План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття




НазваПлан: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття
Сторінка5/5
Дата конвертації18.03.2013
Розмір0.51 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Психологія > Документы
1   2   3   4   5
Прогресуючі органічні ураження ЦНС.

^ Аутичні розлади належать до викривленого розвит­ку психіки. При викривленому розвитку спостеріга­ється поєднання загального недорозвитку, затримки, ушкодження з прискоренням розвитку окремих функ­цій. На передній план висувається виражена асинхро-нія психічного розвитку. Викривлений розвиток трап­ляється при процесуальних, спадково зумовлених за­хворюваннях.

До викривленого психічного розвитку належить і ранній дитячий аутизм. Це нерівномірний розвиток психіки з порушенням переважно соціального міжосо-бистісного сприйняття і функції спілкування.

Прояви РДА можуть бути помічені в дитини у віці до 1-го року: в неї пізно виникає «комплекс пожвав­лення», вона не фіксує погляд на обличчях, звертаючи більшу увагу на предмети; можлива негативна реакція на позу під час годування. Моторний розвиток також вирізняється своєрідністю: дитина на руках у матері може бути або млявою, або занадто напруженою. Формування навичок ходіння затримується. Нерідко спостерігаються порушення ходи: ходіння на пальцях, розмахування руками, підстрибування. Подальший розвиток дитини залежить від характеру емоційного адаптування.

Причинами виникнення РДА може бути спадкова обтяженість: у багатьох випадках батьки або інші родичі дитини хворіють на шизофренію, мають невро­тичні розлади. На думку Б. Беттельхейма, аутизм ви­никає як реакція на пригнічування дитини з боку ма­тері, її емоційну холодність. В дослідженнях В. Кагана обговорюється можливість органічного ураження моз­ку (переважно лівої півкулі, зокрема мовних зон).

Психологічні механізми розвитку дитини з РДА відображені в працях спеціальної експериментальної групи, що діяла при НДІ дефектології АПН СРСР. У результаті досліджень, які провадилися В. Лебедин-ським, О. Нікольською, Є. Баєнською, М. Лібінич та ін., були визначені чотири групи дітей з аутизмом за­лежно від інтенсивності ураження базальної афективної сфери.

Перша група РДА — найтяжчий ступінь ураження. Спостерігається польова поведінка: дитина перемі­щується в просторі кімнати, може залазити на меблі, стрибати зі стільців. Емоційний контакт із дорослими відсутній, реакція на зовнішні та внутрішні подразни­ки (навіть голод, холод, біль) слабка. Обличчя звичай­но зберігає вираз глибокого спокою. Мовлення відсут­нє, хоча розуміння мови оточуючих може й не бути порушене. Діти уникають навіть звичайних подразни­ків (шуму, яскравого світла, гучної мови, дотиків), які можуть викликати в них переляк. Виражені явища перенасичуваності. Такий тип емоційної регуляції орієнтований на захист себе від впливу зовнішнього світу й прагнення емоційного комфорту.

Друга група РДА вирізняється більшою активністю. Дитина сильніше реагує на фізичні відчуття (голод, холод, біль). Діти активно вимагають збереження ста­більності в навколишньому середовищі: однакової їжі, постійних маршрутів прогулянки, вони важко пережи­вають перестановку меблів, зміну одягу. При цьому діти відмовляються від їжі, можуть позбутися навичок самообслуговування. Прояви такого стану помітні з 2—3-х років.

Як правило, для дітей цієї групи характерні стереотипні дії, спрямовані на стимуляцію органів чуттів: надавлювання на очні яблука, обертання предметів перед очима, шурхотіння папером, прослуховування одних і тих самих платівок. Вестибулярний апарат стимулюється стрибками, розгойдуванням униз голо­вою і т. ін. Мова переважно складається з однотипних мовних штампів — команд, що адресуються будь-кому з присутніх. Можливе й виконання нескладних прохань матері. Характерним є надмірний зв'язок із матір'ю, неможливість відійти від неї навіть на нетри­валий час. Іноді спостерігається поєднання байдужос­ті, нечутливості до емоцій інших людей з підвищеною чутливістю до стану матері.

Третя група РДА характеризується наявністю мов­лення у вигляді емоційно забарвленого монологу; ди­тина здатна до вияву своїх потреб. Спостерігається суперечливість спонукань: прагнення досягти мети при швидкій перенасичуваності; лякливість, тривож­ність і потреба пережити вдруге травмуюче враження. Часто трапляються агресивні дії. Дитина полюбляє страхітливі сюжети малюнків ^зображення пожеж, бандитів і т. ін.).

Четверта група РДА є найменш тяжким видом порушень. Діти здатні до спілкування, в них збережені інтелектуальні функції. Однак у їхній мові трапляють­ся аграматизми, невідповідне вживання займенників. У дітей з РДА четвертої групи також дуже яскраво виражена потреба в захисті, підбадьоренні, емоційній підтримці з боку матері. Дитині цієї групи не вистачає гнучкості, різноманітності поведінки, часто вини­кають ритуальні форми поведінки як захист від страхів. Коло спілкування обмежене тільки близьки­ми, добре знайомими людьми. В ході розвитку дитини можливе як поліпшення засвоєння навичок спілку­вання, поступова адаптація, так і регрес, втрата рані­ше набутих навичок.

Діти з аутизмом потребують лікування, психолого-педагогічної корекції порушень, і насамперед пра­вильної виховної роботи в сім'ї. Для дітей з РДА вкрай небажаним є розрив з матір'ю, звичним родин­ним оточенням. У зв'язку з цим рекомендується проведення обстеження в присутності матері, а в деяких випадках навіть удома в дитини. Категорично протипоказане направлення цих дітей у психіатрич­ний стаціонар.

Під час патопсихологічного обстеження дітей з РДА бажано додержуватися таких рекомендацій:

  • надати можливість дитині обстежити приміщення, попередньо сховавши гострі предмети та предмети, що можуть розбитися;

  • уникати зорового й дотичного контакту з дитиною в перші хвилини обстеження;

  • протягом усього обстеження розмовляти тихим голосом, не робити рвучких рухів, не використовувати великих, яскравих, з різкими звуками іграшок;

  • пропонувати дитині не більш як 2—3 однотипних завдання й відразу припиняти діяльність, якщо настає перенасичення.

Діти першої й другої груп практично недосяжні для продуктивного контакту, нездатні до виконання зав­дань звичайних патопсихологічних методик. Під час обстеження дітей третьої — четвертої груп удається визначити рівень досягнень у навчальній діяльності, рівень розвитку інтелекту. В ході обстеження вияв­ляються особливості мислення у вигляді різнорівне-вості, різноплановості суджень.

При виконанні графічних проб часто спостерігаєть­ся збіднення малюнку, наявність стереотипів. У дея­ких випадках малюнки відбивають страхи, агресивні нахили. В багатьох дітей з РДА трапляються своєрідні творчі здібності до малювання, музики, літературної творчості.

Важливим завданням патопсихолога й лікаря є ди­ференціювання РДА й інших порушень розвитку: олі­гофренії, алалії, шизофренії та ін. При цьому слід звернути увагу на наявність таких характерних ознак, як-от: відсутність жестикуляційного спілкування при аутизмі й наявність його при алалії; наявність емоцій­ної відгукуваності при олігофренії й відсутність її при РДА. Діагностика РДА провадиться з 3—4-х років, хоча первинні ознаки помітні ще до року.

Реалізація розробленої В. Лебединським, О. Ні-кольською та іншими вченими програми поступової реабілітації, навчання й виховання дітей з аутизмом приводить до значного прогресу в їхньому розвитку, корекції страхів й агресивної поведінки. Становить інтерес і досвід Б. Кравцова, який застосовує активну арт-терапію для розвитку дітей з РДА.

Одним із головних напрямів роботи психолога щодо подолання аутизму дитини є робота з батьками. Важливо навчити батьків такої дитини навичок спіл­кування з нею, розповісти про особливості сприйнят­тя дитиною емоцій, мотивації при аутизмі. Основні зусилля батьків мають бути спрямовані на створення емоційного та психологічного комфорту, почуття впев­неності та захищеності, а згодом на поступове обе­режне введення нових навичок, форм поведінки.

Під час ретельного спостереження й аналізу пове­дінки дитини можна виявити, які із зовнішніх стиму­лів є привабливими, а які відразливими. Якщо дитина поринає в гру-маніпуляцію з предметами, треба по­ступово прагнути до надання їй змісту (викладання рядів з кубиків—«будуємо потяг», розкидання шма­точків паперу — «влаштували салют» і т. ін.).

При багаторазовому програванні або зображенні різноманітних сюжетів можливе навчання правильно­го сприйняття й вираження емоцій, розуміння влас­них почуттів і прагнень. При своєчасному (у віці 3—5 років) початку ціле­спрямованого навчання й медикаментозній корекції можливе значне зменшення проявів аутизму до 7-го року, аж до можливості навчання в масовій школі. При аутизмі першої та другої групи, наявності агресії й порушень потягів, а також для дітей третьої групи бажане навчання вдома. їм необхідна постійна психологічна корекція. [1; 90 – 94]
Огляд розумових розладів, пов’язаних з травмою.

Нозологія. Класифікація розумових розладів, пов'язаних з травмою, означена в документі

«Стандартна Номенклатура Розладів і Операцій», виданого Американською Медичною Асоціацією, була адаптована Американською Психіатричною Асоціацією (APA) для включення у Довідник Діагностики і Статистики (розділ «Розумові Розлади»). Цей документ майже ідентичний іншим американським і міжнародним номенклатурам. Ця класифікація використовується і тут також, як найбільш повна, і в той же час найпростіша доступна нозологія.

Номенклатура. Відповідно до офіційної нозології, застосування слова «травма» в даному

контексті обмежене означенням фізичного ушкодження голови (якщо інше не вказано). Таким чином, це обмежене використання терміну розрізняється від більш широкого поняття, прийнятого серед багатьох психіатрів, яке у відповідності з Фройдівськими теоретичними формулюваннями розширили його включенням різних соціальних і зовнішніх чинників, які спричиняють почуття раптової небезпеки, страху, безпорадності, і які в свою чергу спричиняють регресивні захисні реакції (дефенції), що прискорюють формування симптомів.

Класифікація розумових розладів, спричинених або пов'язаних з травмою

в рамках цього довідника наведена нижче:

  1. Гострі розумові розлади:

    1. Розлади спричинені або пов'язані з травмою.

    2. Гострий мозковий синдром пов'язаний з травмою.

  2. Хронічні розумові розлади:

  1. Розлади пов'язані з травмою.

  2. Хронічний мозкоий синдром, пов'язаний з травмою при народженні.

  3. Хронічний мозковий синдром, пов'язаний з мозковою травмою.

  4. Хронічний мозковий синдром, травма мозку, масивне ураження.

  5. Хронічний мозковий синдром, спричинений операцією на мозку.

  6. Хронічний мозковий синдром, спричинений електричною мозковою травмою.

  7. Хронічний мозковий синдром, спричинений закоренілою мозковою травмою

Діагностика. Досягнення у методології вивчення функціонування мозку, які стали можливими завдяки використанню нових приладів (наприклад, комп'ютерів), здавалося б, проголосили кардинальні покращення в методах клінічної діагностики, оцінки і запису змін мозку, а також поведінкові шаблони пацієнтів з захворюваннями мозку. Втім, незважаючи на ці досягнення, клінічний лікар, в сутності, так само потребує клінічного спостереження за пацієнтами (natural history method), як це було в 1787 році, коли Бенджамін Белл видав свою видатну працю з контузії.

^ Оцінка поведінкових дефектів. Поведінкові дефекти, пов'язані з сильним враженням голови, можуть бути порівняно простими, або дуже складними. В доповнення до звичайного

фізичного і лабораторного обстеження на наявність анатомічної і фізіологічної дисфункції, дослідження пацієнта, що знаходиться у комі (або не реагує на зовнішні подразники) включає неврологічне дослідження його чуттєвих, рухових і рефлексивних функцій. Одразу після того, як пацієнт прийшов до свідомості, поведінкові дефекти можуть бути виявлені шляхом ретельного вивчення його психічного стану. Набір тестів, розроблених Генрі Хедом у 1920 році для афазії, виявився найбільш вживаним для наступних цілей:

  1. розпізнавання та ідентифікація об'єктів;

  2. розпізнавання і ідентифікація лінії поведінки;

  3. тести типу «людина, кішка та собака»;

  4. годинникові тести;

  5. тести «монета-чаша»;

  6. тести руки, ока і вуха;

  7. читання, написання та малювання головоломок.

Ці прості тести не вимагають складного обладнання, але, тим не менш, вони являють собою ефективні методи для оцінки розумового функціонування пацієнта, в термінах таких стандартних параметрів, як орієнтація щодо особи, місця і часу, а також здатність до абстрактного мислення (це може бути продемонстровано, наприклад, розумінням прислів'їв, спільностей й відмінностей, а також розповідей). Під час анамнезу і дослідження помічаються природа та якісний рівень розумового функціонування пацієнта, відповідність, узгодженість його думок, а також загальні інтелектуальні можливості.

Беруться до уваги також настрій і емоційний стан пацієнта, його ставлення до інших людей, позиція щодо різних тем. Зокрема, дуже важливе розуміння, реакція самого пацієнта на його власну травму. Інколи сама природа травми продукує реакцію нездоланного страху, паніки, безпорадності, збентеження, яка схожа на реакції солдатів, що пережили сильний стрес під час бою. Ці реакції можуть «спричиняти» психіатричний синдром, який, фактично, не відноситься до пошкодження мозку. В будь-якому випадку, після кількох тижнів чи місяців можуть бути проведені більш ретельні дослідження з метою встановити точну природу і ступінь «дефіциту мозку». Врешті-решт, це є достатнім доказом, що пацієнти, чиї постійні скарги не обумовлені серйозністю їх травм, мали труднощі в міжособистісних стосунках ще до пошкодження. Наприклад, Рюш, Гарріс і Боумен вивчали 125 пацієнтів з хронічними пост-травматичними синдромами, і 140 контрольних пацієнтів, 70 з яких перенесли сильну травму голови.
Не дивно, що пацієнти з контрольної групи з сильною травмою і очевидним органічним враженням мали більше скарг ніж ті, травма яких не включала пошкодження мозку. З іншого боку, пацієнти, які перенесли мінімальні ушкодження, були схильні до більших скарг ніж пацієнти з об'ємним враженням мозку і хронічними психічними розладами. Більш того, їх скарги мали тенденцію посилюватися і ставати більш розмитими з часом. [3; 749]
Висновок.

Патопсихологія органічних мозкових уражень орієнтована на роботу з глибинними особистісними проблемами пацієнта, що лежать в основі різноманітних життєвих труднощів, проблем фізичного та психічного здоров’я.

Діагностичний процес є необхідним атрибутом роботи з хворими тому, що він покликаний стати першоосновою в подальшому процесі лікування, психологічної підтримки та шляху до поліпшення стану пацієнта.


Перелік використаної літератури:

        1. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патапсихології: Навч. посібник. – К.: Перун, 1996. – 464с.

        2. В.А. Жмуров. Психопатология – М: Медицинская книга, Н.Новгород: Издательство НГМА, 2002. - 668 с.

        3. Comprehensive textbook of Psychiatry, ed. Al. Freedman and H. Kaphen, The Williams & Wilkings Company, 1967 – Baltimore.

        4. http://glossary.ru/ – Глюссарий Ру.

        5. http://mtu-net.ru – Психологический словарь.

        6. http://ru.wikipedia.org – Википедия, свободная энциклопедия.


1   2   3   4   5

Схожі:

План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття iconЛекція на тему: «фізіологія слухової, вестибулярної та зорової аналізаторних систем»
Загальний план будови, механізм сприйняття звуків та переробка інформації у слуховій аналізаторній системі
План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття iconТема Концепція баз даних План
Сприйняття реального світу можна співвіднести з послідовністю різних, хоча іноді І взаємозалежних, явищ. З давніх часів люди намагалися...
План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття iconДля спрощення сприйняття інформації введемо умовні позначки

План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття iconПлан-конспект уроку ( 4 клас ) тема: Українські народні жартівливі пісні
Мета: ознайомити дітей з жанром «українська народна пісня»; формувати вокально-хорові навики; розвивати музичний слух, образне сприйняття...
План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття iconЧари ночі сміються, плачуть солов’ї
У багатьох вiршах Олесь намагається передати сприйняття свiту, природи через звуки
План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття iconУрок 2 Тема: Вільям Шекспір великий поет І драматург доби Відродження....
Тема: Вільям Шекспір — великий поет І драматург доби Відродження. «Шекспірівське питання». Розкриття особливостей ренесансного сприйняття...
План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття icon"Маркетингова політика комунікацій (укр.)"
Це цілеспрямовані, систематичні спроби формувати сприйняття, маніпулювати свідомістю та спрямовувати поведінку в необхідний пропагандисту...
План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття iconУроку I. Підготовка до сприйняття іншомовного мовлення
Т: Сьогодні ми вивчатимемо на уроці множину предметів та ознайомимося з транскрипцією, засобом правильного читання та вимови
План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття icon"Общий (укр.)"
Психологічний вплив однієї людини на іншу або на групу людей, що передбачає некритичне сприйняття висловлених думок І волі
План: Вступ Психологія сприйняття І образів уявлення. Порушення та розщеплення сприйняття iconПлан Відчуття та сприйняття Роль зворотного зв’язку у спілкуванні...
Природа рецепторних апаратів в різних видах тварин зовсім різна й дозволяє сприймати звукові або світлові хвилі більш-менш високої...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка