Підстави для повернення законопроекті без розгляду на пленарному засіданні див. ст. 89 Регламенту.

Зняття законопроекту з розгляду – ст. 90

Надання законопроекту народним депутатам – ст. 93

Альтернативні законопроекти – ст. 95

Розгляд законопроектів, визначених як невідкладні. Такі законопроекти включаються до порядку денного найближчого пленарного засідання і розглядаються позачергово.

Розгляд законопроектів відбувається за процедурою трьох читань (ст. 97).

Відкликання законопроектів – ст. 99

Прийняті Верховною Радою попереднього скликання в першому читанні чи наступному, але не прийняті в цілому, розглядається ВР нового скликання за процедурою підготовки до другого читання (ст. 101).

14.Розгляд законо – проекту в ІІІчитанні.
До законопроекту, який готується до третього читання, поправки вносяться у п'ятиденний строк після дня попереднього читання.
До третього читання законопроекту, який готується головним комітетом, вносяться лише поправки щодо внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту, а також поправки, внесені з метою узгодження між собою структурних частин прийнятого у другому читанні законопроекту без зміни його змісту. Будь-які інші поправки відхиляються головним комітетом без розгляду їх по суті.
Законопроект, підготовлений до третього читання разом із висновком головного комітету та іншими супровідними документами щодо нього, надається народним депутатам не пізніш як за п'ять днів до дня його розгляду.
Законопроект, підготовлений до третього читання, має бути завізований головою головного комітету, керівником секретаріату цього комітету та керівниками юридичного і редакційного підрозділів апарату Верховної Ради. Якщо законопроект завізований із зауваженнями, вони додаються до супровідних документів, які надаються народним депутатам разом із законопроектом.
Для розгляду законопроекту в третьому читанні головним комітетом подається порівняльна таблиця, яка містить остаточну редакцію законопроекту і складається відповідно до вимог цього Регламенту (стаття 113).
Одночасно із законопроектом, підготовленим до третього читання, головним комітетом подаються:
1) перелік законів, до яких у зв'язку з прийняттям цього закону необхідно внести зміни (за їх наявності);

2) одержаний головним комітетом, у разі необхідності, від Кабінету Міністрів України план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для введення в дію закону після прийняття законопроекту;

3) проекти актів Кабінету Міністрів України, інших центральних органів виконавчої влади, прийняття яких передбачено в законопроекті, що розглядається, або є необхідним для введення відповідного закону в дію, якщо Верховною Радою приймалося рішення про необхідність розробки таких проектів актів.
У третьому читанні розглядаються і приймаються рішення щодо поправок (внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей в тексті законопроекту), поданих після прийняття законопроекту в другому читанні.
Розгляд законопроекту у третьому читанні включає:

1) голосування щодо статей законопроекту, текст яких зазнав змін після їх прийняття у другому читанні;

2) голосування щодо проекту постанови, внесеного народними депутатами - членами головного комітету, про схвалення підготовленого Кабінетом Міністрів України плану організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів щодо введення в дію закону після прийняття законопроекту;

3) голосування законопроекту в цілому.
Після прийняття закону в цілому внесення до його тексту будь-яких змін (за винятком виправлення граматичних чи технічних помилок) допускається лише за пропозицією Голови Верховної Ради України в порядку, визначеному цим Регламентом (стаття 126).
За результатами розгляду законопроекту у третьому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:
1) прийняття закону в цілому і направлення його на підпис Президенту України;

2) перенесення голосування щодо законопроекту в цілому у зв'язку із прийняттям рішення про перенесення розгляду законопроекту або до подання Кабінетом Міністрів України проектів актів, прийняття яких передбачено в законопроекті, що розглядається;

3) схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум;

4) відхилення законопроекту.
У разі прийняття рішення, зазначеного в пункті 3 частини першої цієї статті, винесення законопроекту на всеукраїнський референдум та визначення його результатів здійснюються відповідно до положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів, що регулюють питання проведення всеукраїнського референдуму.
У разі якщо Верховною Радою не прийнято жодного з передбачених пунктами 13 частини першої цієї статті рішень, законопроект вважається відхиленим
15.Процесуальні форми здійснення овноважень територіальних громад.

Територіальна громада – це… (на рівні села і селища)

Існують такі процесуальні форми…:

  1. Місцевий референдум. Призначається місцевою радою або на вимогу 10% громадян, які мають право голосу (підписи). Може бути призначений з питань, які віднесені до відання місцевого самоврядування. За винятком питань скасування рішень органів вищого рівня, з питань діяльності правоохоронних органів, з питання призначення та звільнення тих посадових осіб, які призначаються та звільняються місцевою радою.

  2. Загальні збори громадян. Рішення загальних зборів громадян за місцем проживання повинні враховуватися органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

  3. Місцеві ініціативи. Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді в порядку місцевої ініціативи будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради, підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

  4. Органи самоорганізації населення.

16.Організація роботи Ради Міністрів АРК
Рада Міністрів АРК має два види повноважень:

  1. Повноваження з питань, віднесених до відання АРК (власні);

  2. Державні виконавчі функції і повноваження, делеговані законами України (делеговані).

Рада Міністрів формується ВРУ АРК на термін її повноважень. Рада Міністрів АРК підзвітна і підконтрольна:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» iconМати — це ім’я від Бога на устах І в серцях маленьких дітей
Про присвоєння почесного звання «Мати-героїня»: Указ Президента України від 7 березня 2012 року №182, 183, 184; Указ Президента України...
Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» iconУказ президента україни. Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року
З метою створення належних умов для реалізації державної політики у галузі туризму п о с т а н о в л я ю
Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» iconУказ президента україни про створення Казантипського природного заповідника
З метою збереження типових та унікальних степових природних комплексів Азовського узбережжя Криму І прилеглої акваторії, що мають...
Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» iconО внесении изменений в Указ Президента Украины от 30 октября 2000 года №1173
Внести до Указу Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1173 «Про впорядкування присвоєння почесних найменувань військовим частинам...
Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» iconУказ президента україни №742/2006 Про Концепцію подолання корупції...

Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» iconРозпорядженн я
Президента України від 23 березня 2010 року №1-1/457, доручення Глави Адміністрації Президента України від 31. 03. 10 №02-01/260...
Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» iconЗаконодавчих актів
Указ президента України Про затвердження положень про міністерство оборони України та генеральний штаб збройних сил України
Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» iconЗакон України «Про освіту»
...
Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» iconУказ президента україни №244/2008 Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні
З метою підвищення ефективності заходів щодо розвитку освіти в Україні, створення умов для забезпечення доступу громадян до якісної...
Указ Президента «Про створення Секретаріату Президента України» iconЄдині вимоги до зовнішнього вигляду учня
Указ Президента України від 02. 06. 1996 р. №417 «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка