Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк




Скачати 201.91 Kb.
НазваРекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк
Дата конвертації16.04.2013
Розмір201.91 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Психологія > Документы


Психологічні особливості розвитку дитини у молодшому шкільному віці (6/7-11 років) та підлітковому віці (11-15 років). Особливості юнацтва.
Рекомендації для педагогів
Підготувала методист з психологічної служби РМК

Супрун І.В.


Молодшим шкільним вважається вік від 6-7 до 11-12 років. Це є період рівномірного росту організму дитини. Зазвичай дівчатка дещо переважають у рості хлопців. Кістки скелету молодшого школяра є досі гнучкими, тому необхідно слідкувати за осанкою. Відбувається окостеніння фаланг пальців. Окостеніння зап'ястя завершується в 10-13 років, тому діти цього віку швидко стомлюються при малюванні та письмі. Також поступово зростаються кістки тазу, тому дитину обмежують у перенесенні ваги.Випадають до 20 молочних зубів, замість них виростають постійні, які не відповідають розміру рота і здаються великими.Активно розвивається м'язова система, діти майже постійно знаходяться у русі, але дрібні м'язи розвиваються повільніше, тому в дітей молодшого шкільного віку рухи мають недостатню координацію.Очі дитини досить швидко змінюють свою форму залежно від відстані до предмету, тому потрібно слідкувати за правильністю відстані під час письма або читання.

^ Розвиток нервової системи характеризується підвищенням рухливості нервових процесів, збільшенням врівноваженості процесів збудження та гальмування, зростанням ролі другої сигнальної системи у вищій нервовій діяльності.

^ Психічний розвиток дітей дошкільного віку характеризується насамперед виникненням кризи семи років. Вона символізує перехід від дошкільного до молодшого шкільного дитинства.

Основними симптомами кризи є:

  • втрата безпосередності поведінки (дитина починає думати перед тим як діяти);

  • прояви манірності поведінки, кривляння (демонстрація невластивих дитині якостей);

  • симптом "гіркої цукерки" (приховування почуттів, що символізує появу внутрішньої оцінки).

Зміст кризи семи років полягає у наступному:

  • народжується "соціальне Я" дитини;

  • з'являється нове внутрішнє життя дитини: переживання узагальнюються, це спричиняє появу стійких афективних комплексів, в результаті внутрішнє життя дитини накладається на зовнішнє, при цьому вони не відповідають одне одному;

  • виникає новий рівень самосвідомості - внутрішня позиція, з'являється ставлення до самого себе, дитина розуміє ставлення інших до себе;

  • з'являються цінності, моральні норми;

  • закріплюється стійка особистісна риса: мотив досягнення успіху, на що впливає самооцінка і рівень домагань;

  • змінюється структура поведінки: з'являється раціональна та емоційна оцінка результатів своїх дій.

Анатомо-фізіологічний розвиток та поступове розв'язання кризи призводять до таких психологічних новоутворень:

1) довільність психічних процесів;

2) з'являється внутрішній план дій;

3) з'являється рефлексія (осмислення умов, закономірностей і механізмів своєї діяльності), а також самооцінка та самоконтроль.

З 6 або 7 років (в залежності від психологічної готовності) дитина починає ходити до школи. В результаті цього змінюється її соціальне оточення і тип провідної діяльності.

^ Соціальне оточення дитини молодшого шкільного віку розширюється: в ньому з'являються однокласники та вчитель. В умовах нової провідної діяльності (навчання) потрібно дотримуватись нових форм поведінки, тому взаємини з дорослими перебудовуються. Вчитель для молодшого школяра є авторитетом, а взаємодія у навчанні відбувається через оцінку. Ігрова діяльність не зникає, вона є основною і продовжує розвиватись.

Основні протиріччя молодшого шкільного віку проявляються в труднощах, які зустрічаються у навчальній діяльності та соціальній взаємодії з однокласниками і вчителем. Наведіть їх приклади самостійно.

Розглянемо психологічні особливості навчання, як провідної діяльності молодших школярів.

^ Основними компонентами навчальної діяльності є:

1) дії та операції по оволодінню змістом навчання;

2) мотиви і форми спілкування "вчитель-учень" та "учень-учень";

3) результати навчання, його контроль та оцінка.
До основних складових навчальної діяльності молодших школярів належать такі.

^ 1. Змістові складові - це вимоги до змісту навчання (науковість, духовність...); необхідність тривалого утримання уваги учнів на конкретному; оптимальна кількість навчального матеріалу.

^ 2. Цільові складові. У навчанні цілі є більш складніші ніж у грі, вони визначаються змістом навчальної програми. Також виникає різниця між цілями, які ставить вчитель й тим, як їх сприймає та усвідомлює учень.

^ 3. Мотиваційні складові. Мотиви навчання першокласників дуже різноманітні. Їм подобається читати, писати, лічити, вони уважно слухають оповідання. Але інтерес виникає до процесу навчання, а не до його оцінки. При цьому переважають ігрові мотиви, саме вони і спонукають до учбових дій. З віком інтерес до навчання збільшується.

^ 4. Операційні складові - це нові операції, дії та уміння для оволодіння знаннями. Молодші школярі можуть виконувати орієнтовні, виконавчі, контролюючі, завершальні, згорнуті та розгорнуті дії. Уміння молодших школярів характеризуються повільністю їх утворення, частими помилками, довільністю уваги та свідомим контролем виконання.

^ 5. Емоційно-вольові складові. Майже вся навчальна діяльність пов'язана із стресами учнів та вчителів. Вони виникають при виконанні не дуже приємних навчальних завдань, неможливості їх виконання у поставлені строки, одержанні небажаної оцінки. Якщо стрес є невеликим, то він стимулює учнів до учіння.

^ 6. Комунікативні складові. Для молодшого школяра зростає значення слова і мовлення (усного, а потім писемного). Учні дуже активно сприймають кожне слово та дії вчителя.

^ 7. Результативні складові. Результатами навчальної діяльності є знання, уміння, психічний розвиток та вихованість дитини. Причини неуспішності можуть бути зовнішні (захворювання, перевантаження тощо), або внутрішні (неуважність, відсутність інтересу, порушення дисципліни, непосидючість...).

^ 8. Контрольно-оцінні складові. До них належить контроль навчальної діяльності з боку вчителя та батьків, самоконтроль учня. При оцінці учіння дитини слід оцінювати саме результати цього процесу, а не учня.

^ Особливості розвитку психічних процесів та мовлення молодших школярів.

Відчуття та сприймання молодших школярів характеризуються високою гостротою зору та слуху, доброю орієнтацією у формах та кольорах. Сприймання стає довільним. Вдосконалюється робота аналізаторів, що дозволяє розрізняти відтінки кольорів, висоту звуків і т.д. Тому для молодших школярів корисно бувати у "яскравих" місцях, відвідувати уроки музики. Також молодші школярі вже досить легко сприймають поняття "ліве" та "праве". У них розвивається спостереження. Вміють розрізняти годину, день, тиждень, але погано сприймають поняття "хвилина", "місяць" та хронологічні дати. Дуже важко дітям цього віку сприймати перспективу.

Розвиток пам'яті молодших школярів характеризується зміною способів запам'ятовування: у І та ІІ класі повторюються окремі слова, в ІІІ -повторюються групи слів (слова групуються за певними ознаками), в IV класі використовуються логічні прийоми запам'ятовування. Поступово підвищується здатність заучувати і відтворювати. Зростає продуктивність, обсяг, міцність, точність запам'ятовування. Відбувається зміна співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування (у бік другого) та образної і словесно-логічної пам'яті.

Мислення молодших школярів починає функціонувати на рівні конкретних операцій. Дитина може розуміти і давати визначення. Операції аналізу і синтезу починають пов'язуватись при порівнянні об'єктів. Аналіз поступово переходить в абстрагування. Узагальнення спочатку відбувається перцептивно-практичним способом, потім переходить в уявно-мовний спосіб. Зростає кількість індуктивних та дедуктивних умовисновків.

Уява в молодшому шкільному віці є надзвичайно бурхливою, яскравою, некерованою. Відтворювальна уява вдосконалюється: вона стає більш реалістичною і керованою. Відбувається перехід від репродуктивних форм уяви до творчої. Зростає вимогливість дитини до образів уяви. Зростає швидкість утворення образів фантазії. Виникають бажання, здійснення яких випереджає можливості сучасної науки.

У молодших школярів переважає мимовільна увага (яка досить активно розвивається). Відповідно цьому будується навчальний процес, в якому використовується яскраве методичне забезпечення. Поступово розвивається довільна увага.

Розвиток мовлення молодших школярів насамперед характеризується свідомим вживанням різних форм слова. Діти цього віку можуть застосовувати у спілкуванні такі форми мовлення, як повторення, монолог, колективний монолог, повідомлення, критика, наказ, прохання, погроза, питання, відповіді. З другого класу діти починають переносити слова в нові ситуації. Поступово зростає швидкість письма і читання, підвищується їх якість. З третього класу діти починають правильно виділяти розділові знаки, читають з інтонацією, паузами, вільно, повно і послідовно переказують прочитане. Також збільшується темп читання. Важливим новоутворенням є мовчазне читання, оскільки це символізує появу внутрішнього мовлення.

Відомий психолог і педагог Ш.О.Амонашвілі, аналізуючи проблему навчання дітей шестирічного віку, дійшов висновку: «Може здатися парадоксальним, якщо скажу, що шестирічна дитина більш готова до початку шкільного навчання , ніж семирічна…Усі батьки сьогоднішніх дітей, як правило, мають середню, або професійну освіту, а багато з них і вищу. Це якісно змінило соціальне середовище, у якому зростає дитина…На розвиток великий вплив здійснюють засоби масової інформації – телебачення, радіо, дитячі журнали, книги, кінофільит.Змінився зміст ігор, зявилися іграшки, які все більше сприятимуть фізичному та розумовому розвитку дітей. Шестирічний вік-найбільш сприятливий(сенситивний) період розвитку та соціальної підготовки».

Більшість психологів і педагогів, які працюють з дітьми шестирічного віку, констатують:шестирічний першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником.У нього зберігаються особливості мислення дошкільника, переважає мимовільне запам’ятовування. Специфіка уваги виявляється в тому, що дитина спроможна займатися однією справою не більше ніж 10-15 хвилин.пізнавальні мотиви шести річки нестійкі та ситуативні. Для учнів 6-річного віку характерна завищена самооцінка, їм важко зрозуміти критерії педагогічної оцінки. У дітей слабка довільність у поведінці.

Діти шестирічного віку відрізняються від дітей 7 років деякими показниками роботи вищої нервової діяльності. Головною особливістю морфо функціонального розвитку шестирічної дитини є незавершеність структурного та функціонального розвитку кори головного мозку. Ця незавершеність визначає ряд психологічних особливостей. У дітей 6-річного віку мимовільна увага переважає над довільною, активною увагою, а саме довільна увага є необхідною для емоційної активності дитини. Увага дошкільника концентрується на предметі,який має емоційний вплив на нього. Зацікавлює новизною,яскравістю. Однією з важливих психологічних особливостей дітей шестирічного віку є поява орієнтації на соціальні вимоги. Мислення дітей 6-ти років має образний, наочно-дієвий характер.Досдідження довели,що в несприятливих умовах часто погіршується стан здоров’я дітей. В окремих випадках виникають шкільні неврози, зявляється шкільна дезатаптація.

Після 2-3 тижнів починається критичний момент, коли дитину не підготували, настає розчарування в школі. Тільки після виникнення інтересу до своєї праці формується інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба у придбанні знань.

Ставши школярем, дитина отримує нові права і обов'язки і вперше починає займатися із суспільно-значимою діяльністю, від рівня виконання якої залежить його місце в середовищі оточуючих, його взаємовідносини з ними. Ця нова соціальна ситуація обумовлює формування особливостей особистості.

У прагненні стати школярем знаходять своє втілення провідні потреби дитини:

1. Пізнавальна, що виражається в бажанні вчитися, здобувати нові знання.

2. Потреба у спілкуванні, приймаюча форму бажання виконувати важливу суспільно-значиму діяльність, що має цінність не тільки для нього, а й для оточуючих дорослих.
Психологічним новоутворенням молодшого шкільного віку є:

1. Довільність і усвідомленість всіх психічних процесів та їх інтллектуалізація. Їх внутрішнє опосередкування, яке відбувається завдяки засвоєнню наукових понять.

2. Відбувається усвідомлення своїх власних змін у результаті розвитку навчальної діяльності.
^ Поняття кризи семи років.

Л. Ф. Обухова виділяє наступні особливості кризи семи років:

1. Втрата безпосередності. Між бажанням і дією вклинюється переживання того, яке значення ця дія буде мати для самої дитини. Тут вперше виникає емоційно-смислова орієнтовна основа вчинку. Відповідно до поглядів Д. Б. Ельконіна, там і тоді, де і коли з'являється орієнтація на сенс вчинку, там і тоді дитина переходить у новий вік.

2. Манерничанье, "дитина щось із себе будує, щось приховує".

3. Симптом "гіркої цукерки": дитині погано, але він намагається цього не показати.

Розглядаючи особистісну і соціально-психологічну готовність до школи, Фрідман зазначає, що необхідно формування в дітей таких якостей, які допомогли б їм спілкуватися з однокласниками, з учителем. Кожній дитині необхідне уміння ввійти в дитяче суспільство, діяти спільно з іншими, поступатися в одних обставинах і не поступатися в інших. Ці якості забезпечують адаптацію до нових соціальних умов.
^ Поняття соціально-психологічної адаптації.

Перший клас школи - один з найбільш істотних і критичних періодів у житті дітей. У зв'язку з цим ряд дослідників виділяють 3 рівні адаптації дітей до школи:

^ Високий рівень - дитина позитивно ставиться до школи; пред'являються вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; повно оволодіває програмою, старанний; уважно слухає вказівки вчителя; виконує вказівки без зовнішнього контролю; проявляє інтерес до самостійної роботи, усіх предметів; доручення виконує охоче; займає сприятливе статусне положення в класі.

^ Середній рівень - дитина позитивно ставиться до школи; розуміє навчальний матеріал, засвоює основне в програмі; самостійно вирішує типові завдання; уважний при виконанні завдань, доручень, вказівок, але потребує контролю; зосереджений по інтересу, готується до уроків, доручення виконує; дружить з багатьма дітьми в класі.

^ Низький рівень - дитина ставиться до школи негативно або байдуже; скаржиться на нездоров'я, переважає поганий настрій; порушує дисципліну; навчальний матеріал засвоює фрагментарно; до самостійних занять не проявляє інтересу; потребує паузах, пасивний; близьких друзів у класі не має.


^ Підлітковий вік – це перехідний вік від дитинства до юнацтва, його називають «важким віком», бо зростає критичне ставлення підлітків до оточуючих дорослих, виникає протидія їхнім вимогам, що іноді виявляється в прямому негативізмі.

Труднощі зростання в цьому віці пов’язані, в першу чергу, із соматичним та статтєвим розвитком, що прямо позначається на працездатності та стані самопочуття підлітка. Підлітковий вік характеризується підсиленням незалежності дітей від дорослих, майже в усіх сферах діяльності. Якщо молодший школяр, не дивлячись на свою безмежну рухливість і явний непослух, все ж повністю залежить від дорослих, які, якщо вони достатньо авторитетні, можуть впливати на психологію та поведінку дитини, то підліток набагато незалежніший і менше піддається зовнішньому психологічному впливові, особливо з боку дорослих , батьків, вчителів .Та ця незалежність відносна, є звичайним ще дитячим протестом на слова і дії дорослої людини , а не дорослий вчинок .

Підлітковий вік характеризується підвищеною увагою дитини до самої себе, до своєї зовнішності, до самопізнання, самовиховання. Якщо у більшості молодшого школяра ще фактично не має особливого, незалежного від дорослої думки відношення до себе, та в підлітків воно є. Інша справа – на скільки воно досконале чи відповідає дійсності . Таке відношення до себе відрізняється психологічним різнобарв’ям : дитина знає і частково правильно може оцінювати себе як з позитивної, так і з негативної сторони, вбачаючи свої переваги і недоліки . Таке відношення може бути суперечливим. Підліток з одного боку може бачити і оцінювати себе як доволі достойного, заслуговуючи на повагу , а з іншого боку – як особистість, що має багато реальних недоліків, від яких потрібно звільнятися. Але і в цьому підліток частіше проявляє себе не як доросла людина, він по-дитячому перебільшує свої переваги і по-дитячому зменшує недоліки . Істотні відмінності підлітків від молодших школярів вбачається в особливостях нормативної свідомості і нормативній регуляції поведінки. Якщо молодший школяр в своїй поведінці і внутрішньому регулюванні орієнтується на соціальні норми, створені дорослими людьми, і практично не реагують на внутрішньо групові вікові норми (що встановлюються однолітками ), то підліток в цьому плані зорієнтований на однолітків. Прагнення до особистісного авторитету серед одноліток і до фізичного самовдосконалення, характерне для підлітків, породжує в них активний пошук зразок для наслідування, який вони знаходять серед старших за віком дітей і дорослих людей однієї з ним статі.

Від молодших школярів підліток відрізняється і переходом від ігрових до реальних соціальних ролей. Якщо молодші ведуть себе в житті природно і безпосередньо, граючи роль тільки в грі, то підлітки починають пробувати себе в різних життєвих ситуаціях –роль лідера, роль знавця, роль дорослого. Особливо подобається підліткам грати роль дорослої людини серед старших по віку.

^ Особливості спілкування з такими дітьми:

- враховувати і дитячі, і дорослі риси дитини;

- надавати їм більше самостійності при виборі теми для спілкування, уникаючи твердження „ ти ще цього не зрозумієш”;

- не вимагати стандартного рішення питань, враховувати їх прагнення до оригінальності;

- дати можливість проявити себе у тій ролі, яку він для себе вибрав, навіть, якщо є велика впевненість в невдачі.
Найбільш визначальним в підлітковому віці є статеве дозрівання. Чим раніше починається статеве дозрівання, тим більше швидко і бурхливо воно протікає. Перехідний вік призводить до тимчасової дестабілізації захисних сил організму, що знижує опірність до шкідливих впливів. Можуть відзначатися і функціональні відхилення з боку серцево-судинної і нервової систем: підвищення артеріального тиску, порушення ритму серцевої діяльності, нейровегетативная нестійкість.

У перехідний період відбуваються перетворення в самих різних сферах психіки. Кардинальні зміни стосуються мотивації. У змісті мотивів на перший план виступають мотиви, які пов'язані з формуванням світогляду, з планами майбутнього життя. З мотиваційною сферою тісно пов'язане моральний розвиток підлітка, яка суттєвим чином зміняться саме в підлітковому віці. Засвоєння дитиною морального зразка відбувається тоді, коли він робить реальні моральні вчинки в значущих для неї ситуаціях. Одночасно з розвитком переконань формується моральне світогляд, який представляє собою систему переконань, що приводить до якісних зрушень у всій системі потреб і прагнень підлітка.

Ще одне новоутворення - самовизначення, виникає в кінці навчання в школі, коли людина стоїть перед необхідністю вирішувати проблему свого майбутнього. Воно грунтується на вже стійко сформованих інтересах і прагненнях суб'єкта, передбачає врахування своїх можливостей і зовнішніх обставин. Воно спирається на формується світогляд підлітка і пов'язане з вибором професії. В кінці перехідного періоду самовизначення характеризується не тільки розумінням самого себе - своїх можливостей і прагнень, але й розумінням свого місця в людському суспільстві і свого призначення в житті.

Центральним і специфічним новоутворенням в особистості підлітка є виникнення у нього уявлення про те, що він вже не дитина (почуття дорослості); дієва сторона цього подання проявляється у прагненні бути і вважатися дорослим. Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій сприйнятливості в засвоєнні норм, цінностей і способів поведінки, які існують у світі дорослих і в їх відносинах.

На початку підліткового періоду складається ситуація, яка загрожує виникненням суперечностей, якщо у дорослого зберігається ставлення до підлітка ще як до дитини. Це ставлення, з одного боку, вступає в протиріччя із завданнями виховання і перешкоджає розвитку соціальної дорослості підлітка, а з іншого боку, воно вступає в протиріччя з поданням підлітка про ступінь власної дорослості і його претензіями на нові права.

Необхідно знайти таку ступінь самостійності, яка відповідала б можливостям підлітка, суспільним вимогам до нього і дозволяла дорослому направляти його, впливати на нього. Саме співпраця дозволяє дорослому поставити підлітка в нове положення - свого помічника в різних справах і заняттях, а самому стати для нього взірцем і другом.

За Д.Б.Ельконіним та Л.І. Божович, підлітковий вік-це період «другого народження особистості». Формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження,оцінки. Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілування з ровесниками (д.Б.Ельконін). Підлітків характеризує легкість виникненя переживань, емоційного напруження. Треба вчити підлітків володіти своїми емоціями, виявляти їх в культурних формах. У підлітків продовжує розвиватися теоретичне рефлексивне мислення. З’являється схильність до самоаналізу.Розвиваються такі операції. як класифікація, аналогія, узагальнення.

Підліткова криза.

Л. С. Виготський висунув гіпотезу про розбіжності трьох точок дозрівання - статевого, общеорганіческого і соціального - як основної особливості й основному протиріччі підліткового віку.

Чим старшим стає підліток, тим болючішою є його боротьба з дорослими за свою свободу. Один з парадоксів підліткового віку полягає у невідповідності потреби підлітка у свободіі ступеня доступної йому відповідальності.

Юність – період розвитку людини, що відповідає переходу від підліткового віку до самостійного дорослого життя. Хронологічні межі юності визначаються по різному, найчастіше виділяють ранню юність – старший шкільний вік (від 15до18 років) і пізню юність (від 18 до 23 років). Рання юність (14-17років) – це етап, який вважається третім світом,що існує між дитинством і дорослістю (І.Ю.Кулагіна). У цей час посилюється значущість власних цінностей,підвищується рівень тривожності.

До кінця юнацького періоду завершується фізичне дозрівання.

Для періоду юності характерне домінування процесу інтеграції над процесом адаптації й індивідуалізації (інтеграція в суспільстві).

Центральне новоутворення раннього юнацького віку-це самовизначення.Тобто, психологічний зміст юності пов'язаний з розвитком самосвідомості, вирішенням завдань професійного самовизначення і вступом до дорослого життя.

^ Розвиток психіки і пізнавальної діяльності.

В юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються психічні властивості особистості. Водночас відбуваються якісні зміни всіх показників психічної діяльності, які є основою становлення особистості.

Одним з важливих аспектів психічного розвитку в юнацькому віці є інтенсивне інтелектуальне дозрівання, провідна роль в якому належить розвитку мислення. Навчальна діяльність створює сприятливі умови для переходу учнів до вищих рівнів абстрактного й узагальнюючого мислення. Старшокласники більш усвідомлено і міцно оволодівають логічними операціями. Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом пізнання, аналізу й синтезу.

Дедалі відчутнішою стає потреба в науковому обґрунтуванні та доведенні положень, думок, висновків, критеріями істинності яких виступають не конкретні факти дійсності, а логічні докази. Здатність логічно мислити стає джерелом критичного ставлення до засвоюваних знань, висловлювань дорослих.

Розвиток мислення характеризується подальшим збагаченням фонду добре засвоєних умінь, навичок мислительної діяльності, способів і прийомів розумової роботи. Формування їх залежить від методів навчання.

Мовлення старшокласників ускладнюється за змістом і структурою, збагачується новими науковими і технічними термінами. Удосконалюються мовні засоби передачі думок, відбувається засвоєнння і використання норм літературної мови.

Вдосконалюється спостережливість, здатність помічати в об'єктах суттєві зовнішні ознаки, точніше й об'єктивніше їх відображати. Розвивається самоспостереження (за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками). Юнаки і дівчата заглиблюються у свій внутрішній світ, аналізують його, зіставляють дані своїх спостережень із спостереженнями за дорослими, ровесниками, з описами внутрішнього світу героїв літературних творів. Самоспостереження стає невід'ємною складовою самопізнання, прагнення до самовиховання.

Розвивається репродуктивна і творча уява, критичність у ставленні до витворів уяви, посилюється самоконтроль, реалістичність у співвіднесенні образів уяви, особливо мрій, з дійсністю, своїми можливостями.

Довільне запам'ятовування стає набагато ефективнішим від мимовільного, відбуваються зміни у процесах логічного запам'ятовування, зростає продуктивність пам'яті на думки, на абстрактний матеріал. Основою запам'ятовування матеріалу стають виявлені логічні зв'язки. Намічається спеціалізація пам'яті, пов'язана з основними інтересами старшокласників, їх намірами щодо вибору майбутньої професії. Удосконалюються способи заучування за допомогою застосування раціональних прийомів.

Становлення особистості. Інтелектуальний розвиток тісно пов'язаний з тенденціями особистісного зростання старшокласників.

Збагачується емоційна сфера. Нові емоції виникають не тільки завдяки конкретним об'єктам, а й через стосунки з іншими людьми, види діяльності, їх зміст, перебіг і результати. Нові життєві обставини, нові обов'язки й успіхи в їх виконанні породжують і нові переживання.

Усвідомлення й дотримання певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві, вироблення свого ставлення до суспільного життя породжують глибокі, міцні й тривалі моральні емоції. Вони різноманітніші за своїм змістом і спрямованістю, ніж у підлітків. Розвиваються почуття гуманізму, колективізму, дружби і товаришування, честі, обов'язку і відповідальності. У зв'язку з розвитком свідомості, оцінювання власних вчинків, формується таке складне почуття, як совість. Совість — особлива форма самоконтролю, важливий компонент моральної самосвідомості.  Вона постає внаслідок самооцінки особистістю за критеріями добра і зла, справедливості, порядності своїх вчинків і дій, нерідко виявляється у формі болісного усвідомлення своїх вад, моральної недосконалості.

Особливо загострюються почуття, пов'язані з усвідомленням свого “Я”, власної гідності, потребою дружити, товаришувати. Пошук друзів, спілкування з ними — важливе джерело емоційних переживань старшокласників.

Рання юність — пора виникнення і переживання першого кохання, яке відчутно впливає на емоційне життя старшокласника, становлення його особистості. Цю пору називають “періодом утворення пар”, перших побачень, перших почуттєвих контактів і відповідного зближення. Настає певна стабілізація, врівноваженість у стосунках молоді обох статей. Інтимні переживання наближаються за своєю формою до почуттів дорослих людей. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні стосунки між хлопцями і дівчатами. Виникають та розвиваються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатія, приязнь, флірт, кокетування, залицяння, закоханість). Дівчата і хлопці вчаться звертати на себе увагу осіб протилежної статі, розуміти смаки й уподобання іншої сторони, пристосовуватися до них. Отже, у старшому шкільному віці створюється сприятливий ґрунт для формування міжстатевих стосунків молодих людей, які духовно збагачують їх.

З розвитком свідомості й самосвідомості, цілеспрямованості її діяльності формуються вольові якості. Закріплюється здатність керуватись у своїй поведінці й діяльності більш віддаленими цілями, усвідомлення своїх обов'язків. Зміцнюються сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Збагачується мотиваційна база вольових дій, здатність до критичного їх аналізу, що виявляється в розсудливості, обдуманості, критичності й самовладанні. Зменшується навіюваність, імпульсивність.

Вибір професії стає центром психологічного розвитку старшокласників. У зв'язку з виникненням життєвих планів у них формується вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям майбутнього самостійного життя, перебудовувати мотиви діяльності. На перше місце виступають відповідальність перед собою, почуття суспільного обов'язку, ідейні переконання, моральні принципи, якими старшокласники починають керуватися в повсякденному житті. Відбувається формування самоконтролю, самозобов'язання, самонаказу.

Формуються основні риси характеру особистості. Дедалі більшого значення набуває система переконань, нових потреб, інтересів та ідеалів, які визначають напрям життєвої активності, ставлення до оточення, самого себе, суспільних обов'язків.

Спілкування з ровесниками та дорослими. Фактором формування особистості у цей період є спілкування з ровесниками, дорослими. Впливовим є класний колектив, в якому проходить значна частина життя молоді, відбувається навчальна діяльність, виникають різноманітні форми суспільних контактів, що регулюються правилами, нормами колективного співжиття. Формуються різні види мікрогруп — групи найближчих приятелів, друзів, товариські групи, компанії. Порівняно з підлітками, юнаки більше приділяють уваги внутрішнім якостям друзів: інтелектуальним запитам, світоглядним настановам, моральним потребам тощо, ставлять високі вимоги до дружби.

Відбуваються зміни у ставленні старшокласників до дорослих людей, особливо до батьків і вчителів. Основним стає принцип рівноправності. Воно починає залежати від того, наскільки дорослі зважають на дорослість і самостійність молодої людини, правильно оцінюють їх. Проте можливість конфліктів з дорослими не зникає. Молодь вбачає причини своїх конфліктів з дорослими передусім у якостях дорослих: їх консервативному способі мислення, прихильності до застарілих правил поведінки, суворому дотриманні давніх звичаїв, застарілості етичних переконань, естетичних уподобань, смаків тощо; надмірному обмеженні свободи молодих людей, вимаганні від них повної слухняності, неадекватних методах виховного впливу. Водночас серед причин конфліктів, що залежать від них самих, старшокласники називають низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування слушних настанов батьків, зневажливе ставлення до їх рекомендацій, вказівок, доручень та заборон, деякі риси особистості (неслухняність, упертість, егоїзм, лінощі, самовпевненість тощо).

Загалом молодь охоче вислуховує поради, аргументовані пояснення, наставляння батьків, вчителів, знайомих, які користуються в них авторитетом, довірою. Таке ставлення до дорослих пов'язане з пошуками молодими людьми свого місця в суспільстві, друзів як серед ровесників, так і серед дорослих.


Підготовлено за матеріалами мережі Інтернет

Схожі:

Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк iconРекомендації щодо здійснення соціально-психологічного супроводу дітей...
Одним із напрямів діяльності навчальних закладів є впровадження в суспільну свідомість переваг здорового способу життя, формування...
Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк iconРекомендації щодо організації роботи соціального педагога закладу
Донецької області, враховуючи аналіз роботи психологічної служби у 2011-2012 навчальному році, Горлівський міський навчально-методичний...
Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк iconМетодичні рекомендації для працівників психологічної служби черкаської...
Аналіз діяльності психологічної служби системи освіти області та загальні положення
Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк iconРекомендації для педагогічних працівників, батьків Підготувала методист рмк супрун І. В
За наявними у даними, такі діти складають близько 2,5% від загальної дитячої популяції. Зарубіжні педагоги нерідко вказують інші,...
Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк iconРекомендації щодо організації роботи практичного психолога позашкільного закладу
Горлівський міський навчально-методичний центр психологічної служби надсилає рекомендації щодо організації діяльності соціально-психологічної...
Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк iconПро діяльність психологічної служби у 2013/2014 навчальному році
Міністерство надсилає для практичного використання методичні рекомендації щодо діяльності психологічної служби у 2013/2014 навчальному...
Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк iconМетодичні рекомендації для працівників психологічної служби щодо...
Планування роботи та звітність працівників психологічної служби системи освіти здійснюється відповідно додокументів
Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк iconМетодичні рекомендації щодо основних завдань діяльності фахівців...
«Про стан, проблеми та основні завдання діяльності психологічної служби на 2011/2012 навчальний рік» надає методичні рекомендації...
Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк iconПсихолого-педагогічний семінар для педагогів
Мета: розвиток психологічної культури педагогів; усвідомлення своєї індивідуальності; формування значимості установок у житті; розвиток...
Рекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк iconПрограма тренінгових занять для підтримки психоемоційного здоров’я педагогів Методист
Автор: Шевченко Леся Сергіївна – методист днз «Корсунь-Шевченківський професійний ліцей»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка