Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку




Скачати 166.1 Kb.
НазваТема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку
Дата конвертації18.03.2013
Розмір166.1 Kb.
ТипЛекція
uchni.com.ua > Спорт > Лекція
ЛЕКЦІЯ

*

для студентів У курсу по травматології і ортопедії.

Тема: "ВСТУП В ТРАВМАТОЛОГІЮ ТА ОРТОПЕДІЮ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ. РЕГЕНЕРАЦІЯ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ І ЇХ УСКЛАДНЕНЬ."

План лекції.

  1. Введення в спеціальність.Визначення травматології та ортопедії як дисципліни.

  2. Короткий історичний нарис розвитку травматології і ортопедії. Ведучі інститути ортопедії і травматології.

  3. Сучасні досягнення вітчизняної травматології, ортопедії і протезування. Вимірювання амплітуди рухів в суглобах за 0° проходящим методом.

  4. Поняття про '^травму" та "травматизм" і їх соціально-медичні аспекти.

  5. Репаративна регенерація кісткової тканини з позиції сучасних теорій.

  6. Визначення поняття "перелом". Основні принципи лікування переломів та їх ускладнень.

  7. Ускладнення, що виникають при лікуванні переломів: уповільнене зрощення, незрощення, несправжні суглоби, неправильне зрощення. Причини цих ускладнень, їх профілактика та лікування.

  8. Реабілітація хворих з ушкодженнями системи опори та руху.

  9. Заключення.


і

1. Ви приступаєте до вивчення нової для Вас дисципліни травматології і ортопедії. Мета лекції полягає в тому, щоб ознайомити Вас з новою дисципліною - травматологією і ортопедією і її досягненнями на сучасному рівні. Висвітлити матеріал, який недостатньо або зовсім не поданий в підручниках.

Травматологія і ортопедія - це наука, яка займається розпізнаванням, лікуванням і профшактикою травм та їх наслідків, вроджених і набутих деформацій, захворювань апарату опори і руху.

Травматологія походить від грецького слова "тгашпаїов" -пошкодження, і Іо^оз -наука. Це наука про пошкодження.

Термін "ортопедія" походить від грецького "огюз" прямий і "раіз" дитина запропонований в 1741 р. професором Паризького університету Н.АндрІ.

Актуальність дисципліни заключається в тому, що травматизм із року в рік росте. Зростає важкість пошкоджень, особливо внаслідок автодорожніх травм, що обумовлено зростанням загального числа транспортних засобів.

Чи ви знаєте, що по даним ВОЗ на дорогах світу щорічно гине біля 450 тис. чол. і отримують травми до 30 млн. чол. Тільки за один рік в СІЛА в результаті травм загинуло 125 тис. чол. і травмувалось 8 млн. чол. Витрати, пов'язані з їх лікуванням і пенсійним забезпеченням колосальні. Вони становили 61 млрд. дол., що відповідно складало 6,9% всіх затрат на охорону здоров'я і 2,3% всього національного доходу.

Серед інших захворювань людини опорно-рухового апарату займає П місце після патології серцево-судинної системи.





Серед причин смерті травматизм займає Ш місце, а по економічним втратам для суспільства ведуче місце у зв'язку з витратами на лікування і пенсійне забезпечення інвалідів протезами, колясками, мототранспортом, а також на соціальні пільги.

Одним з психологічних моментів для потерпшого є раптовість одержання травми. Нерідкі випадки коли їде своїм автомобілем благополучна сім'я і в результаті автодорожньої катастрофи для одних членів родини це приводить до летального кінця, інші в важкому стані попадають в лікарню. У хворих з важкою травмою спочатку формуємо надію спасіння, пізніше після виходу з важкого стану формують реальну надію на медичну, соціальну, професійну реабілітацію.

2. Витоки ортопедії і травматології виходять з глибокої давнини. В єгипетських пірамідах знайдено мумії з накладеними нерухомими пов'язками на зламані кістки, що вказує на вміння стародавніх лікарів лікувати переломи. Взагалі з травмою людина стикалась на протязі всього існування людства.

Основоположник наукової і практичної медицини Гіпократ (460-377 рр. до н.е) у своїх працях описав травматичні вивихи, відкриті і закриті переломи кісток, а також вроджений вивих стегна, клишоногість, кривошию. Він лікував травми з допомогою ручних маніпуляцій, різних систем витяжіння, шин і пов'язок, ванн і гімнастики.

Гален (131-406) запровадив терміни "лордоз", "кіфоз", "сколіоз", які використовуються і понині.

Амбруаз Паре (1510-1590) конструював прилади для лікування при переломах кісток кінцівок, вивихах.

У розвитку травматології і ортопедії значну роль відіграли наукові праці Олльє, Лангенбека, Путті, Барденгейера, Штеймана, Белера.

Є.О.Мухін (1766-1850) видав працю "Первьіе начала костоправной науки", де висвітлено основи лікування при переломах і вивихах кісток. Його учень М.І.Пирогов (1810-1881) зробив свій внесок у розвиток травматології та військово-польової хірургії. Він запропонував кістково-пластичний спосіб ампутації, методи протезування гомілки, вперше застосував гшсові пов'язки та інгаляційний наркоз, виклав основу топографічної анатомії кінцівок, характер і динаміку рухів у суглобах.

Перша кафедра з ортопедичною клінікою була організована при Петербурзькій військово-медичній академії у 1900 р. Г.І. Турнером. У 1908 р. Тут було створено перший науковий інститут ортопедії, який очолив Р.Р. Вреден.

В 1907 р. в Харкові відкрився медико-механічний інститут, який очолив К.Ф.Вегнер. Це був науковий заклад, в якому з приводу переломів кісток почали використовувати метод постійного скелетного витяжіння за допомогою цвяха Штеймана. Особливу роль в розвитку травматології та ортопедії належить видатному вченому МЛ.Сітенко. Праці М.І. Сітенко присвячені захворюванням суглобів (поліартрити, кістково-суглобовий туберкульоз). У 1926 р. МЛ.Сітенко на базі інституту створив кафедру ортопедії і травматології інституту вдосконалення лікарів, а в 1927 р. почав видавати журнал "Ортопедія, травматологія і протезування". Відомі вчені: Маркс, Дубров, Зеленій, Куліш, Корж. Після смерті М.І. Сітенко інститут очолив М.П. Новаченко. В інституті було розробленно функціональний метод лікування кісток, що висвітлено в монографії М.П.Новаченко і Ф.Е.Ельяшберг "Постояннон вьітяжение".

У 1834 р. професор Харківського університету Н.Еллінський видав двохтомник з питань хірургії та десмургії, в якому були розділи з ортопедії, травматології та механотерапії.

На медичному факультеті Харківського університету з 1912 р. читав лекції видатний ортопед С.Л.Трегубов, який видав монографію "Основи ортопедії"". Він опублікував ряд праць з питань кістково-суглобового туберкульозу.



В Києві НДІ ортопедії створено в 1924р. який разом з Харківським НДІ посідають провідні місця як науково-практичні центри травматології і ортопедії. Відомі вчені: Фруміна, Елецкий, Клімов, Бабич, Богданов, Новіков, Панченко, Стецула, Гайко і інші.

Велику роль як науково-практичні центри відіграють кафедри при вищих навчальних закладах, на Прикарпатті кафедра травматології та ортопедії нашої академії.

3. Сучасні досягнення травматології і ортопедії полягають в тому, що можливості і діапазон, як консервативного, так і оперативного методів лікування в останні роки значно розширились і зросли.

В консервативному лікуванні переломів кісток широко застосовується, як гіпсова пов'язка, так і нові матеріали - пластмаси.

Гіпсова пов'язка має ряд позитивних характеристик. Вона добре моделюється щільно і рівномірно прилягає до тіла, швидко затвердіває легко знімається і може застосовуватись в любих умовах.

Правильно накладена гіпсова пов'язка добре утримує вправлені відламки. Тому вона відіграє велику роль в лікуванні переломів. Техніка накладена гіпсової пов'язки потребує відповідних знань, навиків.

Необхідно підставляти під гіпсову пов'язку шар вати, запобігаючи утворенню належків, порушенню кровообігу, розвитку ішемії і гангрени пошкодженої кінцівки. Слід пам'ятати, що належок під гшсовою пов'язкою утворюється внаслідок неправильної техніки її накладання (вдавлення пов'язки пальцями, утворення складок) або в результаті тиску пов'язки на кісткові виступи. Туге бинтування, або перетягування кінцівки гіпсовим бинтом може викликати розлади кровообігу. Накладена при свіжих переломах кінцівки гіпсова пов'язка внаслідок наростання гематоми і набряку може здавлювати судини, утворювати ішемію і призвести до змертвіння кінцівки.

у Досвід показує, що ватна підкладка не запобігає розвитку даних ускладнень. Безпідкладочна лонгетно-циркулярна гіпсова пов'язка має ряд переваг перед гшсовою пов'язкою з ватною підкладкою.

Безпідкладочна гіпсова повязка добре вдержує відломки завдяки безпосередньому приляганню її до шкіри. Кісткові виступи можна захистити невеличкими марлевими подушечками.

Після накладання гіпсової повязки гіпсової пов'язки слід зробити контрольну ренгенограму, а також в тих випадках, коли ми підозрюємо можливість вторинного зміщення кісткових відломків, рентгенографію в гіпсовій пов'язці слід повторити через 7-10 днів.

Широко застосовується на сучасному етапі скелетне і лейкопластирне витяжіння я
метод вправлення і фіксації до наступного зрощення відламків. '^~ ' ■ -^

Величезних успіхів травматологія і ортопедія досягла в оперативному лікуванні пацієнтів. На сучасному етапі розвитку є можливість подовжити кінцівку до 20-30 см, зростити кістку при наявності несправжнього суглобу, замінити суглоб на штучний. Величезних успіхів досягнуто в хірургії хребта: видаленні гриж дисків при остеохондрозах, видаленні пухлин, виконанні спонділодезів, остеосинтезу.

Великих успіхів досягнуто в лікуванні ортопедичних звхорювань організм який росте, зокрема в хірургії кульшового суглобу у дітей при вродженому вивиху, хірургічній корекції хребта при сколіозі, розробці різноманітних реконструктивних операцій опорно-рухового апарату. Проведення цих операцій дає змогу провести корекцію існуючих вад опорно-рухової системи дитини.

Особлива роль належить використанню апаратів зовнішньої фіксації. Велика заслуга в розробці компресійно-дистракційного остеосинтезу належить*, Г.АЛлізарову. В даний час великий розвиток отримало застосування стержневих і спицестержневих апаратів зовнішньої фіксації.
Діапазон оперативних втручань:

  1. остеосинтез;

  2. остеотомія;

  3. остеоклазія;

  4. трансплантація кістки- кісткова пластика;

  5. резекція суглобу;

  6. артропластика;

  7. артродез;

  8. пересадка суглобів;

  9. міоліз, теноліз; 10)міотомія ітенотомія;

  10. 11)фасцітомія;

12)тенодез;

  1. лямінектомія;

  2. шкірна пластика; 15)невроліз;

16) лавсанопластика.

В виведенні потерпілих з травматичного шоку застосовуються сучасні монітори, які в лічені хвилини можуть дати інформацію про необхідні лабораторні константи

організму. <^уі>Шс^'0^^

Входить в практику застосування протишокових костюмів. Поряд з рентгенографією в обстеженні хворих велике значення має комп'ютерна томографія, магнітно-ядерний резонанс, сканування тощо.

Велике значення в медичній реабілітації інвалідів відіграє протезування. В кожному республіканському центрі є протезні майстерні або заводи по виготовленню і ремонту протезів і інших ортопедичних виробів. На великих протезно-ортопедичних заводах є стаціонари, де проводиться госпіталізація хворих на період виготовлення і освоєння ними лікувальних протезів, проводиться складне протезування.

Протезно ортопедичні вироби для інвалідів виготовляються безплатно.

В м.Івано-Франківську по вул. Карпатській знаходиться протезний цех, де
проводиться протезування інвалідів області. -Палі йа

Протезування хворих повинно розпочинатись, як можна раніше, через 3-4 неділі після операції, якщо операційна рана зажила, хворому слід виготовити лікувальний протез навчати пацієнтів ходьби в ньому.

В Харківському НДІ ортопедії і травматології (проф. Бердніковим) розроблено метод експрес-протезування на операційному столі. Коли поступає хворий з важкою травмою і йому в ургентному порядку проводиться ампутація кінцівки, то на культю накладають асептичну пов'язку, а зверху лікувально-тренувальний протез. Коли хворий просинається після наркозу, то йому психологічно набагато легше перенести відсутність кінцівки при наявності на кінцівці лікувального протезу. З перших днів після операції хворі ходять в даному лікувально-тренувальному протезі з перших днів після операції.

Метод експрес-протезування може бути застосований не у всіх відділеннях, а тільки в спеціалізованих ортопедо-травматологічних відділеннях, в яких знаходяться спеціальні лікувально-тренувальні протези. Тимчасові протези є важливими компонентами в системі підготовки культі до остаточного протезування.

Для виготовлення гіпсового негативу шкіру хворої кінцівки змазують вазеліном, або натягують на неї панчоху. На передню поверхню кінцівки кладуть дротяну пилу Джиглі, щоб потім рівномірно розрізати гіпсовий негатив. Перш ніж розрізати негатив, на ньому роблять поперечні мітки. Після зняття негативу точно по мітках зближують краї тутора і зв'язують його бинтом. Потім по негативу виготовляють позитив. "Л

Постійні протези верхніх і нижніх кінцівок. По їх функціональності поділяють на: 1) косметичні, які відтворюють тільки загальний вид кінцівки; 2) активно косметичні, які

відновлюють повністю або частково функцію втраченої кінцівки; 3) робочі протези, які дають інваліду можливість рухатися і виконувати роботу.

Постійні протези виготовляють з шкіри, дерева, пластичних мас і полегшених сплавів. Вигідні протези з жорсткими прийомними порожнинами виготовляють з марлі і поліамідного лаку, в яких несучою конструкцією є дюральалюмінієві трубки, які зверху обнесені пінополіуретаном.

Протези на стегно складаються з трьох частин. Вони мають прийомну порожнину, яка відповідає розмірам культі, і кріплення, яке здійснює зв'язок протеза з тілом. В ділянці коліна знаходяться шарніри, які забезпечують рухомість відповідного сегменту.

Для деяких протезів нижніх кінцівок в основному на культі стегна застосовують додаткове вакуумне кріплення, яке базується на створенні від'ємного тиску в прийомній порожнині.

Вимірювання амплітуди рухів в суглобах (активних і пасивних) по методу Маркса-Дебруннера. Вихідним можна вважати положення, при якому людина стоїть прямо, дивиться вперед, руки вільно звисають вздовж тулуба, великі пальці рук направлені вперед, паралельно розташовані стопи зімкнуті це 0° в усіх суглобах. Така постава може бути відтворена і в лежачого.

Амплітуда об'єму рухів в суглобах в нормі по нейтральному О0 проходячому методу Маркса-Дебруннера:

1. Плечовий суглоб:

А) відведення (приведення 180° (0) 20-40° Б) згинання (розгинання 150-170° (0)40° При зігнутому лікті: А) зовн. ротація (внутр. ротація 40-60° (0) 30°

2. Ліктьовий суглоб:

А) згинання (розгинання 1500 (0)100 Б)пронація (супінація 80-90° (0) 80-90°-

3. Променево-запястний суглоб:
А) згинання/розгинання 80 (0) 70°

Б) променева /ліктьова девіація 20°(0) 30°

4. Кульшовий суглоб:

А) згинання/розгинання 130°(0)10°

Б) відведення/приведення 50°(0)40°

В) зовнішня ротація/внутріш. ротація 50°(0)50°

5. Колінний суглоб:

А) згинання/розгинання 140°(0)5°

6. Гомілковоступневий суглоб:
А)згинання/розгинання 40°-50° (0)20°-30°

Обмеження об'єму рухів в суглобі називають контрактурою. Контрактури бувають: анталгічні, міогенні, артрогенні, десмогенні, дермогенні, неврогенні, тендогенні і змішані.

Визначення м'язевої сили пацієнта. М'язева сила -5-№; 4-деяке зниження; 3-чіткий парез; 2- активних рухів немає, але м'язи скорочуються; 1- повний параліч.

Рентгенологічне обстеження, обов'язково в 2х проекціях при сколіозі в стоячому і
лежачому положеннях. •-

Хіругічне та лабораторне обстеження. Головний секрет мистецтва лікаря-діагноста полягає в логічній оцінці всієї суми вибраних патологічних фактів.

4. Поняття про "травму", "травматизм" та їх соціально-медичні аспекти.
Під терміном "травма" розуміють пошкодження, яке виникло під впливом
механічного, фізичного, або хімічного фактору. ,, ^

/

Під терміном "травматизм" розуміють поширеність травм серед певної групи людей, що перебувають в однакових умовах праці, побуту чи життя. Важливість питання травматизму зумовлена тим, що близько 6% усього населення протягом року отримує якесь пошкодження тіла.

Розрізняють такі види травматизму:

  1. виробничий (промисловий і сільськогосподарський);

  1. травматизм по дорозі на роботу, із роботи, а також при виконанні суспільних доручень або громадських обов'язків; . \

  2. невиробничий травматизм - дорожньо-транспортний, вуличний, спортивний, дитячий, побутовий;

  1. кримінальний (навмисний);

5) воєнний,
З метою попередження травматизму вивчаються його соціально-медичні аспекти,

оскільки медично-психологічних і економічних втрат людини в результаті травми суспільство в цілому несе великі матеріальні втрати пов'язані з оплатою листка непрацездатності або призначенням пенсії у випадку інвалідності, забезпечення мототранспортом, виключенням працездатної людини з виробничого процесу і інші.

5. Репаративна регенерація перелому з позиції сучасних теорій.

Клінічно з позиції сучасних теорій ми розглядаємо 4 стадії зрощення перелому
після травми: 1) перша стадія (3-10 день) включає в себе катаболізм і проліферацію, йде
організація бластоми, це первинна спайка або склеювання відламків. Відламки рухомі і
легко зміщуються. Ніжну зародкову тканину (бластому) необхідно оберігати від
травмування; 2) друга стадія (10-50 день): організація остеоїдної тканини або зрощення
відламків м'якою мозолю; 3) третя стадія (30-90день): після травми в цей час наступає
мінералізація і васкуляризація перелому, в цей час проходить звапнення утворених
судинних і кісткових структур; 4) четверта стадія: організується регенерат, утворюється
орієнтована структура кісткової тканини. \&ЦМ*&>

Велика роль у встановлені типів зрощення належить працям Виноградової, Лавріщевої, Стецули, Ілізарова та інших.

Перелом зростається за рахунок інтермедіарної, періостальної і ендостальної мозолі.

б.Визначення поняття "перелом", класифікація, клініка, діагностика. Основні принципи і методи лікування переломів.

Любе механічне пошкодження кістки класифікуються як перелом. Існують переломи повні і неповні. Найчастіше механогенез перелому довгої трубчастої кістки полягає у її вигинанні, рідше виникають переломи від скручування, відривні переломи.

По виду проходження лінії злому розрізняють переломи:

  • поперечні;

  • косі;

  • гвинтоподібні; осколкові;

  • подвійні; /^-

  • поздовжні; [ Т-подібні; >

  • У-подібні.

Розрізняють слідуючі види зміщення кісткових уламків: по ширині;

  • по довжині;

  • під кутом;

  • ротаційні.

ЬСласифікація відкритих переломів по Каплану-Марковій, 1979.

А - колоті, різані, рублені рани,

Б - забійні, рвані рани,

В - розчавлені рани.

І - рана до 1 см,

II-рана 1-10 см,

  1. - рана більше 10 см. Розрізняють слідуючі комбінації: А(І),А(П),А(Ш) Б(І),Б(П),Б(Ш) В(І),В(ІІ),В(Ш)

  2. тип крайньо важкі (розчавленняЧінцівки)

При переломі виникає сильний біль\ значне порушення функції кінцівки, позитивну
навантаження по осі. Місцево може бути припухлість, порушення вісі кінцівки,
патологічна рухомість. \

4 В діагностиці переломів основний метод це рентгенографія, в складних випадках КТ. А.В. Каплан, 1979 виділяє слідуючі основні принципи лікування переломів:

  1. Лікування повинно розпочинатися на місці пригоди. Основними задачами при наданні першої медичної допомоги є боротьба з порушенням дихання і серцевої діяльності, з шоком і болем, кровотечею, попередження вторинного забруднення рани, іммобілізація пошкодженої кінцівки і підготовка до термінової евакуації, бережне транспортування потерпілого в лікувальний заклад для надання кваліфікованої і спеціалізованої хірургічної допомоги.

  2. Лікування потерпілих базується на принципах невідкладної хірургії і в першу чергу повинно бути направлене на збереження життя. В лікувальному закладі повинні бути здійснені реанімаційні і протишокові міроприємства. При відсутності особливих протипоказів проводять клінічне, лабораторне і рентгенологічне обстеження. До числа невідкладних міроприємств відноситься також боротьба з кровотечею. Термінова хірургічна допомога показана при пошкодженні органів черевної порожнини, відкритому і напруженому пневмотораксі, а також виражених

ознаках здавлення головного мозку, внутрішньочерепної гематоми тощо.

  1. Надання невідкладної медичної допомоги потерпшим з поєднаною і множинною травмою проводиться на основі принципу домінуючої травми, і в особливо тяжких випадках хірургічна допомога надається поступово і багатоетапно.

  2. Вибір методу лікування переломів визначається загальним станом хворого, віком і т.п. Чим тяжчий стан хворого, тим менш травматичним і більш простим повинен бути спосіб лікування.

  3. Профілактика раневої інфекції є важливою задачою лікування відкритого перелому.

  4. Вправлення відламків при переломі і всі подальші маніпуляції повинні бути здійснені під знеболенням.

~**-

7. Зміщені відламки повинні бути вправлені \

На сучасному етапі розвитку травматології розглядаємо три методи лікування переломів: консервативний(гіпсова і інші пов'язки), екстензійний (витяжіння) і оперативний.

7.Ускладнення, що виникають при лікуванні переломів: уповільнене зрощення, незрощення, несправжні суглоби, неправильне зрощення, причини цих ускладнень, їх профілактика, лікування.

Уповільнене зрощення нерідко супроводжує протікання перелому. Причинами його є наявність недостатньо повного співставлення відламків, часта зміна методів лікування, аліментарні і інші. Незрощення характеризується наявністю часткового склерозу відламків, причини його є аналогічні. Несправжні суглоби характеризуються наявністю значного склерозу на кінцях відламків, кістковомозкові канали запаяні. Профілактикою ускладнень консолідації є правильний режим консервативних і оперативних методів лікування. Лікування уповільненої консолідації і незрощення, як правило, консервативне а несправжніх суглобів оперативне.

8. Реабілітація хворих з ушкодженнями опори і руху.

Реабілітація - це комплекс медичних, соціальних, просвітницьких і професійних мір з метою навчання інвалідів для досягнення ними найбільш віисокого рівня функціональних можливостей. Реабілітація передбачає два основних моменти: а) повернення потерпілого до праці і б) створення оптимальних умов для активної участі в житті суспільства.

Реабілітація хворих і інвалідів з ушкодженнями опори і руху є складною і поділяється на медичну, соціальну, професійну. Кожна має свої особливості, і вони є взаємопов'язаними. Медична реабілітація включає лікувальні міроприємства, направлені на відновлення здоров'я хворого. Соціальна або побутова реабілітація ставить за мету розвиток у потерпілого навиків самообслуговування. Професійна або трудова реабілітація ставить за мету підготовку інваліда до трудової діяльності.

9. З а к л ю ч є н н я.

Таким чином слід підкреслити, що травматологія і ортопедія на сучасному етапі свого розвитку досягла величезних успіхів, як в теоретичному так і практичному плані. Розширився діапазон і можливості консервативного і оперативного методів лікування.

В заключення слід сказати, що предмет травматологія і ортопедія є дуже важливою дисципліною. З гострою травмою, ви можете зустрітись де завгодно і повинні вміти правильно надавати потерпілому невідкладну допомогу. Вміння правильно надати

__ з

допомогу потерпшим з травмами допоможе Вам уникнути багатьох і нерідко життєво-
небезпечних ускладнень. \

ЛІТЕРАТУРА: Основна:

  1. Олекса А.П. Травматологія і ортопедія. Київ, "Вища школа", 1993.-511с.

  2. Каштан А.В. Повреждения костей и суставов.-М.: Медицина, 1979.-

  1. Маркс В.О. Ортопедическая диагностика.-Минск: наука и техника, 1977.Жизнь костной ткани. С.511.

Додаткова:

1. Орнштейн Е.,Войня А. Семиотика и диагностика в травматологии и ортопедии.-Кишенев: Штиинца, 1992.-327с.

Лекцію підготував доцент (УгН В.А Андрейчин

Лекція обговорена і затверджена

на засіданні кафедри 27.06.03.Протокол №66.



Завідувач кафедри травматології,

ортопедії і ВПХ, д.м.н., професор І&' М.С. Юіепач




Схожі:

Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку iconСвітова та вітчизняна історія розвитку законодавства
Вступ
Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку iconУрок №4. Тема
Тема: Історія розвитку обчислювальної техніки. Покоління еом. Історія обчислювальної техніки. Структура комп’ютера за фон Нейманом....
Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку icon„ Історія розвитку обчислювальної техніки”
Розглядаючи історію суспільного розвитку марксисти стверджують, що “історія є не що інше, як послідовна зміна окремих поколінь”
Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку icon1. Знайомство з історією
Вступ. Ознайомлення учнів із завданнями І структурою курсу та підручника. Історія як навчальний предмет І наука. Історія України...
Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку icon1 Предмет І завдання курсу "Історія економічних учень"
Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби І зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це...
Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку iconІсторія україни
Вступ (спільно з історією середніх віків). Ознайом­лення учнів із завданнями І структурою курсу. Що І як вивчає історія середніх...
Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку iconРеферат Тема: Історія розвитку усного та писемного мовлення
Однак усі вони підпорядковані спільній мети І як окремі частини складають єдину науку – історію мови
Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку iconТема: Коротка історія розвитку обчислювальної техніки. Характеристика...
Мета: сформувати в учнів уявлення по історії розвитку еом та поняття про основні галузі застосування
Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку iconДипломна робота Тема: Менеджмент міжнародної стандартизації
Розділ І історія та суспільна потреба виникнення розвитку міжнародної стандартизації
Тема: вступ в травматологію та ортопедію. Історія розвитку icon7 клас всесвітня історія
Вступ. Ознайомлення учнів із завданнями І структу­рою курсу. Побудова підручника з предмета, додат­кова навчальна література та електронні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка