Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження




Скачати 340.05 Kb.
НазваЗагальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження
Сторінка1/3
Дата конвертації11.03.2013
Розмір340.05 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Психологія > Документы
  1   2   3
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. З утворенням незалежної Української держави стратегічним завданням реформування освіти стало, як зазначається в державній національній програмі “Освіта (Україна XXІ століття)”, відродження й розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян, формування освіченої творчої особистості, зміцнення її фізичного й морального здоров’я. У законі "Про загальну середню освіту" зазначається, що забезпечення пріоритетного розвитку людини, відродження культури та духовності в усій різноманітності вітчизняних і світових зразків є вкрай необхідним для підвищення освітнього рівня в Україні до рівня розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад.

Національне відродження, демократизація суспільства, розширення економічної самостійності України зумовили необхідність докорінної зміни підходів до механізму формування національної свідомості особистості на основі максимальної реалізації її потенційних можливостей. У цих умовах система освіти повинна не лише подолати свою внутрішню кризу, а й, оновлюючись, забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної, наукової підготовки громадян,  розвиток кожної людини як особистості і найвищої цінності суспільства.

У практичній роботі загально освітньої школи проблема активізації навчальної діяльності молодших школярів є однією з найактуальніших, оскільки саме в процесі навчання відбувається розвиток  особистості. Особливого значення ця проблема набуває у зв’язку з організацією шкіл нового типу, зокрема гімназій, ліцеїв, колегіумів, коледжів, спеціалізованих навчальних закладів. За цих умов вміле використання дидактичних ігор для активізації навчальної діяльності значно збагачує навчально-виховний процес, підвищує  ефективність роботи кожного вчителя.

Педагогічні та психологічні дослідження засвідчують, що зміст і способи активізації навчальної діяльності в процесі використання дидактичних ігор дедалі більше цікавлять науково-педагогічних працівників.

Дидактичні ігри стали предметом особливої уваги в працях А.Макаренка, В.Сухомлинського, А.Сікорського, Б.Блонського, С.Рубінштейна (формування уяви); Л.Виготського, О.Леонтьєва, Р.Жуковської, Д.Менджерицької, О.Усової, Л.Артемової, О.Запорожець, Л.Венгер, Д.Ельконіна, А.Соноріної (вплив на розумовий розвиток); Ф.Блехер, З.Богуславської, Н.Гамбург, Г.Ляпіної, Є.Баничевої, К.Радіної, Г.Щукіної, С.Шамової (засоби активізації навчальної діяльності). Питання теорії та практики активізації навчальної діяльності частково знайшли своє відображення і в працях таких вчених, як: В.Зінченко, О.Тихомиров, Я.Пономарьов, Л.Занков (розвивальне навчання), С.Бондар, В.Бондар, В.Паламарчук,  Н.Менчинська, Б.Коротяєв, Д.Богоявленський, К.Кабанова-Меллер (формування загальних прийомів навчальної діяльності), Д.Ельконін, М.Махмутов, М.Данилов, М.Скаткін, Л.Кудрявцев І.Лернер, Л.Аристова (проблемне навчання), А.Тализіна, П.Гальперін (теорія поетапного формування розумових дій), Н.Бібік, І.Бех, Л.Божович, І.Друзь, Н.Кудикіна, (розвиток навчального інтересу), Р.Хабіб, О.Савченко (самостійність, активність учнів), Г.Костюк, М.Данилюк, А.Маркова, Н.Якобсон (мотивація навчання у підвищення навчальної активності) та інші.

Проблему використання дидактичних ігор у навчальному процесі досліджували  зарубіжні педагоги Я.Коменський, Ж.Руссо, Ж.Піаже, М.Монтессорі, Дж.Брунер, З.Контануете, Е.Баффі, Е.Говен, К.Кімборльд, Б.Роуем, Х.Хеден, Мак-Конел та Джекобсон, В.Оконь.

Дидактичні ігри відповідають природним потребам молодших школярів, оскільки поєднують у собі елементи навчання, прикладної, репродуктивної та творчої діяльності, що дає змогу розвивати емоційну сферу дитини, її пізнавальні інтереси, інтелектуальні та духовні потреби. Уміле використання ігор підвищує навчальну активність учнів, інтенсивність мислення, пам’яті та уяви. Значна кількість досліджень пов’язана з різними аспектами поліпшення ефективності навчання за допомогою окремих видів ігор або їх комплексів (Л.Артемова, А.Вербицький, П.Підкасистий, О.Янковська). Так, Л.Артемовою виділені різні способи організації відношень, які зумовлюються різною структурою ігор, їх зв’язок з вирішенням ігрового завдання.

Потреба в підвищенні рівня підготовки учнів на всіх етапах навчання робить актуальним дослідження у галузі початкової освіти. Спеціальні праці, у яких  питання активізації навчальної діяльності молодших школярів з використанням дидактичних ігор на уроках розглядалися б системно, на Україні ще не достатньо розроблені.

Вивчення досвіду роботи вчителів показує, що в шкільному навчанні дидактичні ігри часто використовуються епізодично, безсистемно, із недостатнім врахуванням вікових особливостей і дидактичної ситуації на уроці, без належного ускладнення змісту й характеру навчальної діяльності.

Отже, важливість зазначеної проблеми, її недостатня теоретична розробка, а також потреба практики в удосконаленні процесу формування умінь і навичок та засвоєння знань молодшими школярами, зумовили вибір теми нашого дослідження: “Активізація навчальної діяльності молодших школярів у процесі використання дидактичних ігор".

Звязок роботи з науковими програмами, планами та темами: дане дослідження входить до комплексної загальноінститутської теми “Психолого-педагогічні та економічні основи гуманізації виховання і навчання в школах та вищих навчальних закладах”, розділу “Підвищення ефективності початкового навчання” (Протокол №2 від 20.10.1997р.) .

Обєкт дослідження – процес активізації навчальної діяльності молодших школярів на уроках математики та природознавства.

Предмет дослідження організаційні форми та прийоми використання дидактичних ігор з метою активізації навчальної діяльності.

Мета дослідження  - теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка впливу дидактичних ігор на активізацію навчальної діяльності молодших школярів для підвищення знань учнів початкових класів.

Гіпотеза: якість знань природничо-математичного циклу в учнів початкових класів значно підвищиться, якщо  в процесі використання системи дидактичних ігор, створювати відповідні психолого-педагогічні умови: виховувати в учнів серйозне ставлення до навчання, розвивати розумові здібності учнів, інтерес до навчальної діяльності, формувати самостійність, позитивну мотивацію навчання.

Для перевірки гіпотези та реалізації мети дослідження, поставлено завдання:

  1. вивчити стан досліджуваної проблеми на теоретичному та практичному рівнях шляхом аналізу психолого-педагогічної, філософської та методичної літератури;

  1. з’ясувати види та структурні компоненти навчальної активності ;

  1. вирізнити психолого-педагогічні умови активізації навчальної діяльності молодших школярів;

  1. побудувати систему дидактичних ігор, яка забезпечує активізацію навчальної діяльності на уроках математики та природознавства у початковій школі;

  1. експериментально перевірити ефективність впливу дидактичних ігор на активізацію навчальної діяльності молодших школярів;

  1. розробити методичні рекомендації для учителів початкових класів щодо використання дидактичних ігор на уроках з метою активізації навчальної діяльності молодших школярів.        

Методологічною основою дослідження виступають положення теорії пізнання про діалектичний зв’язок свідомості, психіки та діяльності у пізнавальному процесі та відображення і перетворення об’єктивної дійсності з метою активізації навчання; концепція демократизації і гуманізації освіти та виховання. Важливим аспектом методологічного обґрунтування дослідження стали також положення психолого-педагогічної думки стосовно значення дидактичної гри у розвитку навчальної активності.

Теоретичні засади дослідження становлять основні положення теорії навчання стосовно формування загальних та специфічних прийомів навчальної діяльності (Л.Занков, Н.Менчинська, В.Паламарчук), розвитку навчального інтересу (Н.Бібік, О.Киричук, В.Сухомлинський, Г.Щукіна), формування самостійності у навчанні (О.Савченко, Т.Шамова), мотивації навчання (Г.Костюк, О.Леонтьєв, П.Якобсон), засобів пізнавальної активності (Г.Ващенко, М.Носков, П.Підкасистий), методів навчання (Ю.Бабанський, І.Лернер), а також провідні ідеї українських та російських науковців стосовно застосування дидактичних ігор у навчальному процесі початкової школи (Л.Артемова, Ш.Амонашвілі, Ж.Борщ, Ф.Блехер, Л.Виготський, А.Макаренко, О.Янковська ).

У ході теоретичного вивчення проблеми, дослідницько-пошукової й експериментальної роботи застосовувались як загальнонаукові, так і специфічні методи дослідження, а саме: теоретичні - аналіз і узагальнення наукової літератури з педагогіки, психології, філософії; опрацювання досвіду роботи науковців та вчителів (з метою вибору напрямку дослідження: визначення понятійного апарату активізації навчальної діяльності, побудова теоретичної моделі); емпіричні - спостереження, тестування, опитування, анкетування, колективні та індивідуальні бесіди (з метою вибору системи дидактичних ігор, яка сприяє активізації навчальної діяльності молодших школярів, побудова практичної моделі); педагогічний експеримент - констатуючий, формуючий та контрольний (перевірка ефективності запропонованої системи); математично-статистична обробка експериментальних даних (підбиття підсумків експериментальної роботи).

Наукова новизна: вперше обґрунтовано теоретичні засади побудови системи дидактичних ігор для формування навчальної активності молодших школярів; виявлено рівні навчальної активності молодших школярів у процесі використання дидактичних ігор; систематизовано психолого-педагогічні умови активізації навчальної діяльності молодших школярів.

Дослідження проводилось у три етапи.

На першому етапі (1997 - 1998 рр.) вивчалась історична,  педагогічна, психологічна література з теми дослідження; проводились спостереження за роботою вчителів, учнів молодших класів; було окреслено об′єкт і предмет дослідження, розроблено його завдання, сформульовано гіпотезу.

На другому етапі (1998 - травень 2000 рр.) розроблялась методика дослідження, планувалась та проводилась дослідницько-експериментальна робота.

На третьому етапі  (червень - грудень 2000 р.) проводився аналіз, обробка та узагальнення результатів дослідження, оформлялась робота та розроблялися науково-методичні рекомендації.

Теоретичне значення:

  • отримані результати можуть слугувати однією з необхідних умов для з’ясування: переходу внутрішньої активності у зовнішню у молодшому шкільному віці; механізму дії  структурних компонентів дидактичної гри, які невимушено обумовлюють активізацію навчальної діяльності у процесі гри;

  • встановлений взаємозв’язок між рівнем сформованості навчальної активності та успішністю учнів початкових класів;

  • доведене положення про те, що активізувати навчальну діяльність молодших школярів можна за допомогою системи дидактичних ігор.

Практичне значення дослідження полягає у розробці системи дидактичних ігор з математики та природознавства, які сприяють активізації навчальної діяльності  молодших школярів та її експериментальному впровадженні в навчальний процес початкової школи; розробці методичних рекомендацій щодо використання дидактичних ігор на уроках у початкових класах. Дослідний матеріал може бути використаний: у практичній роботі вчителів початкових класів із метою удосконалення навчального процесу, підготовці педагогічних кадрів, при розробці лекційних та практичних курсів, для написання посібників, у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

База дослідження.  Дослідно-експериментальна робота виконувалась на базі загальноосвітніх шкіл №1, №19  м. Рівного.

Впровадження результатів дослідження. Основні положення даного дослідження щодо активізації навчальної діяльності молодших школярів під час використання дидактичних ігор на уроках впроваджувались у навчально-виховний процес Рівненської д/с-школи №37, Токарівської ЗОШ Житомирської обл., Вовковиївської ЗОШ, Княгиненської ЗОШ, Клеванської ЗОШ, Дубенської ЗОШ №6, Млинівської ЗОШ №1, Рівненської обл., Славутської ЗОШ №1 Хмельницької обл. (див.довідки про впровадження №164; №583;  №01-05/02-888; №224 ).

Апробація результатів: матеріали та результати дослідження доповідались на міжнародних “Навчально-виховний процес у вузі та школі та шляхи його розвитку й удосконалення ” (Рівне 1999 р.), “Психолого-педагогічні основи навчання в школах і вищих навчальних закладах” (2000 р.), “Психолого-педагогічні основи гуманізації навчання в школах і вищих навчальних закладах” (Рівне 2001р.); всеукраїнських “Дидактична система К.Д.Ушинського в  сучасній загальноосвітній школі”(Рівне 1998 р.),  науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, на засіданнях кафедри педагогіки Рівненського економіко-гуманітарного інституту, на семінарах і курсах підвищення кваліфікації вчителів при інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, шляхом публікацій одержаних результатів у науково-педагогічних часописах, збірниках статей.

Вірогідність результатів забезпечується методологічною та теоретичною зумовленістю вихідних концептуальних позицій, застосуванням комплексу взаємопов′язаних методів дослідження, адекватних меті, предмету і завданням роботи, використанням сучасних методів статистичної обробки експериментальних даних.

Публікації.  Основні результати дисертаційного дослідження відображені у  9 публікаціях, у тому числі - в п′яти одноосібних статтях у фахових виданнях та чотирьох збірках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації.  Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить  180 друкованих   сторінок. Список використаних джерел налічує  246 найменувань.   Додатки містять 5 схем,  8 діаграм, 8 графіків,  анкети.

^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і стан розробки обраної для дослідження проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету та основні завдання, методологічну базу і методи дослідження, наукову новизну та практичне значення; подано відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - "Предмет та теоретичні засади дослідження" - аналізується література з досліджуваної проблеми; уточнюється поняття "навчальна активність"; з′ясовано види та зміст активності; визначаються умови та структурні компоненти активізації навчальної діяльності молодших школярів; розглядаються дидактичні ігри як засіб активізації навчальної діяльності молодших школярів.

Проблема активізації навчальної діяльності учнів порушувалась багатьма науковцями і практиками. Сьогодні в зв′явку з реформуванням змісту освіти, форм і методів навчання вона набуває ще більшої ваги.

У ході аналізу літератури виявлено, що дослідження з проблеми активізації навчальної діяльності молодших школярів здійснювались як філософами та педагогами минулих століть (Сократ, Ж.Ж.Руссо, І.Г.Песталоцці, А.В.Дістерверг), так і сучасними науковцями (С.Т.Шацький, П.П.Блонський, А.С.Макаренко).

Дослідження вчених розкривають суть  навчальної активності (Н.С.Редьковець, І.Ф.Харламов, Т.І.Шамова,), розв’язують окремі питання, пов’язані з психологічним розвитком учнів, зокрема, з вихованням пізнавального інтересу (Н.М.Бібік, І.Д.Генінг, О.В.Киричук, О.В.Скрипченко); пізнавальної мотивації (А.М.Матюшкін); інтелектуальної активності (Д.Б.Богоявленський); організацією самостійної роботи в процесі навчальної діяльності (М.О.Данилов, О.Г.Сауліна);  правильним вибором і поєднанням прийомів та методів навчання, які сприяють навчальній активності (Ю.К.Бабанський, Н.О.Менчинська, М.Н.Скаткін). Взаємозв′язок цих компонентів відображає механізм навчальної активності. Питання активізації навчальної діяльності також розглядали М.В.Богданович, О.Я.Савченко, О.В.Скрипченко, М.Г.Стельмахович, С.П.Бондар, В.І.Бондар, В.Ф.Паламарчук, О.П.Дусавицький, Р.І.Осадчук, Г.І.Вергелес, В.В.Давидов. Спільним для всіх цих досліджень є те, що вони розглядають активність в руслі нестандартного вирішення завдань та аналізують прийоми їх вирішення.

Вивченням наукової літератури встановлено, що проблема активізації навчання піднімалась вченими упродовж усього становлення педагогічної науки і навіть ще задовго до оформлення її у самостійну галузь. Однак ідеї активізації навчання не складали в той час цілісної дидактичної концепції діяльності. Вони, як правило, являли собою окремі теоретичні положення і способи побудови відповідних методик. Часто ці ідеї визрівали на протилежних методологічних платформах. До того ж з історії педагогіки відомо, що різні варіанти активізації навчання переслідували різні цілі: від гуманістичних (вільного саморозкриття природних обдарувань дитини) до утилітарно-прагматичних (формування навичок практичного мислення для покращення підготовки учнів до майбутньої професійної праці).

Ідеї основоположників педагогіки Я.А.Коменського, Ж.Ж.Руссо, К.Д.Ушинського, В.О.Сухомлинського склали основу подальшого вивчення цієї проблеми. Разом з тим, наявність у педагогічній думці минулих століть різних підходів до розв′язання  проблеми активізації навчальної діяльності свідчить про її складність та багатогранність.

Щоб залучити школярів до навчально-пізнавальної діяльності для досягнення мети навчання, потрібно задіяти всі засоби активізації, зокрема, зміст освіти, форми і методи навчання. Слід зазначити, що система засобів активізації навчання школярів зможе забезпечити організацію учіння як мотивованого процесу в тому разі, коли відповідатиме певним вимогам. Серед них: пробудження і розвиток внутрішніх мотивів учіння школярів на всіх його етапах; стимулювання механізму орієнтації учнів; забезпечення формування навчальних та інтелектуальних умінь школярів. Сучасні психологічні та дидактичні дослідження підтверджують важливість питання активізації навчального процесу, де навчання виступало б як спільна діяльність учителя та учнів.

Активізація навчального процесу це удосконалення методів та організаційних форм навчальної роботи, яке забезпечує активну та самостійну теоретичну й практичну діяльність школярів у всіх ланках навчального процесу. Активізація передбачає тісний зв’язок засвоєння знань із застосуванням їх під час вирішення завдань, які потребують від учнів пошуку нового, відбору даних, видозмінення звичних дій (ініціативу, наполегливість, розв′язування завдань проблемного характеру).

Відповідно навчальна активність - це діяльний стан учня, який характеризується потягом до знань, розумовим напруженням та виявленням вольових зусиль у процесі оволодіння знаннями.

Навчальна активність на рівні спрямованості особистості означає глибоку переконаність учня в необхідності всебічного пізнання, а її вищий рівень носить перетворюючий характер. При цьому в процесі діяльності змінюється не лише об’єкт, на який вона спрямована, а й її суб’єкт.

На основі результатів досліджень зміст навчальної активності можна визначити так:

  1. Постановка вчителем перспективної мети розвитку творчих здібностей учнів.

  1. Досягнення тісного взаємозв’язку мовленнєвої, розумової та трудової діяльності.

  1. Проведення уроків мислення.

  1. Система творчих робіт.

  1. Стимулювання інтелектуальних і естетичних почуттів.

Відповідно до цього складовими компонентами навчально-пізнавальної активності є:

  1. позитивне ставлення до предмета, захоплення новим матеріалом (емоційний компонент);

б) виникнення питань, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, розуміння навчального матеріалу, доповнення або уточнення відповідей однокласників (когнітивний компонент);

в) самостійність під час виконання завдань підвищеної складності, терпіння у подоланні труднощів, організованість (вольовий компонент);

г) актуалізація та перенесення сукупності набутих знань і навичок у нову навчальну ситуацію (дійовий компонент).

Кожен із компонентів перебуває у взаємозв’язку з іншими.

Результати фундаментальних наукових досліджень із проблеми активізації навчальної діяльності (Л.І.Божович, Л.В.Занков, П.Я.Гальперін, І.Я.Лернер, Н.Ф.Тализіна, І.Ф.Харламов, Г.І.Шамова, Г.І.Щукіна і ін.), а також наші експериментальні дані дають підстави вважати, що активність молодших школярів передбачає стійку орієнтацію на творчість, яка виявляється в органічній єдності зі здібностями, що й веде до досягнення прогресивних, соціально і особистісно значимих результатів.

Отже, на основі аналізу літератури та власних експериментальних досліджень визначаємо такі структурні компоненти активізації навчальної діяльності молодших школярів:

  1. Визначення мети діяльності, забезпечення позитивної мотивації та готовності до виконання відповідних дій та операцій.

  1. Сприймання, усвідомлення та закріплення навчальної інформації.

  1. Засвоєння способів діяльності, розвиток самостійності в процесі розв’язання репродуктивних та творчих завдань.

  1. Узагальнення засвоєних знань.

  1. Контроль за результатами навчальної діяльності учнів.

Активізація навчальної діяльності розуміється, як спонукання дітей у процесі формування умінь і навичок до максимальної активності, спрямованої на свідоме засвоєння знань, розвиток навчальних інтересів та самостійності у процесі навчання. Суть активізації навчальної діяльності вбачаємо в тому, щоб учні активно опановували навчальний матеріал, уміли самостійно застосовувати набуті знання на практиці.

Аналіз науково-методичної, психологічної, педагогічної літератури, цілеспрямовані педагогічні спостереження та результати експериментального дослідження дали можливість нам вирізнити та систематизувати умови активізації навчальної діяльності, серед яких можна виділити такі три групи: педагогічні, психологічні та соціальні.
  1   2   3

Схожі:

Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження iconПитання до іспиту з курсу "Практикум з психології"
Н. Методики дослідження уваги людини, їх загальна характеристика. 15. Методики дослідження мотивації людини, їх загальна характеристика....
Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження icon2 Загальна характеристика революції
Введення. Актуальність теми
Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження iconЗагальна характеристика роботи актуальність теми
Зовнішньоекономічні торговельні договори відіграють важливу роль в регулюванні міжнародної комерційної діяльності І за своїм характером...
Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження iconРозділ Загальна характеристика
Розділ Загальна характеристика написати офіційну назву підприємства
Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження icon1. Загальна характеристика груп методів дослідження. Особливості...
Загальна характеристика груп методів дослідження. Особливості психодіагностики пам’яті людей різних вікових груп – дошкільного, молодшого...
Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження iconМіжнародної торгівлі України з іншими країнами є достатньо актуальної....
Загальна характеристика зовнішньоторгівельних операцій
Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження iconЗагальна характеристика роботи
А для цього він повинен бути озброєний системою різноманітних методів І прийомів для вибору найкращого рішення
Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження icon«Попроцесний метод калькулювання собівартості продукції»
В цьому І проявляється актуальність даної теми. Мета курсової роботи розглянути порядок формування собівартості продукції за допомогою...
Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження iconЗагальна характеристика підприємства

Загальна характеристика роботи актуальність І доцільність дослідження iconТема: Загальна характеристика класу Комахи. Зовнішня будова комах
Продовжувати розвивати вміння роботи з текстом та малюнками підручника, знаходити в тексті відповіді на питання, використовувати...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка