Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності




Скачати 197.73 Kb.
НазваТрудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності
Дата конвертації20.03.2013
Розмір197.73 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Психологія > Документы
Трудове виховання — цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності.

Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що праця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Навіть найпростіший результат трудових зусиль дитини (вимитий посуд, прибрана кімната тощо) сприяє самоусвідомленню дитини, вселяє їй впевненість у собі, прагнення випробувати себе у нових видах діяльності.

Розвиток теорії трудового виховання

За всієї багатоманітності національних культур одним із найважливіших спільних для них чинників є цінність праці як засобу існування людини в світі та засобу виховання підростаючих поколінь. Споконвічне перші заповіді та настанови дітям стосувалися саме підготовки до майбутньої трудової діяльності. Вже на етапі патріархальної родової общини з'являється потреба у вихованні як спеціальній діяльності, спрямованій на підготовку до здобування засобів для виживання.

Трудове виховання притаманне всім історичним формаціям, воно є найдавнішою формою виховання. Вже античні мислителі наголошували на необхідності виховання людини самостійної, здатної до життєвого самовизначення. Водночас класовий характер освіти і виховання не передбачав використання фізичної праці у школах. Діти рабів у школах не виховувалися; виховання відбувалося у праці нарівні з дорослими.

До проблеми виховання дітей у процесі праці зверталися автори перших утопічних систем оновлення суспільства шляхом виховання. Зокрема, Т. Мор рекомендував маленьких дітей знайомити з працею людей і спонукати їх до посильної участі в трудових процесах.

На думку Ж.-Ж. Руссо, дитину, яка фізично зміцніла і навчилася самостійно орієнтуватися в навколишньому середовищі, слід залучати до фізичної праці. Оволодіння трудовими навичками — необхідна умова забезпечення молодій людині власного кусня хліба, а відтак — незалежності і свободи.

Послідовник Руссо Й.-Г. Песталоцці не лише теоретично, а й практично доклав багато зусиль до того, щоб, поєднавши навчання з фізичною працею, виховувати дітей для чесного життя. Він вперше в історії педагогіки пов'язав мотивацію праці з природою дитини, обґрунтував роль праці як частини педагогічної системи. Песталоцці наголошував, що завдяки поєднанню навчання і фізичної праці діти

Значна кількість теорій трудового виховання виникає із розвитком буржуазії. Засновник філантропізму німецький педагог Й. Базедов вважав за необхідне вводити у школах заняття праці, диференціюючи їх відповідно до соціального становища сімей учнів.

Особливу увагу питанням трудового виховання приділяв Георг Кершенштейнер (1854—1932), автор проекту німецької трудової школи, який пов'язував виховання громадянина з оволодінням професією. Він запропонував створювати, крім народних, додаткові школи, які мали забезпечувати професійно-технічне навчання і формувати навички викона Ідея праці як засобу всебічного розвитку людини розроблена в педагогічній теорії К. Ушинського. їй присвячена спеціальна робота — «Праця у її психологічному та виховному значенні», в якій обґрунтована необхідність «вільної праці» для розвитку почуття людської гідності. Людина, відірвана від праці, на думку Ушинського, втрачає кращі якості особистості, а батьки, оберігаючи своїх дітей від праці, розбещують і роблять їх нещасними.

Дитяча праця, на думку С. Русової, є основою виховання. Зокрема, ручна праця повинна забезпечити творчу активність дітей, задоволення від результату. А старші дошкільники здатні до усвідомлення соціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття обов'язку.

На важливості трудового виховання як засобу всебічного розвитку дитини наголошувалося на з'їздах з дошкільного виховання. У 1919 р. на першому з'їзді було визначено види дитячої праці і вимоги до її організації. Другий з'їзд (1921) звернув увагу на зв'язок праці і гри. На основі його рішень у центральному дитячому садку Першої дослідної станції з дошкільного виховання, яка була експериментальним майданчиком для досліджень проблем дошкільної освіти, було введено самообслуговуючу, ручну та суспільну працю, необхідну для всіх (в саду, на городі тощо).

У 20—30-ті роки теоретики і практики дискутували питання про те, що е головним у вихованні дитини: праця чи гра. У процесі дискусій дійшли висновку, що ці види діяльності дитини не повинні протиставлятися один одному: граючи, дитина трудиться, а працюючи, грається. Відтак у 50—60-ті pp. питання трудового виховання були відображені і в програмних документах дошкільних закладів, і в наукових дослідженнях (О. Усова, Л. Порембська, Я. Неверович та ін.).

Сучасні українські дослідники проблеми трудового виховання (3. Борисова, В. Павленчик, Г. Бєлєнька, М. Ма-шовець) вивчають питання виховного значення праці дітей у дитячому садку і сім'ї.

До актуальних проблем трудового виховання в нових соціально-економічних умовах належать: виховання у дітей основ економічної грамотності, здатності сприймати і використовувати економічну інформацію; відбір видів праці, які найбільше цікавлять дітей у зв'язку з модернізацією економіки; підвищення педагогічної компетенції батьків у питаннях організації дитячої праці в умовах родинного виховання.

Завдання трудового виховання

З перших днів від народження дитини батьки виношують сподівання, що вона виросте гармонійною особистістю, успішним спеціалістом, продовжить їх справу чи реалізує здібності і вміння у самостійно обраній сфері діяльності. Намагаючись виховати її цілеспрямованою, працелюбною, здатною долати труднощі на шляху до мети, вони покладають сподівання і на досвід дошкільних установ.

Трудове виховання дітей покликане забезпечити вирішення таких завдань:

1. Формування мотивації (потреб, інтересу, почуття обов'язку і відповідальності), позитивно-емоційного ціннісного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації людини.

2. Формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального, професійного і життєвого самовизначення.

3. Формування досвіду суспільне корисної виробничої діяльності, вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості.

Вирішення цих завдань відбувається у процесі загальноосвітньої підготовки, трудового навчання, різноманітної за змістом і формою трудової діяльності.

Для того щоб праця стала засобом виховання, вона повинна бути змістовною, мати особистісну і суспільне корисну значущість, чітку організацію. Процес праці слід будувати на моральних засадах (мета, процес, результат). Моральна сутність її виявляється не лише в бажанні трудитися, діяти творчо, домагатися значущого для себе та інших результату, а й у колективному характері трудової діяльності, що вимагає узгодження мети і дій її учасників, взаєморозуміння і допомоги.

З огляду на особливості розвитку дітей дошкільного віку виокремлюють завдання трудового виховання, пов'язані з формуванням і розвитком мотиваційної сфери, навичок трудової діяльності, становленням особистості. У реальній педагогічній практиці воно покликане забезпечити:

1. Виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до їх результатів, поваги до людини-трудівника. Праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення суспільне значущих результатів. Ознайомлюючись із працею дорослих, дитина бачить трудовий процес, його конкретні результати, пізнає їх роль у задоволенні потреб людини. Оскільки дитина від природи схильна до наслідування, все цікаве її приваблює, педагог має широкі можливості для спрямування її вільної діяльності, ініціювання певних емоцій, прагнень. Від педагога залежить усвідомлення дітьми того, що праця потребує фізичних і вольових зусиль, уміння, терпіння.

^ З досвіду роботи
Трудове виховання дошкільників .

Наприкінці листопада поточного року на базі дошкільного навчального закладу №40 «Посмішка» відбувся міський семінар керівників дошкільних закладів освіти. Зустріч проведено з теми «Координація дій дошкільного закладу та сім’ї у вихованні трудових навичок дошкільників» у вигляді ділової гри. Метою засідання було окреслення актуальних та сучасних підходів до трудового виховання дітей дошкільного віку, бо за словами Софії Русової, «праця мусить збудити в дитячій душі найбільше самостійної, природної творчості, дати вільно розвинутися цільній гармонійній індивідуальності».

Рибалко Ірина Юхимівна, методист міського методичного кабінету, спонукала присутніх до обміну думками щодо сучасних підходів до аспектів трудової діяльності. За допомогою відеоряду вона продемонструвала результати опитування батьків з питань трудового виховання дітей.

Методист міського методичного кабінету Нікітіна Ірина Іванівна та вихователь-методист дошкільного навчального закладу №10 Мілованова Мілослава Віталіївна звернули увагу на основні аспекти трудового виховання на сучасному етапі та принципи формування життєвих цінностей дитини.

В ході засідання відвідані інтегроване заняття з дітьми підготовчої групи в музейній кімнаті «Не будеш працювати – не будеш хліба мати» (вихователь Нікітіна Олена Юріївна), розвага з дітьми старшого дошкільного віку з використання техніки карвінг «Цікаві мандри» (вихователь Родіонова Олена Віталіївна) та творча майстерня з дітьми старшого дошкільного віку та батьками «Творимо красу» (вихователь Костіна Вікторія Євгенівна).

Роботу семінару було спрямовано на вдосконалення управлінської компетентності керівників та вихователів-методистів дошкільних навчальних закладів через практику вироблення адміністративних форм контролю, пошук шляхів підвищення педагогічної майстерності та розробки тематики проектної діяльності з дітьми. Все це мало своє відображення в результатах роботи творчих груп міста під керівництвом Рязанцевої Вєри Валеріївни, вихователя-методиста дошкільного навчального закладу № 49, Ошерової Валентини Никодимівни, вихователя-методиста дошкільного навчального закладу № 52, Єщенко Ганни Анатоліївни, завідувачки дошкільного навчального закладу № 18.

Екскурсія по дошкільній установі № 40 під керівництвом завідуючої Сербіної І.Г. та вихователя-методиста Коваленко О.М. отримала позитивний відгук колег щодо дотримання принципів доцільності, змістовності, мобільності, естетичності, креативності в організації предметно-розвивального середовища. Слухачів зацікавили музейна кімната хлібу та трудова майстерня, виставки поробок ручної праці, сімейні газети, фото вернісажі професій батьків.

У ході узагальнюючого блоку головний спеціаліст з дошкільної освіти Коломак Т.Б. відмітила творчу та дружню атмосферу в колективі; спеціаліст з дошкільної освіти Червона Г.В. вказала на змістовність та доцільність методичних матеріалів творчих груп та запропонувала рекомендації по реалізації сучасного підходу до організації трудової діяльності з дітьми, зазначила необхідність впровадження інноваційних технологій в практику роботи та використання резервів соціуму.

Підводячи підсумки, завідуюча методичним кабінетом Лисюк Н.В. відмітила цікаву структуру семінару, вказала на високий рівень розвивально-предметного середовища по трудовому вихованню в дошкільній установі № 40.

^ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКА КРІЗЬ ПРИЗМУ ДУХОВНОСТІ

Стаття присвячена викладу сучасних підходів до проблеми формування дитячої особистості у дошкільному віці. Обґрунтовується необхідність гуманізації процесу виховання дітей дошкільного віку, врахування законів психічного розвитку у формуванні передумов особистісного самовизначення дошкільників.

Ключові слова: становлення особистості, особистісне самовизначення, принцип розвитку, гуманізація процесу виховання.

В основу парадигми сучасної освіти покладена філософія дитиноцентризму, яка ставить людину, її індивідуальність у центр педагогічної взаємодії, визнає людину з її особистими потребами і власним внутрішнім світом як вищу цінність людського буття. Такий підхід формує основні засади особистісно орієнтованої освіти, яка стала визначальною в освітній системі на зламі XX і XXI ст. Серед її характерних ознак вирізняється спрямованість освіти на екзистенційні потреби людини (свобода буття, вільний вибір життєвого шляху, світогляду, самостійність і відповідальність, самореалізація й саморозвиток, самовизначення і творчість).

Провідне місце в становленні особистості, її прагненні самореалізації, самоздійснення займає ціннісно-смислова сфера, яка охоплює ціннісні орієнтації й стосунки, а також систему особистісних смислів. Ціннісно-смислової сфери особистості не можна уявити без духовності. Духовна людина здатна самостійно вибирати свій життєвий шлях, будувати свій життєвий світ. Духовність є ідеальною особливістю людини. Духовність - це образ буття людини відповідно до моральних загальнолюдських ідеалів [10]. Духовність, як базову особливість суб'єкта, підкреслював В. Франкл, додаючи до неї свободу й відповідальність. Саме з духовністю й цілісністю людини, яка не йде сліпо за своїми бажаннями й потягами, пов'язані ідеї її свободи, вчинку як особистісного вибору життєвого шляху. Згідно з аксіологічним підходом, людина набуває свого змісту в спілкуванні зі світом цінностей. Вибіркові, оцінні й значущі цінності й ціннісні орієнтації впливають і моделюють особистість, здатну до самореалізації й самоздійснення, зумовлюють її спрямованість.

Виховання людини в дусі загальнолюдських ідеалів починається з раннього дитинства - важливого етапу становлення людини, коли формується вміння мислити, свідомо сприймати навколишній світ і самого себе, спілкуватися з іншим людьми.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст., Базовий компонент дошкільної освіти, Закон України “Про дошкільну освіту” та Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” визначили пріоритет особистісної орієнтації в освіті, тому проблема розвитку дошкільника як суб'єкта власного життя вперше набула особливо вагомого значення. Як зазначають науковці, вихідною умовою оновлення сучасної системи дошкільної освіти є організація педагогічного процесу, в основі якого лежить ідея розвитку дитини, а центром оновлення змісту, форм і методів виховання й навчання дитини є вчення про цінність і сенс її буття [5].

Мета особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти - гармонійно та всебічно розвинена, життєво компетентна (у вікових межах) дитина, здатна ціннісно ставитися до природи, предметного світу, людей, що її оточують, та до самої себе; результат - свідома, здатна до елементарних форм відповідального самовизначення особа, з адекватним вікові базисом особистісної культури [1, 5].

Сучасна психолого-педагогічна наука активно досліджує проблеми становлення особистості в дошкільні роки, формування ціннісних орієнтацій, механізмів розвитку самосвідомості на ранніх етапах онтогенезу. Однак, проблема формування відповідальності дошкільника в контексті розвитку його духовності не мала належного вивчення.

Мета нашої статті - аналіз психолого-педагогічних передумов формування особистісного самовизначення в дошкільному віці, обгрунтування необхідності оптимального використання дорослими можливостей ранніх періодів життя у формуванні моральної поведінки як показника особистісного самовизначення дитини, прояв її духовності.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні дедалі глибше усвідомлюється думка, що фундамент особистісного розвитку, який закладають роки дошкільного дитинства, має величезне значення не лише для успішного навчання у школі, а й для всього подальшого життя людини. Від народження кожна дитина має можливість з часом стати особистістю, здатною свідомо й відповідально ставитися до життя, реалізувати свій біологічний, психологічний та соціальний потенціали, розвинути власне "Я" не лише з допомогою дорослих, а й завдяки власним зусиллям. Щоб перетворитися на особистість, вона має самостійно докласти зусиль для власного зростання. Підтвердження цим положенням знаходимо у Г.С. Костюка. Розкриваючи ідею розвитку онтогенезу, вчений зауважує, що розвиток не можна розуміти лише як засвоєння та інтеріоризацію зовнішніх відносин. Він включає детальну переробку засвоєного, його систематизацію, що приводить до цілісних змін особистості, виникнення нових спонукань до діяльності, нових її структур, нової екстеріоризації. Особистість виступає як суб'єкт власного розвитку, що свідомо обирає свій життєвий шлях.

На жаль, у вітчизняній педагогічній науці проблемі розвитку особистості в дошкільному віці не приділялося належної уваги: ігнорувалися власні сили дитини, суб'єктна активність, що нівелювало проблему саморозвитку як таку. Сьогодні психологічна наука орієнтує дошкільну освіту саме на стимулювання активності дитини у власному самостворенні. Автори Базового компоненту дошкільної освіти та Базової програми розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” пропагують новий, ціннісний підхід до дитини-дошкільника як свідомої особистості, компетентної у різних сферах власного життя. Сучасний дошкільник - дитина зацікавлена, небайдужа, яка хоче діяти зі “знанням справи”, базуючись на власному досвіді. У 5-6 років вона хоче чітко розуміти мету, мотиви, способи діяльності, здатна робити елементарне судження щодо результатів своїх дій. Свідома дитина життєздатна, впевнена в собі, оптимістична, орієнтована на досягнення успіху, здатна більше до внутрішньої, ніж до зовнішньої дисципліни, вимоглива до тих, хто оточує. Такий підхід у сучасній дошкільній освіті покликаний формувати духовність людини з самих ранніх етапів її життя.

A.M. Богуш зазначає, що виховання духовності є найвищим благом і для людини, і для країни, але повна реалізація такої мети можлива лише в дорослому віці як кінцевий результат виховання і навчання в навчальних закладах різного типу. Однак, і моральність і духовність потрібно виховувати з раннього дитинства, коли для цього існують оптимальні психологічні передумови [3, с 7]. М.Й. Боришевський зазначає, що феномен духовності, духовні якості особистості, їх початок сягають більш ранніх етапів соціалізації особистості - дошкільного та молодшого шкільного періодів особистісного розвитку дитини [4, с 29].

У Концепції формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей визначено цілі формування духовності. Це виховання у дітей та молоді високих інтелектуально-моральних інтересів і запитів, ціннісних поглядів, орієнтацій та переконань; створення таких умов, які сприяли б розвитку моральної активності дитини, формуванню моральної спрямованості її психічної діяльності, моральних потягів, інтересів, думок, переконань [9, с 16]. Як бачимо в основі духовності лежать моральні принципи життєдіяльності.Розглядаючи соціально-психологічну сутність духовності особистості, М.Й. Боришевський зазначає, що в науковій літературі поки що немає чіткого й переконливо окресленого співвідношення категорії “духовність” з такими категоріями як “моральність”, “віра”. Ці категорії часто ототожнюються. Одиницею вимірювання духовності є ціннісні орієнтації, які пов'язані з моральністю. Дослідник зазначає, що саме мораль, внутрішні моральні інстанції виступають тим еталоном, за допомогою якого можна визначити рівень духовності [4, с 28]. Духовно досконала особистість не тільки усвідомлює вирішальне значення моральності у людських взаєминах, а й активно утверджує її у ставленні до інших людей, до самої себе. Тому досліджуючи духовність, особливу увагу, на думку М.Й. Боришевського, слід приділяти з'ясуванню того, як досліджуваний усвідомлює такі цінності як справедливість, відповідальність, чесність та інші морально релевантні цінності, яким чином оцінює себе як носія таких цінностей, як реагує на їх прояви у поведінці людей та у своїх власних вчинках у конкретних життєвих ситуаціях [4, с 29].

Досліджуючи проблему цінностей, І.Д. Бех розглядає їх як безумовні смислостверджувальні імпульси морально-духовної активності особистості. Механізм їх формування звично розглядають як опанування особистістю когнітивних складових, що набувають суб'єктивної значущості на основі впливу емоційно-ціннісної складової. В єдності вони утворюють знання про певну етичну норму та її бажаність для особистості і в такій цілісності стають початковим мотивом до відповідного вчинку (реалізація поведінкової складової). В міру практичного вправляння даний мотив і перетворюється на конкретну морально-духовну цінність [2, с 79]. Психологи інтерпретують свободу як само детермінацію. Саме духовне самовизначення, на думку І.Д. Беха, є вектором особистісного розвитку. Вчинкове додержання певної духовної цінності рівнозначне свободі, оскільки діяти духовно - означає діяти згідно з особистісною сутністю, бо ж її не привнесено ззовні, а вона є плодом морально-духовної самозміни особистості. Утім духовна свобода має сенс для людини, коли об'єктивована в ній воля обмежується її відповідальністю. Дане обмеження окреслюється траєкторією суспільно значущих цінностей, що становлять моральну культуру суспільства й спрямовують її до культури гідності [2, с 88].

О.В. Сухомлинська також пов'язує духовність зі сферою культури. За її твердженням, духовність - це складний психічний феномен самоусвідомлення особистості, внутрішнє сприймання, привласнення нею сфери культури, олюднення, вростання в неї та розуміння як власного надбання [9, с 14]. Поняття “духовність” не є тотожним поняттю “моральність”. Однак існує і взаємозв'язок, адже моральні норми поведінки визначаються духовними цінностями людини. З огляду на вище сказане, маємо підстави розглядати відповідальність як прояв духовності особистості.

Становлення дошкільника як суб'єкта життєдіяльності розглядається в контексті ідеї гуманізації. У вихованця, який впродовж дошкільного дитинства переживає здебільшого позитивні почуття щодо себе, формується життєдайне самоставлення, що є свідомим впливом особистості на себе з метою самовдосконалення і передбачає здатність аналізувати, контролювати та регулювати (в міру вікових можливостей) процес власної життєдіяльності; спроможність з допомогою дорослих збалансовувати різноспрямовані життєві тенденції до самореалізації, саморозвитку та самозбереження [1]. Саме духовні цінності та моральні норми суспільства здатні виконати роль орієнтирів особистісного розвитку в дошкільному віці. Важливо знати не лише те, чому дошкільник поводиться добре чи погано, а й те, що спричиняє таку поведінку, яким цінностям дитина надає перевагу, від яких відмовляється і чому.

Основними показниками розвитку особистості дошкільника є елементарні форми самовизначення: уміння бути самим собою, прагнення реалізувати свої природні здібності, намагання знайти домірне місце серед інших, налагодити гармонійні відносини з іншими, приймати самостійні рішення, визначати пріоритети, покладати на себе відповідальність за когось/щось, чинити опір несприятливим впливам, відстоювати власну гідність [1].

Традиційно моральне виховання дошкільників здійснювалось шляхом ознайомлення з моральними нормами та правилами. Сучасна педагогічна наука заперечує нормативність з позиції формування адаптивних форм активності, які сприяють успішному пристосуванню, вихованню виконавця, утворенню стандартизованих форм свідомості та поведінки [8]. Використання готових зразків (правил, приписів, алгоритмів дій) знижує самостійність і пізнавальну активність дітей, які поступово звикають до відтворювальної активності, яка гарантує їм звичний і бажаний успіх без докладання значних власних зусиль. Проте встановлено, що справжня активність виявляється не тільки і не стільки в адаптації дошкільника до виховних і навчальних впливів, скільки в їх самостійному перетворенні на основі індивідуального досвіду, в умінні виявляти вибіркове ставлення до цінностей, змісту знань, характеру їх використання [6].

Суспільні цінності не можна нав'язати дошкільникові - їх треба узгодити з його індивідуальним досвідом, цінностями, змістом внутрішнього життя. Дошкільне дитинство характеризується саме тим, що життєвий досвід формується на основі засвоєння загальноприйнятих норм та правил співжиття з іншими. Одним з важливих новоутворень дошкільного віку є елементарний образ світу, дитячий світогляд. Якщо своєчасно не формувати світобачення малюка, не впливати на його змістові характеристики, не пропонувати прийнятні і зрозумілі малюкові ціннісні орієнтири, йому буде важко визначатися в житті, знаходити своє домірне місце. Тому, очевидно, потребує нових підходів, пошуку ефективних та оптимальних методів та прийомів організації процес ознайомлення дошкільників з моральними нормами, а не повне заперечення цієї ідеї.

Становлення особистості в дошкільному віці є процесом саморозкриття дитини, вбирання із самосвідомості всього, що сприяє актуалізації її потенціалу, відчуття повноти свого життя. Особистістю називають дитину, яка вміє відповідально самовизначатися, зрозуміло, в межах вікових можливостей. Відповідальність засвідчує готовність дошкільника виконувати складні соціально значущі завдання: ініціювати відмову від гри на користь важливої для інших праці, не ухилятися від розв'язання проблем, не полишати розпочатих справу, а доводити її до кінця, дотримуватись правилодоцільної поведінки, керуватися здоровим глуздом. Дитина диференціює права та обов'язки свої та інших; усвідомлює значущість власної діяльності та поведінки для рідних і близьких, намагається дотримуватись свого слова, поводитися правдиво, прагне бути чесним перед своїм сумлінням, бере на себе обов'язки за когось/щось, гідно їх виконує, усвідомлює їх виконання, усвідомлює їх цінність.

Невиконання моральних обов'язків перед іншими викликає почуття провини, дискомфорт, продукує муки совісті. Дитина навчається відповідати за свої дії, вчинки, вибори, рішення, їх наслідки для оточення. В неї починає формуватися совість як внутрішня етична інстанція, вона навчається поводитись відповідно до моральних норм не лише тоді, коли контролює дорослий. Зароджується відповідальність як базова якість особистості, важливий морально-етичний регулятор міжлюдських стосунків, стимулятор активної діяльності, запорука продуктивного життя [1, с 270]. Особистісне зростання - активний процес становлення, в якому дитина бере на себе посильну відповідальність за свої вчинки, діяльність, поведінку. Таким чином, у сучасному трактуванні, становлення особистості дошкільника є процесом становлення його відповідального самовизначення.

В основі моральних якостей лежать знання про моральні норми, доступні розумінню дітей дошкільного віку. За переконанням Л. Архангельського, моральна норма тоді буде прийнята індивідуальною свідомістю, коли буде усвідомлена суб'єктом поведінки, стане його внутрішнім переконанням, зіллється з волею, тобто стане внутрішньою основою свободи вибору вчинку. Результати психологічних досліджень Л. Виготського, Г. Люблінської, С. Рубінштейна доводять, що успішне усвідомлення дитиною важливих морально-етичних норм базується на її емоційній сфері.

Т. Титаренко, досліджуючи вплив емоцій на моральний розвиток дошкільників, акцентує увагу на тому, що дитина сприймає необхідне не як зовнішнє, примусове, а як предмет власних соціальних потреб, що формуються, як щось особливо значуще, бажане. На основі проведених досліджень Т.М. Титаренко робить висновок про те, що однією із важливих умов розвитку в дошкільника моральної саморегуляції є розвиток у нього внутрішніх емоційних уявлень про те, яким би він хотів себе бачити в моральній ситуації незалежно від контролю та зовнішніх санкцій.

На думку С.О. Ладивір, дитинство має стати школою виховання емоційної культури особистості. Емоції є своєрідним зовнішнім виявом внутрішнього світу дитини. Різноманітні переживання, що виникають у дитини в численних життєвих ситуаціях уже в перші роки життя, взаємодіючи, створюють своєрідне емоційне світосприймання. Внаслідок систематичних повторень закладається так званий емоційний фундамент духовного буття дитячої особистості, який водночас є важливим додатком до джерела всіх проявів її активності [7, с 5].

Результати психолого-педагогічних досліджень вказують на психологічну готовність дітей дошкільного віку до моральної дії. Ця готовність визначається знанням моральної норми та емоційним ставленням до неї. Моральна поведінка означає єдність мотиву і дії.

Одним з показників моральної вихованості є переживання моральних мотивів, а не окремі вчинки дитини. Адже один і той самий вчинок може бути викликаний різними мотивами і свідчити про різні рівні засвоєння дітьми моральних норм. Отримуючи статус мотивації, моральна якість стає джерелом моральної активності особистості. Отже, важливою основою формування в дитини особистісного самовизначення є формування в неї системи домінуючих мотивів, що відповідають моральним нормам суспільства.

Загалом, аналізуючи психологічні основи досліджуваної нами проблеми, можна зробити висновок про наявні вікові можливості дошкільників у засвоєнні моральних цінностей, серед них і відповідальності. На основі результатів проведеного нами дослідження ми пропонуємо виділяти 4 рівні відповідальної поведінки дошкільників, акцентуючи увагу на динаміці формування відповідального самовизначення, ініціативної відповідальності, яка є базовою якістю і складовою соціальної компетентності людини, починаючи з дошкільного віку. Проведене нами дослідження дало можливість виділити такі рівні сформованості відповідальної поведінки у дітей старшого дошкільного віку:

• ініціативна відповідальність (відповідальне самовизначення) -поведінка дитини характеризується тим, що вона не тільки розуміє значення відповідального виконання доручених справ, а й відчуває задоволення від поведінки такого типу, проявляє ініціативу, пропонує шляхи вирішення завдань, наполеглива, досягає успішного результату. В спілкуванні орієнтується на інших, вміє відчути необхідність допомоги, проявляє співчуття, турботу, творчо підходить до справ, знає і використовує моральні норми;

• виконавська відповідальність - дитина характеризується наполегливістю, старанністю, добросовісністю, орієнтується на моральні норми і дотримується їх. Діє за вказівкою дорослого, не проявляє власної відповідальної ініціативи;

• конформна відповідальність - характеризується тим, що дитина знає моральні норми і дотримується їх, але тільки в присутності дорослого. Поза контролем моральна поведінка зникає. Дитина вміє “пристосовуватись” до вимог дорослих, орієнтується на моральні норми, оцінюючи можливість використання їх в корисних цілях;

• безвідповідальність - дитина прагне за першої нагоди уникнути необхідної поведінки, залишає доручену справу. Власні інтереси ставить найвище. Моральні норми не є для дитини цінністю.

Аналіз психолого-педагогічної літератури та результати нашого дослідження вказують, що у старших дошкільників можуть бути сформовані основи відповідального самовизначення, що проявляється у поведінці, орієнтованій на норму моральної відповідальності. Критеріями відповідальної поведінки виступають: уявлення дітей про значення і зміст норми моральної відповідальності; позитивне ставлення до відповідальності як моральної характеристики особистості; вміння діяти відповідно до норми в ситуаціях самостійного морального вибору. Найбільш розвинутими на цьому віковому етапі є виконавська відповідальність та безвідповідальність. Найнижчий показник в ініціативної відповідальності, яка і є показником сформованості відповідального самовизначення дошкільників. Це підкреслює необхідність проведення цілеспрямованої виховної діяльності на цьому віковому етапі. Доведено, що за відсутності спеціальної системи роботи у дітей виникає орієнтація на конформність, що проявляється у дотриманні моральних норм у корисних цілях, ситуаціях зовнішнього контролю.

Висновки. Відповідальне самовизначення включає уміння передбачити наслідки своїх вчинків для інших та для себе, що дозволяє переконатись у їх правомірності, або змінити поведінку на користь дотримання моральної норми. Відповідальність є тією інтегрованою базовою якістю, яка виступає необхідним компонентом особистісного розвитку дошкільника та його соціальної компетентності, є показником духовності.

Наше дослідження не претендує на повне розкриття особливостей та механізмів виховання відповідальної поведінки. У світлі сучасних виховних тенденцій в дошкільній освіті важливою є проблема розробки нових та вибору найбільш адекватних віку й особливостям особистісного становлення, соціального та морального виховання методів та прийомів

Схожі:

Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності iconМетодичні рекомендації педагогічним працівникам з формування готовності...
«Кожна людина тільки тоді є конкурентоспроможною на ринку праці, коли вона володіє високим рівнем професійної кваліфікації І здатністю...
Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності iconУчасника районного туру
«Формування вмінь І навичок самостійної роботи на уроках математики – одна з важливих умов розвитку навчальної діяльності»
Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності iconФормування життєвих компетенцій дітей дошкільного віку
Сучасна система освіти переживає процес оновлення. Існує тенденція до пошуку нових підходів щодо виховання та навчання дітей, реалізації...
Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності iconФорми організації трудової діяльності дітей
Основними формами організації праці дітей дошкільного віку в дитячому садку є трудові доручення, чергування, колективна праця
Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності icon1 Законодавче забезпечення трудової діяльності жінок. 5
Трудове право України як провідна І самостійна галузь у загальній системі права охоплює широку сферу суспільних відносин
Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності icon9 клас. Самостійна робота “Навчання. Навички І звички”
Поширення збудження в корі головного мозку відбувається на етапі формування навичок
Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності iconНака з
З метою благоустрою та озеленення прилеглих до навчальних закладів територій, залучення учнів до суспільно-корисної діяльності, виховання...
Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності iconТема. «Дорогою ціною здобути бажану волю»
Мета: формування вмінь І навичок застосування теоретичних знань до соціальної практики; розвиток соціальної діяльності учнів, активізація...
Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності iconОздоровлення дітей (за системою Уманської)
...
Трудове виховання цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок І вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності iconСкладові частини комп’ютера
Ми частинами комп’ютера; відпрацювання практичних навичок роботи на комп’ютері; формування навичок роботи з мишею, зокрема знайомство...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка