Компетентність дошкільника у сфері Природа




Скачати 67.25 Kb.
НазваКомпетентність дошкільника у сфері Природа
Дата конвертації27.02.2013
Розмір67.25 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Туризм > Документы
Компетентність дошкільника у сфері «Природа «

життєвої компетентності. Матеріали Змістового блоку, як і Базового

компонента дошкільної освіти, не випадково починаються з аналізу мети,

завдань та напрямів педагогічної роботи, пов'язаної з освоєнням

маленькою дитиною природного довкілля, з усвідомленням нею себе як

частки та чинника його нормального функціонування.

Мета дошкільної освіти у галузі «Природа» — створити сприятливі умови

для становлення у дошкільника компетентності в цій сфері

життєдіяльності, сформувати зачатки екологічної культури, наукового

світобачення та екологодоцільної поведінки.

Сучасне наукове бачення світобудови, що розглядає живі організми як

складові біосфери, визначило основні змістові лінії Базового компонента:

«Природа планети Земля» і «Природа Космосу». Компетентність дошкільника

у субсфері «Природа планети Земля» становлять відомості про природне

довкілля як цілісний живий організм, в якому взаємодіють повітря, вода,

ґрунт, рослини, тварини, люди, у багатоманітності, єдності, русі,

мінливості. Компетентність у галузі «Природа Космосу» становлять

елементарні уявлення про зорі (Сонце), планети (Венера, Земля, Місяць,

Марс, Сатурн).

Оскільки підходи до системи знань, умінь, навичок дошкільників у цій

сфері життєдіяльності змінилися, основними стають не вони самі по собі,

а ставлення до природи як до цінності, екологічна свідомість та

екологічно доцільна поведінка, базис особистісної культури дитини. У

зв'язку, з цим доцільно чіткіше визначити відмінності вимог Базового

компонента дошкільної освіти від традиційного підходу до даної сфери

життєдіяльності і традиційної навчально-дисциплінарної моделі

(схематично це відображено у таблиці 9.

Сподіваємося, наведені відмінності допоможуть педагогові визначити шляхи

оптимізації взаємодії з природним довкіллям дошкільника як суб'єкта. Це

сприятиме формуванню зачатків екологічної свідомості дошкільника, його

особистісному зростанню. Щоб полегшити педагогам аналіз найважливіших

складників, що характеризують взаємодію дітей з природним довкіллям

зобразимо їх схематично (схема 4, с 128).

Схема розвитку компетентності дошкільника у сфері «Природа»

Протягом дошкільного дитинства взаємодія з природним довкіллям

змінюється: від суб'єктивно-прагматичного ставлення до рослин, тварин до

гуманної взаємодії. Розвиток гуманної взаємодії з природним довкіллям

відбувається в таких напрямах:

• розрізнення природного та рукотворного;

• розрізнення станів рослин і тварин — здорового та потерпаючого;

• постійне піклування про мешканців найближчого природного довкілля (в

груповій кімнаті, на майданчику дитсадка, вдома);

• прояви інтересу до праці в природі, надання посильної допомоги для

створення та підтримання для рослин і тварин сприятливих умов, чистоти в

довкіллі;

• дотримання правил природокористування;

• розуміння, що природні умови (світло, тепло, чисте повітря, вода,

ґрунт), рослини, тварини, люди — це Природа, живий організм.

Сфера « ПРИРОДА «

Етимологічно, тобто відповідно до первісного значення слова, поняття природа є похідним від слів "при роді" (тобто родовій общині, формі спільноти людей, пов'язаних між собою кровною спорідненістю), "при родах", "при породіллі" (тобто при народженні, адже природа породжує людину). Але це поняття і в літературі, і в буденній мові вживається неоднозначно.

У найширшому розумінні природа — це, перш за все, ми самі, а також все існуюче, весь світ в об'єктивній різноманітності його проявів. У цьому значенні поняття "природа" охоплює все суще, весь Всесвіт, воно близьке до поняття "матерія". Отже, це весь світ навколо нас у всій без­кінечності своїх проявів, об'єктивна реальність, що існує поза людиною і незалежно від неї. Природа не має ні початку, ні кінця, вона безкінечна у просторі й часі, перебуває у безперервному русі, змінах. Отже, у цьому сенсі природа включає в себе і людське суспільство.

В іншому розумінні природа — це об'єкт науки, точніше — сукупний об'єкт "наук про природу", природознавства.

Але найбільш поширеним є розуміння природи як сукуп­ності об'єктивних умов існування людства, його навко­лишнього середовища, як частини матеріального світу, що певною мірою протистоїть суспільству. Саме в цьому розумінні поняття "природа" вживається для характеристики її місця та ролі в системі відносин людини і суспільства та об'єктивної дійсності.

Таким чином, поняття "природа", "природне середовище" мають важливе практичне та психологічне значення, оскільки в них робиться наголос на тій частині світу, центром якої є людина і яка є сферою її проживання, об'єктом вивчення та перетворення. У цьому аспекті природа як складова світової цілісності становить основу буття людини та суспільства, пред­мет людської діяльності, середовище людського існування.

Протилежне поняттю природа — поняття культура. Не розглядаючи останнє докладно (про це йтиметься в одному з наступних розділів), лише констатуємо, що культура — це освоєне, перетворене людиною, природа ж — те, що протистоїть людині, існує за своїми власними, не залежними від людини законами. Культура, таким чином, є перетвореною людиною природою. Тому діяльність людини можна розглядати як перетворення природного, натурального в культурне, штучне. Саме в цьому перетворенні природи знаходить прояв сутність людського способу існування у світі.

Людина, таким чином, у своїй діяльності протиставлена природі, але водночас є частиною і породженням великої "матері-природи". Природа ж пов'язана сама з собою, оскільки людина є її частиною. Тому культурній історії людства передувала природна передісторія, в процесі якої складалися природні передумови суспільного життя.

Але природа для людини — не лише умова її існування, не тільки сфера її перетворюючої діяльності. На цих засадах виникають і розвиваються й інші форми відносин людини з природою, зокрема, крім практичного, пізнавальне відношення, яке реалізується у формі передусім природничих наук; оціночне ставлення до природи, яке має відображення у поняттях блага, краси, добра тощо. У сучасному світі людина вперше за свою історію змушена також брати на себе відповідальність за збереження тієї частини природи, яка включена до сфери розвитку продуктивних сил суспільства і стає дедалі иршою.

Таким чином, людина, суспільство та культура водночас і протистоять природі, і органічно в неї входять. Така супе­речність породжує різне розуміння взаємовідносин людини і природи, про що йтиме мова далі.

Найзагальніше уявлення про взаємодію людини і природи дає нам поняття навколишнє середовище, або довкілля. Це середовище звичайно поділяють на природне і штучне навколишнє середовище, або на так звану першу, неолюднену природу, що існує незалежно від людини та її діяльності, яка ще не стала предметом практичного перетворення і є потенційним об'єктом пізнання та освоєння (інколи її називають "натуральною природою"), і другу, тобто природу, яка вже охоплена практичною діяльністю людини, є її результатом, тобто середовищем культури.

До природного середовища належать гео- та біосфера, тобто ті матеріальні системи, які виникли поза і незалежно від людини, але стали або можуть стати об'єктом її діяльності. З початком освоєння космосу такими об'єктами можна вважати і певну частину Сонячної системи, так званий ближній космос. Отже, природне середовище не обмежується лише географічним середовищем. Поняття географічне середовище було введене у соціальну філософію та географію французьким ученим Ж. Реклю (1830—1905) та російським природознавцем Л.І. Мечниковим (1838—1888), братом видатного фізіолога І.І. Мечнікова, і до початку космічної ери воно більш-менш правильно відображало сутність проблеми. Що ж до сьогодення, то географічним середовищем можна вважати лише ту частину природи, з якою суспільство безпосередньо контактує на певному історичному етапі. Воно охоплює тільки поверхню Землі, становить надзвичайно важливу, але не єдину підсистему природного середовища існування людини, в чому ми незабаром переконаємося.

Штучне середовище охоплює матеріальні та соціальні умови життєдіяльності людини, об'єкти естетичного і морального ставлення людини до природи. Це матеріальні речі, створені людиною, яких не існує у природі: рослини та тварини, виведені або створені людиною завдяки природному добору чи генній інженерії; суспільні відносини, пов'язані з соціальною формою руху матерії і здійснювані через свідому діяльність людей, а також духовні, моральні, естетичні цінності тощо. Штучне середовище неминуче постійно наступає на природне, поглинаючи його.

Щоб переконатися в зростанні ролі штучного середовища в житті людини, звернемося до такого прикладу. Маса всіх штучно створених людиною неживих речей та живих організмів називається техномасою. Маса всіх живих організмів, які існують у природному середовищі, називається біомасою. Сучасні елементарні розрахунки свідчать, що техномаса, вироблена людством протягом лише одного року, становить близько 1013—1014 тонн, біомаса ж, вироблена на суші, — 1012 тонн. Отже, вже сьогодні людство створило штучне середовище свого існування, яке в десятки й сотні разів продуктивніше за природне. До цього слід додати також техногенний вплив людини, який призводить до змін геологічних структур, створення штучних водойм, змін атмосфери і навіть світіння Землі, тобто зміни її випромінювання під впливом штучних енергетичних процесів.

Водночас природне середовище є не лише матеріальними умовами життєдіяльності людини і вихідним об'єктом виробництва, а й об'єктом певного естетичного й морального відношення. Адже з природою, як уже говорилося, нерозривно пов'язане не лише фізичне, а й духовне життя людини. Тому ставлення людини до природи не визначається лише утилітарними, меркантильними інтересами, воно охоплює також і розуміння глибин людської душі.

Таким чином, можна зробити чотири принципових ви­сновки, в яких відображається "людське обличчя" природи:

• природа така, що має здатність породжувати людину;• людина як у прямому, так і в переносному розумінні народжується "з природи";

• природна основа людини є тими підвалинами, на яких тільки й можливе виникнення неприродного, тобто людського буття, психіки, свідомості ощо;

• у природному матеріалі людина втілює те, що є для неї непритаманним, неприродним. У підсумку природа стає засадами суспільного життя.

Різні тлумачення поняття "природа" відображають певну "сходинку" в розвитку культури та рівень суспільних відносин, про що йтиметься.

Схожі:

Компетентність дошкільника у сфері Природа iconУроку з «Я І Україна». Тема: Що таке природа?
Мета: : закріпити поняття природа, нежива природа, жива природа формувати уявлення про моральну, естетичну, пізнавальну, валеологічну,...
Компетентність дошкільника у сфері Природа iconПрирода навколо нас. Жива І нежива природа. У природі все пов’язане
Обладнання: зошит з друкованою основою для 2 класу «я І україна», схема «Природа», схеми ланцюжків живлення, три скриньки з написами...
Компетентність дошкільника у сфері Природа iconМовленнєвий розвиток дошкільника
Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні...
Компетентність дошкільника у сфері Природа iconМовленнєвий розвиток дошкільника складний психологічний процес, що...
Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні...
Компетентність дошкільника у сфері Природа iconРослини І тварини потребують нашого захисту. Будемо природі друзями
Природа чарує нас своєю красою. Вона викликає радість, здивування, а інколи-смуток. Природа дарує нам продукти харчування, допомагає...
Компетентність дошкільника у сфері Природа iconКогнітивна компетентність
В останній час фахівець у будь-який сфері діяльності повинен відповідати ряду вимог, зокрема таким, як: професійна мобільність, висока...
Компетентність дошкільника у сфері Природа icon1. Що таке природа. Якою буває природа
Світло, одяг, тепло, вода, їжа, меблі, ліки, повітря, папір, паливо, будматеріали
Компетентність дошкільника у сфері Природа iconПрирода навколо нас. Жива І нежива природа. У природі все пов’язане
Автор Йовенко Надія Іванівна, вчитель початкових класів Шевченківської зош І – ІІІ ступенів Броварського району
Компетентність дошкільника у сфері Природа iconII. природа взимку. Практична робота. Спостереження за формою сніжинок за допомогою лупи
Тема V. Природа влітку. Екскурсія до будинку природи (відділ природи краєзнавчого музею)
Компетентність дошкільника у сфері Природа iconПраво Європейського союзу (частина 1)
Союз – це інституційна структура того, що ми зазвичай називаємо європейською інтеграцією, яка, в свою чергу, є тривалим процесом...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка