Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка




Скачати 115.48 Kb.
НазваМатеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка
Дата конвертації31.07.2013
Розмір115.48 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Спорт > Документы
МАТЕРІАЛИ

з історії будівництва та експлуатації

вузькоколійних ( „лісових”)

залізниць Закарпаття

Довідка
Про основні етапи становлення залізничного транспорту на території області

  1. Ширококолійні залізниці.

Перша залізниця на території сьогоднішнього Закарпаття була збудована у 1872 році. Вона з’єднувала міста Чоп та Ужгород. У 60-70-х роках 19 ст. були побудовані залізниці Чоп – Мукачево, Чоп - Берегово – Севлюш – Королево – Хуст – Тячів – Мораморан – Сігет. Вони з’єднали територію краю з центральними регіонами Угорщини та Трансільванією, та з споживачами продукції на внутрішньому ринку. У 1894 році було завершено будівництво залізниці Мараморош – Сігет – Рахів – Ясіня. Це забезпечило залізничний зв'язок з Галичиною через Яблунецький перевал. Завершення у 1881 році будівництва залізниці Мукачево – Свалява – Лавочне, а в 1887 році – Лавочне – Стрий зєднало Закарпаття з Галичиною через Верецький перевал. Введення в дію (1893 р.) лінії Ужгород – В.Березний, а згодом (1903 – 1905 рр.) Великий Березний – Ужок відкрило шлях через Ужоцький перевал. Сьогодні через територію області проходить 5-й Критський транспортний коридор Трієст – Будапешт – Любляна – Чоп - Львів, через який транспортуються близько 40% вантажів, які долають західний коридор України. Розташування на території краю одного з найпотужніших залізничних мегаполісів – Ужгород – Чоп – Батьово, шести міжнародних та чотирьох міждержавних залізничних та автомобільних переходів, робить його надзвичайно перспективним у контексті забезпечення традиційних транзитних напрямків перевезень із країн Центральної та Східної Європи до країн СНД, Далекого Сходу, Середньої Азії, Прибалтики, Північної Африки та Ближнього Сходу та у зворотному напрямку.

  1. ^ Вузькоколійні залізниці.

Економічне піднесення в Австро –Угорщині в другій половині 19 століття зумовило необхідність інтенсивнішого використання деревини, насамперед в деревообробній та лісохімічній галузі. Відкриття нових пилорам на теренах краю, розширення можливостей ( у зв’язку із введенням в дію нових залізниць) вивезення лісових багатств в центральні регіони метрополії та за її межі, вимагало збільшення об’ємів робот та доставки промислової деревини. Однак ліси , що прилягали до шосейних доріг до кінця 19 ст. були практично вирубані. Тому нові лісосіки відкривалися у віддалених місцях. Як показала практика, найбільш раціональним транспортом для вивезення деревини з відділених лісодільниць виявилися вузькоколійні залізниці, які з кінця 19 століття почали працювати паралельно з мережею залізниць широкої колії.

Започатковану Австро –Угорським урядом практику спорудження вузькоколійок для перевезення вантажів та пасажирів у 20-х – 30-х роках 20 століття продовжив Уряд Чехословаччини. Загальна протяжність вузькоколійок наприкінці 30-х років складала 1339 км. Вони були споруджені в долинах основних річок краю: Ужа, Латориці, Боронави, Тиси, Тереблі.

  1. Вузькоколійки Ужанської долини.

Одна з перших вузькоколійок була споруджена в долині притоки Ужа – р.Уличанки, на Великоберезнянщині . Вона мала забезпечувати деревиною потужну пилораму, побудовану у 1907 році у селі Забродь, через яке проходила залізнична колія Ужгород – Ужоцький перевал. Вузькоколійка протяжністю 28 км, проходила через місцевість, яка сьогодні знаходиться на території Словаччини: Уличська Крива – Збой – Нова Седлиця і до витоків Глибокого потоку. Залізниця перестала функціонувати після встановлення державного кордону у 1945 році.

У 1917 році запрацювала вузькоколійка з Кострино на північ долиною Іванцузьського потоку. Довжина цієї колія була 5,5 км. Друга колія довжиною 3,5 км., яка мала 2 відгалуження – в долині Коровлянського та Розтоцького потоків завершувалося у підніжжя Яворника. На Схід від села Домашин йшла окрема колія долиною Глибокого потоку. Головне призначення цих вузькоколійок було забезпечити деревиною потужну пилораму Кострино та склад, з якого вона перевантажувалася на широку колію. Експлуатація цієї колії загальною довжиною 16 км.216 м. припинилася у 1934 році.

У 1924 – 1926 роках було споруджено вузькоколійку Жорнава – Загорб – Стужиця. Колія починалася з території пилорами у Жорнаві й до зупинки Загорб проходила паралельно широкій колії, а потім звертала на північний захід у долину Стужиці. Її протяжність до кінцевого пункту – верхів Кременарош і Равка сягала 17,5 км. Головна колія мала свої відгалуження у долини потоків Бистрій, Тихий, Папоротний, Жидовський. З території згаданої пилорами виходила ще одна вузькоколійка, яка прямувала на південь, потім повертала на захід. В 1927 році вузькоколійку обслуговувало кілька локомотивів. Вагонний парк становив 54 вантажних та 4 пасажирських вагонів. Вузькоколійка, яка з липня 1930 року знаходилась у підпорядкування Міністерства народної оборони, а згодом - Міністерства залізниць, припинила роботу після окупації Закарпаття угорськими військами. У 1904 році стала до ладу колія протяжністю 17,9 км, яка починалася з подвіря Ужгородської меблевої фірми «Мундус». Вона проходила правим берегом тодішнього Малого Ужа, за Доманинцями звертала на північний схід, а потім – на північ. Вона оминала села Гусак, Петровичі, Кормлю, які сьогодні на території Словаччини і прямувала до лісосіки під вершиною Папричний. Залізниця була демонтована у грудні 1916 року.

В околицях Ужгорода найдовше проіснувала залізниця, що прямувала з Радванки до військового деревообробного підприємства в Анта ловцях. Загальна довжина вузькоколійки Ужгород – Радванка – Анта ловці у 1922 році складала 34 км 873 м. Ця залізниця шириною 760 мм була здана в експлуатацію в жовтні 1914 року. За часів Чехословаччини вузькоколійка отримала дозвіл на перевезення пасажирів за маршрутом Ужгород – Анта ловці ( із зупинками в Дравцях, Підгорбі, Холмцях, Руських Кома рівцях, Вовковому, Середньому , Чертежі, Худльові). Вузькоколійка Ужгород – Анта ловці припинила свою роботу у 50-х роках 20 ст.як нерентабельна.

Щодо вузькоколійок Ужанської долини які прямували з півдня на північ, однією з перших була споруджена залізниця Камяниця – Суха Гута. Головна колія починалася на правому березі Ужа навпроти Невицького замку і прямувала долиною Сухого потоку під вершину Балова. Вона діяла до 1936 року.

Дві вітки вузькоколійки виходили з Перечина. Перша прямувала долиною Вулшови до верха Папричний, друга – долиною р.Тур’я під полонину Рівна. Вони використовувалися для транспортування букової деревини для перечинського лісохімзаводу та на пилорами. Ці вузькоколійки з’єднувалися зі станціями широкої колії Ужгород – Великий Березний – Ужоцький перевал. Ця вузькоколійка довжиною 7,8 км споруджена у 90-х роках 19 століття у 1902 році була продовжена до Скалки. Експлуатація ділянки вузькоколійки що йшла долиною Тур’ї почалася у 1914 році (17,9 км). Згодом було споруджено і відгалуження з Тур’ї –Ремети у долину Добрі. У 1929 – 1931 роках вузькоколійне полотно було споруджене на новому місці і проходило через села Тур’я – Ремета, Раково, Тур’я – Пасіка, Порошково до Турї –Поляни. За час існування довжина колії склала 64км.

2. Вузькоколійки долини р. Латориці.

У долині Латориці у 20-х роках 19 ст. були 3 станції, де вузькоколійки стикувалися з широкою колією: у Кольчино, Чинадієво та Сваляві. У 1923 році фірма «Спітз», яка займалася виготовленням шпал для широкої колії проклала вузькоколійку довжиною 6,5 км та шириною колії 760 мм з Кольчина на північ від долини Визниці, через Шелестово, Фрідєшово до села Нижня Вижниця. Вона діяла до 1929 року. Із Чинадієва, ( тут на той час працювали дві пилорами, паркетний цех, фабрика сірників фірми «Вулкан») вузькоколійка прямувала маршрутом Синяк – Середній Верх. Вона була споруджена у 1922 – 1923 рр. фірмою «Бантлін», яка у 1928 році передала їх фірмі «Латориця». Долиною потоку Матейка вузькоколійка проходила поруч з купальнями Синяка та державним пралісовим заказником. Потім піднімалося узбіччям гори Буш і закінчувала шлях під горою Середній Верх на висоті 800 м. над рівнем моря. Загальна довжин – 18 км.

Окрім згаданої, з Чинадієва прямував й споруджений у 1926 році автономний відрізок вузькоколійки, який з’єднував склад державної сірникової фабрики в Обаві з гірським масивом Обавський Камінь.

Одна з найбільш розгалужених вузькоколійок долини Латориці починалась поблизу станції Свалява, з територій пилорами та хімзаводу. Вона була споруджена у 1906 – 1908 році Будапештською філією віденської фірми « Holzhandels – Aktien Gesellschaft» для забезпечення лісом потужної пилорами. У 1907 році її довжина була 28 км., у 1914 – близько 70, а згодом – 88 км. З будівництвом у 1911 – 1912 році фірмою « Сольва» лісохімкомбінату різко зросла потреба у буковій деревині. Вузькоколійка починалася на подвір’ї лісохімкомбінату, прямувала долиною р. Пиня через Голубине, Поляну, де знаходилися знамениті купелі. З Поляни йшло чотири відгалуження до лісових масивів. На відрізку Свалява – Поляна діяли і пасажирські перевезення. У 1909 році на цій вузькоколійці працювали 9 локомотивів та 205 вантажних вагонів. Ця «мала залізниця» припинила діяльність у 50-х рр.. 20 століття, як нерентабельна.

Друга за величиною і потужністю перевезень вузькоколійка довжиною 40 км. проходила через Неліпино, Ганьковицю, Підполоззя до Жденієва. Третя, довжиною 17 км., прямувала по долині річки Свалява на Черник, Стройне, потім долиною Дусинки на Дусино, Росош до підніжжя Гнилого Верху.

Невеличкі вузькоколійки були і в районі Волівця. У 1932 році їх довжина складала близько 4 км., ними доставляли деревину з навколишніх лісів.

  1. Вузькоколійки Боржавської долини.

Найдовша з вузькоколійок цього регіону Берегово – Кушниця, якій судилося дожити до сьогодні , була споруджена: на дільницях Севлюш – Хмільник довжиною 19 км та Берегове – Приборжовське - Довге довжиною 67 км. у 1908 році. Ділянка Довге – Кушниця довжиною 9 км. була введена в експлуатацію у 1909 році, Іршава – Осій ( 8 км) у 1910 році, Осій – Камянка (4 км) - у 1911 році. У 1926 році довжина залізниці сягала 107 км.

У 1912 році вступила в дію вузькоколійка довжиною 21 км. , споруджена Довжанським деревообробним підприємством. Вона починалася з території пилорами, проходила лівим берегом Боржави до станції Суха – Бронька,, звідти – на схід, в долину Броньки. Від села Липово колія пролягала вузькою долиною під полонину Кук. Тут вона розгалужувалась і одна з віток прямувала до підніжжя гори Кичера. Довжина цієї вузькоколійки становила 21 км. Вона працювала на локомотивній тязі. Відрізок вузькоколійки Суха-Бронька – полонина Кук був демонтований у 1990 році.

На ділянці Кушниця – Лисичево – Репіна акціонерним товариством з переробки деревини нова вітка вузькоколійки протяжністю 4,2 км була споруджена у 1930 – 1931 рр. Вона прямувала берегом Кривого Потоку до складу Борсучина, який був розташований на висоті 420 м над рівнем моря. Згодом з території пилорами у Кушниці була споруджена ще одна колія яка вела до села Лисичово , далі проходила глибокою долиною Вашкового потоку і розгалужувалась у трьох напрямках : перший (довжиною 4 км) до пралісів під горою Камінь, другий ( 2 км) – під гору Присліп, третій (3 км) – під гору Звур. Ще одні вітка вузькоколійки з Кушниці довжиною 17 км прямувала долиною Боржови через села Керецьки, Березинки під полонину Боржава . Згодом вона перейшла у підпорядкування Довжанського лісокомбінату. В окремі роки її обслуговувало 18 локомотивних бригад. Ця вузькоколійка була демонтована у 80-х роках 20 століття.

Вузькоколійки долини Ріки.

У кінці XIX — на початку XX ст. була збудована лісова вузькоколійка довжиною 26 км — Хуст — Іза — Монастирець — р.Цеховець — Медвіжж'є (сторожка лісни­ка). Колія проходила широкою долиною правим берегом Ріки. На північ від Горінчова вона повертала у вузьку долину. Біля злиття Ріки з Цеховцем колія вузькою долиною прямувала в ліси, що розташовувалися за урочищем Медвіжж’є (382 м над р. м.). Коли припинила роботу вузькоколійка, відомостей немає.

Лісова вузькоколійка, що діяла в 1897—1911 роках між Горінчовом і Монастирцем, мала всього 2 км. Спочатку на залізниці курсувало 10, а зго­дом 14 вантажних вагонеток. Тяга була кінною.

1897 роком згадується вузь­коколійка довжиною 4,5 км в долині Осави, біля Липецької Поляни. Подальші відомості стосуються 1904 року.

Вишківське деревообробне акціонерне товариство у пер­шій половині 20-х років поблизу станції Вишково не­подалік від ширококолійки, на лівому березі Тиси, спорудило пилораму. Деревина для неї доставлялася вузькоколійкою, яка виходила зі станції Вишково в напрямку Кіб-лерської долини, шо приляга­ла до румунського кордону. Вузькоколійка спочатку була на кінській тязі, потім перейшла на локомотивну. Позаяк моста через Тису не було, то вагонетки з деревиною через ріку переправляли спеці­альним паромом, обладнаним колією. Згодом з обох берегів Тиси запрацювали локо­мотиви. На відрізку Вишково — Купель Шаян вузькоколійка перевозила також пасажирів. У 1959 році її ліквідували як нерентабельну.

Вузькоколійки Тереблянської долини.

Із центру деревообробки Буштина, де знаходилась також дирекція державних лісів і земель, виходила лісова вузькоколійка фірми "Поллак-і Шульц", споруджена в 1887 році. Спочатку залізниця мала З км довжини і на ній працю­вало 16 вантажних вагонів. У 1902—1904 роках її про­довжили до 6,5 км, і деревину перевозило 24 вагони. Лише в 1919 році вузькоколійку пере­вели на локомотивну тягу. Колія виходила зі станції Буштино і прямувала широкою Тереблянською долиною до Вонігова.

Ще в 1914 році австрійське акціонерне товариство спо­рудило у Драгові автономну вузькоколійку. Завдяки сплаву лісу Тереблею та транспорту­вання його вузькоколійною за­лізницею Драгово перетворилося в деревообробний центр Тереблянської долини. В 50-х роках XX ст. дорога перестала діяти як нерентабельна.

Вузькоколійки Тересвянської долини.

У 1887 році фірма «Тересвянські місцеві залізниці» на відрізку Тересва — Нересниця — Підплешшя — гірський верх Кобила спорудила вузькоко­лійку, яка невдовзі була пере­дана "Мадярській королівсь­кій лісній управі в Буштині". З 1897 року вузькоколійка зна­ходилася у віданні «Ма­дярських державних залізниць». Вона виходила зі станції Нересниця долиною Тересви до Підплешшя (тут знаходилися поклади жовтого і червоного мармуру), звідси в долину Терешула, через малі села Флинтич та Тарасівка під гору Кобила (1182 м над р.м.). У 1943 році колія змінила напрямок і повернула у долину потоку Борбулець. Загальна її довжина досягла 19 км. Вузь­коколійка працювала на локо­мотивній тязі. В 1970—1973 рр. вона призупинила роботу.

Масове будівництво вузько­колійних залізниць у Тересвянській долині розпочалося в 1928 році. Тоді було продовже­но колію, починаючи із Підп­лешшя долинами річок Тересва, Мокрянка, Брустурянка та ін. З 1929 року розпочато спо­рудження вузькоколійок, вуз­ловий центр яких знаходився в Усть-Чорній. До 1938 року тут було збудовано близько 100 км вузькоколійни ліній. Головна колія виходила із Нересниці, через Підплешшя — Дубове — Озерел — Усть-Чорна долиною Брустурянки та її малих притоків (Яблониця, Турбат, Великий Берт, Сухий, Плайсь-ка). Друга вітка виходила із Усть-Чорної долиною Мокрянки через села Руська Мокра, Німецька Мокра, Присліп, Задня.

Перевезення пасажирів на головній трасі Тересва — Усть-Чорна — Присліп було дозво­лено в квітні 1937 року. Тоді на залізниці працювало 9 локо­мотивів, 2 моторові дрезини, 166 вантажних та 7 пасажирських вагонів.

У період найвищого розвитку вузькоколійної мере­жі в Тересвянській долині її протяжність досягла 250 км. За далеко не повними даними по ній щорічно перевозилося понад 200 тисяч кубометрів деревини.

Вузькоколійка Тересва — Усть-Чорна — Присліп – зазнала серйозних руйнувань від повені 1998 і 2001 рр.

Вузькоколійки верхів’я Тиси та її притоків.

Однією з перших залізниць на територіях сьогоднішнього Рахівського району була побудована у 1897 році вузькоколійка, що починалася на території хімзаводу у Великому Бичкові. До 1903 року вона працювала на кінській тязі, а досягнувши протяжності 9,8 км перейшла на локомотивну. На передодні Першої світової війни довжина колії сягала 42 км. На перевезені лісу працювала 191 вантажна вагонетка. Оминувши з півночі село, вузькоколійка роздвоювалася. Одна з віток прямувала долиною потоку Тьовшаг до гори Прелука, а головна прямувала на захід до Великого Плаюца. У 1935 році довжина вузькоколійки становила 30 км. Після 1945 року між Великим Бичковим та Верхнім Водяним курсували пасажирськи поїзди. В середині 50-х років пасажирські перевезення були зупинені.

Вузькоколійка Великий Бичків - Кобилецька Поляна – Щербілово ( 29 км) була споруджена у 1904 – 1914 роках фірмою «Клотільда» . У 30-х роках було споруджено ще 2 вітки: долиною Малої Шопурки до Димеру (21км) та Щербілова (26 км). Друга вітка, довжиною 12 км виходила з Коб. Поляни, проходила долиною Середньої Ріки і закінчувалася в урочищі Попітник. З 1914 року ці вузькоколійки працювали на локомотивній тязі. На відрізку між В.Бичковим та Кобилецькою Поляною у 1937 році було започатковано рух пасажирських потягів.

Вузькоколійки верхньої течії Тиси в були споруджені в основному в роки входження краю до складу Чехословаччини. Перша ділянка (8,2 км) була збудована у 1927-1928 роках з долини Павлика до Богдана. При впадінні Павлика у Тису ( сьогоднішня територія села Відрічка) було споруджено депо. У 1932 році колія мала довжину 12,3 км, а невдовзі – 24 км. У 1943 році було розпочато будівництво нової вузькоколійки - Устєріки – Богдан. У 1945 році її довжина сягала 16 км. На відрізку Устєріки – Усть – Говерла курсували пасажирські потяги ( дві пари щоденно). Головна вітка, що йшла долиною Білої Тиси – Устєріки – Богдан - Луги – урочище Стіг у 50-х роках 20 ст досягла 32 км. До головної вітки примикали відгалуження, що проходили в долини притоків Тиси – Богдана , Щауля, Квасного, Павлика, Відрички. Експлуатація вузькоколійки фактично була припинена у 70-х роках, після першого катастрофічного паводку (формально – 4986 р.)

У долині Чорної Тиси діяли вузькоколійки Білин – Білинський потік – Кваси, Зимір – Лазищина – Козьмещик. У 50-х роках вони припинили перевезення деревини та пасажирів.

Примітка:

Довідка підготовлена на основу матеріалів, вміщених в :

  1. – «Нарисах історії Закарпаття» т.1,2;

  2. – Публікації С.І. та ПС. Пеняка, вміщених в газеті «Новини Закарпаття» за 10,17 та 23 серпня 2002 р.

  3. – Монографії « Zeleznice na Podkarpatske’ Rusi». Praha, 1995.

  4. – Альбомі “Karpatske Lesni Zeleznice. Автори – Ales Kuceru таAles Bilek, 2003р.



Схожі:

Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка icon1 Вітчизняні нерудні матеріали як основний ресурс будівництва
Я кладки фундаменту, зовнішніх та внутрішніх стін, інших частин будівель І споруд, будівництва автомобільних шляхів та залізниць,...
Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка iconУзагальнююча довідка Про вивчення стану підготовки професії «Монтажник...
Ехнічних закладах (днз «Донецьке вище професійне училище будівельних технологій», Маріупольський професійний ліцей будівництва, днз...
Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка iconПрограма реформування та розвитку теплового господарства м. Луганська на 2008-2012 роки
Головний інститут проблем реконструкції, експлуатації та інженерного захисту промислових, житлових І цивільних об’єктів академії...
Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка iconСтавки збору за заготівлю другорядних лісових матеріалів та здійснення...
Заготівля сіні (крім заготовленого на сільгоспугіддях, що входять до складу земель лісогосподарського призначення)
Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка iconЗатверджено розпорядження голови облдержадміністрації
Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14. 08. 2012 n 502, та інших нормативно-правових актів у сфері лісових...
Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка iconТ овариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничий центр
Виготовлення, експлуатація та відновлення алмазного інструменту для будівництва. Учасники міжнародного проекту „Надтверді матеріали....
Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка iconПравила будови І безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 мп
Управлінням по нагляду в енергетиці, будівництві, при експлуатації підйомних споруд та
Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка iconНа проектування об’єкта архітектури для нового будівництва, розширення,...

Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка iconПравила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під...
Внесено: Управлінням по нагляду в енергетиці, будівництві, при експлуатації підйомних споруд та об’єктів котлонагляду
Матеріали з історії будівництва та експлуатації вузькоколійних ( „лісових”) залізниць Закарпаття Довідка icon1. Призначення та галузь застосування
Дана Настанова з експлуатації (далі настанова) призначена для вивчення принципу дії, будови та правил експлуатації сигналізатора...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка