Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією




Скачати 161.68 Kb.
НазваПсихологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією
Дата конвертації20.09.2013
Розмір161.68 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Психологія > Документы

123456vova

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХВОРИХ

АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

Медицина

Ключові слова: особистістні особливості, артеріальна гіпертензія
Теорія психогенного виникнення та розвитку артеріальної гіпертензії (АГ), а також той факт, що лише у частини людей емоційний стрес реалізується у гіпертензивну реакцію, визначили науковий інтерес до вивчення преморбідних особливостей особистості хворих АГ. Результати таких досліджень знайшли своє чисельне відображення як у вітчизняній, так і у зарубіжній літературі [1, 3, 9, 10]. М’ясищев В.М. [5] відзначає, що хворим АГ притаманні емоції й збудливість, в’язкість і ригідність. Згідно з вченням І.П. Павлова, за типом нервової діяльності більшість хворих АГ належать до сильного типу, а за людським типом нервової діяльності – до середнього типу [5].

Бокій І.В. [3] вважає, що хворі АГ більшістю вразливі, тривожно-підозрілі, в’язкі, схильні до довготривалих емоцій, довго страждаючі від кривди люди. Це стримані особистості, які приховують свої емоції. Особи із тривожно-підозрілими рисами становлять 22-48% хворих АГ. І.С. Еремєєв [4] визначає що хворим АГ притаманні домінантність, авторитарність, у поєднанні із підвищеною сенситивністю до різних стресів. За особливостями преморбіду від виділив 3 групи: 1 група – хворі, яким притаманні такі особистісні якості, як стриманість і цілеспрямованість, підвищена принциповість і повинність, що поєднуються із ригідністю й застиглістю у взаємовідносинах та установках. Поряд із властивою їм оперативністю у професійній діяльності, проявляються інертність у взаємовідносинах із людьми, надмірна безкомпромісність, категоричність і різкість у міркуваннях; 2 група – хворі АГ, яким притаманна гармонійність, добра соціальна адаптація. У незначної частини хворих цієї групи визначаються елементи афективної нестабільності, намагання відігравати у суспільстві провідну роль; 3 група – хворі АГ, яким притаманна підвищена вразливість: їх поведінка відзначається сором’язливістю, невмінням відстоювати власні інтереси; у більшості з них виражені тривожно-підозрілі риси характеру.

У деяких дослідженнях підкреслюється зв’язок між депресією (Д) і АГ [1, 3, 4, 10], виявляються у хворих АГ реакції екстрапунітивної спрямованості та самозахисного типу, виразне емоційне перенавантаження, Д, почуття внутрішнього хвилювання і немотивована тривога. Відзначається активність та енергійність у цих хворих, які поєднуються із підвищеною сенситивністю, емоційною нестабільністю й труднощами в адаптації. Висловлюється припущення про патогенетичне значення Д, які у хворих АГ поєднуються із непевністю у собі та наявністю психастенічних рис характеру [1, 3, 4, 10].

У інших дослідженнях підкреслюється патогенетичне значення підвищеної тривоги (Т) при АГ [1, 5, 12, 13]. Провідним у особистості хворого АГ вважається невротизація особистості у поєднанні із підвищеною Т за стан свого здоров’я та намагання привернути до себе увагу оточуючих. Значною мірою це пов’язане із кризовим перебігом АГ. Т пов’язана із фізіологічними параметрами в залежності від соціального статусу хворих [1, 5, 12, 13].

Хворі АГ характеризуються високим рівнем невротизації та поєднанням психастенічних і демонстративних рис у структурі особистості. Деякі риси особистості хворих АГ мають преморбідний характер і тісний кореляційний зв’язок із станом гемодинаміки. При цьому, психологічні фактори на початковому етапі розвитку АГ відіграють значно більшу роль, ніж на пізніх стадіях захворювання [1, 5], якщо спочатку спостерігаються підвищення невротизації та Т, то при стабільній АГ збільшується психологічна ригідність і гетероагресія [4, 5].

Існує ряд робіт в яких негативно оцінюється роль психологічних факторів у патогенезі АГ, а психологічні особливості хворих на початкових стадіях пов’язується не лише із захворюванням, а й із знанням хворого про свій діагноз, психологічною реакцією на клінічні прояви захворювання, наявністю чи характером отриманого лікування [11]. У наш час ця проблема також дуже актуальна у зв’язку із значною поширеністю АГ в усьому світі.

Мета роботи – визначити психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією.
^

Матеріал та методи дослідження


Відкрите контрольоване дослідження, що проводилось на базі [видалено адміністрацією програми], після отримання інформованої згоди, охоплювало 180 хворих на ессенціальну АГ 1-2 ступеня. Дизайн дослідження: критерії включення – наявність стабільної АГ 1-2 ступеня, вік від 30 до 60 років; критерії виключення - наявність клінічно вагомої супутньої патології або асоційованих станів.

Хворі були розподілені на 2 групи. У 1 групу увійшло 89 хворих м’якою АГ (МАГ), середній вік яких складає 46,8 ± 4,3; тривалість захворювання 6,0 ±2,8 роки; серед них чоловіків – 40, жінок 49. У 2 групу увійшли 91 хворий помірною АГ (ПАГ), середній вік яких складає 52,3 ± 4,2; тривалість захворювання – 8,6 ± 2,2 роки; чоловіків – 41; жінок 50.

Існує значна кількість методик для дослідження психологічних особливостей людини, серед них базовими вважається: Міннесотський багатофазний особистісний тест [2]. Тест ММРІ складається із 3-х оцінюючих (L, F, K) та 10 клінічних шкал: Hs – іпохондрії; D – депресії; Hy – істерії; Pd – психопатії; M-t– чоловічості-жіночості; Pa– параної; Pt – психастенії; Sc – шизофренії; Ma – гіпоманії; Si – інтроверсії.

Відповідь на твердження тесту спочатку оцінюють умовними одиницями – “сирими очками”, а потім їх переводять у особливі Т-бали. Оптимальним в оцінці усіх шкал вважається діапазон від 30 до 70 Т-балів.

Статистичну обробку проводили після створення комп’ютерної бази даних у системі Microsoft Excel та Ascess за допомогою персональної ЕОМ із обчисленням t-критерію Стьюдента для порівняння середніх величин та критерію χ2 для порівняння відносних величин, методами кореляційного аналізу [7] .
^

Результати та їх обговорення


З метою виявлення провідних тенденцій, було проведено інтерпретацію узагальнених профілів особистості хворих МАГ і ПАГ (рис. 1).



У хворих АГ показники оціночних шкал (L, F, К) знаходились у межах норми, що свідчить про вірогідність отриманих результатів і адекватність у відношенні обстежених до тестування. Майже у половини хворих АГ разом із тим спостерігається поєднання високого рівня показника за шкалою F і низького рівня показника за шкалою К, що відображає високий рівень тривожності та потреби у допомозі.

Профіль хворих як МАГ, так і ПАГ характеризувався підвищенням на шкалах невротичної тріади (1 – соматизація Т, 2 – Т і депресивні тенденції, 3 – відштовхування факторів, які викликають Т), підйомом на 6-й шкалі і незначним зниженням на 9-й (відкидання тривоги і гіпоманіакальні тенденції), також – підвищенням на 0-й (соціальні контакти).

Хворим АГ більшою мірою притаманні зниження рівня домагань, песимізм, надмірна серйозність, знижений настрій, нездатність відчувати задоволення, зниження активності, труднощі у соціальних контактах. Вони часто уникають контактів, проте в дійсності відчувають потребу привернути й утримати увагу оточуючих, цінують їх увагу. Їм характерні дратівливість, легко виникаючі почуття провини й гніву, спрямовані на себе, знижена самооцінка, Т і опікування власним здоров’ям. У соматичних скаргах поєднуються звинувачення і недостатня увага оточуючих. Поведінка хворих орієнтована на співчуття, підвищену увагу й підтримку оточуючих, що може викликати труднощі у сімейній адаптації.

У своїй діяльності найчастіше вони керуються не потребою досягнення успіху, а намаганням уникнути поразок, їх поведінка відзначається страхом перед можливими невдачами і поразками у результаті припущених помилок; поведінка носить обмежений характер, який проявляється відмовою від діяльності при зневірі в успіху. Оточуючими вони характеризуються старанними, нерішучими, впертими, замкненими, відлюдкуватими особами.

Ряд авторів [1, 3, 4, 5, 10] визначає у хворих АГ виразну динаміку психологічних характеристик особистості у зв’язку з підвищенням стадії АГ. Узагальнюючий профіль ММРІ у хворих м’якою АГ свідчить про тенденцію до пасивного ухиляння від проблем; намагання компенсувати почуття внутрішньої неспроможності “чоловічою” поведінкою; можна говорити про завищену самооцінку і неадекватний оптимістичний настрій; про тенденцію до використання власного захворювання в якості “ширми”, яка замасковує намагання перекласти відповідальність за існуючі проблеми на оточуючих. Для хворих важкою АГ характерним є формування ригідної концепції власного захворювання, яка формує певні труднощі для проведення ефективного лікування; у них відзначалося посилення невротичних рис, іпохондричності, “відхід у хворобу”, підвищена роздратованість.

ММРІ є однією із найбільш значущих психодіагностичних методик у плані виявлення розмаїття між людьми за ступенем їх агресивності, а саме 4 шкала опитувальника – шкала психопатії [2]. Ця шкала, як свідчать чисельні дослідження, вимірює переважно деструктивну тенденцію реалізації агресивності.

Підвищення показників за 4 (психопатії, чи імпульсивної поведінки), 6 (параної, чи ригідності психологічних настанов), 9 (манії, чи підвищеної психічної активності) шкалах свідчать про домінування гіперстенічного варіанту реагування, між тим, як підвищення показників 2 (депресії, чи зниженого настрою), 7 (психастенії, чи підвищеного рівня особистісної тривожності) та 0 (соціальної інтроверсії, чи труднощів міжособистої взаємодії) шкал ММРІ спостерігається при гіпостенічному типі реагування. Одночасне виявлення значущих ознак протилежних тенденцій відповідає ситуації психологічного конфлікту, що провокує реалізацію агресивних тенденцій.

У зв’язку із необхідністю цілісної оцінки особистісного профілю хворих АГ було проаналізовано взаємозв’язок між різними оціночними і клінічними шкалами профілю ММРІ у хворих АГ (табл.1). Найбільш високими виявились коефіцієнти кореляцій між Hs, D, Hy шкалами, які відображають недостатній резерв психічної і фізичної адаптації.

Таблиця 1

Взаємозв’язки між оціночними й клінічними шкалами

особистісного профілю хворих АГ

Шкали

Шкали

Оціночні

Клінічні

L

F

K

Hs

D

Hy

Pd

Pa

Pt

Sc

Ma

Оціно-чні

L

1,00

-0,25

0,39

-0,11

-0,57

-0.34

-0,45

-0,53

-0,07

-0,26

-0,10

F

-0,25

1,00

-0.51

-0,25

0,29

0,08

0,25

0,44

-0,23

0,43

0,48

K

0,31

-0,51

1,00

0,25

-0,40

-0,07

-0,14

0,39

0,38

-0,12

-0,42

Клінічні

Hs

-0,11

-0,25

0,25

1,00

0,52

0,82

0,23

0,14

0,74

0,54

-0,15

D

-0,57

0,29

-0,40

0,52

1,00

0,81

0,66

0,78

0,55

0,72

0.08

Hy

-0,34

0,08

-0,07

0,82

0,81

1,00

0,62

0,62

0,69

0,79

0,08

Pd

-0,45

0,29

-0,14

0,23

0,66

0,62

1,00

0,76

0,44

0,78

0,34

Pa

-0,53

0,44

-0,39

0,14

0,78

0,62

0,76

1,00

0,22

0,58

0,32

Pt

-0,07

-0,22

0,38

0,74

0,55

0,69

0,44

0,22

1,00

0,56

-0,19

Sc

-0,26

0,43

-0,12

0,54

0,72

0,79

0,78

0,58

0,56

1,00

0,32

Ma

-0,10

0,48

-0,42

-0,15

0,08

0,08

0,34

0,32

-0,19

0,32

1,00


Сильний (r > 0,70) позитивний кореляційний зв’язок виявлено між підйомом профілю за шкалою Hs, яка відображає соматизацію Т, що здійснюються за рахунок інтрапсихічної переробки вегетативних проявів, пов’язаних із Т, і шкалою Ну (r > 0,82), підйом по якій свідчить про розвиток здатності до прямого витіснення конверсійних реакцій із тенденцією до демонстративної поведінки. Ці дані підтверджують існуючі погляди про наявність у хворих АГ обох вище названих механізмів усунення Т, шляхом її соматизації та витіснення. При цьому, тенденція до демонстративної поведінки може заважати продуктивній співпраці із лікарями, що знижує ефективність лікування й цим сприяє посиленню іпохондрії. Другим за силою зв’язку (r = 0,81) виявився зв’язок між шкалами D та Hy. Відсутність зниження рівня T, про що свідчить високий рівень шкали D, незважаючи на підйом профілю по шкалам Hs i Hy, свідчить про неспроможність механізму витіснення у боротьбі із T у хворих АГ.

Позитивні взаємозв’язки між рівнем шкали D і підйомами профілю особистості на шкалах Pa (r = 0,71), Sc (r = 0,72), можуть відображати вплив підвищеного рівня T на загострення відповідних особистісних особливостей. як в одному випадку (аутизації, стримування дистимії від оточуючих), так і в іншому випадку (ригідності, намагання перекласти на оточуючих провину за емоційні конфлікти). Можливо також і підвищення T, внаслідок недостатньої адаптивності, у осіб із вище названими поведінковими особливостями.

Виявляється також значний зв’язок між рівнем шкал Hs та Pt (r = 0,74). Підвищення профілю на шкалі Pt, як спостерігається майже у третини хворих АГ, характеризує низьку здатність до витіснення негативних сигналів, підвищену увагу до них. Ці якості закономірно сприяють іпохондричному розвитку, що й підтверджує виявлений взаємозв’язок.

Виявлені позитивні взаємозв’язки між підйомами профілю особистості на шкалах Sc та Hy (r = 0,74), а також Pt й Pa (r = 0,76) і Sc (r = 0,78), можливо відображають переважаюче поєднання рис особистості, загострення яких відбувається при прогресуванні АГ.

Якщо роздивлятись взаємозв’язки оціночних шкал між собою й з клінічними шкалами, то виявляються кореляційні зв’язки середньої сили. Шкала F негативно корелює із значенням шкали К (r = 0,51). Підвищення рівня індексу F-К (різниця результатів, отриманих за цими шкалами) відображає виразність прагнення хворого підсилити важкість своїх симптомів, викликати співчуття, на це припущення можна вважати у певної частини хворих. Негативні кореляційні зв’язки, які виявляються між оціночною шкалою L і шкалами Hy (r = -0,34), Pd (r = -0,45), дозволяють постежити іншу тенденцію; особистісний профіль у більшості хворих є вірогідним. Шкала К негативно корелює із шкалами D (r = -0,40), Pa (r = -0,39), Ма (r = -0,42), що свідчить про зниження здатності до корекції у хворих із підйомами на цих шкалах. Можна виділити дві категорії хворих, у яких такий взаємозв’язок обумовлений протилежними причинами. У хворих із підйомом на шкалі D це пов’язане із тенденцією перебільшення особистісної неадекватності і важкості клінічних симптомів. У хворих із високим рівнем шкал Hs и Ра такий взаємозв’язок обумовлений зниженням критики до наявної у них психопатологічної симптоматики. Ті ж самі шкали відображають негативні зв’язки між шкалою L і шкалою D (r = -0,57) й Pa (r = -0,53). Ці особливості визначають різну психотерапевтичну тактику лікаря при лікуванні хворих АГ [1, 3, 4, 5, 10, 11].

Досвід вивчення особистісних особистостей хворих АГ свідчить, що патогенне значення мають різноманітні за характером особливості структури особистості, які сприяють подовженню емоційних реакцій, порушенням можливостей психологічного захисту та процесів адаптації. Поєднання цього неспецифічного особистісного синдрому із довготривало існуючими факторами професійного, побутового, соціального планів створює стан застійного емоційного напруження, яке реалізується за наявності біологічної передумови підвищенням АТ.

ВИСНОВКИ

1. До факторів патогенезу АГ можна віднести спадкову обтяженість АГ, конституційні особливості особистості (підкреслену стриманість, обов’язковість, принциповість і ригідність особистості) та несприятливі зовнішні впливи у вигляді психоемоційних навантажень.

2. Психологічні фактори у хворих МАГ відіграють значно більшу роль, ніж у хворих ПАГ: якщо спочатку спостерігається підвищення невротизації та тривоги, то потім збільшується психологічна ригідність і гетероагресія.

3. Загострення особистісних особливостей, пов’язаних із психосоціальними факторами ризику АГ, замикає коло психосоматичних проблем, і сприяє подальшому прогресуванню АГ.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Авербух Е.С. Психика и гипертоническая болезнь. – Л.: Медицина, 1965. – 176 с.

  2. Белова А.Н., Щепетов О.Н. Шкалы, тесты и опросники в медицинской реабилитации. – М.: Антидор, 2002. – 440 с.

  3. Бокий И.В. Некоторые особенности высшей нервной деятельности у больных гипертоническими психозами в процессе их лечения // Журн. высш. нервн. деят. – 1954. – Т. 4, - №4. – С. 339.

  4. Еремеев М.С. Варианты психосоматического развития при гипертонической болезни // Журн. невр. и псих. – 1974. – Т. 74, №4. – С. 1699-1703.

  5. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. – Л.: Изд-во Лен. ун-та, 1960. - 426 с.

  6. Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия / Пер. с нем. – М.: Медицина, 1996. – 464 с.

  7. Приставка П.О. Методи та алгоритми обробки вимірювань з використанням лінійних комбінацій β-сплайнів. Автореф. дис. ... д.м.н. 05.13.06. – Киів, 2005. – 37 с.

  8. Яскерс К. Общая психопатология. – М.: Практика, 1997. – 1056 с.

  9. Alexander F. Functional disturbances // JAMA. – 1993. – Vol.100, №3. – P. 469-473.

  10. Coronary artery disease and depression / Zellweger M., Osterwolder R., Langewitz W., Pfisterer M. // Europ. Heart. J. – 2004. –Vol. 25, № 1. - P. 3-9.

  11. Harburg E., Blakclock E., Rosper P. Resentful authority and blood pressure // Psychosom. Med. – 1979. – Vol. 41. - № 3. – Р. 109-202.

  12. Leonhard B. Stress, depression and the activation of the immune system // World J. Biol. Psychyat, - 2000. - №1. – P.17-25.

  13. Pollock G.H. Recent studies of the psychosomatic specificity concept // Бессознательное: природа, функции, методы исследования. – Тбилиси, 1978. – Т. 2.

14.Быков K.M., Курцин И.Г. Кортиковисцеральная патология. - М.:

Медгиз, 1960.

15.Вегетативные расстройства: клиника, лечение, диагностика / Под ред.

A.M. Вейна. - М: МИА, 1998.
Іб.Веркошанская Э.М. Взаимосвязь клинико-функционального статуса

больных артериальной гипертензией с психофизиологическими

характеристиками личности. Автореф. дисс. ... к.м.н. 14.00.06. -

Новосибирск, 2005.
17.Вишневский П.Е. О состоянии психики у гипертоников // Воен.-морск.

сборн. - М.-Л.: Военмориздат, 1945.
18.Гипертоническая болезнь / Под ред. С.С. Солдатченко // Крым. мед.

формуляр. - 2001. - №2.
19-Гогин Е.Е. Гипертоническая болезнь. - М., 1997.
20.Григорьева В.Н. Психосоматические аспекты нейрореабилитации. -

Н.Новгород: Изд-во гос.мед.акад., 2004.
21.Губачев Ю.М., Стабровский Е.М. Клинико-физиологические основы

психосоматических соотношений. - Л.: Медицина, 1981.
22.Дебейки М., Готто-младший А. Новая жизнь сердца. - М.:

ГЭОТАО/Медицина, 1990.
23. Депрессии и расстройства депрессивного спектра в общемедицинской

практике. Результаты программы КОМПАС / Оганов Р.Г., Ольбинская

Л.И., Смулевич А.Б., Вейн A.M. и др. // Кардиология. -2004. - № 1.

24.Felodipine-Metoprolol Combination Tablet: Maintained Health-Related

Quality of Life in the Presence of Substantial Blood Pressure Reduction /

Dahlof В., Deg'Innocenti A., Elmfeldt D.. Puig J. // Amer. J. Hypert. - 2005.

-Vol. 18.
25.Goldstein LB., Ancoli-Israel S., Shapiro D. Relationship between daytime

sleepiness and blood pressure in healthy older adults // Amer. J. Hypert. -

2004. - Vol. 17.
26.Harburg E., Blakclock E., Rosper P. Resentful authority and blood pressure

// Psychosom. Med. - 1979. - Vol. 41. - № 3.



Схожі:

Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією iconЛекція №3 Тема: Психологія лікувально-діагностичного процесу. Психологічні...
Тема: Психологія лікувально-діагностичного процесу. Психологічні особливості хворих при терапевтичних, хірургічних захворюваннях....
Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією iconПорівняльна оцінка ефективності психометричних шкал у пацієнтів з...

Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією iconСоціально-економічна значущість І фактори ризику остеоартрозу та...
Усіх захворювань опорно-рухової та серцево-судинної систем. Наданo огляд літератури стосовно епідеміології, факторам ризику, економічним...
Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією iconЗначення тривалості комплексу qrs екг у пацієнтів з артеріальною гіпертензією
Зміна тривалості qrs при артеріальній гіпертензії є важливим екг маркером ранньої діагностики гіпертрофії міокарду, ризику розвитку...
Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією iconРекомендації для педагогів Підготувала методист з психологічної служби рмк
Психологічні особливості розвитку дитини у молодшому шкільному віці (6/7-11 років) та підлітковому віці (11-15 років). Особливості...
Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією iconПсихологічні особливості взаємин батьків І дітей
Вступ
Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією iconТематика засідань методичної комісії
Участь у секційному засіданні міської мк. Особливості та програмно методичне забезпечення викладання англійської мови в 2012/2013...
Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією iconЛ. А. Котенко
Сформувати в учнів поняття про сучасні війни та військові конфлікти, їх психологічні особливості
Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією iconТематичні заходи по паралелях
Психологічний практикум “Вікові, фізіологічні та психологічні особливості. Це треба знати”
Психологічні особливості хворих артеріальною гіпертензією iconДипломна робота
Розділ Психологічні особливості пам'яті та уваги дітей молодшого шкільного віку
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка