Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра




НазваСамовиховання як чинник розвитку особистості школяра
Сторінка1/17
Дата конвертації18.11.2013
Розмір2.82 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Психологія > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра

Самовиховання потрібне кожній людині. Воно прискорює розвиток внутрішніх сил людини — фізичних і духовних.

Самовиховання — кращий спосіб розвитку усіх здібностей. Хто знає себе, той робить менше помилок, правильно оцінює свої можливості, може передбачити свої невдачі.

Самовиховання — це уміння керувати своїм «Я», переборювати бажання, примушувати робити найнеобхідніше, це боротьба з власними слабкостями, поганими звичками.

Пізнавши та давши об'єктивну оцінку своїх дій, визнаючи програму дій самовиховання, людина зростатиме справжньою людиною. Для цього потрібно визначитись в наступних аспектах.

1. Мої чесноти.

2. Мої недоліки.

3. Що мені не подобається в людях.

4. Яким би я хотів бути?

5. На кого хочу бути схожим?

6. Що для цього треба? (Читати відповідну літературу, тренування, серйозне навчання, фізична праця,гурткова робота тощо).

7. Яке громадське доручення допоможе в цьому?

8. Які вимоги ставлять до мене батьки, вчителі? Чи замислювався я над цим? Чи потрібно прислухатися?

9. Що мені дасть чіткий розпорядок дня? Чи дотримуватися його? Чи не марную даремно час?

10. У кого я просив би поради? До кого прислухався?

11. Моє самозаохочення. Завдання на тиждень, місяць, навчальну чверть, рік.

12. Я переможу! Я переміг!

Самовиховання – це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення позитивних рис і подолання негативних.

Передусім самовиховання потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси.

Важливим аспектом самовиховання є логічне мислення, вміння аналізувати кожен вчинок, що сприяє виробленню вимогливості як постійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху.

Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач. Тому школярам слід залучатись до видів діяльності, які передбачають зібраність, організованість, відповідальність. Долаючи труднощі, загартовується воля, доводиться розпочату справу до кінця, переконуючись, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими.

Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне учень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу.

У процесі організації самовиховання важливо дотримуватись спеціальних прийомів роботи над собою, до яких належать:

а)самопереконання, суть якого полягає в можливості знайти у певній ситуації аргументи і за їх допомогою переконати в правильності чи неправильності свого вчинку або переключити в конфліктній ситуації думки на інші теми і справи, які б відвернули його від конфлікту, заспокоїли;

б)самонавіювання - його пропонують використовувати за необхідності подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Воно передбачає повторення подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальність, можна запропонувати таке судження: «Ненавиджу в собі запальність. Я повинен і можу її позбутися»;

в)самопідбадьорювання - цей прийом ефективний, якщо ти губишся в складних ситуаціях, зневірюєшся у власних силах та можливостях;

г)самозаохочення – це прийом, який застосовують при подоланні певних труднощів, виконуючи складне завдання. Він ефективний за необхідності подолати негативні риси особистості;

ґ) самопримус - допомагає у боротьбі з внутрішньою неорганізованістю, небажанням вчитися, працювати з лінощами;

д)самоаналіз - йому належить вирішальна роль у самовихованні, оскільки він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку;

є) практичні прийоми – до них належать прийом «крок уперед» – щоденне планування діяльності на наступний день; прийом «оцінювання прожитого дня» — аналіз своїх дій, вчинків, недоліків;

є) «правила моєї поведінки» - полягає у дотриманні складених правил поведінки, привчає до виконання своїх обов'язків;

ж)самозобов'язання - передбачає планування роботи над собою на місяць, семестр або рік залежно від того, які риси особистості і в який термін ти прагнеш сформувати чи подолати;

з)«упізнай себе» - має характер гри, за якої учитель дає неповну характеристику учневі, не називаючи його прізвища. Той впізнає себе, а товариші доповнюють цю характеристику.

За твердженням В. Сухомлинського, «самовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу – почуття власної гідності, поваги до себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, суто людських засобів впливу – доброго слова, поради, ласкавого чи докірливого погляду. Не може бути й мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубощів й реагує тільки на «сильне» слово, окрик, примус. За самою своєю суттю самовиховання передбачає віру людини в людину, звертання до честі й гідності людини.»

Таким чином школярам варто дотримуватись наступних рекомендацій, займаючись самовихованням.

^ 1. Беручись за будь-яку справу, подумай про очікувані результати.

2. Записуй згідно з важливістю свої термінові справи, які маєш виконати протягом тижня, дня. Сміливо виконуй усі дії, не відступаючи. Якщо в кінці тижня або цього дня залишаються не виконаними один чи два запланованих тобою пункти, виконай їх наступного тижня (дня), попередньо запланувавши.

3. Візьми за правило обов’язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся усувати причини невиконання. Спочатку це буде важко, але з часом ти зрозумієш, що головне – це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.

^ 4. Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день. Виконуй заплановане завдання одразу ж без зволікань.

5. Навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо –“ні”.

6. Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним, але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі “не заривайся”,бо не спрацює внутрішній наказ ”Так треба”, “Я мушу”.

^ 7. Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час.

8. Твій організм здатний до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінюй види діяльності протягом дня.

9. Приймаючи на себе будь-яке завдання, навчися слухати уважно вказівки дорослих.

При потребі можна покладатись на допомогу вчителя. Адже мудрий наставник завжди направить свого вихованця в потрібне русло. Взаємодія із вчителем передбачає три взаємопов'язані і взаємозумовлені процеси:

  1. Самопізнання – виявляє можливість вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів: самоаналізу, порівняння себе з іншими, позитивнішими людьми; сприймання критики від товаришів і друзів; спостереження за собою нібито з боку; систематичного підбиття підсумків дня; оцінювання своїх дій; поступового вироблення об'єктивного ставлення до себе.

  2. Самоутримування від негативних думок, дій, вчинків, поведінки шляхом самонаказу на стримування, самовідмови в разі нестриманості і нездійснення наміченого.

  3. Самопримушування до виконання позитивних дій, вчинків, добрих справ за допомогою тих самих методів і прийомів, що й при самостримуванні, але із «зворотним знаком» – плюсом. Зважування на терезах розуму, совісті, коли потрібно утриматись або коли, навпаки, примусити себе, призводить знову до самооцінки, яка вдруге дає змогу застосувати чи самостримування, чи самопримушування.

Займаючись самовихованням, К.Д.Ушинський розробив для себе спеціальні правила, які виступали в ролі програми його саморозвитку:

  1. Цілковитий спокій.

  2. Прямота у словах і вчинках.

  3. Обдуманість дій.

  4. Рішучість.

  5. Не говорити про себе без потреби жодного слова.

  6. Не гаяти часу несвідомо; робити те, що треба, а не те, що трапиться.

  7. Витрачати час тільки на необхідне або приємне, а не за пристрастями.

  8. Кожен вечір добросовісно давати собі звіти у вчинках.

  9. Ніколи не хизуватись тим, що було, ні тим, що є, ні тим, що буде.

У шкільному віці границі самовиховання визначаються появою нового виду діяльності - навчання. Воно спрямовано на розвиток вольових якостей, відповідальності, колективізму й пов'язане із приученням дитини до регулярного й сумлінного виконання навчальних завдань.

Існують правила «сприятливого» самовиховання:

П'ять “треба”:

1. Завжди допомагати батькам.

2. Виконувати вимоги вчителів учитися сумлінно.

3. Бути чесним.

4. Підкоряти особисті інтереси колективним.

5. Завжди й усюди проявляти сумлінність.

П'ять “можна”:

1. Веселитися й відпочивати, коли робота зроблена на “відмінно”.

2. Забувати образи, але пам'ятати, кого й за що ти скривдив сам.

3. Не сумувати при невдачах; якщо захотіти – все вийде!

4. Учитися в інших, якщо вони краще тебе трудяться.

5. Запитувати, якщо не знаєш, просити допомогти, якщо не справляєшся сам.

Це потрібно тобі самому!

1. Бути чесним! Сила людини в правді, слабість її - неправда.

2. Бути працьовитим! Не боятися невдач у новій справі. Хто завзятий, той з невдач створить успіх, з поразок викує перемогу.

3. Бути чуйним і турботливим! Пам’ятай, до тебе будуть добре ставитися, якщо ти до інших також добре ставишся.

4. Бути здоровим і охайним! Займайся ранковою гімнастикою, загартовуйся, стеж за чистотою рук, годину в день виділяй на прогулянки й ще годину віддай праці або спорту.

5. Бути уважним, тренуй увагу! Хороша увага оберігає від помилок у навчанні й невдач у грі, праці, спорті.

Цього робити не можна!

1. Учитися без старання, ліниво й безвідповідально.

2. Грубити й битися з однолітками, кривдити молодших.

3. Терпіти в себе недоліки, інакше вони тебе самого знищать. Будь сильнішим своїх слабостей.

4. Проходити повз, коли поруч кривдять маля, знущаються з товариша, нагло брешуть в очі чесним людям.

5. Критикувати інших, якщо сам страждаєш подібним же недоліком.

П'ять “добре”:

1. Уміти володіти собою (не губитися, не боятися, не виходити із себе через дрібниці)

2. Планувати кожний свій день.

3. Оцінювати свої вчинки.

4. Спочатку думати, а потім робити.

5. Братися спочатку за найважчі справи.

В.Ґете твердив: “Розумна людина не та, хто багато знає, а хто знає самого себе”.

Що дає людині знання самого себе?

1.Об'єктивно оцінити себе, свої можливості й здатності. Виходячи із цього, визначити цілі життя.

2.Не допускати помилок, розчарувань, необґрунтованих претензій, катастрофи життєвих планів.

3. Визначити своє покликання, безпомилково вибрати професію.

4.Не претендувати на особливу увагу до себе з боку навколишніх; скромність і достоїнство - показники об'єктивної самооцінки.

5. Шукати причини неприємності в собі, а не в інших.

Самовиховання є важливим етапом шкільного виховання особистості. Цей процес супроводжуватиме її на наступних етапах саморозвитку і самовдосконалення. Уміння адаптуватися, орієнтуватися в непередбачених життєвих ситуаціях, вступати в боротьбу із здавалось би непереборними обставинами чи свідомо обходити небезпеки, вирішувати конфліктні ситуації за допомогою компромісів, не розгублюватись в екстремальних життєвих ситуаціях є тими важливими вміннями та навичками, які сприяють становленню повноцінної зрілої особистості.

^ Список використаної та рекомендованої літератури:

1. Сухомлинський В.О. Вибрані твори - в 5- ти т., Т.5 — Виховання і самовиховання, - К., 1997р.

2. Оржеховська В.М., Хілько Т.В., Кириленко С.В. Посібник з самовиховання. -К.,1996.

3. Рувинський А.І., Соловйова А.Е. Психологія самовиховання. -М., 1982.

4. Томан І. Як удосконалювати самого себе. Перек. з чеськ. - К., 1988.

5. Ковальов А.Г. Самовиховання школярів. - М., 1967.

6. Галузинський В.М., Масленнікова П.П. Самовиховання та самоосвіта школярів.-К., 1969.

7. Карпенчук С.Г. Самовиховання особистості. – К.,1995 р.

8. Терлецька Л.В. Технологія самоаналізу. – К.,1996 р.

9.Орлов Ю.М. Самовиховання особистості. – К.,1998 р.

10. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. –

К., 1995р.

Самоменеджмент сучасного школяра

Як організувати свій день так, щоб усе встигнути? Таке основне питання, яке ставлять перед собою школярі. Це і відвідування уроків, виконання домашнього завдання, заняття у спортивних секціях, гуртках і клубах художньої самодіяльності, посильна допомога по господарству, пограти з друзями ... Багато, дуже багато! До цього ще слід додати індивідуальні заняття з репетиторами. Як все встигнути? Як правильно розставити пріоритети? За допомогою самоменежменту, тайм-менеджменту.

Самоменеджмент – це техніка правильного планування часу та самоврядування.

Компонентами системи самоменеджменту є:

  1. самопізнання (школяр повинен вивчити себе як особистість за допомогою методів і прийомів: самоаналізу, порівняння себе з іншими, позитивнішими людьми; сприймання критики від товаришів і друзів; спостереження за собою нібито з боку; систематичного підбиття підсумків дня; оцінювання своїх дій; поступового вироблення об'єктивного ставлення до себе.)

  2. самоорганізація (це можливість домогтися максимального ефекту при найменших витратах енергії, часу, матеріалів; правильне використання часу з найбільшим результатом; ясне уявлення мети, сенсу, порядку виконання, пріоритетів діяльності);

  3. самовиховання (самопримушування до виконання позитивних дій, вчинків, добрих справ за допомогою тих самих методів і прийомів, що й при самостримуванні, але із «зворотним знаком» – плюсом, зважування на терезах розуму, совісті, коли потрібно утриматись або коли, навпаки, примусити себе, призводить знову до самооцінки, яка вдруге дає змогу застосувати чи самостримування, чи самопримушування);

  4. саморегуляція (що включає до свого складу самоконтроль у навчальній роботі; соціальний самоконтроль; здатність до вольових зусиль у власній діяльності).

Основу самоменеджменту становить режим дня (тайм-менеджмент).

Режим дня - це раціональний розподіл часу на всі види діяльність і відпочинку протягом доби.

Основні правила самоменеджменту школяра:

I. Постановка чітких цілей (до чого я прагну).

II. Планування (тайм-менеджмент, або розпорядок дня, тижня, місяці, чверті, року).

III. Прийняття рішень (мої пріоритети).

IV. Реалізація та організація (я виконую і дотримуюся свій розпорядок дня).

V. Контроль (що я виконав, а що - ні, і чому).

Однак, перш ніж зайнятися самоменеджментом, слід провести облік витрат свого часу, знайти причини неефективного використання часу, зайнятися особистим організованістю і самодисципліною («я можу тримати себе в руках!»).

Для того, щоб самоорганізуватись та організувати своє робоче місце необхідно:

  • своєчасно лягати спати й рано вставати, щоб не запізнитися до школи, встигнувши перед цим без особливого поспіху прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні й водні процедури, добре поснідати;

  • тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, де кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв. Після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне, щоб нічого не забути вдома.;

  • сівши за письмовий стіл, одразу братися до роботи, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робити, то байдики не бити»; 

  • займатися своїми справами тоді, коли виконано все домашнє завдання;

  • виконувати завдання в той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкладай»;

  • працювати в темпі «жваво». «Відстанеш годиною – не наздоженеш родиною». 

  • неодмінно доводити розпочате до повного завершення. 

  • не братися одразу за багато справ, бо «Хто багато зачинає, той мало закінчує».

  • працювати з охотою. «Була б охота, піде на лад всяка робота» - вчить народна педагогіка. 

^ Планування власних справ вивільняє час

Ті, хто домігся успіху в своєму житті, багато часу присвячують плануванню. Щоденне планування просто необхідно для підвищення продуктивності та ефективного управління часом.

Правило 6«П» говорить: правильне попереднє планування попереджає погані показники.

Планувати і думати потрібно завжди на папері. Якщо мети немає на папері, то вона не існує. Перелік завдань - це свого роду карта, яка не дасть тобі збитися з шляху до наміченої мети. Пітер Ф. Друкер в книзі «Ефективний керуючий» наводить гарну аналогію, стимулюючу до фіксування завдань на папері: «Люди, що містяться в темному приміщенні, швидко втрачають відчуття часу. Але навіть у повній темряві більшість людей зберігають почуття простору. Перебуваючи в освітленому, але замкнутому приміщенні, ти вже через кілька годин перестанеш відчувати рух часу. І якщо ти захочеш підрахувати, як довго ти знаходишся в такому приміщенні, то сильно помилишся у своїх підрахунках. Тому, якщо ми покладаємося на нашу пам'ять, ми не помічаємо, на що витрачається наш час ... »

Робота зі списком запланованих справ у перший же день збільшує продуктивність на 25%. З вечора готуй список завдань, які потрібно зробити завтра.

Продовжуй працювати з складеним списком протягом дня: при появі нової справи внеси його до списку з урахуванням пріоритетності по відношенню до раніше запланованим завданням. Виконавши чергову задачу зі списку, обов'язково викреслюй її. Це дасть відчуття задоволеності своєю роботою, додасть ентузіазму і зарядить енергією.

Плануй від більшого до меншого, від довгострокового до короткострокового, від цілей життя до плану на день. Кожній задачі став фіксовані терміни.

Складне завдання завжди діли на дрібні підзадачі. Тут добре допомагає дерево рішень, де ключове завдання - дерево, а підзадачі для її виконання - гілки. Продовжуй «розгалуження» до тих пір, поки процес виконання всієї задачі не стане простим і прозорим.

Перед тим, як почати що-небудь робити, згадай про правило 10/90: 10% часу, витраченого на планування до початку виконання завдання, заощадить 90% часу при її вирішенні.

^ Найголовніше - визначити головне.

Завдання тайм-менеджменту полягає в тому, щоб вчасно визначити головну справу. Розстановка пріоритетів дозволяє ефективно управляти списком намічених справ, привласнюючи кожній задачі свій рівень важливості.

Після визначення важливої ​​справи оціни наслідки у разі його виконання або невиконання. Важлива задача має серйозні наслідки, якщо не буде виконана в строк.

Для розстановки пріоритетів добре підходить метод АБВГД. Це дуже простий спосіб планування, і полягає він у тому, щоб кожній задачі в списку справ привласнити пріоритет її виконання.

Так, завдання, відзначена буквою А, вказує на найважливішу справу з самими серйозними наслідками у разі невиконання. Головне правило методу полягає в тому, щоб не братися за справу Б, поки не виконана задача А, а за справу В, поки відкрите завдання Б, і т.д.

Буква Д означає «геть!». Цією буквою варто відзначати малоістотні завдання, які ні на що не впливають. Для розстановки пріоритетів у кожній групі завдань, використовуй цифри, які вказуватимуть на послідовність виконання справ. Таким чином, найважливіша справа у твоєму списку має бути позначена як А1.

^ Закон примусової ефективності

Основний секрет управління часом полягає в зосередженості і цілеспрямованості. Почни з вирішення першочергових завдань і робіть все послідовно, тобто щось одне в певний період часу. Кидаючи справу і повертаючись до нього знову і знову, ти знижуєш свою ефективність в 5 разів.

Моцарт міг працювати над трьома композиціями відразу і створювати справжні шедеври. Але це швидше виняток, ніж правило. Бах, Гайда або Верді могли працювати тільки над одним твором в якийсь період часу. Вони не починали працювати над наступним твором, не закінчивши попереднє.

Використовуй закон примусової ефективності, який говорить про те, що на все часу ніколи не вистачає, але його завжди достатньо для найважливішого. Тому важливо зібратися і змусити себе зробити в першу чергу те, що принесе найбільшу вигоду і результат.

Усі справи можна розділити на 4 групи:

- термінові і важливі;

- важливі, але не термінові;

- термінові, але не важливі;

- не термінові і не важливі.

Така класифікація носить ім'я американського президента і називається методом (вікном, принципом) Ейзенхауера.

Першорядні завдання - це справи термінові і важливі. Спроба відкласти такі справи на потім створить тобі непотрібні проблеми - за них потрібно прийматися самому і негайно.

Далі йдуть справи важливі, але не термінові. Такі завдання можна відкласти, проте вони можуть зробити сильний вплив у довгостроковій перспективі. Нетермінові і важливі справи мають звичку ставати терміновими і важливими, якщо їх постійно відкладати. Для того, щоб такого не сталося, заздалегідь передбачте для них часовий резерв.

Термінові, але не важливі завдання мало позначаються на твоєму успіху. Заняття терміновими, але не важливими справами не дає результату і може сильно позначитися на ефективності. Такі справи віднімають більшу частину тимчасового резерву. Це якраз ті завдання, які по можливості потрібно передоручати або зменшувати їх кількість.

Логічно припустити, що нетермінові і неважливі справи не мають ніякого значення в принципі і не несуть ніяких наслідків при їх невиконанні. Такі справи можна сміливо викреслювати зі списку.

^ Що значить «з'їсти жабу»?

Стара притча говорить: якщо насамперед з ранку ти повинен з'їсти живу жабу, втіхою може служити те, що це найгірше, що може трапитися з тобою за весь день.

Брайан Трейсі, успішний бізнес-консультант, порівнює жабу з самим неприємним і важливою справою, яке слід сьогодні зробити. Відкладаючи його, ти створюєш зайве емоційне напруження і небажані наслідки. Потрібно діяти без зайвих роздумів і зволікань - просто взяти і зробити. Це дасть тобі заряд бадьорості на цілий день.

^ Слово «ні» економить несподівано багато часу

Найголовніше слово для організації власного часу - це ввічливе «ні». Вчися відмовляти і говорити «ні» завданням, що не входять до числа обраних тобою пріоритетів. Будь тактовним і відмовляй так, щоб людина зрозуміла, що ти відкидаєш не її особисто, а задачу.

Слідкуй за тим, на що витрачаєш свій час. Відзначай заняття, які є пожирачами часу (наприклад, безцільне перемикання каналів телевізора або читання рекламних листівок і газет, проведення часу у соціальних мережах, за іграми).

Склади рейтинг таких нікчемних занять, назвавши його «Я більше ніколи не буду цього робити», і занось туди ті справи, які не приносять ніякої користі і не наближають тебе до мети.

^ 3 питання для Вашої ефективності

Завжди задавайся питанням про те, які довгострокові наслідки має та чи інша задача, і що відбудеться, якщо ти її взагалі не виконаєш. Став собі 3 наступних питання протягом дня:

1.Які справи найважливіші та цінні?

2.Що можу зробити я і тільки я, що значно поліпшить становище?

3.Як використовувати свій час з найбільшою користю?

Відповіді на ці питання дозволять подвоїти твою продуктивність.

^ Принцип рівноваги

Найпростіший спосіб уникнути паніки при вигляді великої кількості справ - це зробити глибокий вдих і сказати: «Я можу тільки те, що можу», і почати спокійно складати список. Аналізуючи завдання, що стоять перед тобою, ти завжди побачиш, що тобі вистачає часу, щоб вирішувати важливі завдання.

Але для того, щоб бути ефективним, просто тайм-менеджменту мало. Важливо стежити за своїм здоров'ям і підтримувати себе в хорошій фізичній формі. Твоє життя повинне бути насиченим, в ній завжди повинно знаходитися час для відпочинку, адже емоційне напруження блокує продуктивність, призводить до швидкої стомлюваності і апатії. Тому, щоб не стати жертвою стресу і ефективно планувати свій час, необхідно займатись його управлінням або тайм-менеджментом.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Схожі:

Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра icon„Розвиток мовлення та пам'яті школяра як чинник удосконалення особистості...
Досягнення цієї мети у пробудженні прагнення кожного учасника навчально-виховного процесу до спільної організації шкільного життя...
Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра iconСуспільні взаємини як фактор розвитку дитячої творчості
Визнаючи особливості самовдосконалення, відомий український психолог Г. С. Костюк писав: "Самовиховання вища форма виявлення саморуху...
Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра iconВивчення особистості школяра Вивчення особистості школяра включає в себе
К. Изарда; для визначення емоційності використовується методика К. К. Сергєєва (2 картки з нейтральними І емоційно забарвленими словами,...
Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра iconПлан Людський чинник та психологія управління Мотиви та цілі діяльності
Мета: розглянути темперамент та особливості характеру особистості, роль особистості в психології управління
Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра iconV. Вивчення, узагальнення І впровадження передового досвіду
Створення умов для вільного розвитку особистості школяра шляхом залучення його до різних видів творчої діяльності
Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра iconШляхи підвищення ефективності процесу виховання
Якості особистості школяра є результатом інтеріоризації зовнішніх впливів у внутрішні, вираження єдності зовнішніх І внутрішніх чинників...
Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра iconФедоров Ю.І., директор нвк три шляхи ведуть до знань
Це колектив вчителів та учнів, які співпрацюють над реалізацією проблеми «Через творчість вчителя до розвитку особистості школяра...
Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра iconI-iii ступенів Опис
«Формування духовного світу особистості школяра у творчій спадщині В. О. Сухомлинського»
Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра iconМетодичні рекомендації
...
Самовиховання як чинник розвитку особистості школяра iconПсихологічні особливості І формування особистості в підлітковому віці
Біологічні І соціальні фактори в психічному розвитку І формуванні особистості підлітка
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка