1. Богдан Хмельницький (1648-1657)




Скачати 235.88 Kb.
Назва1. Богдан Хмельницький (1648-1657)
Дата конвертації08.03.2013
Розмір235.88 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
Х м е л ь н и ч ч и н а.
План.
1.Богдан Хмельницький (1648-1657).
2.Перша доба повстання Богдана Хмельницького 1648 рік.
3.Від повстання до визвольної війни.
4.Повстання перетворилося на революцію.
5.Берестечко – Жванець.
6.Переяславська угода.
7.Характер та значення Московського договору 1654 року.
8.Українська Держава Богдана Хмельницького
9.Спадковість гетьману та смерть Богдана Хмельницького.
10.Використана література.

1). Богдан-Зиновій Хмельницький,який провів глибоку межу поміж добами історії України,
поклав початок Української Козацької Держави,був найбільшим державним мужем,що його
будь-коли мала Україна.
Про Хмельницького ми знаємо дуже мало,а саме життя його овіяне легендами. Невідомо навіть
точно,де й коли саме він народився. Не підлягає сумніву,що походив Хмельницький з
шляхетної родини,бо користувався гербом « Абданк »,але з котрої частини України походив
невідомо. З усіх гіпотез найбільше заслуговують на довір я дві:за одною – рід Хмельницьких
походив з Галичини,з Хмільника на Перемищині,бо в Галичині вже з 16 ст. зустрічаються
Хмельницькі; за другою гіпотезою – рід його походив з Переяславщини. Богдан Хмельницький
дійсно мав зв`язки з Переяславом: мав там власний двір,одружений був з переяславською
мешканкою,Ганною Сомківною,брат якої пізніше був полковником Переяславським; там
Хмельницький тримався до хрещення майбутнього гетьмана Павла Тетерю. З Переяславом
зв`язані видатні події: 1649 року Богдан приймав там польських послів,а 1654 року відбулася
там рада з московськими послами.
Рід Хмельницьких був незаможний. Батько майбутнього гетьмана,Михайло,служив у
коронного гетьмана Жолкєвського в Жовкві,потім у зятя Жолкєвського,Яна Даниловича,
на Львівщині,і переїхав з ним,коли його призначили старостою Корсунським та Чигиринсь-
ким. Михайло Хмельницький був осадчим Чигирина та Лисянки. У Чигиринському повіті
він був податковим писарем і згодом – підстаростою. Під Чигирином мав хутір Суботів.
1620 року Михайло Хмельницький із сином Богданом-Зиновієм брав участь в поході на
Молдавію і був забитий під Цецорою. Його вдова одружилась вдруге з польським шляхтичем
Ставецьким.
Можливо,що під час служби батька в Жовкві народився Богдан-Зиновій. Це було десь коло
1595 року. Вчився він спочатку в українській школі,потім в єзуїтській «латинській». З тієї
школи виніс молодий Хмельницький добре знання латини. Наука закінчилась 1620 року,
коли під Цецорою турки взяли його в полон і два роки протримали у Царгороді в тяжкій
неволі. Викупила його мати. Після того Хмельницький служив у Чигиринському полку,

одружився з Ганною Сомківною і господарював на хуторі Суботові.
Про життя Богдана Хмельницького в наступних роках нічого невідомо. Очевидно,він здобув
авторитет й зайняв поважне місце в козацькій громаді. 1637 року він був військовим писарем:
підпис його є на акті капітуляції під Боровицею – 24 грудня 1637 року. Наступного року він
їздив,як член делегації,до короля,а на підставі ординації 1638 року втратив уряд писаря і став
звичайним сотником Чигиринського полку.
1644 року французький уряд закликав на військову службу українських козаків. Посол
де-Бріже писав 21 вересня 1644 року кардиналові Мазаріні,що козаки мають дуже здібного
полководця Хмельницького,якого поважають при дворі короля «це людина освічена,розумна,
добре знає латинську мову … він готовий допомогти нам». У 1645-1646 роках понад 2000
козаків перевезено до Франції,і вони брали участь в облозі Дюнкерхену. Треба гадати,що
серед них був і Хмельницький. Всі факти свідчать про ту пошану,якою користувався
Хмельницький,не зважаючи на свою невисоку рангу.
1644 року король Владислав 4 заходився був творити коаліцію держав для боротьби проти
Туреччини,але зустрів опозицію збоку польської шляхти. Тоді разом з канцлером Юрієм
Оссолінським вирішив спровокувати Туреччину на воєнні дії нападом на них козаків. Для
цього закликано до Варшави на таємну нараду 4-ох козацьких представників:осавулів
Барабаша та Караїмовича і сотників Нестеренка та Хмельницького. Король видав їм гроші
прапор і грамоту,якою дозволялося збільшити реєстр козаків до 12 тис. З цього плану нічого
не вийшло,хоч зібрано тоді 16 тис. найманого війська. Сам канцлер зрадив таємницю і сам
у жовтні 1646 року зажадав розпустити військо. Однак,для наступних подій ця таємна
нарада відіграла не абияку роль:вістки про неї поширилися серед козацтва і стали ґрунтом
для легенди,що король дивиться на козаків,як на своїх спільників у боротьбі з польськими
магнатами.
До 1647 року бачимо Богдана Хмельницького,як цілком лояльного сотника,який користу-
вався пошаною не лише на Україні,але й у Варшаві.
Раптом усе життя Хмельницького було зламане так,як то часто траплялося в Речі Поспотитій,

Де українці були «унтерменшами». Можливо,якраз пошана,якою користувався Хмельницький
при дворі Владислава 4,викликала ненависть до нього родини магнатів Конєцпольських,
вороже ставлення до українців. Олександр Конєцпольський, з 1632 року Корсунський та
Чигиринський староста,син коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського,вирішив усунути
нелюбого йому сотника. Тож,підстароста Чигиринський,Чаплинський,учинивши «ґвалтовний
заїзд» на Суботів під час відсутності Хмельницького,зруйнував його,пограбував майно,забрав
його другу жінку,а сина до смерті забив канчуками. Негайні заходи Хмельницького не дали
жодних результатів,а Конєцпольський навіть дав наказ арештувати його і стратити. Лише
приятель і кум Хмельницького,Станіслав-Михайло Кричевський,допоміг йому втекти з-під
варти. З невеликим загоном козаків Хмельницький виїхав на Запоріжжя.
Ці нещастя,ця сваволя магнатів переродила Богдана Хмельницького:зі статечного,спокійного
сотника він,позбавлений родини,маєтку,переслідуваний місцевою адміністрацією,став
бунтівником,месником за власні образи.

2) На Запоріжжі Богдан Хмельницький незабаром здобув загальну пошану і його обрали гетьма-
ном . На його бік перейшла залога реєстрових козаків,що стояла на Запоріжжі,а татарський хан
вислав йому на допомогу своє військо.
Чутки про рух,що його підняв Хмельницький,занепокоїли польський уряд. Коронний гетьман
Микола Потоцький вирушив на Запоріжжя,щоб здавити повстання в самому початку. Реєстро-
вих козаків і загін німецької піхоти він вислав Дніпром,щоб вони біля Кодака з єдналися з
4 тис. польського війська і реєстрових козаків,що йшли під проводом гетьманового сина,
Стефана Потоцького. За ними йшло 6 тис. війська піл проводом гетьманів – Миколи Потоцько-

Го та Мартина Калиновського.
Реєстрові козаки,що пливли човнами,збунтувалися,перебили всіх старшин,крім Михайла
Кричевського і перейшли на бік Хмельницького. Біля балки Жовтої Води Хмельницький напав
На польський авангард,що був під проводом Стефана Потоцького. Реєстрові козаки з війська
Стефана Потоцького також приєдналися до нього. Військо Стефана Потоцького було знищене,
а сам він тяжко поранений,потрапив у полон до татар і помер. Живим залишився один лише
челядник,який сповістив гетьманів про поразку. Вони почали відступати,але Хмельницький
наздогнав їх 26 травня 1648 року біля Корсуня і розгромив. Поразка поляків була повна.
Обидва гетьмани опинились в татарському полоні.
Тим часом Владислав 4 помер і поляків охопила паніка:ні короля,ні гетьманів,ні війська. Пані-
ку підсилило повстання селян на Київщині,які почали бити панів,жидів,палити польські
маєтки. Повстання перекинулося на Полтавщину,на Вишневеччину. Сам князь Єремія
Вишневецький ледве втік до Польщі.
Згідно з конституцією,під час між королів я канцлер мусив подаватися на демісію,але,зважаю-
чи на тяжкий стан країни,канцлер Оссолінський почав правити нею сам. Спішно скликано
соймики,асигновано кошти на 70 тис. Найманого війська. Обрано нових гетьманів: князя
Домініка Заславського,Миколу Остророга та Олександра Конєцпольського.
Хмельницький дійшов до Білої Церкви. Вдаючи,що не знає про смерть короля,він вислав до
нього листа,в якому вимагав збільшити реєстр козаків до 12 тис.,повернути православним
церкви і виплатити козакам платню за 5 років. Такі скромні умови запропонував був
Хмельницький після перемог при Жовтих Водах та Корсуні. Ці умови конвокаційний сойм
прийняв,і оголошено було перемір я.
Богдан Хмельницький тоді ще й сам не розумів грандіозних форм того повстання,що він
підняв,щоб помститися за власні образи. Його лякали селянські повстання, і він намагався
втихомирити їх. Однак,повстання ширилося по всій Україні – на Поділлі,Волині. Ватажком
їх став Максим Кривоніс,шотландець з походження. З польського боку виступив Єремія
Вишневецький,який мордував повстанців,вбивав їх на палі і тим ще більше розпалював
ненависть.
Тим часом військо Хмельницького збільшувалось спольщеними українськими шляхтичами,
які переходили на його бік після поразки під Жовтими Водами та Корсунем,серед них були
майбутній військовий писар та вірний співробітник Хмельницького,Іван Виговський,
С. Мрозовицький-Морозенко,брати Іван та Данило Нечай,Іван Богун,Кричевський. Деякі

з цих людей мали освіту,яку здобули в закордонних університетах,мали державний досвід. Вони
зайняли високі посади у війську,поруч з старими полковниками,здебільшого з Запоріжжя,як
Джеджалій,Бурлій,Вишняк,Гиря,Несторенко,Топига та інші.
Селянські повстання і терор,що його вносив Вишневецький,примусили Хмельницького поновити
рух,бо тільки таким способом міг він тримати в руках повстанців. Знову закликав він татар. 3-го
липня 1648 року оновилися воєнні дії.
Сили противників були майже однакові. Слабістю польського війська був його величезний обоз:
до 100 тис. возів з винами,припасами,посудом,одягом панів. На кордоні Поділля та Волині,під
Пилявцями,23 вересня 1648 року польське військо було розбите. 80 гармат і десятки тисяч возів
забрали козаки. Цю здобич оцінювано на декілька десятків мільйонів злотих. Польське військо
тікало на захід. За ними ішли козаки. Вони здобули Збараж,Вишневець,Броди і 8 жовтня
підступили під Львів.
Богдан Хмельницький обложив Львів,але задовільнився окупом у 200 тис. червонців та крамом
на півмільйона червонців і рушив на Варшаву. Рух Хмельницького викликав великі селянські
повстання в Галичині й на Волині. Селяни палили замки,палаци,вбивали шляхту. Хмельницький
не врахував значення цих повстань і не використав їх.
Не зважаючи на погром польської армії,Хмельницький вважав,що воює він не з державою,
не з королем,а зі шляхтою. Він вислав до Польщі послів з вимогою обрати на короля брата
Владислава 4 – Яна –Казіміра. Неясно,чому наполягав він на кандидатурі цієї обмеженої,
малоінтелігентної людини. Новому королеві Хмельницький ставив умови:амністія для всіх,
хто брав участь у війні,залежність гетьмана лише від короля,скасування церковної унії,
поновлення козацьких прав,збільшення реєстру козаків,право виходу на море,територіальна
автономія України.
Чекаючи на відповідь,хмельницький зупинився в Замості,де й дістав вісті обрання на короля
Яна-Казіміра. Причину,спинила рух Хмельницького на Польщу,тлумачиться по-різному. На
бажання короля Хмельницький залишив Замостя і рушив до Києва.
3) На Різдво 1649 року Богдан Хмельницький тріумфально в їхав до Києва. Його зустрічали як

героя-визволителя України з польської неволі. В Києві чекали посли Молдавського та
Волоського господарів і Семигородського князя.
Перебування в Києві відіграло велику роль в формуванні психології Хмельницького. Розмови
з патріархом і київською елітою відкрили йому очі на те,що сталося в Україні. Він збагнув,що
то було не повстання селян проти панів,не помста магнатам за сваволю та утиски народу,а
велика війна за незалежність України,за створення держави. Перемоги під Жовтими Водами,
Корсунем,Пилявцями,переможний похід до Замостя створили нову ідеологію українців:вони
зрозуміли свою вагу,свою силу. До війська Хмельницького,переходило багато спольщених
українців-шляхтичів,людей з широкою освітою,які сприяли створенню державницької
ідеології Богдана.
4) У лютому 1649 року,коли Хмельницький був у Переяславлі,приїхали до нього посли від короля
Яна-Казіміра. Хмельницький розмовляв з послами не як ватажок повстанців,а як володар
України. «Виб`ю з неволі руський народ увесь!» - казав він.

Серед послів був сенатор,воєвода Брацлавський,а пізніше і Київський – Адам Кисіль,один із

найвидатніших українських патріотів та політичних діячів 17ст. Він походив з волинської шлях-

ти,був один з найзаможніших магнатів та провідником не покозаченої православної шляхти

і виступав в соймі та в сенаті в обороні українського народу і православної віри. Але він був

противником повстання і вважав,що між Польщею та Україною можна знайти компроміс.

Кисіль не раз брав участь як представник Польщі в переговорах з козаками. За відданість

інтересам України польська шляхта вважала його зрадником.

В особах колишніх друзів Хмельницького і Киселя стали один проти одного патріоти,віддані

Україні діячі,бо йшли вони різними шляхами і розділяла їх різниця ідеології і тактики.

Перед Хмельницьким стояло тяжке завдання. Боротися з Польщею своїми лише силами Україна

не могла,бо Польща не тільки мала великі власні військові сили,але й була багатою державою,

що могла користатися найманим військом. Татари виявили себе як ненадійні союзники,які

грабували населення і виводили ясир. Отже треба було шукати інших союзників.

У перших же місяцях повстання 1648 року Хмельницький мусив звернути увагу на Москву.

З 1647 року між Москвою і Польщею існував оборонний союз,спрямований проти Криму,але

оскільки татари стали союзниками Хмельницького,московсько-польський союз міг обернутися

проти України. Хмельницький щоб не допустити спільного виступу Польщі та Московщини

проти України,ще в 1648 році радив цареві Олексієві зайняти Смоленськ і заявити на польський

престол. Ідею союзу з «одновірною» Москвою підтримував і патріарх Паїсій. Ще гостріше стало

питання про цей союз у 1649 році,коли Хмельницький готувався до нової війни з Польщею.

Силуян Мужиловський,український посол до Москви,пропонував цареві на початку того року

окупувати Сіверщину,щоб забезпечити Україну з півночі,просив хоч би дипломатичної інтерве-

нції для захисту прав Православної Церкви в Речі Посполитій,але Москва не допомогла Україні.

Шукання союзу привело Хмельницького до першої коаліції україно-турецько-татарської,яку

створив він тоді,коли не вдалося зреалізувати союзу з Молдавією та Семигородом.

Війна була неминуча. Її диктували настрої селян,з другого боку Польщу лякали чутки,що

Богдан Хмельницький творить «відокремлену державу».

На початку літа 1649 року 200-тисячне польське військо посунуло на Україну. Хмельницький

мавши лише коло 70тис. козаків,не рахуючи селянських повстанців,та стільки ж татар,обложив

у Збаражі польську армію і тримав її в облозі півтора місяця.

Тим часом з півночі на Україну виступив Литовський гетьман Радзівілл. Під Лоєвом полковник

Станіслав-Михайло Кричевський дав йому відсіч,але сам загинув у бою.

На допомогу польській армії прийшов король з новими силами. Хмельницький оточив королів-

ське військо під Зборовом,але канцлер Оссолінський підкупив хана Іслам-Герея,і той поставив

вимогу Хмельницькому:замиритися з королем,або татари перейдуть на бік поляків.Хмельниць-

кий примушений був погодитись.

Підписаний 18 серпня 1649 року Зборівський договір мав такі пункти:В межах Польської

держави утворюється автономна область,до якої входять воєводства:Київське,Брацлавське

та Чернігівське – від Случі до Дністра,частини Волині,Поділля. Цією областю управляє гетьман.

Вона має своє військо – 40 тис. реєстрових козаків. Решта – селянство – мусить повертатися до

панів і відбувати панщину. Королівська адміністрація та польські пани можуть повертатися на

свої місця. Православна Церква дістає права рівні з Римо-Католицькою. Унія скасується.

Єзуїтські школи в Києві ліквідуються.

Так – замість визволення українського народу з-під польської влади та створення власної

держави – здобутки кривавої боротьби обмежилися національно-територіальною автономією

для козацької верстви.

Зборівський договір проголошений як «Декларація ласки короля,даної на пункти прохання

Війська Запорозького»,був паперовий:ні в Польщі,ні в Україні його не реалізовано.

В Україні влада фактично перейшла до Війська Запорізького. Всю територію поділено на

полки,спочатку на 16,згодом число їх зросло. Хмельницький,як незалежний володар,вів

дипломатичні переговори з сусідніми державами.

Коли Хмельницький спробував був на підставі Зборівського договору перевести реєстр

козаків,селяни,що брали участь у війні,не захотіли зрікатися козацьких прав та повертатися

до панів і підняли повстання. Ще більше обурювали їх польські пани,які поверталися в свої

маєтки. З другого боку Польща не виконувала своїх зобов`язань:православний митрополит,

не дістав місця в сенаті,не повернено спірних земель,польський уряд не здійснив амністії,і

багатьох повстанців страчено.

5) Відчуваючи неминучість війни,Хмельницький старався забезпечити себе союзами з сусідами.

Насамперед примусив він до союзу Молдавського господаря Василя Лупула,з дочкою якого,

Роксаною,мав одружитися його син Тиміш. Наприкінці 1651 року уклав союз з Туреччиною,

і султан дозволив Кримському хонові допомагати козакам. Султан Магомет 4 назвав Богдана

«славою князів християнського народу» і обіцяв свою опіку. Це ще більше дратувало Польщу.

Навесні 1651 року поляки напали на містечко Красне на Поділлі,і в бою з ними згинув один

із найкращих українських полководців Данило Нечай. Але від Вінниці поляків відбив видатний

козачий стратег – Іван Богун.

Рішальна битва відбулася 29-30 червня 1651 року коло містечка Берестечка,над р. Стиром. Там

у болотяній долині зустрілися два війська. На самому початку бою татари раптом почали тікати.

Хмельницький і Виговський поїхали мобілізувати нові сили,залишивши командувачем Богуна,

який відбиваючи наступ поляків,почав виводити козаків з бою. Але серед повстанців зчинилася

паніка,вони кинулись тікати і понад 30 тис. їх втопилося в річці. Загинув і митрополит

Коринтський Йоасаф,що привіз Хмельницькому меч,освячений на Гробі Господнім.

4-го серпня 1651 року Литовський гетьман Радзівілл узяв Чернігів та Київ. Міщани спалили

Поділ,щоб не дати його литовцям. Митрополит Сильвестер Косів,піддавшись паніці,вітав

переможців.

Хмельницький зібрав нові полки,побудував укріплення біля Білої Церкви,спинив польський

похід і погодився на переговори. Згідно з Білоцерківським миром,за козаками залишено лише

Київське воєводство,реєстр козаків зменшено до 20 тис.,польська шляхта мала право повернутис

до своїх маєтків,заборонялося вести закордонні переговори. В Україні почалися знову повстання,

збільшилася втеча населення за московський кордон – на Слобожанщину.

Білоцерківський договір також не був реалізований:на соймі один із шляхтичів наклав вето,і

договір не затверджено. Богдан Хмельницький поновив переговори з Молдавією,Кримом,

Туреччиною,Москвою. Тому,що Лупул відмовився виконати угоду – видати Роксану за Тимоша,

Хмельницький вирядив під його командою військо до Молдавії. По дорозі під Батогом Тиміш

зустрів 20-тисячне військо гетьмана Калиновського. Поляки зазнали нищівної поразки,а сам

гетьман був забитий,взято 57 польських гармат. Тиміш вступив до Молдавії і одружився з

Роксаною. В 1653 році він загинув під час облоги Сучави,яку захопив волоський князь

Матвій Басараб.

Нове лихо чекало далі:обложене козаками в Жванці у грудні 1653 року польське військо з

королем Яном-Казіміром вже готове було капітулювати,але поляків знову врятували татари,

уклавши з ними сепаратний мир. Татарам дозволено грабувати українське населення та брати

ясир по Барське староство.

Становище України було тяжке. Війна,татарські напади,тотальна мобілізація,нарешті посухи,

неврожай,пошесті,знищення промислових закладів,ізоляція від ринків Західної Європи – все

це руйнувало господарство. Внаслідок цього населення в щораз більшій кількості переселяється

на схід,на південний схід,на Слобожанщину,Донеччину.

6) Загроза нової війни з Польщею,повстання в полках України,брак надійних союзників звертали

знову думки до православної Москви,тим більше,що тисячі втікачів знаходили притулок на

підлеглій Слобідській Україні і далі в Московщині.

З 1648 року Богдан Хмельницький час від часу звертався до Москви з проханням допомогти в

боротьбі з Польщею. Він загрожував навіть війною,якщо вона не дасть допомоги проти Польщі.

Значну роль в справі союзу України з Москвою відіграло східне духовенство,вищі представники

якого брали на себе посередництво між Богданом і царем. Усі звернення до Москви були марні.

Московський уряд відмовляв або відповідав загальними заявами,висилав хліб і сіль,але вичіку-

вав,не бажаючи розривати мир з Польщею.

В Москві добре врахували і другий бік питання. Союз з Україною був конче потрібний для

Москви з різних поглядів:він відкривав шлях до Чорного моря і на захід,забезпечував їй пануван-

ня на сході,а головне – трагічне становище України загрожувало Москві або захопленням її

Польщею,або союзом її з Туреччиною,чим не раз лякав Москву Хмельницький. Союз з Україною

був дуже бажаним для Москви тим,що забезпечував її міліарні інтереси. Україна мала 300 тис.

випробуваного,досвідченого,найкращого на Сході Європи війська. Всі ці умови робили союз з

Україною конче потрібним для Москви.

1-го жовтня 1653 року Земський Собор у Москві ухвалив прийняти Україну «під високу руку

царя»,а 1 листопада московське посольство вже було на кордоні України. Цей поспіх,невласти-

вий московському урядові,свідчить,яка велика була заінтересованість Москви.

Гетьман був зайнятий війною з Польщею та похоронами Тимоша і прибув до Переяслава лише

6 січня 1654 року. Він уникав будь-яких урочистих прийнять і ні разу не запросив московських

послів до себе. Для того обрав для переговорів не Київ,а тихий козацький Переяслав. Всі

переговори відбувались сухо й офіційно.

8-го січня відбулась Рада Старшин та поспіхом скликана Загальна Рада мешканців Переясла-

ва. Після вислухання царської грамоти,гетьман,посли та старшини поїхали до Успенського

собору. Там Хмельницький зажадав від послів,щоб вони перші принесли присягу від імені

царя. Цим Хмельницький вимагав урочистого,формального ствердження україно-московського

союзу і запевнення оборони України та її прав. В цьому виявилась рівноправність сторін і недо-

віра щодо дійсних намірів Москви. Вся ця історія з присягою була публічним скандалом для

московського посольства.

Протягом двох днів Хмельницький з Виговським та посли обговорювали деталі угоди,в тому

числі – бажання гетьмана,щоб на Україну,власне до Києва,прийшло московське військо. Це

було важливо для України не як оборона,бо що могли зробити навіть 3 тис. московського

війська,коли йшлося про 60 тис.реєстрових козаків та 350-тисячну армію,що стояла під

Жванцем.

У Переяславі сталася ще одна дуже важлива подія. До Бутурліна прибули делегати від старшини

які просили затвердити їх на різних посадах,не повідомляючи про це гетьмана. Бутурлін відмо-

вив їм.

7) Московський уряд вважав,що договір з Україною був дійсний тільки за життя Богдана

Хмельницького,і поновлював його з кожним наступним гетьманом,дещо змінюючи,але завжди

називаючи акт 1654 року договором. В Україні твердо знали,що Переяславсько-Московський

договір не позбавляв її суверенних прав. Договір цей зафіксував союз з Москвою на добровіль-

них засадах,звільняв Україну від підлеглості Польщі.

1655 року Богдан казав польському послові,Станіславові Любовицькому: «Я став уже паном

всієї Русі і не віддам її нікому». Доказом незалежності України були ті численні союзи,що їх

укладала вона після 1654 року з різними державами.

Як належало дружині монарха,гетьманова Ганна Хмельницька мала свій двір;її штат складався

із знатних жінок. Вона сама видавала універсали.

8) Тертя між Україною та Москвою почалися вже влітку 1654 року. Москва проголосила війну

Польщі,і з московським військом пішли на Білорусь козаки під проводом наказного гетьмана

Золотаренка. Населення білорусі радо визнавали владу гетьмана і приймали козацький устрій.

Проте,московські воєводи мали приєднувати білоруські землі до Московщини. Союз України

з Москвою викликав союз Криму з Польщею. Спільні сили татар та поляків почали з осені

1654 року руйнувати Поділля,Брацлавщину,заходили до Білої Церкви,двічі були відбиті від

Умані. Країна була зруйнована,обернена на пустелю. В бою на Дрижиполі в січні 1955року

згинуло багато людей,але він не дав перемоги жодній зі сторін. Тим часом Хмельницький з

воєводою Шереметьєвим перенесли дії до Галичини,а на півночі було підкорено всю Білорось

та Литву. Населення Волині,Полісся,Поділля визнало владу гетьмана. В 1657 році прийняла

українську владу шляхта Пинського повіту. Так територія Української Держави поширилася на

захід та північ.

Становище Польщі було загрозливе. З цієї здавалося б безнадійної ситуації врятувала Польщу

дипломатія:вона звернулася до Москви з пропозицією перемир`я і цареві запропоновано польсь-

ку корону після смерті бездітного Яна-Казіміра. В 1656 році підписано у Вільні,без представни-

ків від України,сепаратне перемир`я.

Віленський мир розв`язав Хмельницькому руки:міліарний союз України з Москвою проти

Польщі втратив вагу,а більше від договору нічого не залишилося. На Раді,скликаній у Чигирині

2 жовтня 1656 року,всі присутні полковники,осавули,сотники присягли,що будуть спільно боро-

нити Україну.

1656 рік був переломовим в історії Хмельниччини. Звільнена морально від обов`язків,зв`язаних

з міліарним союзом з Москвою,Україна під мудрим проводом Хмельницького стала осередком

ряду коаліції,які охопили всю Східну Європу.

Першу коаліцію почав укладати Хмельницький ще до віленського миру. До неї входили – Шве-

ція,Бранденбург,Семигород,Молдавія та Литва. Союзники вирішили розділити Польщу,при чому

Україна мала дістати всі землі,залюднені українцями. Хмельницький дістав титул «дідичного

князя». Цю коаліцію розбила Данія,яка,під впливом Австрії,почала війну зі Швецією,що приму-

сило Карла-Густава 4 вивести війська з Польщі;те саме зробив за ним курфюрст Браденбурзький.

З відходом швецьких та бранденбурзьких військ,залишилися в Польщі тільки війська Семигород-

ського князя Юрія Ракочія та корпус козаків на чолі з полковником Ждановичем.

9) Богдан Хмельницький створив своїм надзвичайним адміністрацій ним талантом міцну й автори-

тетну владу. Гетьман був виборним,але Хмельницький почував себе в силах сказати,що він –

«єдиновладний самодержець України». В церквах поминали його як «гетьмана та государя».

Шведський король називав його «дідичним князем». Хмельницький мріяв передати гетьманську

владу своїм синам. Спочатку наслідником був Тиміш,талановитий,відважний юнак. Після смерті

Тимоша,він визначив як наслідника другого сина,Юрія,ще підлітка. Виконуючи бажання гетьма-

на ,а з другого боку прагнучи уникнути боротьби за гетьманську владу – старшина на Раді

1657 року без виборів проголосила Юрія наслідником гетьмана.

Передача булави без виборів,спадково,була явищем новим в історії гетьманщини і викликала

опозицію,насамперед серед старих полковників. Сам генеральний писар,найближчий співробіт-

ник гетьмана з 1648 року,Іван Виговський,належав до цієї опозиції. Династичний план гетьмана

вніс розкол у лави старшини. Гетьман наказав стратити полковника Лесницького і ще чотирьох

видатних старшин,а самого Виговського звелів прикувати до землі на цілий день. Такі жорстокі

заходи,могли дати лише негативні наслідки.

Усі ці події – і в Чигирині,і у війську – підривали сили старого гетьмана. З ним стався удар і

27 липня 1657 року він помер.

З Богданом Хмельницьким Україна втратила одного з найвидатніших своїх діячів. Своїм

адміністративним талантом він зумів розбурхане повстанням море,під час постійної війни,

перетворити міцну державу,зі стрункою системою адміністрації,з новими законами,з новим

соціальним ладом;зумів дипломатичним хистом лавірувати між ворожими сусідами і вивести

Україну з того ярма,яке намагалася накласти Москва. Хмельницький спромігся перетворити

«повстання рабів»,як називали українську революцію поляки,на міцну державу,з якою шукали

союзу та зв`язків великі держави,а з маленького козацького міста Чигирина зробити осередок

Східної Європи,де зустрічалися дипломати різних держав. Не Москва,а Чигирин став центром

Політичного життя Європи.

Останні дні його були трагічні. Розкол серед старшини,заворушення у війську…,але наслідником

був 16-річний юнак,слабий духом і тілом,з неврівноваженою психікою. Старий гетьман розумів

це і призначив вищу старшину – осавула Ковалевського та полковника Лесницького – опікунами

Юрія,а генерального писаря Виговського просив бути «батьком,порадником,поводарем молодо-

му гетьманові». Старшина,противники нового династичного принципу,бачили,чим загрожувала

повнота влади в дитячих руках.

Значення діяльності Хмельницького величезне,і для порівняння з нею тяжко знайти в історії

паралелі. Тривала ця діяльність лише дев`ять років з 1648 по 1657. Протягом того часу безперер-

вно йшли війни,в яких він виявив свої таланти стратега та організатора. Він командував не підго-

товленою до таких воєн армією. Не зважаючи на це,Хмельницький,завдяки глибоко опрацьова-

ним планам воєнних операцій та військовій дисципліні,завдавав поразку за поразкою зразковій

польській армії.

Усі поразки Хмельницького,а їх було небагато,не можна класти на карб його як вождя.

Військова діяльність Хмельницького тісно пов`язана з дипломатичною. У кровопролитних боях

Хмельницький зі своїми помічниками будував державу,поділяв Україну на полки,сотні,встанов-

лював порядок,суд. А головне – творив нові соціальні умови,в яких вся людність поділялася

на два стани:козаків,що воювали,та посполитих,що працювали. Цей порядок,який згодом зазнав

значних змін,у загальних рисах існував,поки існувала Українська Держава.

10) Наталія Полонська-Василенко «Історія України», «Визвольний шлях»


.

Схожі:

1. Богдан Хмельницький (1648-1657) iconБогдан Хмельницький (1648-1657)
Богдан-Зиновій Хмельницький, який провів глибоку межу поміж добами історії України, поклав початок Української Козацької Держави,...
1. Богдан Хмельницький (1648-1657) iconБогдан Хмельницький Богдан Хмельницький Гравюра Вільгельма Гондіуса...
Богдана Хмельницького до 1647 року відомо дуже мало. Місцем народження вважається Суботів, як рік народження вказують або 1595, вирахувано...
1. Богдан Хмельницький (1648-1657) iconБогдан Хмельницький та характер його визвільної війни
Повстання стор. 4
1. Богдан Хмельницький (1648-1657) iconРозробка уроку в 5 класі з історії України
У рік у місті гетьман України Богдан Хмельницький підписав союз із Ці домовленості були зафіксовані в
1. Богдан Хмельницький (1648-1657) iconМіністерство освіти І науки україни
Місто Хмельницький до 1954 року Проскурів. Перейменований на відзнаку 300-річчя возз’єднання України з Росією І названий за ім’ям...
1. Богдан Хмельницький (1648-1657) iconБогдан Хмельницький
Спочатку навчався в Київській братській, далі, за твердженням польських істориків, у єзуїтській школі, що в Ярославі над Сяном. Обдарований...
1. Богдан Хмельницький (1648-1657) iconНарод України безпосередня влада народу територіальна громада міста...
Адреса для отримання кореспонденції: 29000, м. Хмельницький, вул. Театральна, 17/1, кв. 17
1. Богдан Хмельницький (1648-1657) iconУрок з української літератури в 6 класі з теми: Богдан Лепкий. «Видиш, брате мій »
Тема: Богдан Лепкий. «Видиш, брате мій» Історія написання твору. Відображення святого почуття любові до рідного краю, болючі спогади...
1. Богдан Хмельницький (1648-1657) iconУкра ї н а національна служба посередництва І примирення в І д д І леннявхмельницьк І йобласт І
Відділення нспп в Хмельницькій області надсилає для друку інформацію щодо реєстрації колективного трудового спору між найманими працівниками...
1. Богдан Хмельницький (1648-1657) iconХмельницький університет управління та права
Проблеми цивільного права України: робоча навчальна програма для студентів юридичного факультету / Укладачі: Р. О. Стефанчук, М. О. Стефанчук,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка