Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги




Скачати 66.82 Kb.
НазваПитання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги
Дата конвертації25.08.2013
Розмір66.82 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Психологія > Документы




Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги батьків, незалежно від того, наскільки підготовленим до школи він був. Навчальна діяльність для дитини є новою, відмінною від усього, чим вона раніше займалася, тому, поки не сформуються основні навички роботи, їй потрібно допомагати. Тим паче, що школярство має для учня молодших класів зовнішню мету –

він старається вчитися для того, щоб порадувати вчителя, батьків, похвалитися новим статусом перед іншими дітьми, виглядати дорослим, значущим. Дитина не може ще усвідомити, що таке “вчитися для себе”, заради знань, і коли її досягнення більше нікого не цікавлять, вона дуже швидко втрачає інтерес до школи взагалі.

Однак допомога школяреві-початківцю має бути психологічно доцільною, а не по-материнськи сліпою. В перші місяці навчання можливо і є сенс посидіти біля дитини під час виконання домашнього завдання. Але з часом це доцільно звести до мінімуму. Наприклад, присісти на хвилинку, доки дитина приготується та настроїться на роботу, а перегодом підійти, щоб перевірити. Це не означає, що вже на другому-третьому році навчання потрібно лише знайомитися з оцінками в щоденнику. Орієнтація на оцінку, а не на знання різко знижує пізнавальний інтерес. Особливо яскраво це виявляється у дітей зі слабким типом нервової системи. Вони, не встигаючи за загальним темпом роботи в класі, дуже стомлюються і , не отримавши відмінної оцінки, вже наприкінці першого семестру втрачають цікавість до навчання. Тому змістовний бік навчання – що засвоїв, чого навчився, що зумів застосувати на практиці, як планує виконати те чи інше завдання – має цікавити батьків завжди.

Правильне дозування допомоги учневі не менш важливе, ніж її зміст. Досить часто доводиться нагадувати батькам, що їх зауваження, навіть справедливі, тільки відволікають дитину. Звикаючи до постійного дріб”язкового контролю, учень відучується приймати самостійні рішення, відповідати за свої помилки, вчитися на них. Надмірна батьківська турбота закріплює в дитині невпевненість, зневіру у власні можливості, низьку самооцінку та високу тривожність. Позбутися цих рис особистості буде набагато складніше, ніж навчити його справлятися з черговим типом шкільних завдань.

Починати нову справу завжди важко, і ми, дорослі, розуміючи це, не повинні включати дитину в коло власних переживань та розчарувань з приводу її незадовільних успіхів. Так можна сформувати негативну установку. Чим більше дитина боїться не виправдати покладені на неї надії, тим слабшими будуть спроби гармонійно адаптуватися до нової діяльності. Нервові і психічні перенапруження, шкільні фобії дуже часто виникають з подачі тривожних чи невдоволених батьків. Тільки впевненість батьків у тому, що поступово все налагодиться, віра в те, що спокійні та конкретні вимоги врешті-решт принесуть свої плоди, допоможуть дитині правильно зорієнтуватися у круговерті шкільного життя.

Хочеться застерегти батьків від ще однієї дуже поширеної психологічної помилки. Не створюйте ситуацію, коли дитина змушена працювати заради того, щоб уникнути покарання, наприклад: “Не зробиш все як слід ... не підеш гуляти, ... не одержиш шоколадку, ... будеш битим” та інше. Треба збагнути: коли в дитині щось не ладиться в навчанні – ніяке покарання не змусить її зробити те, чого вона не вміє, не розуміє або не знає. Тому карати за невдачі у навчанні не варто. Більше того, покарання чи погрози лише зашкодять їй, бо негативно відіб”ються на формуванні мотивації навчання, зруйнують його принадність. Зверніть увагу, дитина не в змозі самостійно розібратися в істинних причинах власних проблем. Допомогти їй може лише вдумливий, уважний дорослий, найперше хтось із батьків, а не вчитель, бо така робота потребує індивідуалізації та певних затрат часу. Резонно зробити це на початку навчання. Адже збитки від прогалин у навчальному матеріалі – ніщо порівняно з тим, що дитина вчасно не сформує основних навчальних умінь та стереотипів, не визначиться особистісно щодо необхідності та важливості навчання. Учня, котрий вміє вчитися, не виб”є з колії навіть піврічний пропуск занять, дитина ж, котра не опанувала це вміння, приречена на страждання до закінчення школи.

За науково обгрунтованими нормами, учень 1-го класу має працювати вдома не більше 1 години на день; 2-го – 1,5 години; 3-4 класів – до 2 год. Час неперервної роботи для семилітньої дитини не повинен перевищувати 15 – 20 хвилин. Чекати продуктивності в роботі можна лише за дотримання правил психогігієни розумової праці – тобто розумового дозування занять та відпочинку. Достатньо 5 – 10 хвилин інтенсивного фізичного навантаження, щоб переключитися та відновити працездатність. Дбаючи про майбутнє, не потрібно перевантажувати дитину додатковою роботою. Не слід змушувати її переписувати завдання, зроблене з помилками. Краще задовольнитися їх виправленням та висловити сподівання, що наступного разу учень буде уважнішим. Інакше нудна повторна робота відбиватиме бажання вчитися.

Не треба боятися зменшити навантаження, коли видно, що дитина перевтомлюється. Це не відступ, а стратегічний хід, який у майбутньому дасть свої результати. Варто завжди пам”ятати, що організація повноцінного відпочинку потребує не меншої турботи, ніж організація навчання.

Основна мета допомоги школяреві полягає не в тому, щоб іти з дитиною крок у крок в освоєнні шкільної науки, а в тому, щоб, образно кажучи, навчити дитину ходити, тобто навчити вчитися.

Як же уникнути помилок, працюючи з дитиною над виконанням домашнього завдання? Найважливіше сконцентрувати свої зусилля на тому, щоб допомогти їй, сформувати основні навчальні вміння, тобто розкрити технологічний бік цієї діяльності. Починати краще з організаційних моментів. Потрібно прищепити учневі хорошу звичку готуватися систематично, без авралів, вчасно, без нагадувань сідати до роботи ( починати можна вже через 1,5 – 2 години після шкільних занять). Навчіть дитину користуватися годинником. Покажіть, як за годинником робити перерви на активний відпочинок і знову сідати за роботу. І все це дитина має виконувати незалежно від того, можете ви їй приділити увагу чи ні.

Виконуючи будь-яку роботу, варто підвести учня до розуміння того, що в ній основне, а що другорядне. Не ламаючи індивідуального стилю діяльності, спробуйте показати продуктивніші способи праці. Наприклад, учень вважає, що вивчити якийсь матеріал можна лише завдяки неодноразовому його прочитуванню. Доведіть, що краще не стільки читати, скільки опрацьовувати необхідний матеріал, використовуючи такі раціональні прийоми обробки змісту, як групування матеріалу, виділення опорних пунктів або понять, складання планів, тез, або логічних схем прочитаного, формулювання основної ідеї матеріалу та ін.

Найбільше значення в розвитку психічних функцій дитини має мислення. Адже іноді учні, що не встигають, мають непогану пам”ять, можуть добре сконцентрувати на чомусь увагу, але в зв”язку з відсутністю деяких якісних сторін мислення ( гнучкість, нешаблонність, кмітливість та ін. ) показують невисокі результати. В такому разі з школярем потрібно працювати над розвитком основних форм мислительної діяльності: давати визначення понять, виділяти суттєві та несуттєві ознаки предмета, будувати судження та умовиводи, виробляти алгоритм пошуку рішення – формувати більш високі типи мислення. Мислительні здібності розвивати можна не лише під час виконання домашніх робіт, а й на будь-якому іншому матеріалі повсякденного життя, інколи в ігровій формі. Рекомендації про те, як розвивати всі без винятку психічні функції, можна одержати у психолога.

Потрібно працювати і над формуванням таких необхідних у навчанні умінь, як самоконтроль, самоаналіз та самооцінювання. Найпростішим способом оцінити якість виконання завдання є порівняння зі зразком, бо абстрактні форми аналізу та узагальнення молодшому школяреві ще не доступні. Однак порівнювати роботу дитини з роботою інших дітей теж недоцільно, бо це може негативно впливати на формування особистості дитини. Краще порівнювати з загальновизнаним взірцем або сьогоднішній рівень з тим, який був учора, акцентувати увагу на прогресивних зрушеннях.

Слід звернути увагу, що працездатність деяких дітей знижується досить швидко. Вже через 15-20 хв. ми можемо спостерігати підвищення рухової активності учня, яка є свідченням втоми. Швидка втомлюваність характерна для дітей менш здібних, які платять “високу ціну” за свої успіхи. Буває, що низький рівень здібностей компенсує велика працездатність та слухняність дитини. Однак зловживати старанням таких дітей не слід, бо платити доведеться ціною здоров”я. Тому треба налагодити нормальний режим життя, праці та відпочинку дитини. Школяреві треба мати повноцінний сон ( по можливості і денний ), не менш як тригодинну прогулянку на свіжому повітрі, час для улюблених справ. Можливо тоді свої обов”язки учня він виконуватиме з більшим натхненням та продуктивністю. Дуже важливо, щоб похвала чи заохочення співпали з внутрішнім задоволенням, власним почуттям успіху дитини.

Завдання батьків – навчити дитину радіти, фіксувати увагу на удачах, навіть і не дуже значних, формувати впевненість у собі і своїх силах. Домагатися успіху в будь-якій справі – ось кредо цього вікового періоду ( 6 – 10 років ), інакше дитина на все життя може закріпити комплекс нижчевартості як базову характеристику своєї особистості.


НАВЧАТИ ВЧИТИСЯ,


або

ЯК ДОПОМАГАТИ МОЛОДШОМУ
ШКОЛЯРЕВІ В НАВЧАННІ

Психолого – педагогічний практикум
Психолого – педагогічний практикум

Допомога може бути різною


Виховання самоконтролю та вмінь

самостійно добувати знання


Вчитель : Ємець Л.В.

Схожі:

Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги iconЯк допомогти дитині вчитися
«Допомагати чи не допомагати? Сидіти поруч чи не сидіти?» — такі запитання неодмінно ставлять учителю на батьківських зборах
Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги iconФормування читацьких інтересів в молодшому шкільному віці складний...
Формування читацьких інтересів в молодшому шкільному віці — складний І багатогранний процес, який потребує спільних зусиль вчителя,...
Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги iconЯк допомагати дитині вчитися?
Проте далеко не всім щастить цього досягти. Трап­ляється так тому, що в різних сім'ях по-різному вирішують це питання
Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги iconБліц-опитування по ланцюжку
Час на відповідь кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне. Кожний учень має...
Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги iconОдним із важливих принципів корекційно-виховної системи школи є формування...
Н. Протасова вказували на те, що структура, зміст діяльності органів самоуправління мають насамперед відповідати завданням школи,...
Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги iconТема: Значення рослин І тварин у житті людини
Сьогодні, діти, ми підемо на еккурсію в поле ліс, до озера, щоб на конкретних прикладах розібратись, яке значення мають рослини І...
Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги icon«У біленькій хатині є маленька дитина»
Спостерігати за роботою двірника весною, викликати бажання допомагати йому у прибиранні майданчика
Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги iconТренінг «Сила звичок»
Мета: дати дітям змогу зрозуміти, що звички можуть допомагати а також стати на перешкоді у досягненні життєвих цілей
Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги iconКритерії оцінювання навчальних досягнень з економіки
Учень (учениця) з допомогою вчителя впізнає економічні явища побутового рівня, однослівно відповідає на конкретні питання “так” чи...
Питання “допомагати чи не допомагати в навчанні молодшому школяреві” має однозначну відповідь: учень на початку шкільного навчання потребує дійової уваги iconУкраїнське питання” в політиці російського уряду на початку ХХ ст
Російська імперія на початку 20 ст та “українське питання” в програмах російських партій
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка