Історія міста Вінниці




Скачати 94.38 Kb.
НазваІсторія міста Вінниці
Дата конвертації07.03.2013
Розмір94.38 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
Міністерство освіти і науки України

Національна академія наук

Київський університет права

Залікова робота з інформатики на тему:

Історія міста Вінниці


Виконав студент ІІ курсу

групи Д-21

Ястремський Олександр


Київ 2011.

Місто Вінниця

На території, яку займає сучасна Вінниця, людина оселялася з давніх часів. Археологи знайшли тут знаряддя праці епохи неоліту, поховання бронзового століття, ранньослов’янські поселення, що відносяться до черняхівської культури; пізніше тут жили племена, що входили до складу Київської Русі, Галицько-Волинського князівства.

З географічної точки зору це землі, що лежать у середній течії Південного Бугу. Чудові природні умови - м'яка зима, жарке, але не посушливе літо, повноводні ріки і колись густі, суцільні ліси - дали початок людському життю в цих місцях ще в епоху палеоліту. Археологічні знахідки свідчать про заселення краю з давніх часів, одних тільки городищ на Вінниччиніи нараховується понад п'ятдесят.

У літописні часи (X-XI ст.) "уличі та тиверці сиділи по Дністру". "Повість временних літ" повідомляє, що київський князь Олег стягував данину і панував "над галявинами, і древлянами, жителями півночі, радимичами, а з уличами і тиверцями воював". Незабаром Середнє Побужжя ввійшло до складу Київської Русі, і вже в 907 році у відомий похід на Константинополь Олег взяв із собою "тиверців, відомих як товмачі".

У період феодальної роздробленості Київської Русі ці землі ввійшли до складу Галицько-Волинського князівства. У 1240 році під ударами орд Батия впав Київ, монголо-татарські завойовники рушили на захід і незабаром вторглись у Поділля. Не знайшовши в західних сусідів допомоги і підтримки в боротьбі з навалою, галицько-волинський князь Данило Романович змушений був визнати залежність від Золотої Орди. Татари брали з подолян данину, а самі кочували в Дикому полі - у степах південніше річок Синюха, Тясмин.

На багате, хоч і ослаблене безперестанними поборами монголо - татар Поділля, стали заздрісно споглядати угорські, польські, литовські феодали. У 1362 році великий князь литовський Ольгерд, зібравши значне військо, розбив у битві на ріці Синюсі орди братів Кутлубуга, Хачибея і Дмитра. Захоплені землі Ольгерд роздав своїм племінникам: Федорові, Юрієві, Олександру і Констянтину Коріатовичам.

Уздовж кордонів Дикого поля брати звели замки для захисту від набігів неспокійних південних сусідів. Подібні замки стали основою росту таких міст, як Вінниця, Брацлав та ін. Звичайно, поселення в цих зручних для життя й оборони місцевостях існували задовго до приходу Коріатовичів, що підтверджується археологічними даними. Проте початок згаданих міст відноситься до 1362-1363 років.

Заснування Вінниці пов'язане з ім'ям племінника князя Ольгерда Федора Коріатовича. У 1363 році він заклав дерев'яну фортецю на високій кручі, нижче впадання в Буг його лівої притоки - річки Віннички. Назва "Вінниця" зустрічається вже в документі, підписаному 13 червня 1385 року в Кракові королем Владиславом Ягело. З багатьох версій, що пояснюють назву міста, мабуть, найбільш ймовірні ті, котрі ґрунтуються на наступних словах: "вінниця" - винокурня, де варилися винні пива, старослов'янське "въно" - посаг, придане, отримане Коріатовичами, і Вінничка - річка.

Невеликий дерев'яний замок не радував ординців. З 1400 по 1569 рік він піддавався тридцять разів великим нападам, горів і знову вставав над Бугом. Після Кревської унії 1385 року, що об'єднала Польщу і Литву, багато польських феодалів рушило в Україну. У 1434 році вони захопили подільські землі аж до ріки Мурафи, утворивши Подільське воєводство, і відправились на схід. Однак стійкий опір місцевого населення змусив їх відступити. Середнє Побужжя залишилося під владою Литви і називалося по головному місту Брацлавщиною.

В другій половині XV століття Вінниця вже користувалася магдебурзьким правом. Самоврядування здійснювалося виборним магістратом, куди входила рада з восьми чоловік на чолі з бургомістром, лава - суд з п'яти лавників на чолі з війтом і гміна з дванадцяти чоловік. Ремісники об’єднувалися в цехи. Швидкому економічному зростанню міста сприяв також торговельний шлях із Молдови в Москву. В часи Івана III між двома державами зав'язалися активні торговельні зв'язки. У XVI сторіччі ще більше участилися набіги кримчан на подільські землі, і вінницький замок часом уже не уміщав усіх бажаючих в ньому сховатися. У 1541 році татари особливо жорстоко спустошили околиці Вінниці і захопили багато бранців, яких, щоправда, удалося відбити.

У 1558 році був зведений новий замок на неприступних земляних валах острівця Кемпа. Той замок теж був дерев'яний, і в 1580 році його спалили татари. У вогні загинули всі надані місту грамоти. Життя селянства, що закріпачувалось, ставало все важчим. До того ж потрібно було безперестанку відбивати грабіжницькі напади ординців, що повторювалися майже щорічно. Дозорці на степових курганах тривожно вдивлялися в далечінь: удень стовпи пилу, а вночі заграва оповіщала про наближення ворога, що йшов по вододілі Південного Бугу і Дністра - так званим Кучманським шляхом. Про розміри нещасть можна судити по 1575 рокові, коли на Поділлі, Волині й у Галичині було узято в полон 55340 чоловік, викрадено 150 тисяч коней, 500 тисяч голів великої рогатої худоби, 200 тисяч овець. І так продовжувалося аж до кінця XVIII століття. Будівництво майже стихло, тому що прибульці через Дике поле усе змітали на своєму шляху.

За Люблінською унією 1569 року Брацлавщина перейшла під владу Речі Посполитої і була перетворена в Брацлавське воєводство. Шляхта почала захоплювати кращі землі.

У 1598 році у Вінницю були переведені всі урядові установи, і вона стала центром Брацлавського воєводства, тому що Брацлав ще частіше піддавався нападам татар, та й неспокійна Запорізька Січ знаходилася близько. Це обумовило наступний етап зростання Вінниці - забудову правого берега Бугу. Нове розташування замка, що зайняв найважливіше місце в структурі міста, сформувало і планувальну мережу вулиць Правобережжя.

У 1610 брацлавський староста Валентин Калиновський пожертвував тридцять тисяч злотих і два села для монастиря єзуїтів, що оселилися у Вінниці. Вони побудували величезний костьол, колегіум (школу), конвикт (гуртожиток), оточивши їх товстими цегельними стінами з вежами по кутах. Монастирський ансамбль розмістився в нагорній частині правого берега. Його будівлі у свій час зробили сильне враження капітальністю і добротністю, і з тих пір за ними закріпилася назва Мури (від латинського murus - стіна).

У 1616 році, на противага кляштору єзуїтів, був заснований православний Преображенський монастир. І почалося змагання двох віросповідань. У 1621 році у Вінниці з'являються домініканці, яким староста Ян Ордживольський дав місце в Мурах і великі маєтності. І вони побудували монастир. Ще через п'ять років відкривається другий православний монастир - Благовіщенський. Важливу роль відігравали тоді православні церковні братерства, у Вінниці - братерство Козьми і Дем'яна, організоване незабаром після Люблінської церковної унії. Українська братерська школа проіснувала у Вінниці поруч з Мурами біля двохсот років. У 1632 році при сприянні видатного діяча української культури митрополита Петра Могили був відкритий православний колегіум при братерському Вознесенську монастирі. Але сім років потому через підступи єзуїтів колегіум закрився. А в 1645 році при Благовіщенському православному монастирі була створена братерська школа.

У 1640 році король Владислав IV дав місту грамоту замість тих, які були втрачені під час пожежі в замку. Відповідно до цієї грамоти відновлювалося право магдебурзького суду, детально викладався порядок виборів посадових осіб, їхні відносини до старост і т.п. Однак королівські привілеї стосувалися в першу чергу поляків і католиків узагалі. Тому, коли в 1648 році спалахнула національно-визвольна війна, Вінниця зайняла в ній значне місце. Сьомого липня 1648 року повстанці на чолі з полковником Максимом Кривоносом звільнили Вінницю від шляхетських військ. У листопаді 1649 року в місті зупинявся сам Хмельницький, що повертався з полками з-під Зборова після укладення перемир’я, за яким Вінниця включалася в число міст, де гетьман тримав свій гарнізон.

Але на початку 1651 року польсько-шляхетські війська, порушивши перемир'я, вторглись у Поділля. До Бугу наближався коронний гетьман Марцин Калиновський. 11 березня його двадцятитисячний авангард показався біля міста. У Вінниці, в укріпленому Вознесенську монастирі знаходилося три тисячі козаків під проводом Івана Богуна.

Маючи намір раптовим ударом захопити місто, командир авангарду Ланцкоронський кинув у бій із загоном козаків, що вийшов назустріч, своїх вимуштруваних крилатих гусарів. Вони вишукувалися півмісяцем і почали оточувати невеликий загін. Однак козаки ринулися на ліве крило супротивника, прорвали бойовий порядок, кинулися до ріки, захоплюючи за собою півмісяць. Козаки, які рушили до монастиря, заманили гусарів на лід Бугу, де заздалегідь були підготовлені присипані соломою і снігом ополонки. Почалася облога. Багаторазові штурми монастиря ні до чого не призводили. Незабаром прийшла звістка, що на допомогу обложеним Хмельницький послав Уманський полк Йосипа Глухого і Полтавський полк Мартина Пушкаря. Супротивник поспішив відійти, але його наздогнали в Якушинецькому лісові під Вінницею і знищили.

Після Андрусівського перемир'я 1667 року Брацлавщина, як і вся Правобережна Україна, залишилася під владою польської корони. Однак шляхетська Польща настільки ослабнула, що не змогла противитись натиску Туреччини і за Бучацьким миром 1672 року віддала туркам значну частину Подільського, Брацлавського і Київського воєводств. Двадцять сім років, до 1699 року, володарювало на цих землях створене турками Сарматське князівство.

Заборона селитися в старих козацьких містах Наддніпрянщини призвела до масового пересування населення на землі магнатів і католицьких ченців, котрі були вигнані під час національно-визвольної війни. На Поділля, Брацлавщину, Київщину бігли від поміщицького гніту селяни з Волині, Галичини, Полісся, Польщі. Прагнучи втримати селян у спустошених землях, польські магнати, що поступово також поверталися до колишніх "маєтностей", давали їм пільги або "слободи", що звільняли на кілька років від повинностей, дозволяли хоч на час відчути волю.

Через усе XVIII сторіччя прокочуються хвилі казацько-селянських повстань "гайдамак". Це був народний протест проти посилення магнатської колонізації і захоплення селянських земель. . Незважаючи на могутні соціальні потрясіння, магнатське землеволодіння продовжувало розквітати. Справжніми некоронованими подільськими королями стали Потоцькі. Великими маєтками розпоряджалися Грохольські, Ярошинські, Свейковські. Найвищого розквіту магнатська економіка досягла в 1760-1790 роках.

Скорочуючи терміни слобод, уводячи все нові і нові форми оренди і повинностей, магнати згодом цілком захопили землю й остаточно закріпачили її безпосередніх власників - селян. Польська держава розхитувалася під ударами конфедерації власної шляхти. Вона була тричі поділена між могутніми сусідніми монархіями - Росією, Австрією і Пруссією. За другим поділом 1793 року Поділля і Брацлавщина відійшли до Росії й утворили Подільську губернію, у західну частину губернії увійшло власне Подільське воєводство, у східну - Брацлавське.Через деякий час центром Подільської губернії стає місто Кам'янець, тому Вінниця стала повітовим містом.

Під скіпетром російських імператорів якийсь час ще продовжують процвітати могутні великі землеволодіння подільських магнатів, але католицизм різко обмежується, а після придушення польських повстань 1830-1832 і 1863 років скасовуються католицькі монастирі, які були перетворені в парафіяльні костьоли чи православні монастирі. Потім конфісковуються за участь у "польських заколотах" магнатські резиденції, маєтки дробляться між численними спадкоємцями, перепродуються, переходячи найчастіше в руки російських поміщиків.

Розвиток Вінниці пішов набагато швидше після будівництва в 1870 році поблизу міста залізниці Київ-Балта-Одеса. З'явилися фабрики і заводи, у місті стали будувати кам'яні будинки. Росли нові, правильно розплановані квартали на лівобережжі, у так званому Заваллі (за валами) або Замості, Забужжі - між рікою і залізницею.

На лівому березі розташований скромний одноповерховий будиночок, будиночок, що не відноситься до пам'ятників архітектури. Але ім'я людини, що народилася тут у 1864 році, відомо усьому світові. Двір перед будинком потопає в квітах, у центрі клумби - велика агава, що "цвіте, щоб умерти, і вмирає, щоб цвісти". Ці слова належать М.М.Коцюбинському, великому Сонцепоклонникові, що народився і жив тут тридцять три роки.


Фотографії міста









Висновок
Звернувшись до теми історії міста Вінниці я показав всі її найвизначніші місця,розповів про її історію і роль яку вона відіграла для нашої держави. Вінниця це місто велике і досить вагоме для України. Воно має багато підприємств легкої промисловості. Вінниця знаходиться біля другої за величиною річки України – Південного Бугу.

Завітавши до цього міста можна вдосталь помилуватись дуже мальовничими пейзажами і побувати в багатьох визначних місцях. У цьому місті завжди радо і привітно зустрічають гостів. Я дуже радий,що я народився на Вінничині, що в мене стільки видатних нащадків і пишаюсь цим містом.

Я також пишаюсь дуже багатою її історією,і що вона не ганьбить свою честь ,яка встановлювалась протягом багатьох років,а тільки розвивається краще і краще. Я хочу щоб це місто надалі процвітало.

Список використаних джерел

  1. http://vinnytsya.osp-ua.info/ch-1_fl-history.html

  2. http://www.myvin.com.ua/content/user_files/Image/promisto/misto/histori_4.jpg

  3. http://www.myvin.com.ua/content/user_files/Image/promisto/misto/histori_3.jpg

  4. http://www.foto.vin.com.ua/pics/33_011129152733018.jpg

  5. http://www.foto.vin.com.ua/pics/8_011129152731008.jpg

Схожі:

Історія міста Вінниці iconФайлу Вінниця
Подільського економічного району. У теплу пору року улюбленим місцем відпочинку вінничан та гостей міста є перлина Поділля Південний...
Історія міста Вінниці iconПояснювальна записка до проекту Статуту міста Вінниці, запропонованого...
Прийнятий у 1997 році закон “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачив право територіальних громад мати власні статути. Це...
Історія міста Вінниці iconЗасідання спеціалізованої вченої ради д 08. 051. 14 по захисту дисертації...
Д 08. 051. 14 по захисту дисертації Кавуна Максима Едуардовича “Походження та рання історія міста Катеринослава”, поданої на здобуття...
Історія міста Вінниці iconВосьма міжнародна науково-практична конференція сучасні інформаційні...
Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського та днілих навчальних закладів міста Вінниці
Історія міста Вінниці icon"Історія Російської імперії"
Прізвище відомого майстра,який спорудив третю лінію камяних укріплень Москви Білого міста
Історія міста Вінниці icon"Історія Російської імперії (укр.)"
Прізвище відомого майстра,який спорудив третю лінію камяних укріплень Москви Білого міста
Історія міста Вінниці iconТема: Екосистема міста
Міста постіндустріальної епохи розділ загальні властивості та особливості міста
Історія міста Вінниці iconНавчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів Історія України. Всесвітня історія
Авторські права на текст програми «Історія України. Всесвітня історія, 5–12 кл.» належать Міністерству освіти І науки України та...
Історія міста Вінниці iconПурпурівська загальноосвітня школа
Всеукраїнської історико-краєзнавчої експедиції «Історія міст І сіл України» у номінації Нарис – опис міста (села) робота учнів 8...
Історія міста Вінниці iconМісто України Бориспіль
Бориспіль – одне з найдавніших міст України.Історія цього міста бере свій початок ще в XI ст
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка