Законодавства України




НазваЗаконодавства України
Сторінка7/10
Дата конвертації24.03.2013
Розмір1.37 Mb.
ТипЗакон
uchni.com.ua > Право > Закон
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Глава 18

^ ПРАЦЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Стаття 118. Залучення засуджених до позбавлення волі

до суспільно корисної праці
1. Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і

на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені

залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних

виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік,

працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені

залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях

колоній, а також на державних або інших форм власності

підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та

ізоляції.
2. Засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам -

понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп,

хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад

чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при

виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з

урахуванням висновку лікарської комісії колонії.
3. Перелік робіт і посад, на яких забороняється

використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається

нормативно-правовими актами Державного департаменту України з

питань виконання покарань.
4. Засуджені не мають права припиняти роботу з метою

вирішення трудових та інших конфліктів.
5. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт

з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також

поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних

робіт із забезпечення колоній продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку

черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
Стаття 119. Умови праці засуджених до позбавлення волі
1. Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення

волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості

робочого часу, встановленого законодавством про працю. Час початку

і закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії.

Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі

дні, визначені законодавством про працю.
2. З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт

допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб

тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала

нормального числа робочих годин.
3. Праця засуджених організовується з додержанням правил

охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії,

встановлених законодавством про працю.
Стаття 120. Оплата праці засуджених до позбавлення волі
1. Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується

відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці,

норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами

Державного департаменту України з питань виконання покарань.
2. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які

виконують норми виробітку або встановлені завдання і не допускають

порушень режиму, зараховується незалежно від усіх відрахувань

п'ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених чоловіків

віком понад шістдесят років, жінок - понад п'ятдесят п'ять років,

інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму

туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках

дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят відсотків

нарахованого їм місячного заробітку.
Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях,

дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях

мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також

засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної

колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх

відрахувань не менш як сімдесят п'ять відсотків нарахованого їм

місячного заробітку.
Стаття 121. Відрахування із заробітку або іншого доходу

засуджених до позбавлення волі
1. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із

нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують

вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових

та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.
2. Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання

провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів.

Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими

документами провадяться у порядку, встановленому законом.
3. Із засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість

харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших

наданих послуг утримується з коштів, які є на їхніх особових

рахунках. У разі відсутності в засудженого коштів на особовому

рахунку виправна колонія має право пред'явити йому позов через

суд.
Стаття 122. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення

волі
1. Засуджені мають право на загальних підставах на державне

пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з

втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
2. Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія,

підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних

підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного

фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера і з неї

відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії

(харчування, речове майно, комунально-побутові послуги та інше),

при цьому не менш як двадцять п'ять відсотків пенсії зараховується

на особовий рахунок засудженого.
3. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у

виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення

трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових

внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах,

передбачених законодавством.
4. Засуджені, які втратили працездатність під час відбування

покарання, після звільнення їх від покарання мають право на пенсію

і на компенсацію шкоди у випадках і у порядку, встановлених

законодавством України.
Глава 19

^ ВИХОВНИЙ ВПЛИВ НА ЗАСУДЖЕНИХ

ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Стаття 123. Соціально-виховна робота із засудженими

до позбавлення волі
1. Соціально-виховна робота - цілеспрямована діяльність

персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних

інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації

засуджених.
Соціально-виховна робота спрямована на формування та

закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною

діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог

законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки,

підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

2. Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в

колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення,

а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.
3. Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні

заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.
4. Стимулювання правослухняної поведінки засуджених

здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного

впливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня

соціальної занедбаності.
5. Програми диференційованого виховного впливу на засуджених

повинні враховувати можливості виховної функції режиму відбування

покарання, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання,

заходів заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб,

позбавлених волі, самодіяльних організацій засуджених,

громадських, благодійних і релігійних організацій, а також

залучення засуджених до самовиховання.
Стаття 124. Основні напрями, форми і методи

соціально-виховної роботи із засудженими

до позбавлення волі
1. У колоніях проводиться моральне, правове, трудове,

естетичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а

також інші його види, що сприяють становленню їх на життєву

позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно

корисної діяльності.
2. Соціально-виховна робота із засудженими організовується в

індивідуальних, групових і масових формах на основі

психолого-педагогічних принципів і методів.
Стаття 125. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання

засуджених до позбавлення волі
1. У колоніях відповідно до законів України "Про освіту"

( 1060-12 ) і "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ) для

засуджених забезпечується доступність і безоплатність здобуття

повної загальної середньої освіти.
2. Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній

рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти,

надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних

закладах колоній, які створюються місцевими органами виконавчої

влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у

них і за наявності необхідної матеріально-технічної та

науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні

школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них,

підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються

безоплатно.
4. Для засуджених, які не мають робітничої професії, за якою

вони можуть бути працевлаштовані в даній колонії, обов'язковою є

підготовка на курсах професійного навчання робітників на

виробництві.
Стаття 126. Організація загальноосвітнього

і професійно-технічного навчання засуджених

до позбавлення волі
1. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного

навчання засуджених, у тому числі професійно-технічного навчання

на виробництві, здійснюється відповідно до законів України "Про

освіту" ( 1060-12 ), "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ) і

"Про професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ) в порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.
2. На період проходження державної підсумкової атестації

засуджені, які навчаються, звільняються від роботи на строк,

передбачений законодавством. Заробітна плата їм за цей період не

нараховується, харчування надається безоплатно.
3. Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація

колонії створює необхідні умови для занять у вільний від роботи

час.
4. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених

заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього

виправлення.
5. Педагогічні працівники загальноосвітніх і

професійно-технічних навчальних закладів надають допомогу

адміністрації колонії в соціально-виховній роботі із засудженими.
Стаття 127. Самодіяльні організації засуджених до позбавлення

волі
1. Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі

створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної

ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових

взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці,

навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених,

розвитку корисних соціальних зв'язків.
2. Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою

кожного засудженого, його соціально корисна активність

заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні

ступеня його виправлення.
3. У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе

позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень

соціально-психологічної служби. У колоніях можуть створюватися й

інші самодіяльні організації засуджених, якщо їхня діяльність не

суперечить порядку і умовам відбування покарання.
4. Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій,

не користуються додатковими пільгами і не звільняються від

основної роботи.
Стаття 128. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях
1. У колоніях здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію

або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії,

підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для забезпечення

ізоляції, громадської безпеки і встановлені цим Кодексом.
2. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях проводяться за

проханням засуджених або за зверненням релігійної організації в

неробочий час.
3. Адміністрація колонії сприяє у запрошенні

священнослужителів, бере участь у визначенні місця, часу та інших

умов проведення богослужіння, обряду або церемонії.
4. Засуджені мають право на придбання і користування

релігійною літературою, іншими предметами і матеріалами

релігійного призначення, використання яких не суперечить інтересам

забезпечення ізоляції засуджених, а також іншим умовам виконання

покарання.
5. Засуджені не мають права, посилаючись на свої релігійні

переконання, ухилятися від виконання своїх обов'язків, а також

установлених вимог режиму відбування покарання.
6. Відправлення релігійних обрядів не повинно порушувати

розпорядок дня в колоніях, а також утискати права інших осіб, які

відбувають покарання.
7. У колонії для відправлення релігійних обрядів можуть

допускатися тільки представники релігійних організацій, які

офіційно зареєстровані у встановленому законом порядку.
Стаття 129. Вільний час засуджених до позбавлення волі
1. Час, вільний від основної трудової діяльності і виконання

обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених

у колонії, є їх вільним часом.
2. Засуджені мають право розпоряджатися вільним часом на

власний розсуд, виключаючи виконання тих видів діяльності, які

заборонені цим Кодексом.
3. Вільний час засуджених повинен тривати не менш як дві

години на добу і передбачається розпорядком дня колонії.
Стаття 130. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб,

позбавлених волі
1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання,

активну участь у роботі самодіяльних організацій до засуджених

можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
подяка;
нагородження похвальною грамотою;
грошова премія;
нагородження подарунком;
дозвіл на одержання додатково посилки або передачі;
надання додаткового короткострокового або тривалого

побачення;
дозвіл на додаткову телефонну розмову;
дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів

харчування і предметів першої потреби в сумі до п'ятнадцяти

відсотків мінімального розміру заробітної плати;
збільшення тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в

дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу

виправних колоній максимального рівня безпеки, до двох годин.
2. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною

поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє

виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку

представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким

або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Стаття 131. Порядок застосування заходів заохочення до осіб,

позбавлених волі
1. Застосування заходів заохочення має на меті здійснення

виховного впливу як на тих осіб, до яких ці заходи застосовуються

на основі об'єктивної оцінки поведінки засуджених, їхнього

ставлення до праці і навчання, так і на інших засуджених.
2. При заохоченні до засудженого застосовується один захід

заохочення.
3. Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується

на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на

зберігання до звільнення засудженого або за його проханням

надсилається родичам.
4. У порядку заохочення засудженим протягом року може бути

дозволено одержувати додатково одну посилку чи передачу і надано

додатково одне короткострокове чи тривале побачення і одна

телефонна розмова.
5. До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого

контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній

максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення

тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця.
6. Із засудженого може бути достроково знято, як правило,

лише одне раніше накладене стягнення.
7. Заохочення у виді подяки і дострокового зняття раніше

накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, інші

заохочення - тільки письмово.
Стаття 132. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб,

позбавлених волі
1. За порушення встановленого порядку відбування покарання до

засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення:
попередження;
догана;
сувора догана;
призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень

і території колонії;
дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів

заробітної плати;
скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтями

138-140 і 143 цього Кодексу;
поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних

колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення

на роботу чи навчання на строк до п'ятнадцяти діб, а засуджених

жінок - до десяти діб;
поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного

типу виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер без

виведення на роботу на строк до п'ятнадцяти діб;
переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях,

до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох

місяців.
2. Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини

при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний

ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не

поміщаються.
Стаття 133. Злісний порушник установленого порядку відбування

покарання
Злісним порушником установленого порядку відбування покарання

є засуджений, який не виконує законних вимог адміністрації,

необґрунтовано відмовляється від праці (не менш як три рази

протягом року); припинив роботу з метою вирішення трудових та

інших конфліктів; вживає спиртні напої, наркотичні засоби,

психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби;

виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети;

бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття

матеріальної чи іншої вигоди; вчинив дрібне хуліганство;

систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить

небезпеку для здоров'я інших осіб, а також вчинив протягом року

більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови,

якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії або

особи, яка виконує його обов'язки, були накладені стягнення, що

достроково не зняті або не погашені у встановленому законом

порядку.
Стаття 134. Порядок застосування заходів стягнення до осіб,

позбавлених волі
1. При призначенні заходів стягнення враховуються причини,

обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до

вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених

стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру

проступку засудженого.
2. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається

одне стягнення.
3. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила

проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а

якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її

закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
4. Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у

виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його

накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно

не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.
5. Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути

застосоване не раніше, ніж через шість місяців з дня відбуття

стягнення.
6. Стягнення у виді попередження або догани, призначення на

позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колонії

накладається усно чи письмово, інші стягнення - тільки письмово.
7. Стягнення у виді дисциплінарного штрафу накладається

тільки за злісне порушення встановленого порядку відбування

покарання, передбачене статтею 133 цього Кодексу, за постановою

начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки.

Постанова оголошується засудженому під розписку. Стягнена сума

штрафу перераховується в доход держави.
8. Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в

карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу

(одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою

начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з

визначенням строку тримання.
9. Стягнення у виді переведення засудженого до приміщення

камерного типу (одиночної камери) накладається в разі безуспішного

застосування інших заходів впливу.
10. До засуджених, які поміщені в дисциплінарний ізолятор або

карцер, переведені до приміщення камерного типу (одиночної

камери), можуть застосовуватися всі заходи стягнення, за винятком

повторного поміщення в дисциплінарний ізолятор або карцер,

повторного переведення до приміщення камерного типу (одиночної

камери).
11. Під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або

приміщенні камерного типу (одиночній камері) засудженим

забороняються побачення, придбання продуктів харчування і

предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і

бандеролей, користування настільними іграми.
У дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного

типу (одиночній камері) засуджені забезпечуються індивідуальним

спальним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються

тільки на час сну, верхній одяг - на час виходу з приміщення.
Тримання засуджених у карцері одиночне.
Засудженим, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі,

карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері),

надається щоденна прогулянка тривалістю одна година.
Посилки (передачі) і бандеролі вручаються засудженому після

закінчення строку його перебування в дисциплінарному ізоляторі,

карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері).
12. Засуджені, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі з

виведенням на роботу, в приміщенні камерного типу (одиночній

камері), працюють окремо від інших засуджених.
13. Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення,

однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова

особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може

його скасувати або замінити іншим, більш м'яким стягненням. Вища

посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова

особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або

стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку

засудженого.
14. Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення

засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається

таким, що не має стягнення.
15. При накладенні стягнення на засудженого адміністрація

колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити

про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі

права, які за законом мають право на надання правової допомоги

особисто чи за дорученням юридичної особи.
Стаття 135. Посадові особи, які застосовують заходи

заохочення і стягнення, та обсяг їх повноважень
1. Правом застосовувати заходи заохочення і стягнення,

передбачені статтями 130 і 132 цього Кодексу, користуються

начальник колонії або особа, яка виконує його обов'язки, а також

його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть

застосовувати також заступник начальника колонії, начальник

відділення соціально-психологічної служби колонії в межах,

передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
2. Заступник начальника колонії користується таким же, як і

начальник цієї колонії, правом застосовувати заходи заохочення і

стягнення, за винятком накладення дисциплінарного штрафу,

скасування поліпшених умов тримання, поміщення засудженого в

дисциплінарний ізолятор або карцер, переведення засудженого до

приміщення камерного типу (одиночної камери).
3. Начальник відділення соціально-психологічної служби

колонії має право застосовувати в усній формі такі заходи

заохочення і стягнення:
подяка, дострокове зняття раніше накладеного ним стягнення;
попередження, догана, призначення на позачергове чергування

по прибиранню приміщень і території колонії.
Стаття 136. Підстави і розмір матеріальної відповідальності

засуджених до позбавлення волі
1. Засуджені до позбавлення волі несуть матеріальну

відповідальність за заподіяні під час відбування покарання

матеріальні збитки державі згідно із законодавством. Засуджені

також повинні відшкодувати збитки, заподіяні колонії, і додаткові

витрати, пов'язані з припиненням втечі засудженого, лікуванням

засудженого, який навмисно заподіяв собі тілесні ушкодження. Якщо

збитки заподіяні у процесі виконання трудових обов'язків,

засуджені несуть матеріальну відповідальність у розмірі і на

підставах, встановлених законодавством про працю. В інших випадках

збитки відшкодовуються в розмірі і на підставах, встановлених

цивільним законодавством.
2. У разі заподіяння матеріальних збитків злочином, вчиненим

засудженим під час відбування покарання, стягнення збитків

провадиться на загальних підставах.
Стаття 137. Порядок стягнення матеріальних збитків,

заподіяних засудженими до позбавлення волі
1. Матеріальні збитки, заподіяні державі засудженими під час

відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою

начальника колонії.
2. До винесення постанови має бути встановлений розмір

збитків, обставини, за яких їх було завдано, і ступінь вини

засудженого в заподіянні збитків. У процесі перевірки у нього

береться письмове пояснення.
3. Постанова начальника колонії про стягнення збитків

оголошується засудженому під розписку.
4. Засуджений може оскаржити постанову начальника колонії

вищій посадовій особі. Подача скарги не зупиняє виконання

постанови про стягнення збитків.
5. Вища посадова особа може скасувати постанову про стягнення

збитків або зменшити розмір суми, що підлягає стягненню.
6. Неправильно відраховані суми за заподіяні матеріальні

збитки підлягають поверненню засудженому і зараховуються на його

особовий рахунок.
7. Після звільнення засудженого від покарання збитки, не

відшкодовані ним під час відбування покарання, можуть бути

стягнені за рішенням суду у встановленому законом порядку.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Законодавства України iconЗаконодавства України та acquis
Витяг із Додатку "Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу в пріоритетних сферах адаптації" до Закону України...
Законодавства України iconДо законодавства України
Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів І прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю...
Законодавства України iconЗаконодавства. Система законодавства України

Законодавства України iconПро затвердження Порядку забезпечення працівників бюджетних установ...
Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацу першого...
Законодавства України iconПояснювальна записка
Союзу” до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства єс відносяться, зокрема, довкілля та енергетика, включаючи...
Законодавства України iconЗаконодавства у справах
З метою забезпечення однакового І правильного застосування судами законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху...
Законодавства України iconПро деякі питання застосування законодавства про відповідальність
З метою однакового І правильного застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових...
Законодавства України iconІнструкція для прибиральника службових приміщень розроблена на підставі...
Законодавства України по охороні праці І являється нормативним документом в межах підприємства. Особи, що порушили вимоги даної інструкції...
Законодавства України iconПродажу-купівлі винаходу (іншого об'єкту інтелектуальної власності)
Ліцензіар", діючий на підставі чинного законодавства України / Статуту підприємства, з одного боку, та, в подальшому "Ліцензіат",...
Законодавства України iconІнструкція для столяра будівельного розроблена на підставі Законодавства...
Законодавства України по охороні праці І являється нормативним документом в межах підприємства. Особи, що порушили вимоги даної інструкції...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка