Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків




Скачати 84.84 Kb.
НазваФонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків
Дата конвертації09.03.2013
Розмір84.84 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Право > Документы
Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків

Фонетика – (гр. phōnētikōs – звуковий) розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови.

У природі існує безліч звуків різноманітного походження. До мовних звуків належать ті, які утворюються органами мовлення людини і використовуються нею у процесі спілкування для матеріального представлення своїх думок. Кожен зміст як ідеальна сутність нашого мислення може бути зрозумілий тільки завдяки формі (мовній матерії), яка предає цей зміст. Звукова мовна форма вираження складається з ряду членороздільних звуків, пов’язаних між собою за чітко визначеною послідовністю і об’єднаних словесним наголосом.

Дані фонетичних досліджень використовуються у прикладному аспекті такими лінгвістичними науками як орфоепія, орфографія, графіка.

Орфоепія (від гр. оrthos – правильний і epos – мова, мовлення) – це розділ мовознавчої науки, що вивчає правила літературної вимови. Ці правила становлять основу загальної культури української мови.

Орфографія (від гр. оrthos – правильний і graphō – пишу) – це розділ мовознавства, що вивчає і встановлює правописні норми, які називаються орфографічними правилами. Сучасний український правопис почав складатися в другій половині XIX століття. За цей час він не раз удосконалювався. Останнє видання українського правопису з певними змінами було здійснено 1993 року.

Графіка (грец. graphikē, від graphō – пишу, креслю, малюю) – це наука, що визначає сукупність графічних засобів письма: букв, пунктуаційних знаків.
Голосні звуки

Звуки мови, при утворенні яких звуконосний струмінь повітря вільно виходить назовні, не зустрічаючи ніяких перепон, називаються голосними.

В українській мові 6 голосних звуків: [а], [о], [у], [і], [и], [е].

За участю губ в артикуляції голосні поділяються на:
1) огублені (лабіалізовані) [ о ], [ у ], при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед;
2) неогублені (нелабіалізовані) [і], [и], [е], [а].

Приголосні звуки

За участю голосу й шуму в утворенні приголосних, тобто за роботою голосових зв’язок, приголосні поділяються на сонорні і шумні, а шумні в свою чергу на дзвінкі і глухі.

Сонорні – звуки, в яких голос переважає над шумом, їх 9: [в][й][р][р′][м][н][н′][л][л′]. Вони завжди дзвінкі, а приголосний [й] завжди м'який.

^ Дзвінкі – звуки, в яких шум переважає над голосом, їх 11: [б][д][д′][з][з′][дз][дз′][ж][дж][Ґ][г].

Глухі – звуки, які складаються тільки з шуму, а голос в їх творенні взагалі відсутній, глухих звуків в українській мові 12 : [п][т][т′][с][с′] [ц] [ц′] [ш] [ч][к] [х] [ф].

^ Дзвінкі і глухі приголосні становлять пари:

[б] - [п]; 

[д] - [т]; 

[д′] -  [т′]; 

[з] -  [с];  

[з′] -  [с′];

[дз] - [ц];

[дз′] - [ц′];

[ж] - [ш];

[дж] - [ч];

[ґ] - [к];

[г] - [х].

 

Але! Звук [ф] не має парного дзвінкого звука, тому що звук [ф] не український, а запозичений з грецької мови.

Крім того, за характерним шумом серед приголосних виділяють:
1) шиплячі [ж], [ш], [ч], [дж];
2) свистячі [з], [с], [ц], [дз], [дз′].

За наявністю або відсутністю пом’якшення (палаталізації) приголосні поділяються на м’які та тверді.

Тверді
приголосні (24)

[б] [п] [в] [м] [ф] [ж] [ч] [ш] [дж] [ґ] [к] [х] [г]

можуть бути напівпом’якшеними:
[б’] [п’] [в’] [м’] [ф’] [ж’] [ч’] [ш’] [дж’] [ґ’] [к’] [х’] [г’]

[д] [т] [з] [с] [ц] [дз] [н] [р] [л]

утворюють пари за твердістю / м’якістю

М'які
приголосні (8)

[д′] [т′] [з′] [с′] [ц′] [дз′] [н′] [р′] [л΄]

утворюють пари за твердістю / м’якістю

[j]

не має парного твердого

Після твердих приголосних, що не мають парних м'яких - [б], [п], [в], [м], [ф], [ж],[ч], [ш], [дж], [ґ], [к],[х], [г], не пишеться м'який знак.

Серед приголосних звуків виділяємо злиті (африкати)– [дж], [дз], [дз′], [ч], [ц], [ц′], бо вони утворилися з кількох звуків: [дж]- [д]+ [ж]

[дз] - [д]+ [з]

[дз′] - [д′]+[з′]

[ч]- [т]+ [ш]

[ц] - [т] + [с]

[ц′] - [т′]+[с′]

^ Увага! Звукосполучення [дж ] і [дз] можуть позначати один звук (на початку слова або у корені – ходжу, джміль) і два різних звуки (на межі морфем – префікса і кореня – піджарити, відзвучати).

^ Губні приголосні звуки: [б] [п] [в] [м] [ф]

Пам’ятаємо! Буква Щ завжди позначає 2 звуки [шч]

Звук [ґ]

Звук [ґ ] третім виданням Українського правопису було повернуто в українську абетку.

Звук [ґ] вживається у словах: ґанок, ґоґель- моґель, ґудзик, ґрунт, ґречний, ґрати (іменник), ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґранчак та ін.

^ Звукове значення букв Я, Ю, Є, Ї

В українській мові є букви, які передають два звуки на письмі: букви я, ю, є можуть позначати два звуки: [й + а], [й + у], [й + е], коли вони стоять:

- на початку слова: ялинка, юшка, єдність;

- після букв, які позначають голосні: приятель, скраю, маєток;

- після апострофа: м’язи, в’юнок, п’єса;

- після м’якого знака: браконьєр, Третьяков;

- в окремих словах після й: майя, фойє.

Якщо я, ю, є стоять безпосередньо біля приголосного, вони вказують на його м'якість або пом’якшення і позначають один звук [а] [у] [е]

Буква ї завжди позначає два звуки [йі]: їхати, круїз, їжак, виїзд, об’їзд.

Графіка

Графіка (від гр. graphikos - письмовий, зображений) - розділ науки про мову, який вивчає сукупність умовних знаків, за допомогою яких мова передається на письмі.

Найголовнішою вимогою графіки є та, що кожному звукові мови повинна відповідати окрема літера (телемайстер - телемайстер, картопля - картопля, вода - вода).

^ АЛФАВІТ

Звуки мови ми вимовляємо і чуємо. На письмі звуки позначаються буквами.

Букви - це умовні знаки, за допомогою яких на письмі передаються звуки.

Всього в українській мові 33 букви. Послідовність їх у певному порядку називається алфавітом (від назв перших літер грецького алфавіту - альфа і бета), або азбукою
(від перших двох літер слов'янського алфавіту - аз і буки), або абеткою (від перших двох літер українського алфавіту - а і бе).

Азбука сучасної української мови утворена на основі слов'янської азбуки, що мала назву кирилиця (за ім'ям болгарських місіонерів Кирила та Мефодія, які склали цю азбуку для слов'ян і переклали грецькі релігійні книги на слов'янську мову).

Букви в алфавіті мають такі назви:

Аа а

Бб бе

Вв ве

Гг ге

Ґґ ґе

Дд де

Ее е

Єє йе

Жж же

Зз зе

Ии и

Іі і

Її йі

Йй й(йот)

Кк ка

Лл ел

Мм ем

Нн ен

Оо о

Пп пе

Рр ер

Сс ес

Тт те

Уу у

Фф еф

Хх ха

Цц це

Чч че

Шш ша

Щщ ща

Ьь м'який знак

Юю йу

Яя й

32 букви українського алфавіту передають на письмі мовні звуки, а ь (м'який знак) позначає м'якість приголосних на письмі (кінь, тінь).

За начертанням розділяють такі букви:

  • великі (заглавні, прописні- В, Ж, З, К) і малі (рядкові- в, ж, з, к);

  • друковані (Б, б, Г, р) і писані (Б, б, Г, р).

Фонетична транскрипція

Мовна матерія може мати дві фізичні форми: звукову і графічну. Графічне представлення мовлення можна здійснити двома способами: за допомогою буквеного запису – алфавіту, та за допомогою фонетичної транскрипції.

У фонетиці використовується графічний запис звуків знаками фонетичного алфавіту – транскрипції. Фонетичною транскрипцією називається такий спосіб запису живого мовлення, в якому з можливою точністю передається кожен звук з усіма відтінками звучання.

В основу фонетичної транскрипції української мови покладено алфавіт: кожен звук у більшості випадків позначається окремою буквою, усі слова пишуться з малої букви. У нашому курсі буде використовуватися спрощена фонетична транскрипція.

Графеми та діакритичні знаки спрощеної фонетичної транскрипції:

[ ] – звуки і текст, записані фонетичною транскрипцією, беруться в квадратні дужки;

/ – коротка пауза між частинами речення;

// – довга пауза в кінці речення;

[ý] – наголошена голосна [лýз'і];

[еи] – звук [е], наближений у вимові до звука [и], [неишчеибéче];

[ие] – звук [и], наближений у вимові до звука [е], [сиеротá];

[оу] – звук [о], наближений у вимові до звука [у], [гоулýбка];

[зс] – звук [з] наближений у вимові до [с] [розспиетáти];

[дж] (на письмі дж), [дз] (на письмі дз) – африкати [джм’іл′], [дзéркало];

[с'] – м’якість приголосних [с'в’íтит'];

[п’] – напівм’якість приголосних [п’ідвеирбójу];

[ц':] - подовження приголосних [бjец':а]

^ Вимова та правопис дзвінких приголосних

Дзвінкі приголосні в літературній вимові звучать дзвінко — і в кінці слова, і перед глухими приголосними, а на письмі передаються відповідними буквами: гриб, мороз, пляж, поріг, рибка, вудка, доріжка, поразка, могти, міг, домігся.

^ Уподібнення приголосних звуків за глухістю

Звук [г] у словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю, дігтяр і похідних від них словах вимовляється як [х], але на письмі це не передається. Написання букви г у цих словах перевіряємо за допомогою таких слів: легенько, волога, ніготь, кіготь, дьоготь, де [г] потрапляє у позицію між голосними звуками.

У префіксах роз-, без-, з- завжди пишеться буква з: розпорядження, розсилка, розцінка, розсада, розсіл, безпека, безсилля, хоча у швидкому темпі мовлення звук [з] частково оглушується і наближається у вимові до звука [с] перед глухими приголосними: [розспиетáти]; ці префікси перед шиплячими вимовляються з наближенням до ж або ш [шшити], [рожжарити].

У словах натхненний, натхнення пишеться і вимовляється т, хоча у спільнокореневих словах вживається д: дихати, надихати.

Звук [з] у морфологічній позиції префікса перед наступним глухим приголосним вимовляється як [с], проте на письмі с вживається тільки перед к, ф, п, т, х : скасувати, сформувати, спорядити, схвалити, стислий, а в інших позиціях пишеться з  зшити, зсипати, зцілити.

^ Уподібнення приголосних звуків за дзвінкістю

Глухі приголосні у позиції перед дзвінкими уподібнюються у вимові до парних їм дзвінких, але це не відображається на письмі: [бород′бá] – боротьба, [молод′бá] – молотьба, [л′іджбá] – лічба, [воґзáл] – вокзал. Щоб перевірити, яку букву писати, сумнівний приголосний треба поставити перед голосним: молотьба — молотити, просьба — просити, повсякденний — всякий день.

Увага! І перше, і друге правило впливають на правильне вирішення не лише тестових завдань на уподібнення, а й на завдання з наступними формулюваннями: «чи всі приголосні глухі в рядку», «чи всі приголосні дзвінкі в рядку». А також деколи на завдання «знайдіть рядок з однаковою кількістю звуків і букв у кожному слові» в тому випадку, якщо через уподібнення звук став подовженим. Наприклад, у слові «отже» - [óд͡жe] глухий [т] переходить у дзвінкий [д] і зливається із [ж] і переходить в африкату [д͡ж]. Відповідно, кількість букв у цьому слові – 4, а звуків – 3.

^ Уподібнення приголосних звуків за м'якістю

Приголосні: [д] [т] [з] [с] [ц] [дз] [н] [л] перед м’якими приголосними вимовляються м'яко. Наприклад, пісня – [п'íс'н'а]. Приголосний [с] став м’яким через сусідство із м’яким [н']. Увага! Пам’ятаймо, що твердий і м’який звук – це два різні звуки, хоч і позначаються на письмі вони однією буквою.

^ Складні випадки уподібнення

- шся – [с':а] (робишся – [рóбиес':а])

- ться – [ц':а] (носиться – [нóсиец':а])

- жся – [з'с'а] (розважся – [розвáз'с'а])

- чся – [ц'с'а] (не скалічся – [не скалíц'с'а])

- шці – [с'ц'і] (ромашці – [ромáс'ц'і])

- жці – [з'ц'і] (мережці – [меирéз'ц'і])

- чці; -тці – [ц':і] (квочці – [квó ц':і])

- зж – [ж:] (зжати – [ж:áти])

- зч – [шч] (з чим – [шчим])

- здж – [жд͡ж] (з джурою – [жд͡жýройу])

- зш; - сш – [ш:] (зарісши – [зáр'іш:и])

- тч; - тш – [ч:] (братчик – [брач:ик])


Схожі:

Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків iconЗаняття №2 (мова) Клас: 11
Мета: повторити вивчене про уподібнення приголосних звуків, спрощення в групах приголосних; розвивати пам'ять, мислення, увагу
Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків iconЧергування приголосних звуків
При творенні або змінюванні слів певний приголосний звук може замінюватися на інший, тобто відбувається чергування звуків
Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків iconКонтрольна робота №6 (тестові завдання) Фонетика Графіка Орфографія Орфоепія

Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків iconЩо вивчає фонетика?
У якому рядку в усіх словах при зміні їх форми та доборі споріднених відбувається чергування голосних звуків?
Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків iconКонтрольна робота №5 (тестові завдання). Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія
Знайдіть дієслова, у яких а чергується з о при зміні форми слова чи в спільнокореневому слові
Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків iconКонтрольна робота №4 «Фонетика. Графіка. Орфоепія». Тести
Поділити подані слова на склади. Підкреслити відкриті однією лінією, закриті – двома: Прочитати, сміються, пісня, надія, сім’я, степ,...
Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків iconСпрощення в групах приголосних
Збіг приголосних у слові ускладнює вимову, тому в процесі мовлення один з них (здебільшого середній) випадає
Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків iconБабенко Галина Яківна, вчитель-методист Бориспільського нвк
Закріплення знань про чергування голосних І приголосних звуків у коренях слів. Спостереження за виражальними можливостями прикметників...
Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків iconЧергування звуків
И. Наприклад, дзвінкий приголосний [з], якщо він є префіксом або прийменником, у позиції перед глухим приголосним чергується із [с]:...
Фонетика. Графіка. Уподібнення приголосних звуків iconВимовляння приголосних звуків І букв І позначення їх на письмі
Мета: розказати про народні символи України; повторити й узагальнити знання про приголосні звуки набуті раніш; розвивати фонематичний...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка