Дипломна робота




НазваДипломна робота
Сторінка1/6
Дата конвертації07.03.2013
Розмір0.72 Mb.
ТипДиплом
uchni.com.ua > Психологія > Диплом
  1   2   3   4   5   6


Дипломна робота

Психологічні особливості пам'яті та уваги молодших школярів

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Психологічні особливості пам'яті та уваги дітей молодшого шкільного віку.

1.1. Мимовільна та довільна пам’ять дітей молодшого шкільного віку…………………………………………………………………………..……..7

1.2. Удосконалення пам’яті в молодшому шкільному віці………………………………………………………………………….…….11

1.3. Увага, як основний компонент розумової працездатності…………………………………………………………….…….23

Висновки до першого розділу…………………………………………..............30

Розділ 2. Дослідження пам’яті та уваги школярів початкової школи.

2.1. Дослідження пам'яті дітей молодшого шкільного віку……………………………………………………………………………… 32

2.2. Дослідження уваги дітей молодшого шкільного віку………………………………………………………………………………..38

2.3. Методики корекційно- розвивальної роботи в напрямку покращення пам’яті і уваги молодших школярів…………………………………………………………………..……..43

2.4. Результати показників пам'яті та уваги після корекційно- розвивальної роботи……………………………………………………………………………50

Висновки до другого розділу…………………………………………………..54

2.5. Рекомендації для покращення пам'яті та уваги молодших школярів……………………………………………………………………..…...57

Загальні висновки ………………………………………………………………66

Список літератури та використаних джерел ………………………….………67

Додатки…………………………………………………………………………..70

Вступ

^ Актуальність теми.

Початок молодшого шкільного віку визначається моментом вступу дитини до школи. За останні роки, у зв'язку з переходом до навчання з 6 років і введенням чотирирічної початкової школи, Нижня межа даного вікового етапу перемістилася і багато дітей стають школярами починаючи не з 7 років, як раніше, а з 6 років (Наказ №204 від 07.04.2005р., Міністерством освіти і науки України). Початок навчання характеризується різноманітними складностями та проблемами, які виникають перед першокласниками і пов’язані з якісно новою, складною соціальною роллю, яку вони починають виконувати.

Для того щоб дитина успішно вчилася, необхідно допомогти її у розвитку психічних процесів та установленні психічних функцій. Для цього необхідно знати психологію молодшого шкільного віку, яка базується на особливостях розвитку теоретичного мислення, пам'яті, процесах сприйманнях, уваги, здібності до саморегуляції, усвідомленні свого особистого відношення до світу, на зміні змісту внутрішньої позиції дітей, на зміні самооцінки, саме у цей вік складається характер та формується інтерес до змісту учбової діяльності, до одержання знань.

Для успішного навчання в школі та належного засвоєння матеріалу, який вивчається на уроках, велику роль відіграє відповідний рівень розвитку уваги, пам'яті молодших школярів.

У сучасних умовах експериментальні пошуки вітчизняних учених зосереджені на кількох напрямках. Один з провідних напрямків – це дослідження особистісних характеристик (відповідальність, активність, творчість, особливості уваги, пам'яті, мислення, емоцій тощо), які впливають на динаміку розумової працездатності особистості (М.Антропова, А.Здравомислов, В.Зінченко, К.Чуревич, Ф.Ерісман, Л.Коломинський, Г.Костюк, О.Лурія, В.Правдолюбов, К.Смирнов, Ф.Телятник)

Другий напрямок досліджень пов'язаний з вивченням зовнішніх факторів ( організація та обладнання робочого місця, освітлення, температура, середовище для праці та відпочинку, режим праці та відпочинку, поєднання розумового навантаження та рухової активності, чергування видів праці за рівнем складності тощо), які впливають на ефективність розумової праці особистості ( І. Александрова, Б.Андреєв, М.Антропова, Е.Білостоцька, Е.Вайнруб, М.Виноградов, І.Дьягенко, В.Крижанівска, В.Левін). Дослідження науковцями цього напрямку мають на меті виявити оптимальні умови середовища праці та вдосконалити їх відповідно до Встановлених типологічних особливостей її виконавців.

В нашому науковому дослідженні ми опиралися на здобутки учених першого напрямку.

^ Об’єктом дослідження є пам'ять та увага молодших школярів.

Предметом дослідження – психологічні особливості пам'яті та увага початкової школи.

^ Мета дослідження – експериментально дослідити психологічні особливості пам'яті та уваги молодших школярів під час навчального процесу до проведення і після проведення корекційних занять.

Для реалізації даної мети нам було поставлено наступні завдання:

  1. Здійснити теоретичний аналіз питань психологічних особливостей пам'яті та уваги молодших школярів.

  2. Дослідити особливості встановлення показників пам'яті та уваги учнів молодшого шкільного віку, впродовж їх навчання в другому класі сучасної загальної середньої школи.

  3. Встановити психологічні особливості пам'яті та уваги молодших школярів до проведення і після проведення корекційних занять.

  4. Розробити методичні вказівки та поради для вчителів школи та батьків молодших школярів.



^ Теоретико – методологічною основою дослідження є :

вітчизняні концептуальні положення щодо формування та розвитку особистості ( К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, А.Асмолов, У.Бех, Л.Божович, Б.Братусь, Л.Виготський, Г.Костюк, С.Максименко, В.М'ясищев); положення гуманістичної психології про сутність особистості та актуалізації особистісного потенціалу ( Р.Берне, А.Маслоу); положення теорії функціональних систем ( П.Анохін, М.Антропова, А.Зравомислов, Ф.Ерісман, Л.Коломинський, Б.Теплов, О.Скрипченко, К.Смірнов).

^ Методи дослідження:

  • теоретичні : історико- логічний; аналіз; синтез; порівняння;

  • діагностичні : методика розвитку довільної уваги, методика для покращення словесно-логічної пам'яті , методика розвитку зорової пам'яті, методика розвитку оперативної пам'яті та уваги, методика підвищення продуктивності пам'яті.

^ База дослідження : Коломийський НВК №10 Івано- Франківської області.

Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загального висновку, переліку використаної літератури та додатків.

^ РОЗДІЛ 1. Психологічні особливості пам'яті та уваги дітей молодшого шкільного віку.

1.1. Мимовільна і довільна пам'ять дітей молодшого шкільного віку.

Роль пам’яті у розвитку дитини важко переоцінити. З її допомогою вона засвоює знання про навколишній світ і саму себе, набуває різноманітні вміння і навики. Робить це, в основному, мимоволі. Дитина зазвичай не ставить перед собою мети щось запам’ятати, інформація, яка надходить до неї, запам’ятовується якби сама по собі. Правда не будь-яка інформація: легко запам’ятовується те, що приваблює своєю яскравістю, незвичайністю, що справляє найбільше враження, що цікаве.

Пам’ять – форма психологічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду.

Пам’ять можна визначити як психофізіологічний процес, який виконує функції запам’ятовування, збереження і відтворення матеріалу[37,218].Уже в немовлят пам’ять виступає в своїй елементарній формі - запам’ятовування і подальшому розпізнаванні життєво-важливих для дитини впливів. На ранніх етапах розвитку пам’ять включена в процес сприймання, має мимовільний характер. Дитина не вміє ставити перед собою мету запам’ятати, не приймає мнемічну задачу, яка пропонується дорослим.

Мимовільно запам’ятовується той матеріал, який включений в активну діяльність. На запам’ятовування впливає називання об’єктів словом, їх привабливість для дітей [28,46-47].

В період дошкільного віку відбувається поступовий перехід від мимовільної пам’яті до довільної. Спочатку дитина усвідомлює ціль пригадати, а потім і ціль запам’ятати, навчається виділяти і засвоювати засоби і прийоми (наприклад, прийом логічного групування матеріалу). В старшому дошкільному віці формуються передумови для здійснення самоконтролю в процесі запам’ятовування, під яким розуміється уміння співставляти отримані результати діяльності із заданим зразком. На розвиток дитини суттєвий вплив чинять всі види діяльності дитини, але гра серед них займає ведуче місце. Адже мета запам’ятати і пригадати при виконанні ролі має для дитини наочний, конкретний зміст. Один із важливих шляхів генезису пам’яті дошкільнят - розвиток її опосередкованості, запам’ятовування за допомогою допоміжних засобів. Це зближує пам’ять з мисленням, розвитком знаково-символічної функції свідомості [47,56].

Пам’ять у дітей молодшого шкільного віку розвивається у двох напрямках - довільності і усвідомлення. Діти мимовільно запам’ятовують учбовий матеріал, який є цікавим для них і подається в формі гри, а також пов’язаний з яскравими наглядними посібниками або образами, спогадами. На відміну від дошкільнят, першокласники здатні цілеспрямовано, довільно запам’ятовувати нецікавий для них матеріал. В подальшому навчання все в більшій мірі базується на довільній пам’яті. Молодші школярі, як і дошкільнята, володіють добре розвинутою механічною пам’яттю. Велика кількість молодших школярів протягом всього навчання в початковій школі механічно заучують учбові тексти, що приводить до значних труднощів в середніх класах, коли учбовий матеріал стає складнішим і більшим за об’ємом. Такі діти схильні дослівно відтворювати те, що запам’ятовують. Удосконалення змістової пам’яті в цьому віці дає можливість освоїти велику кількість раціональних способів запам’ятовування [30,115]. Коли дитина усвідомлює учбовий матеріал, розуміє його, то одночасно вона і запам’ятовує. Необхідно відмітити, що молодший школяр може запам’ятати і відтворити також незрозумілий для нього текст. Саме тому дорослі повинні контролювати не тільки результат (точність відповіді, правильність переказу), але і сам процес - як, яким чином учень запам’ятав матеріал. Одна із найважливіших задач вчителя в початкових класах - навчити дітей використовувати певні мнемонічні прийоми. Це, перш за все, поділ тексту на частини за змістом (до цих частин придумуються заголовки, складається план), спостереження за основними змістовими лініями, виділення змістових опорних пунктів чи слів, повернення до прочитаних частин тексту для уточнення їх змісту, пригадування прочитаної частини і відтворення в слух і про себе всього матеріалу, а також раціональні прийоми заучування напам’ять. В результаті учбовий матеріал стає зрозумілим, пов’язується зі старим і включається в загальну систему знань дитини. Такий усвідомлений матеріал легко запам’ятовується, зберігається і відтворюється дитиною при потребі [39,130].

В молодшому шкільному віці пам’ять, як і всі інші психічні процеси, перебуває суттєві зміни. Суть цих змін полягає в тому, що пам’ять дитини поступово набуває рис довільності, стає свідомо регульованою і опосередкованою. Перетворення зумовлені значним підвищенням вимог до її ефективності, високий рівень якої необхідний при виконанні різних задач, що виникають в ході учбової діяльності. Тепер дитина повинна багато запам’ятовувати: заучувати матеріал дослівно, вміти переказувати його близько до тексту або своїми словами, крім того пам’ятати заучене і вміти відтворити його через тривалий час. Невміння дитини запам’ятовувати відбивається на її учбовій діяльності і впливає в кінцевому результаті на відношення дитини до навчання і школи. У першокласників (як у дошкільнят) добре розвинута мимовільна пам’ять, яка фіксує яскраві, емоційно насичені для дитини відомості і події її життя. Але багато з того, що приходиться запам’ятовувати молодшим школярам в школі, є для нього цікавим і привабливим. Тому мимовільної пам’яті тут недостатньо. Немає сумніву в тому, що зацікавленість дитини в шкільних заняттях, її активна позиція, висока пізнавальна мотивація являються необхідними умовами розвитку пам’яті. Доречним являється твердження, що для розвитку пам’яті корисні не стільки спеціальні вправи на запам’ятовування, як формування зацікавленості до занять, до окремих учбових предметів, розвиток позитивного відношення до них [49,56-57]. Практика показує, що одного інтересу до навчання недостатньо для розвитку довільної пам’яті як вищої психічної функції.

^ 1.2. Удосконалення пам'яті в молодшому шкільному віці.

Удосконалення пам’яті в молодшому шкільному віці зумовлене перш за все набуттям під час учбової діяльності різних методів і стратегій запам’ятовування, пов’язаних з організацією і обробкою матеріалу, який запам’ятовується. Але без спеціальної роботи, направленої на формування таких методів, вони складаються стихійно і нерідко виявляються непродуктивними. Здатність дітей молодшого шкільного віку до довільного запам’ятовування неоднакова протягом навчання в початковій школі і суттєво відрізняється у учнів І-ІІ і ІІІ – ІV класів. Так, для дітей 7-8 років “характерні ситуації, коли запам’ятати без застосування будь-яких засобів набагато простіше, ніж запам’ятати, усвідомлюючи і організовуючи матеріал. Діти на запитання : “Як запам’ятав? Про що думав в процесі запам’ятовування? І т.д.” – найчастіше відповідають: “Просто запам’ятав, і все”. Це відображається на результативному боці пам’яті. Для молодших школярів простіше виконати настанову “запам’ятати”, ніж настанову “запам’ятати з допомогою чогось” (Познавательные процеccы, 1990, с.78).

При удосконаленні учбових завдань настанова "просто запам’ятати" перестає себе оправдовувати і це спонукає дитину шукати прийоми організації пам’яті. Найчастіше таким прийомом виявляється багаторазове повторення - універсальний спосіб, що забезпечує механічне запам’ятовування. В молодших класах, де від учнів вимагається тільки просте відтворення, невеликого за об’ємом матеріалу, такий спосіб запам’ятовування дозволяє справлятись з учбовим навантаженням. Але дуже часто він залишається у школярів єдиним на весь період навчання в школі. Це пов’язано перш за все з тим, що в молодшому шкільному віці дитина не засвоїла прийоми змістового запам’ятовування, її логічна пам’ять залишилась недостатньо сформованою.

Основою логічної пам’яті є використання розумових процесів, як опори, засобу запам’ятовування. Така пам’ять базується на розумінні. В якості розумових прийомів запам’ятовування можна використати: змістове співвідношення, класифікацію, виділення змістових опор, складання плану та ін. Спеціальні дослідження , які вивчали можливості формування цих прийомів у молодших школярів, показують, що вивчення прийому, в основі якого закладена розумова дія, повинне включати два етапи: а) формування самої розумової дії; б) використання її як прийому, тобто засобу запам’ятовування. Таким чином, перш ніж використовувати, наприклад, прийом класифікації для запам’ятовування матеріалу, необхідно оволодіти класифікацією, як самостійною розумовою дією. Процес розвитку логічної пам’яті у молодших школярів вимагає спеціальної організації, оскільки переважна більшість дітей цього віку самостійно (без спеціального навчання) не використовують прийоми змістової обробки матеріалу, а з метою запам’ятовування використовують повторення [46,205]. Але навіть успішно засвоївши в процесі навчання спосіб змістового аналізу і запам’ятовування, діти не відразу приходять до їх застосування в учбовій діяльності, для цього необхідне спеціальне спонукання з боку дорослих. У розвитку довільної пам’яті молодших школярів необхідно виділити ще один аспект, пов’язаний з оволодінням в цьому віці знаковими і змістовими засобами, перш за все письмовою мовою і малюнком. Формування письмової мови йде ефективно тоді, коли вимагається не просте відтворення тексту, а побудова контексту. Тому для засвоєння письмової мови потрібно не переказувати тексти, а складати.

У молодшому шкільному віці найбільш адекватний вид творчості складання казок. Молодший шкільний вік сенситивний для формування вищих форм довільного запам’ятовування, тому цілеспрямована робота по розвитку і оволодінню мнемічною діяльністю є в цей період найбільш ефективною. Важливими умовами виконання цієї роботи є врахування індивідуальних характеристик пам’яті дитини: її об’єму, модальності (зорова, слухова, моторна). Але незалежно від цього кожен учень повинен засвоїти основне правило ефективності запам’ятовування: щоб запам’ятати матеріал правильно і надійно, необхідно з ним активно попрацювати і організувати певним чином [9,74].

Особливості пам’яті молодших школярів.

Відображення людиною раніш сприйнятого шляхом його зберігання і подальшого відтворення є функцією пам’яті. Інакше кажучи, завдяки пам’яті людина відображає насамперед сприйняті явища, які в даний момент не впливають на неї [44,401].

Матеріальною основою пам’яті є утворення в корі головного мозку нервових тимчасових зв’язків. Ці нервові

зв’язки завжди виникають, коли якийсь подразник впливає на нервову систему.

Сучасні дослідження в галузі фізіології пам’яті показують що механізми її дуже складні. Запам’ятовування, а потім відтворення зумовлені особливою властивістю нервової тканини – пластичністю, що зв’язано з наявністю в нервовій тканині особливих білкових сполук рибонуклеїнової кислоти (РНК).

Роль асоціації у діяльності пам’яті показав ще старогрецький філософ Аристотель, хоч під цим словом він розумів зв’язки, що їх суб’єктивно встановлює сама людина, тобто такі, які вона вносить у навколишній світ, а не ті, що відображають суб’єктивне відношення між явищами.

Відновлення в корі головного мозку асоціативних систем, які раніше утворилися, є відбудова в пам’яті (тобто відтворення) колись набутих вражень [21,24].

Відповідно до того змісту, який зберігає людина розрізняють образну, рухову, емоційну і змістову пам’ять.

Залежно від особливостей зв’язків, що утворюються між частинами сприйнятого матеріалу (між образами предметів або між словами, що становлять зміст прослуханої казки чи прочитаного оповідання), розрізняють так званий механічний і логічний види пам’яті. Залежно від аналізатора за допомогою якого людина щось сприймає, розрізняють зорову, слухову, рухову.

Запам’ятовування – це наслідок певної активної діяльності людини із запам’ятовуваним змістом спрямованість і особливості діяльності забезпечують відбір і міцність запам’ятовуваного матеріалу. “Об’єкт запам’ятовується тоді, коли є предметом діяльності суб’єкта, а не об’єктом пасивного сприймання” (П.І. Зінченко). Навіть при мимовільному запам’ятовуванні, коли суб’єкт не ставить за мету зберегти в пам’яті той чи інший зміст, спрямованість його діяльності зумовлює вибіркове відношення до матеріалу, визначає повноту і міцність його запам’ятовування. Отже, суб’єктивний фактор має істотне значення в діяльності пам’яті.

Розвиток пам’яті у різні періоди життя людини відбуваються по-різному. Наприклад: молодший шкільний вік характеризується зростанням міцності і обсягу пам’яті.

У навчальній діяльності дитина повинна вміти керувати своєю пам'яттю: запам'ятовувати способи дії з метром і лінійкою, з літерами, цифрами і знаками, заучувати нові терміни, пра­вила, закони.

Навчаючись у школі, діти мають запам'ятовувати і пригадувати іноді не дуже цікавий, складний і великий за обсягом навчальний матеріал. Дитині доводиться запам'ятовувати багато узагальнюю­чих назв: рівнина, рослина, клімат, додаток, різниця, рівність, го­лосний звук, розділовий м'який знак, звук і літера, іменник тощо [15,330].

Специфіка змісту і нові вимоги до процесів пам'яті істотно впли­вають на ці процеси (збільшується обсяг, або «потужність», пам'яті. Учні IV класу запам'ятовують у 2-3 рази більше слів, ніж учні І класу)

Дослідження С.Г.Бархатової, К.П.Мальцевої, В.І.Самохвалової, З.М.Істоміної показують, що є певні, але дуже варіативні відношення між повнотою, швидкістю і міцністю запам'ятовування та їх зміною на різних вікових ступенях розвитку дітей. Ще П.П.Блонський вважав, що пам'ять у дітей розвивається нерівно­мірно: словесна пам'ять у дитини починає функціонувати після 2 років і досягає найбільшого розквіту в 7-8-річному віці. У під­літка вона слабне, а потім знову підсилюється.

Спеціальне вивчення міцності і швидкості запам'ятовування школярами різного змісту (С. Г. Бархатова) показало, що в цілому за цими показниками пам'ять школярів поліпшується з віком. Про­те, за даними Е.Меймана, здатність до заучування з віком зростає, а міцність запам'ятовування з роками спадає. За даними С. Г. Бар­хатової, міцність запам'ятовування зростає особливо значно в пе­ріод від II до V класу, а від V до VIII класу цей процес сповільню­ється. Але в цей період зростає число випадків, коли діти застосо­вують спеціальні прийоми запам'ятовування. Якщо в другокласників виявлено високу кореляцію між швидкістю і міцністю запам'ято­вування матеріалу, то далі ступінь збігу цих якісних особливостей пам'яті знижується [3,37-40].

Дослідження В.І.Самохвалової і А.І.Ліпкіної показали, що й у школярів продуктивність пам'яті залежить: а) від змісту запа­м'ятовуваного матеріалу; б) від характеру діяльності і в) від сту­пеня опанування раціональними способами і прийомами заучуван­ня та відтворення матеріалу.

У молодшому шкільному віці істотні якісні зміни відбуваються в тому, що і як зберігає пам'ять. Дошкільники насамперед за­пам'ятовують матеріал, який дають їм конкретно, наочно, у формі реальних предметів (або їх зображень). Хоч таке саме значення наочність зберігає і в роботі учнів І-IV класів, однак переважання в навчальному матеріалі словесного змісту починає швидко розви­вати в них уміння запам'ятовувати словесний, часто абстрактний матеріал. Наприклад, якщо дев'ятирічні діти з наданих їм 12 пред­метів запам'ятовують у середньому 6-4, то з такої кількості слів абстрактного значення вони утримують у пам'яті лише 4-2 слова. До кінця початкового навчання, тобто в одинадцяти-дванадцяти-річному віці, діти запам'ятовують в середньому 8-6 предмета і 5-1 слова абстрактного значення. При цьому вікові відмінності висту­пають сильніше в процесі відтворення, ніж узнавання (А. А. Смирнов).

Переважання запам'ятовування наочного матеріалу зберігаєть­ся протягом усього періоду початкового навчання. Лише в серед­ніх класах помітно підвищується продуктивність запам'ятовування слів, що мають абстрактне значення. Це – наслідок загального розвитку в дітей абстрактного мислення. Воно формується в проце­сі засвоєння учнями II-IV класів теоретичних знань, зокрема гра­матичних, математичних, природознавчих понять. При цьому на­віть в учнів IV класу продуктивність запам'ятовування зростає при наявності деяких наочно даних опор (А.А.Смирнов, І.А.Корнієнко, Е.А.Фарапонова).

Вивчаючи питання про значення різного за змістом матеріалу для продуктивності його запам'ятовування, В.І.Самохвалова пока­зала, що значний стрибок спостерігається в період від II до V класу при запам'ятовуванні матеріалу будь-якого змісту. Найбільш різко зростає можливість запам'ятовування словесного ма­теріалу (в тому числі і беззмістовних складів) внаслідок застосу­вання спеціальних мнемонічних прийомів. Найменш різко зростає продуктивність пам'яті при запам'ятовуванні конкрет­них предметів і їх зображень. З віком при запам'ятовуванні дедалі більшу роль починають відігравати словесні опори, хоч і тут спів­відношення сигнальних систем є варіативними. Вони зумовлені ін­дивідуальними відмінностями дітей.

Значні зміни відбуваються і в розвитку уявлення молодших шко­лярів. Щоб засвоювати навчальний матеріал, в учнів повинно по­стійно діяти уявлення. Вивчення географії та історії, розв'язування задач найрізноманітнішого конкретного змісту, переконструювання складних слів, речень або геометричних фігур, робота з природо­знавства і праці – усе це немислиме без створення образів, їх но­вих комбінацій. Особливо велике значення для розвитку уявлення має література. Вона поступово відриває дитину від одиничних кон­кретних образів, якими звичайно оперують дошкільники і учні І – II класів. Художня книга сприяє створенню в дошкільників уза­гальнених змістових образів і вчить оперувати ними [17,45].

Змістова пам'ять школярів має величезні переваги порівняно з механічною і виявляється в особливостях відтворення засвоєного ма­теріалу (А.Біне, Е.Мейман, О.П.Нечаєв, О.М.Леонтьєв, М.Н.Шардаков, А.А.Смирнов, В. П. Зінченко та ін.) [49,385]. Ці особли­вості зводяться до таких:

  1. Діти замінюють малознайомі важкі слова або поняття більш звичними: замість «будова» кажуть «будинок», замість «ого­рожа» - «тин» тощо.

  2. Пропускають деякі деталі, подробиці, передають основне.

  3. Можуть змінити порядок викладу, послідовність окремих епізодів або описів, не порушуючи логіки викладуваного змісту.

  4. Передаючи сприйнятий зміст, доповнюють його від себе рядом подробиць і такими деталями, які прикрашають відтворю­вану подію або улюблений образ героя.

  5. Можуть узагальнено викладати факти, подробиці, ха­рактеристики, доповнюючи сприйняте власними міркуваннями, вис­новками, оцінками.

Змістове запам'ятовування різко поліпшує процес пам'яті: об­сяг запам'ятовуваного матеріалу зростає у 5-8 і 10 раз. Час збе­реження, або латентний період, подовжується, тобто міцність па­м'яті підвищується. Значно підвищується точність і повнота відтворення. Матеріал, який діти запам'ятали осмислено, звичайно майже не «вивітрюється», наприклад за час літніх канікул.

Змістова обробка сприйнятого матеріалу істотно змінює і хід процесу забування. Якщо матеріал заучений, але не осмислений, він дуже швидко забувається, і до кінця латентного періоду учень зберігає в пам'яті лише безладні уривки сприйнятого тексту, події спектаклю. Але якщо зміст зрозумілий якщо учень розуміє істотні моменти і головні зв’язки, які становлять зміст сприйнятого, його логічну основу процес забування має зовсім інший характер. Матеріал забу­вається значно повільніше, а збережена частина сприйнятого зміс­ту є його «згустком». Забуваються подробиці, дрібні деталі. А го­ловне зберігається надовго.



Рис. 1.1. ^ Крива збільшення обсягу відтворюваного матеріалу (Красильщикова Д.І.)
Вивчаючи процес забування в дітей, Д.І. Красильщикова побу­дувала криву, яка демонструє збільшення обсягу від­творюваного матеріалу через певний час після заучування. Такий «приріст» найчастіше спостерігають у вразливих, добре розвине­них дітей при відтворюванні ними складного змістового матеріалу. Широка іррадіація нервового збудження в корі мозку лише посту­пово обмежується гальмівним процесом. Матеріал повинен ніби відлежатися, щоб його засвоїли. Це явище назвали ремінісценцією. У цей період відбувається прихована робота над засвоєнням сприй­нятого матеріалу, тому його відтворення стає багатшим і повнішим. Істотно відрізняються й способи запам'ятовування матеріалу, що їх використовують молодші школярі. Пошуки смислу, прагнення зрозуміти те, що треба засвоїти, помітно зростають. Першокласни­ки ще часто запам'ятовують сприйнятий текст дослівно. Це буває тоді коли вони або не зрозуміли матеріалу, або навмисно намага­ються передати прочитане якомога точніше. Не знаючи, в яких ви­падках можна передавати не весь текст, а лише його частину, де точно йти за текстом, а де передавати його своїми словами, не вміючи виби­рати з нього головне і передавати те саме, але іншими, своїми словами, учні молодших класів ще часто заучують прочитане оповідання або пояснення вчителя дослівно. Вони запам'ятову­ють його напам'ять. Це добре показа­ли дослідження К. П. Мальцевої та А. І. Ліпкіної, в яких автори навчали молодших школярів складати план тексту.



Рис.1.2. Графік зростання змістового запам’ятовування.

Перехід до змістового запам'ятову­вання здійснюється в процесі загального розумового розвитку школяра. Цьому значною мірою сприя­ють такі види його навчальної роботи, як виклад, письмові твори за малюнком, ілюстрації до прочитаного оповідання або вірша, ро­бота над планом літературного твору.

Чим старші діти, тим дедалі більшу роль в їх пам'яті починають відігравати змістові зв'язки, тим більше і повніше функція пам'яті включає в себе процеси мислення і уявлення і тим менш продук­тивним буде дослівне запам'ятовування. Тому для на­вчальної роботи учнів І-IV класів особливо істотна роль словес­них змістових опор.

Навчальна діяльність істотно змінює процес розвитку довільної пам'яті. Вона набуває дедалі більшої сили і більших можливостей. Характерно, що в міру того, як дитина звикає до шкільного життя, зростає й значення навчального мотиву в запам'ятовуванні (Т.Н.Баларич, О.М.Леонтьєв, Т.В.Розанова). Найбільш значущий для дошкільників ігровий мотив поступово втрачає провідне зна­чення.

На запам'ятовування дітей-дошкільників помітно впливає і ус­тановка. Залежно від того, на що орієнтована дитина, змінюєть­ся продуктивність її пам'яті. Створюючи в учнів установку на тривалість збереження, на передавання матеріалу своїми словами (або дослівно), на необхідність відтворювати його послі­довно, дорослий спостерігає помітне поліпшення пам'яті учнів.



Рис.1.3. Графік мимовільного запам’ятовування ( Зінченко П.І., Смирнов А.А. )

Однак формування довільної пам'яті зовсім не є витісненням або подавленням мимовільного виду запам'ятовування. Досліджен­ня П.І.Зінченка і А.А.Смирнова із співробітниками показують, що мимовільне запам'ятовування продовжує відігравати істотну роль у набуванні досвіду навіть у дорослої людини, особливо в умовах її активної діяльності. У 7-10-річних дітей мимовільне запам'ято­вування високопродуктивне, коли запам'ятовуваний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність і не має спеціаль­ної мнемонічної спрямованості. Поставивши перед молодшими школярами завдання запам'ятати демонстровані малюнки, П.І.Зінченко показав, що діти добре відтворили їх зміст, але зовсім не могли пригадати, які числа були написані на кожному з них. Змінивши задачу, дослідник дістав протилежний результат. Діти могли досить успішно скласти ряд з чисел, але за­пам'ятати лише незначне число предметів, зображених на малюн­ках.

У тих умовах, коли учнів навчали способів кращого запам'ято­вування, продуктивність пам'яті підвищилася: від 7 до 7,4% у до­шкільників; від 10 до 18% у школярів; від 11,5 до 14% у до­рослих.

Узагальнюючи дослідження з проблеми пам'яті, А.А. Смирнов[46,89] зазначає, що мимовільне запам'ятовування, яке здійснюється в ак­тивній розумовій діяльності дітей, продуктивніше, ніж довільне запам'ятовування, що відбувається в звичайних умовах і не має мнемонічної спрямованості. Якщо учень (і дорослий) не вміє корис­туватися раціональними прийомами запам'ятовування, продуктив­ність пам'яті значно знижується.

Основними процесами пам’яті є: запам’ятовування, збереження та відтворення.

Пам’ять у людей проявляється по-різному, відрізняться змістом і обсягом зафіксованої інформації, силою пам’яті, швидкістю запам’ятовування та відтворення, міцністю збереження, точністю відтворення. Індивідуальні відмінності проявляються також в тому, на який вид уявлень спирається людина під час запам’ятовування.

Розрізняють: зоровий, слуховий, руховий і змішаний типи пам’яті.

Згадані типи мають спільне, що всі вони стосуються образних об’єктів їхня основна риса – чуттєва конкретність. Однак вони втрачають своє значення, коли перед учнем постає завдання на запам’ятовування і відтворення понять. Сучасні ефективні ейдотехнічні методи розвитку пам’яті дають змогу компенсувати цей дефіцит, перевести абстрактне в більш конкретне. Переважна більшість наших систематичних знань виникає внаслідок спеціальної діяльності, мета якої – запам’ятати відповідний матеріал. Така діяльність спрямована на запам’ятовування і відтворення інформації називається мнемонічною діяльністю.

Діти молодшого шкільного віку характеризуються достатньо високим рівнем розвитку пам’яті, і насамперед це стосується механічної пам’яті [16,98]. Пам'ять дитини відзначається великою пластичністю, що ство­рює сприятливі умови для швидкого пасивного запам'ятовування матеріалу і його легкого забування. З розвитком дитини пам'ять набуває вибіркового характеру: дитина краще і на більший строк запам'ятовує те, що їй цікаво, і використовує цей матеріал у своїй діяльності.

Розвиток дитини виявляється в тому, що:

а) збільшується обсяг того, що запам'ятовується;

б) зростає повнота, системність і точність відтворюваного ма­теріалу;

в) подовжується прихований (латентний) період;

г) запам'ятовування дедалі частіше спирається на змістові зв'язки, що забезпечує учневі можливість вільно оперувати набути­
ми знаннями в різних умовах, великий обсяг запам'ятовування і
тривалість збереження;

д) пам'ять набуває довільного характеру;

ж) діти засвоюють раціональні способи заучування;

з) пам'ять звільняється з полону сприймання, пізнавання втра­чає своє виняткове значення, дедалі більшу роль починає відігра­вати вільне відтворення старшими дітьми збереженого мератіалу.
^ 1.3. Увага як основний компонент розумової працездатності.
У кожен момент життя на людину діє безліч об'єктів. Проте не всі вони однаково відображаються людиною. Одні предмети і явища, які безпосередньо пов'язані з нею, усвідомлюються ясно і чітко, другі - відступають на задній план, а треті у даний момент взагалі не існують. Отже, усвідомлення середовища має вибірковий характер. Це явище не випадкове, а закономірне, тому що людина усвідомлює ті об'єкти, до яких вона уважна. Відображувана діяльність мозку людини організована таким чином, що вона буває спрямована на певні об'єкти, на них зосереджується, в наслідок чого підвищується її ефективність.

Серед пізнавальних процесів, крім пам'яті, значну роль у навчальному процесі відіграє увага[38;38-40].

Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об'єктах, які мають постійне або ситуативне значення. Увага не вважається психічним процесом. Це психічний стан особистості, що виявляється в зосередженості на будь-чому. Цей стан характеризує умови протікання будь-якого пізнавального процесу.

Оцінюючи роль уваги в психічній діяльності, слід згадати слова К.Д. Ушинського [51,36] про те, що увага є тими дверима, через які проходить все, що входить у душу людини із зовнішнього світу.

Мимовільна увага виникає в перші тижні життя дитини Це є безумовно-рефлекторна увага, що викликається подразниками безпосередньо пов'язаними із задоволенням органічних потреб. Годування дитини, світлові, звукові, дотикові та інші подразники починають привертати її увагу і викликати відповідні реакції. Так, дитина починає позитивно реагувати на голос матері, вигляд її обличчя, на вигляд пляшечки з молоком тощо. Мимовільна увага її стає умовно-рефлекторною. Увага дитини розвивається у зв'язку з дальшим розвитком її життєдіяльності, виникненням у неї нових потреб, оволодінням нею вмінням сидіти, ходити, бігати, говорити. Збагачення досвіду дітей, виникнення і розвиток у них нових інтересів створює ґрунт для дальшого розвитку їх мимовільної уваги до різноманітних предметів і явищ зовнішнього світу.

У дошкільному віці у дітей починає формуватись довільна увага. Необхідні для цього умови складаються в процесі спілкування дитини та дорослого, виконанні дитиною доручень, участі у колективних іграх. Розвиток усвідомлення необхідності виконувати певні завдання, відповідні правила поведінки також сприяє формуванню довільної уваги. Спочатку довільна увага є нестійкою і потребує підтримки з боку дорослого. Проте старші дошкільники вже вміють ставити перед собою завдання і спрямовувати увагу на їх виконання [31,79].

Розвиток розумової діяльності сприяє зародженню внутрішньої уваги, яка й виявляє себе у пригадуванні минулих подій, лічбі про себе.

Шкільне навчання та позашкільна діяльність сприяють подальшому розвиткові як довільної так і мимовільної уваги. Увага дітей молодшого шкільного віку має свої особливості: легкість зосередження на конкретному матеріалі, що підкріплений наочністю; важкість підтримання уваги при несприятливих зовнішніх умовах роботи; інтерес до роботи сприяє зростанню стійкості уваги.

У школярів середнього і старшого віку зростає стійкість уваги, здатність зосереджуватись на об'єктах мислено і без наочності, виробляється вміння бути уважним у несприятливих умовах, контролювати свою увагу і володіти нею; вдосконалюється вміння розподіляти та переключати увагу. У розвитку уваги школярів спостерігаються й індивідуальні відмінності.
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Дипломна робота iconРеферат Дипломна робота «Бухоблік та аудит цінних паперів та забов’язань»
Дипломна робота «Бухоблік та аудит цінних паперів та забов’язань»: 146с., 17 таблиць, 4 додатка, 49 джерел
Дипломна робота iconДипломна робота

Дипломна робота iconДипломна робота
Вступ 3
Дипломна робота iconДипломна робота на тему «управління експортно-імпортними операціями»

Дипломна робота iconДипломна робота. Тема: “Векселі та вексельний обіг”
Види векселів
Дипломна робота iconДипломна робота
Духовнівитокита еволюція філософських поглядів російського філософа
Дипломна робота iconДипломна робота
Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері податкового законодавства
Дипломна робота iconДипломна робота на тему: Облік праці та її оплати в рослинництві
Вступ
Дипломна робота iconДипломна робота
України в країнах Європейського Союзу: внутрішньо та зовнішньополітичні контексти
Дипломна робота iconДипломна робота
Розділ організація міжнародного бізнесу в україні та кредитування підприємств
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка