Тема : Основи накладання шин з




Скачати 225.47 Kb.
НазваТема : Основи накладання шин з
Дата конвертації02.02.2014
Розмір225.47 Kb.
ТипУрок
uchni.com.ua > Спорт > Урок
11 клас Медико-санітарна підготовка

Тема: Основи накладання шин з підручного матеріалу.


Тип уроку




Урок застосування знань, умінь і навиків (практична робота)





Задачі уроку


  • Доповнити уявлення про травми поняттями переломи, вивихи, травматичний шок.

  • Допомогти усвідомити значення знань ПМД в сучасному світі.

  • Показати зв'язки між якістю надання ПМД при переломах та вивихах та життям потерпілого.

  • Порівняти види накладання шин в залежності від локалізації, важкості, тощо.





Питання уроку

  1. Транспортна іммобілізація.

  2. Види шин.

  3. Підручні засоби.

  4. Накладання шин при переломах різних ділянок тіла.




План уроку

  1. Перевірка домашнього завдання; коригування опорних знань, умінь,навичок.

  2. Повідомлення теми й мети уроку.

  3. Мотивація навчальної діяльності.

  4. Загальний інструктаж, усвідомлення учнями алгоритму дій.

  5. Самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя.

  6. Звіт про виконання роботи. Узагальнення й систематизація результатів роботи.

  7. Підсумки уроку.

  8. Домашнє завдання.







Терміни та поняття

Переломи, види переломів,шина, шприц-тюбик.




Обладнання

Підручники, роздатковий матеріал, Сумка надання ПМД (бинт, вата, ножиці, тощо), інструкційні картки. Табл. «Скелет людини»




Ключові ідеї

1. Транспортна іммобілізація — заходи щодо забезпечення не­рухомості кісток у місці перелому. Здійснюється накладанням відповідних шин, виготовлених з табельних чи підручних матеріалів, фіксацією двох розміщених поряд суглобів тощо. Такі заходи зменшують біль, що попереджає розвиток шоку.

2. Види шин.

Промисловість випускає кілька видів табельних шин:

• драбинчаста шина Крамера — виготовляється з гнучких ме­талевих дротів і використовується для іммобілізації верхніх кінцівок;

• сітчаста металева шина — застосовується для іммобілізації верхніх кінцівок, під час переломів у ділянці гомілкового суглоба, їй легко надати необхідну форму;

• фанерна шина — виготовляється різної довжини, не піддається моделюванню, у випадку використання обгорта­ється ватно-марлевими серветками;

• транспортна шина Дитеріхса — виготовляється з деревини; складається з двох розсувних планок різної довжини, рухомої підошви і палички-закрутки для витягування кінцівки. Використовується для іммобілізації нижніх кінцівок.

3. Підручними засобами можуть слугувати відрізки фанери, картону, палички, різні побутові предмети, використовуючи які, можна забезпечити нерухомість кісток у місці перелому.

^ Переломи кісток черепа поділяються на переломи зводу та основи черепа. Особливу небезпеку становлять відкриті пере­ломи, які можуть супроводжуватися витіканням мозкової речовини, і, що вкрай небезпечно, інфікуванням мозку. Допомога у такому випадку полягає у створенні повного спо­кою потерпілому. Хворого кладуть горизонтально. Іммобі­лізацію проводять підкладанням ватно-марлевого кільця чи кільця, зробленого з одягу. За допомогою пращоподібної пов'язки, яку проводять під підборіддям, голову фіксують до нош чи широкої дошки. Якщо травмовано потиличну части­ну, потерпілого вкладають обличчям донизу, так само підкла­даючи ватно-марлеве кільце. Припускається транспортування хворого на боці. У потерпілих часто спостерігається блюван­ня, тому необхідний постійний нагляд для попередження асфіксії.

У разі переломів щелеп використовують звичайну пращоподібну пов'язку. Перед цим потрібно звільнити рот від крові та зламаних зубів. Голову повертають набік для попередження западання язика і затікання крові у гортань.

Часто виникають переломи перенісся, що супроводжується болем, деформацією перенісся, сильною кровотечею з носа. До­помога полягає у накладанні холодного компресу для зупинки чи зменшення кровотечі, пращоподібної пов'язки та доставці потерпілого у лікарню.

Якщо є переломи хребта у шийному відділі, хворого кладуть спиною на рівну тверду поверхню. Транспортування без спеціальних заходів не рекомендується.

^ Переломи ключиці виникають під час ударів безпосередньо по ключиці, а також при падінні на відведену в сторону руку. Ощупуванням на місці перелому відзначаються надмірна рух­ливість кісток та хруст. Рухи рукою при цьому неможливі. Транспортна іммобілізація може бути досягнута за допомогою ватно-марлевих кілець чи кілець, зроблених з одягу, які надя­гають на ділянку плечових суглобів. Кільця стягують, зв'язу­ють їх між собою бинтом або гумовою трубкою. Ватно-марлеві кільця повинні бути доволі товстими, не менше 5 см у діаметрі, що забезпечує рівномірний тиск на плечі. Внутрішній діаметр кільця роблять на 2—3 см більшим, ніж об'єм плечового суглоба.

Для тимчасової фіксації переломів ключиці можна також скористатися замість ватно-марлевих кілець вісімкоподібною косинковою пов'язкою. В цьому випадку у сидячому поло­женні суглоби розводять назад і фіксують косинкою. Під ко­синкою між лопатками підкладають подушечку, що сприяє ще більшому розведенню кісток плечових суглобів і розтягненню відламків ключиці. Після такої іммобілізації руку також слід підв'язати на косинці.

^ Перелом плечової кістки може спостерігатися у різних її відділах. У разі перелому у середній частині деформація більш виражена, і кінцівка сильно вкорочується. Плече у місці пере­лому потовщується, спроби руху кінцівкою спричинюють сильний біль.

Для іммобілізації необхідно фіксувати три суглоби: плечо­вий, ліктьовий і зап'ястка. Зручно скористатися шиною Крамера, якій надають необхідної форми. Після підготовки шини плече трохи відводять убік, у пахвинну ямку підкладають ват­но-марлевий валик, на шину кладуть підстилку і закріплюють її бинтом. Руку згинають під прямим кутом у ліктьовому суг­лобі, кладуть на шину і прибинтовують, починаючи від кисті.




Мал. 1. Накладання шин у разі переломів верхніх кінцівок.
Шина повинна бути міцно зафіксована на плечовому суглобі. Тури бинта в цій ділянці розташовуються вісімкоподібно, про­ходячи через пахвинну ямку непошкодженого боку. Верхній кінець шини також фіксується на здоровій стороні таким чи­ном, щоб він не сповзав на шию та потилицю. Це досягається перекиданням турів бинта через надпліччя спереду з обов'язко­вим проведенням їх навколо тулуба (мал. 1).

З підручних засобів можна використати шматки твердого картону, дошки, лозини тощо. Якщо підручних засобів немає, травмовану кінцівку слід підвісити на косинці і прибинтувати до тулуба. В пахвинну ямку підкладають ватно-марлевий ва­лик. І косинку, і валик можна зробити з одягу.

Передпліччя складається з двох кісток — ліктьової та про­меневої. Тому переломи можуть бути як ізольовані (одиничні), так і відразу обох кісток — подвійні (множинні) на однаково­му чи різних рівнях. Найбільш типовим є перелом променевої кістки в ділянці зап'ясткового суглоба. Подаючи допомогу, фіксують ліктьовий та зап'ястковий суглоби. При цьому лікоть пошкодженої руки необхідно зігнути під прямим кутом, а передпліччя повернути долонею до тулуба. Шину Крамера роблять у формі жолоба і згинають під прямим кутом. На неї кладуть травмовану кінцівку, під долоню підкладають товстий валик у вигляді кулі і прибинтовують, починаючи з кінчиків пальців і до верхньої третини плеча. Руку підвішу­ють на косинку. Якщо немає табельної шини Крамера, викори­стовують товстий картон. Перед формуванням його намо­чують у воді, потім згинають за формою кінцівки і прибинто­вують.

У випадку перелому променевої кістки в її середній частині можна використати просту фанерну шину, яку прибинтувати


Мал. 2. Іммобілізація кисті і пальців рук (а); імпровізовані шини для пальців (б).
від кінчиків пальців до ліктя. Кисті та зап'ястковому суглобу надають фізіологічного положення, в долоню вкладають тов­стий валик.

Якщо переломи у ділянці кісток кисті, то в долоню вклада­ють жмут вати і забинтовують (мал. 2, а). У разі пошкоджен­ня однієї чи кількох фаланг на одному чи кількох пальцях доцільно використати шини, зроблені з металевого дроту (мал. .2, б). Для цього можна взяти будь-який алюмінієвий, мідний чи сталевий дріт з невеликим перерізом, вигнути його відповідно до форми пальців і обгорнути бинтом. Вигин треба зробити такий, щоб пальці, прибинтовані до дроту, зайняли напівзігнуте положення. Потім покласти на імпровізовану шину пальці і обережно прибинтувати кожний окремо.

Переломи ребер — дуже небезпечне явище. Для таких травм характерні різкий біль, що посилюється під час вдиху, кашель, зміна нормального положення тіла. Оскільки прикріплені до ребер м'язи відповідають за дихання (разом з діафрагмою), такі переломи можуть бути причиною дихальної недостатності, а відламки реберних кісток можуть пошкодити стінки плевраль­ної порожнини, що спричинить крововилив, або травмувати легені, що спричинить пневмоторакс. Перша допомога полягає в накладанні на грудну клітку тугої спіралеподібної пов'язки в момент видиху. Якщо немає бинта, можна використати рушники, порізаний на стрічки одяг тощо. Найбезпечніше транспортування потерпілого у сидячому чи напівсидячому положенні.

Переломи хребта в грудному або поперековому відділах не можуть бути іммобілізовані, тому постраждалого вкладають животом донизу на рівний твердий щит. Якщо вкрай необхідне транспортування, твердий щит або широку дошку кладуть на ноші.

^ Переломи тазових кісток можуть виникнути під час силь­ного здавлювання, наїзду транспортних засобів, падіння. При цьому травмуються внутрішні органі— сечовий міхур, кишеч­ник (їх травмування може спричинити інтоксикацію сечею чи каловими масами), статеві органи, нирки тощо. Головними ознаками є біль в місці перелому, неможливість стати на ноги. Надавлювання на лобкову кістку і крила таза викликають хрустіння.

Під час подання допомоги треба несильно стягнути таз на рівні крил бинтом, рушником або гумовим джгутом для запобігання подальшого розходження кісток та їх відламків, а також травмування внутрішніх органів гострими осколками. Потерпілого слід покласти на твердий щит спиною, ноги трохи розвести і під коліна підкласти валик з одягу чи подушки так, щоб підняти їх на висоту 25—30 см. Транспортування прово­дять так само, як і під час переломів хребта. В цьому випадку доцільне зв'язування нижніх відділів стегна і обох гомілкових суглобів. Підколінний валик прив'язують до нош.

^ Переломи стегнової кістки дуже тяжкі, оскільки це найбільша кістка в людському організмі. Вона оточена вели­ким масивом м'язів, тут проходять нервові стовбури і магіст­ральні кровоносні судини, їх пошкодження спричинює сильні кровотечі і крововиливи, розтрощення м'яких тканин, а силь­ний біль — шоковий стан.

У цьому разі потрібні заходи для знеболювання та надання нерухомості нижнім кінцівкам. Правильна іммобілізація пере­шкодить здавлюванню кровоносних судин, нервів, поліпшить кровообіг. Для іммобілізації найкращою є шина Дитеріхса (мал. 3). Якщо її немає, таку шину імпровізують. Для цього беруть дві дошки: одну від п'ятки до паху, а другу — від п'ятки до пахвинної ямки. Обидві «шини» надійно прив'язують за допомогою будь-яких засобів до травмованої ноги та тулуба. У ділянці кісточки, колінного суглоба та пахвинної ямки підкладають м'які валики з вати.

У крайньому разі, коли немає ніяких підручних засобів, травмовану ногу прибинтовують до здорової.

^ Переломи гомілки також спричинюють сильний біль, дефор­мацію гомілки, потовщення в місці перелому. Спостерігається патологічна рухомість і хрустіння в місці травми. Під час


Мал. 3. Накладання шини у разі перелому стегнової кістки.
подання допомоги забезпечують нерухомість колінного та гомілкового суглобів. Для цього шини накладають від стопи до верхньої третини стегна. Стопа має бути зігнута під прямим кутом.

Коли ушкоджено кістки стопи та травмовано гомілковий суглоб, використовують драбинчасту чи сітчасту шину або підручні засоби. Шину згинають таким чином, щоб її можна було накласти на підошву стопи, а задню поверхню гомілки прикріпити до верхньої третини шини. Для п'ятки роблять за­глиблення і підкладають вату. Шину прикріплюють до кінцівки, починаючи вісімкоподібними турами бинта через нижню третину гомілки і стопу, а закінчують спіралеподібне на верхній третині гомілки. Стопа повинна бути зафіксована під прямим кутом.

У разі іммобілізації фанерними рейками чи ціпками їх при­кладають від верхньої частини гомілки до підошви стопи по боках: одну — з внутрішнього, другу — з зовнішнього, і при­бинтовують до кінцівки.






Внутрішньопредметні зв’язки

Тема 14. Основні способи реанімації і транспортування при гострих захворюваннях, нещасних випадках та отруєннях





Форми та методи роботи

  1. Бесіда про значення вивчення даної теми у курсі «Медико-санітарна підготовка» та в подальшому житті.

  2. Запис у зошитах плану, питань та понять уроку.

  3. Тренувальні вправи. Робота в малих групах(по 3 чол)

Завдання: уважно за допомогою інструктивних карток показати правила накладання шин при ураженні певної ділянки тіла. (ДОДАТКИ)





Підсумки уроку


Фронтальна бесіда за матеріалами уроку




Обов’язкове домашнє завдання

  • Читати підручник, дивитися записи у зошиті.

  • Виписати у зошит і вивчити певні поняття та терміни уроку.

  • Вивчити алгоритм накладання шин при переломах.

  • Повторити будову скелета людини.




Творче домашнє завдання

  • Скласти ситуаційні задачі до вивченої теми




^ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОБОТИ В ГРУПАХ

Переломи кісток черепа
Переломи кісток черепа поділяються на переломи зводу та основи черепа. Переломи черепа звичайно супроводжуються мозковими явищами: постраждалий знаходиться без свідомості, шкіра синюшна, із рота і носа може виділятися кров або піниста рідина, нерідко з'являється блювота.

Особливу небезпеку становлять відкриті пере­ломи, які можуть супроводжуватися витіканням мозкової речовини, і, що вкрай небезпечно, інфікуванням мозку. Допомога у такому випадку полягає у створенні повного спо­кою потерпілому. Хворого кладуть горизонтально. Іммобі­лізацію проводять підкладанням ватно-марлевого кільця чи кільця, зробленого з одягу. За допомогою пращоподібної пов'язки, яку проводять під підборіддям, голову фіксують до нош чи широкої дошки. Якщо травмовано потиличну части­ну, потерпілого вкладають обличчям донизу, так само підкла­даючи ватно-марлеве кільце. Припускається транспортування хворого на боці. У потерпілих часто спостерігається блюван­ня, тому необхідний постійний нагляд для попередження асфіксії.



У разі переломів щелеп використовують звичайну пращоподібну пов'язку. Перед цим потрібно звільнити рот від крові та зламаних зубів. Голову повертають набік для попередження западання язика і затікання крові у гортань.






Часто виникають переломи перенісся, що супроводжується болем, деформацією перенісся, сильною кровотечею з носа. До­помога полягає у накладанні холодного компресу для зупинки чи зменшення кровотечі, пращоподібної пов'язки та доставці потерпілого у лікарню.
^ ПЕРЕЛОМИ ХРЕБТА

Ознаки пошкодження хребта:
* болі в області хребта, що посилюються при рухах;

* оніміння ділянок шкіри на тулубі або кінцівках;

* хворий не може самостійно рухати руками або ногами.
Транспортна іммобілізація у потерпілих з пошкодженнями хребта досягається тим, що яким-небудь чином усувають провисання полотнища носилок. Для цього на них укладають обгорнутий ковдрою фанерний або дерев'яний щит (дошки, фанерні або сходові шини і ін.).
Іммобілізація за допомогою сходових і фанерних шин.
Чотири сходові шини завдовжки 120 см, обернути ватою і бинтами, укладають на носилки в подовжньому направленні. Під них в поперечному направленні укладають три – чотири шини завдовжки 80 див. Шини зв'язують між собою бинтами які за допомогою кровоспинного затиску протягають між просвітами дроту. Аналогічним чином можуть бути укладені фанерні шини. Сформований таким чином щит з шин зверху вкривають складеною у декілька разів ковдрою або ватно-марльовими підстилками. Потім на носилки обережно перекладають хворого.
Іммобілізация підручними засобами.
Дерев'яні рейки, вузькі дошки і ін. укладають як показано на малюнку (мал. 1) і міцно зв'язують між собою. Потім накривають їх підстилкою достатньої товщини, перекладають потерпілого і фіксують його.



Мал. 1. Транспортна іммобілізація при пошкодженні грудного і поперекового відділів хребта за допомогою вузьких дощок:

а – вигляд спереду; б – вигляд ззаду
За наявності широкої дошки допустимо укласти і прив'язати потерпілого на ній (мал.2).



Мал. 2. Транспортна іммобілізація при пошкодженні грудного і поперекового відділів хребта за допомогою широкої дошки
Для транспортування і перенесення пораненого можна пристосувати зняті з петель двері. Замість дощок можна використовувати лижі, лижні палиці, жердини, уклавши їх на носилки. Проте слідує дуже ретельно забезпечити від тиску ті ділянки тіла з якими ці предмети стикатимуться, щоб попередити утворення пролежнів.

При будь-якому способі іммобілізації, потерпілого необхідно фіксувати до носилок, щоб він не впав при перенесенні, вантаженні при підйомі або спуску по сходах. Фіксацію здійснюють смугою тканини, рушником, простирадлом, медичною косинкою, спеціальними ременями і ін. Під поперек необхідно підкладати невеликий вал з сірої вати або одягу, що усуває її провисання (мал. 3).

Мал. 3. Положення потерпілого на щиті при пошкодженні хребта
Під коліна рекомендується підкласти згорнутий валом одяг, ковдру або невеликий речовий мішок. У холодну пору року хворого має бути ретельно укутаний ковдрами.

У крайніх випадках, за відсутності стандартних шин і підручних засобів потерпілий з пошкодженням хребта укладається на носилки в положенні на животі (мал. 4).


Мал. 4. Положення хребта, що постраждав з пошкодженням, при транспортуванні на носилках без щита

Помилки транспортної іммобілізації при пошкодженнях грудного і поперекового відділів хребта:
1. Відсутність якої-небудь іммобілізації - це найбільш часта і груба помилка.

2. Відсутність фіксації потерпілого на носилках з щитом або шині з підручних засобів.

3. Відсутність валу під поперековим відділом хребта.
Евакуація хворого повинна здійснюватися санітарним транспортом. При транспортуванні звичайним транспортом, під носилки необхідно підстилати солому і так далі

Якщо є переломи хребта у шийному відділі, хворого кладуть спиною на рівну тверду поверхню. Транспортування без спеціальних заходів не рекомендується.

^ Переломи ключиці



Ознаки перелому ключиці:

     * Біль в області ключиці;
     * Вкорочення і зміна форми ключиці;
     * Значна припухлість в області ключиці;
     * Руху рукою на стороні пошкодження обмежені і різко болючі;
     * Патологічна рухливість.
^ Переломи ключиці виникають під час ударів безпосередньо по ключиці, а також при падінні на відведену в сторону руку. Ощупуванням на місці перелому відзначаються надмірна рух­ливість кісток та хруст. Рухи рукою при цьому неможливі. Транспортна іммобілізація може бути досягнута за допомогою ватно-марлевих кілець чи кілець, зроблених з одягу, які надя­гають на ділянку плечових суглобів. Кільця стягують, зв'язу­ють їх між собою бинтом або гумовою трубкою. Ватно-марлеві кільця повинні бути доволі товстими, не менше 5 см у діаметрі, що забезпечує рівномірний тиск на плечі. Внутрішній діаметр кільця роблять на 2—3 см більшим, ніж об'єм плечового суглоба.

Для тимчасової фіксації переломів ключиці можна також скористатися замість ватно-марлевих кілець вісімко подібною косинковою пов'язкою. В цьому випадку у сидячому поло­женні суглоби розводять назад і фіксують косинкою. Під ко­синкою між лопатками підкладають подушечку, що сприяє ще більшому розведенню кісток плечових суглобів і розтягненню відламків ключиці. Після такої іммобілізації руку також слід підв'язати на косинці.


Іммобілізація верхньої кінцівки при переломах ключиці: а — ватно-марльовими кільцями;

б — за допомогою простирадла і бинта.

^ Переломи верхніх кінцівок
Перелом плечової кістки може спостерігатися у різних її відділах. У разі перелому у середній частині деформація більш виражена, і кінцівка сильно вкорочується. Плече у місці пере­лому потовщується, спроби руху кінцівкою спричинюють сильний біль.

Для іммобілізації необхідно фіксувати три суглоби: плечо­вий, ліктьовий і зап'ястка. Зручно скористатися шиною Крамера, якій надають необхідної форми. Після підготовки шини плече трохи відводять убік, у пахвинну ямку підкладають ват­но-марлевий валик, на шину кладуть підстилку і закріплюють її бинтом. Руку згинають під прямим кутом у ліктьовому суг­лобі, кладуть на шину і прибинтовують, починаючи від кисті.




Мал. 1. Накладання шин у разі переломів верхніх кінцівок.
Шина повинна бути міцно зафіксована на плечовому суглобі. Тури бинта в цій ділянці розташовуються вісімкоподібно, про­ходячи через пахвинну ямку непошкодженого боку. Верхній кінець шини також фіксується на здоровій стороні таким чи­ном, щоб він не сповзав на шию та потилицю. Це досягається перекиданням турів бинта через надпліччя спереду з обов'язко­вим проведенням їх навколо тулуба (мал. 1).

З підручних засобів можна використати шматки твердого картону, дошки, лозини тощо. Якщо підручних засобів немає, травмовану кінцівку слід підвісити на косинці і прибинтувати до тулуба. В пахвинну ямку підкладають ватно-марлевий ва­лик. І косинку, і валик можна зробити з одягу.

Передпліччя складається з двох кісток — ліктьової та про­меневої. Тому переломи можуть бути як ізольовані (одиничні), так і відразу обох кісток — подвійні (множинні) на однаково­му чи різних рівнях. Найбільш типовим є перелом променевої кістки в ділянці зап'ясткового суглоба. Подаючи допомогу, фіксують ліктьовий та зап'ястковий суглоби. При цьому лікоть пошкодженої руки необхідно зігнути під прямим кутом, а передпліччя повернути долонею до тулуба. Шину Крамера роблять у формі жолоба і згинають під прямим кутом. На неї кладуть травмовану кінцівку, під долоню підкладають товстий валик у вигляді кулі і прибинтовують, починаючи з кінчиків пальців і до верхньої третини плеча. Руку підвішу­ють на косинку. Якщо немає табельної шини Крамера, викори­стовують товстий картон. Перед формуванням його намо­чують у воді, потім згинають за формою кінцівки і прибинто­вують.

У випадку перелому променевої кістки в її середній частині можна використати просту фанерну шину, яку прибинтувати




Мал. 2. Іммобілізація кисті і пальців рук (а); імпровізовані шини для пальців (б).
від кінчиків пальців до ліктя. Кисті та зап'ястковому суглобу надають фізіологічного положення, в долоню вкладають тов­стий валик.

Якщо переломи у ділянці кісток кисті, то в долоню вклада­ють жмут вати і забинтовують (мал. 2, а). У разі пошкоджен­ня однієї чи кількох фаланг на одному чи кількох пальцях доцільно використати шини, зроблені з металевого дроту (мал. .2, б). Для цього можна взяти будь-який алюмінієвий, мідний чи сталевий дріт з невеликим перерізом, вигнути його відповідно до форми пальців і обгорнути бинтом. Вигин треба зробити такий, щоб пальці, прибинтовані до дроту, зайняли напівзігнуте положення. Потім покласти на імпровізовану шину пальці і обережно прибинтувати кожний окремо.



Спільні правила накладення шин при переломах кісток кінцівок.
* шини мають бути надійно закріплені, добре фіксувати область перелому;

* шину не можна накладати безпосередньо на голу кінцівку, останню заздалегідь треба обкласти ватою або якою-небудь тканиною;

* створюючи нерухомість в зоні перелому, необхідно провести фіксацію двох суглобів вище і нижче за місце перелому (наприклад, при переломі гомілці фіксують гомілковостопний і колінний суглоб) в положенні, зручному для хворого і для транспортування;

* при переломах стегна слід фіксувати всі суглоби нижньої кінцівки (колінний, гомілковостопний тазостегновий).

^ Переломи тазових кісток
Переломи тазових кісток можуть виникнути під час силь­ного здавлювання, наїзду транспортних засобів, падіння. При цьому травмуються внутрішні органі— сечовий міхур, кишеч­ник (їх травмування може спричинити інтоксикацію сечею чи каловими масами), статеві органи, нирки тощо.

Ознаки перелому кісток тазу:
* біль в області тазу, який різко посилюються при русі ніг;

* вимушене положення (ноги зігнуті в колінах і приведені);

* різкі болі при обмацуванні крил тазу, лобкових кісток, при здавленні тазу в поперечному направленні.


^ Мал. 1. Транспортна іммобілізація при пошкодженнях тазу на носилках з щитом
Під час подання допомоги треба несильно стягнути таз на рівні крил бинтом, рушником або гумовим джгутом для запобігання подальшого розходження кісток та їх відламків, а також травмування внутрішніх органів гострими осколками. Потерпілого слід покласти на твердий щит спиною, ноги трохи розвести і під коліна підкласти валик з одягу чи подушки так, щоб підняти їх на висоту 25—30 см. Транспортування прово­дять так само, як і під час переломів хребта. В цьому випадку доцільне зв'язування нижніх відділів стегна і обох гомілкових суглобів. Підколінний валик прив'язують до нош.
Помилки іммобілізації при пошкодженні тазу:
1. Необережне перекладання хворого, що приводить при переломах до додаткового пошкодження гострими кінцями кісткових відламків сечового міхура, сечовипускального каналу крупних судин.

2. Транспортування потерпілого на носилках без щита.

3. Відсутність фіксації хворого до носилок.

Травми тазу можуть су проводитися пошкодженням сечового міхура і сечовипускального каналу, тому під час евакуації необхідно звертати увагу - чи мочився хворий, якого кольору сеча чи є в сечі домішка крові і своєчасно повідомляти про це лікарці. Затримка сечовипускання більш ніж на 8 годин вимагає катетеризації сечового міхура.

Переломи нижніх кінцівок

Перша медична допомога при переломах стегна.
Травми стегна, як правило, супроводжуються значною крововтратою. Навіть при закритому переломі стегнової кістки крововтрата в навколишні м'які тканини складає до 1,5 літрів. Значна крововтрата сприяє розвитку шоку.
Основні ознаки пошкоджень стегна:
* біль в стегні або суглобах, яка різко посилюється при рухах;

* рухи в суглобах неможливі або значно обмежені;

* при переломах стегна змінена його форма і визначається ненормальна рухливість в місці перелому, стегно укорочене;

* рухи в суглобах неможливі;

* відсутня чутливість в периферійних відділах ноги.
Краща стандартна шина при пошкодженнях, стегна - це шина Дітеріхса.

Іммобілізація буде надійнішою якщо шину Дітеріхса додатково до звичайної фіксації укріпити гіпсовими кільцями в області тулуба, стегна і гомілки (мал. 1). Кожне кільце формують накладаючи по 7-8 циркулярних турів гіпсового бинта. Всього 5 кілець: 2 – на тулубі, 3 – на нижній кінцівці.

Якщо її немає, таку шину імпровізують. Для цього беруть дві дошки: одну від п'ятки до паху, а другу — від п'ятки до пахвинної ямки. Обидві «шини» надійно прив'язують за допомогою будь-яких засобів до травмованої ноги та тулуба. У ділянці кісточки, колінного суглоба та пахвинної ямки підкладають м'які валики з вати.

У крайньому разі, коли немає ніяких підручних засобів, травмовану ногу прибинтовують до здорової.
^ Переломи гомілки також спричинюють сильний біль, дефор­мацію гомілки, потовщення в місці перелому. Спостерігається патологічна рухомість і хрустіння в місці травми. Під час подання допомоги забезпечують нерухомість колінного та гомілкового суглобів. Для цього шини накладають від стопи до верхньої третини стегна. Стопа має бути зігнута під прямим кутом.

Іммобілізація трьома сходовими шинами пошкоджень гомілки:

а – підготовка сходових шин; би – накладення і фіксація шин

Іммобілізація пошкоджень гомілки за відсутності стандартних шин може бути виконана підручними засобами




Коли ушкоджено кістки стопи та травмовано гомілковий суглоб, використовують драбинчасту чи сітчасту шину або підручні засоби. Шину згинають таким чином, щоб її можна було накласти на підошву стопи, а задню поверхню гомілки прикріпити до верхньої третини шини. Для п'ятки роблять за­глиблення і підкладають вату. Шину прикріплюють до кінцівки, починаючи вісімко подібними турами бинта через нижню третину гомілки і стопу, а закінчують спіралеподібне на верхній третині гомілки. Стопа повинна бути зафіксована під прямим кутом.


Помилки при іммобілізації всієї нижньої кінцівки сходовими шинами:
1. Недостатня фіксація зовнішньої подовженої шини до тулуба, що не дозволяє надійно знерухоміти тазостегновий суглоб. В цьому випадку іммобілізація буде неефективною.

2. Погане моделювання задньої сходової шини. Відсутнє поглиблення для литкового м'яза і п'яти. Відсутній вигин шини в підколінній області, внаслідок чого нижня кінцівка знерухомлюється повністю випрямленою в колінному суглобі, що при переломах стегна може привести до вдавлення кістковими відламками крупних судин.

3. Підошовне відвисання стопи в результаті недостатньо міцній фіксації (відсутнє моделювання нижнього кінця бічних шин у вигляді букви «Г»).

4. Недостатньо товстий шар вати на шині, особливо в області кісткових виступів, що може привести до утворення пролежнів.

5. Здавлення нижньої кінцівки при тугому бинтуванні.


Схожі:

Тема : Основи накладання шин з iconАкт встановленя(заміни)автомобільних шин
Карпенко В. В. складено даний акт про те,що 22 грудня 2012р на автомобіль ваз-210990-20 з ном знаком са 5546 ас,двигун№4863892,що...
Тема : Основи накладання шин з iconТема. Цикл з умовою
В). На відрізку довжиною а розміщено максимально можлива кількість відрізків довжиною в (без накладання). Не використовуючи операції...
Тема : Основи накладання шин з iconТема 16-17: Методи накладання пов’язок на голову, груди, плече, живіт, верхні та нижні кінцівки
Мета: доповнити уявлення про різні види пов’язок, які накладаються на різні частини тіла
Тема : Основи накладання шин з iconМ. Хмельницького Основи здоров'я 4 клас Тема
Обладнання: підручник для 3 класу "Основи здоров'я" (автори: Бібік Н. М, Бойченко Т. Є., Коваль Н. С, Манюк О. І.); конверти із розрізаними...
Тема : Основи накладання шин з iconКартка обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини
Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів І спеціальних машин, виконаних на колісних...
Тема : Основи накладання шин з iconE призначення знеболюючих І повторне накладання миш”яковистої пасти 3
Хворому 52 років для підтвердження діагнозу був зроблений аналіз крові. В аналізі
Тема : Основи накладання шин з iconУрок №19. Тема
Тема: Основи роботи в локальній мережі. Робочі групи та домени. Перевірка під’єднання до мережі. Мережне оточення
Тема : Основи накладання шин з iconУрок №24. Тема
Тема: Основи роботи з текстом. Програмні засоби готування текстових документів: призначення та класифікація. Знайомство з текстовим...
Тема : Основи накладання шин з iconПлан-конспект тема : Основи роботи з видавничою програмою
Тема уроку: Вікно та головне меню програми Page Maker. Команди меню. Панелі інструментів та робота з ними
Тема : Основи накладання шин з iconЛекція тема 14: Перша медична допомога при пораненнях. Правила накладання...
Мета: сформувати у студентів поняття про рани та їх види; про асептику та антисептику
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка