Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі




Скачати 229.31 Kb.
НазваДорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі
Дата конвертації29.03.2013
Розмір229.31 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Туризм > Документы
Сценарій свята

«Казка в гості завітала»
Учень. Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі людини, яка би хоч раз на віку не мандрувала чарівною країною казок. Знайомство з казкою, зустріч із нею - це завжди свято. І сьогодні ми маємо чудову нагоду потрапити до цієї дивовижної країни.
Учениця. Де б не була дитини, а казка завжди поруч. Недарма Олександр Олесь писав:

«Я в казку дивную свою Усю фантазію ввіллю, Зроблю усе живим, чудовим, Таємності, розкошів повним, І в казці дійсність відіб’ю…».
^ Учениця. За голубими вітряками, де скачуть коники баскі, десь у дворі під лопухами, живуть бабусині казки.
Учениця. Вони стрічають ранки з птаством, дощем напоюють садки, а вечорами ходять пасти по небу синьому зірки.
Учень. І гарно їм у світі жити у теплій тиші запашній, бо їхній дід – вусате жито – для них нашіптує пісні, а їхня мама – біла хмара – охороня від спеки їх, сестрички – квіти різнобарвні – дарують їм веселий сміх.
Учениця. А ніч, коли злітає з неба і заглядає до вікна, - тоді казки спішать до тебе і світяться до ранку в снах…
Учениця. Існує книг багато на землі.

Вони цікаві, мудрі та повчальні.

Та кожен з нас, дорослий чи малий,

Казки читає – дуже вони гарні.
Учень. Казка – це світ чарівний та незвичний,

Казка – це диво, сповнене краси.

Поринуть в казку, це ж бо так цікаво, Це справді свято, радість для душі.
Учитель. Любі діти! Перегортаючи сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки – то наші великі вчителі, що спочатку виховують, а потім вже розважають.

  • Чим же відрізняється казка від інших творів?

  • Хто пише казки?

  • Чи замислювалися ви над тим, чому живуть і не вмирають народні казки? А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ. Казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя.


^ Діти співають пісню «Казкарята».

Казкарята

  1. Ми маленькі кринські казкарята, Фантазери хлопчики й дівчата. Про все на світі хочем знати, В незвичайній казці побувати.

Приспів:

Казочко, казочко, ти приходь до нас, Завжди в усміхнений наш зелений клас.

  1. Нам шепоче казочку листочок, Ми складемо казку про дубочок. Нам шепоче казочку стеблинка, Ми складемо казку про травинку.

Приспів

  1. Все у нашій школі оживає, А чому, лиш казкарята знають. Будь із нами казочка чарівна, Ти природи таємниць царівна.

Приспів:
Учениця. Сьогодні ми казку сюди запросили,

Щоб бачити казочку, слухать гуртом,

А казка в завії десь там заблукала.

Давайте її погукаєм разом!


  • Казко, казко, приходь до нас!


Казка. Вітаю вас, дорослі і малі,

Від всіх казок низенький вам уклін.

Я – казка мудра. Хочу вам сказати,

Що кожен з вас мене повинен знати,

Бо, кажуть, казка вчить на світі жити

Та правду й волю завжди боронити. Я, друзі, казка добра й чарівна. Мене ви знаєте і любите здавна.
Учениця. Дітки люблять вас читати. Від казок, хоч треба спати, Їх ніяк не відірвати. Полюбились так казки, Що кладуть донині діти На ніч їх під подушки.
Казка. Любі діти! Я мандрую скрізь по світу, Малюкам пісні співаю, Діткам казки повідаю. Люблю, коли в гості мене закликають, Люблю, коли в книгах про мене читають.
Учень. Мудра казко, казко-чарівнице,

Ти даруєш ласку, вчиш ростить пшеницю.

Поведи нас за собою

В світ прекрасний і чудовий.
Учениця. У казці звірі мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі.

Добро і правда завжди зло долають,

Тому і люблять казку діти всі.
^ Казка. Дякую, що ви запросили мене на свято. Я прийшла до вас не сама, а із своїми друзями казковими героями. Ми підготували для вас виставу.
Учениця. В країну казок підемо я і ти,

У казці всім цікаво побувати.

Там вірних друзів можемо знайти,

І з ними можемо потанцювати.
Учениця. Прийшла, нарешті, довгождана мить:

Герої казки нас усіх вітають.

Чарівна музика тихесенько звучить,

І казка перед нами оживає.

Інсценізація казки «Рукавичка»
Дійові особи:

ДВІ Синиці Вовк Лисичка

Кабан Мишка Зайчик

Жабка Ведмідь Дід Мирон та Бурко
Учитель. Ішов дідусь Мирон зимовим часом.

Бурко, веселий песик, біг з ним разом.

В густенький ліс вони вдвох поспішали,

Пригод цікавих, друзі там шукали.

Дідусь Мирон вже розпашів, зігрівся.

Бурко маленький непомітно десь подівся.

Дідусь розхвилювався, це ж біда.

В заметі і в кущах його нема.

Гука Мирон, з дороги збився.

Сів на пеньку, бо дуже вже стомився.

(Відкривається сцена; на сцені зимовий ліс. Дід Мирон сидить на пеньку).
Синиця 1.

А морозець пощипує за ніс і вуха.

Дідусь уже й на руки хука.

Підняв комір і рукавиці витягає.

^ Дідусь.

Ой лишенько одної десь немає...

Оце так горечко сьогодні, тільки згуба.

Синиця 1.

Дідусь задумливо почухав чуба.

Дідусь.

Чого сидіти, замерзну, от і все,

Піду-но пошукаю пес мій де.

(Дідусь сходить зі сцени. Завіса закривається і знімається декорація).

Синиця 2.

А рукавичка дідова в заметі спочиває,
ї шукають, а вона й не знає.

Йшов повз неї казковий Роковик,

Побачив і подумав чарівник:

«Господаря, напевно, я не відшукаю,

А рукавиці теплі я вже маю.

Така тепленька, жаль що пропаде

І користі вона нікому вже не принесе.
А може, я перетворю її на дім.

Звірят поселиться багато в нім».

Подумав і зробив він чудо враз:

Цю рукавицю збільшив в кілька раз.

(Відкривається сцена. На сцені рукавиця великих розмірів).

Ось, подивіться вже вона яка:

Тепленька, а яка м'яка!

Ви чуєте?.. Хтось сюди біжить.

Сховаюсь я лише на мить.

(Синичка сходить зі сцени. З'являється мишка).

Мишка.

Оце так диво! Ну і рукавиця!

Хотілося б мені тут поселиться,

Агов! Господарі! Хто в хаті є!

Пустіть в хатинку і мене.

Мовчать. Загляну... (заглядає)

Ой, нема нікого.

Скажу, по-правді, вам — нікого і нічого.

Хіба ж то можна, щоб в такий оселі

Не висіли вишиваночки веселі?

(Мишка розв'язує клуночка і показує вишиванку).

Ось, подивіться, я сама їх вишивала.

Я ніби наперед вже знала,

Що здибаю хатинку цю.
ї я зараз приберу.

(Мишка ховається в рукавичці. З'являється синичка).

Синичка 1.

От мишка, рукодільниця завзята,

Прибрала рукавичку, мов на свято.

Та що за метушня? Он знову хтось іде.

Цікаво, рукавичку, мине чи не мине.

(Синичка ховається. На сцені з'являється жабка).

Жабка.

Ква-ква. Оце так диво!

І тепло тут, а як красиво.

Хто є живий?! Пустіть мене погрітись.

Мені в зимовий час немає де подітись.

Мишка.

Пустити можу, але перш спитаю,

Я ж тебе, панночко, зовсім не знаю:

Чи працьовита ти, а може лінькувата?

У мене бач - ошатна хата.

Чи вмієш, ти рідненька, щось робити?

Нам, жабко мила, треба разом жити.

Жабка.

Я розумію все. Сказати хочу,

Поезію і музику люблю,

Тобі улюблений я віршик розкажу.

(Жабка розказує вірш). У ставочку біля тина Жила собі господиня, Звали її Ква.

І комарики, і мухи – Всі боялися ропухи, Господині Ква.

^ Та від снігу і від льоду Заховалася під воду Господиня Ква.

У пісочку поринула, Не квакає, бо заснула, Господиня Ква.

Мишка.

Заходь, скоріш, ми будемо дружити.

У рукавичці цій щасливо жити.

(На сцені з'являється зайчик).

Зайчик.

Оце мороз пече за лапи!

Як жаль, що я не маю хати.

Синичка.

А ти, зайчатко, он туди біжи,

У мишки й жабки гарно попроси.

Вони тебе і пустять в рукавичку.

Зайчик.

Ой дякую тобі, моя синичко.

(Зайчик підбігає до рукавички).

Добридень, господині милі! Терпіти більше я не в силі. Прибіг проситися до вас, Прийнять мене в зимовий час.

^ Жабка.

В нас місце є. Та перш скажи

Чи вмієш щось робити ти?

Зайчик.

Що тут питать, звичайно вмію.

Ви подивіться, як я лапки грію.

(Зайчик виконує танець).

Мишка.

Оце так весело! Ну й молодець!

В пригоді стане цей веселий стрибунець.

(Усі ховаються в рукавичці. На сцені з'являється синичка).

Синичка 1.

Поки що за сценарієм все йде.

В хатинці щастя й злагода цвіте.

Вже не впізнать звичайну рукавичку...

О, бачу я хитрющую лисичку.

Тепер я краще, друзі, помовчу,

А то ще в рот лисичці попаду.

(Синичка ховається, а на сцені, наспівуючи якусь пісеньку, з'являється лисичка).

Лисичка.

Ой, що це?! Схоже рукавичка...

Як для звичайної ця завеличка...

Та там ще й поховалися звірята.

Та це ж у них тепленька хата.

І я б в такій жила, якби пустили.

Гей, люди добрі, чи ви живі?

Пустіть мене, я дуже вас прошу.

У чому треба я завжди допоможу.

^ Зайчик.

Добридень, лисочко, а що робить ти вмієш?

Чи з нами в дружбі жить зумієш.

Лисичка.

Я обіцяю вас не зачіпати,

А зараз можу гарно заспівати.

(Лисичка виконує пісеньку). Я Лисичка, я сестричка не сиджу без діла. Я гусяток пасла Полювать ходила. / 2 рази.

І тепер мені в неділю треба відпочити, Нашу хатку гарнесенько треба прикрасити. / 2 рази.

Мишка.

Заходь і будемо дружити.

У мирі й злагоді в хатинці жити.

(Звірята ховаються в рукавичку. На сцені знову з'являється синичка).

Синичка 2.

«Де злагода в сімействі,

Де мир і тишина,
Щасливі там люди,

Блаженна сторона».

Які слова це пречудові...

Ви далі слухати готові?

Оце так лихо, ну й біда!

Несе годинонька лиха

Вовчиська. Краще заховатись.

Не треба вовкові на очі попадатись.

(Синичка ховається за кущем, а на сцену виходить вовк).
Вовк.

Ой, змучився я, лапи ледь тягну.

Не витерплю в заметі і засну...

А це що бачу? Ніби рукавиця.

А за кущем ховається синиця.

Синиця 1.

Мій пане вовче, милостивий,

Хай буде день щасливий.

^ Вовк.

Полиш. Скажи-но краще,

В цій рукавичці хтось живе неначе.

Синиця 1.

Так, пане, мишка, жабеня,

Лисичка і маленьке зайченя.

Вовк.

І я б хотів ось тут погрітись...

А що, синичко, може попроситись.

Звірята милі, друзі невеличкі,

Пустіть мене до рукавички.

^ Заєць.

А що робить ти вмієш?

Вовк.

О, цього, зайцю, ти вже не зумієш!

Бо я силач, Геракл, ні - Геркулес

Таких, напевно, ви не бачили чудес.

(Вовк виконує гумористичний танець з іграшковими гирями, штангою).

Зайчик.

А вовчик цей, здається, і не злий.

Скажу точніше, він, навіть, смішний.

Мишка.

Живи у нас, всім місця стачить.

Нам серце й розум так зробити радить.

(Звірята ховаються в рукавичці, а на сцені з'являється синичка).

Синичка 2.

Не так страшний той вовк,

Як вже його малюють...

Знов шелестить мої вуха чують.

^ Та це ж кабан, і бач, не заблукав,

Що в казці він є шостим все ж згадав.

Кабан.

Чого ж ти розспівалась, мов на свято?

Синичка 2.

У лісі, є мій друже, нова хата.

^ Кабан.

Ну геть, сліпа оця синиця,

Та це ж звичайна рукавиця.

Синичка 1.

Звичайна, та не дуже.

Послухай, милий друже:

Там мишка є і жабка-скрекотушка,

Маленький зайчик, лисонька-подружка.

Ще й вовк недавнечко вселився.

А ти, кабане, десь запропастився.

^ Кабан.

Добридень всій чесній громаді.

Лисичка.

І тебе, друже, бачить раді.

Кабан.

Прийшов до вас у дім проситись.


Жабка.

Та ти не зможеш поміститись.

Нас тут багато! Ой біда...

Кабан.

А в мене усмішка нова,

Я знаю їх ще не одну.

Як пустите, то вам я розкажу.

^ Зайчик.

Ми знаєм, ти смішить мастак.

Кабан.

Як розкажу, то пустите?

Всі.

Звичайно, так.

(Кабан розказує усмішку.

ПЕРЕТРУДИВСЯ

Мати будить сина: - Вставай, дитино, вже пізно – час снідати! Син перевертається на другий бік і каже: - Оце мені лихо – і виспатись навіть не дадуть: тільки те й роби, що вставай та їж…

^ Всі ховаються в рукавичку).

Синичка 2.

Підсунувсь вовчик геть, до зайця,

А біля мишки он лисиця.

Усіх здружила рукавиця.

Та знає, мабуть дітвора,

Іти ведмедю вже пора.

А ось і сам бурмило йде.

Та ще й з собою щось несе.

Ведмідь.

Сорока так мені казала:

Ялинка й кущик буде справа,

А зліва — здибаю пенька

Та ось і рукавиця ця.

Привіт, вітаю всіх я радо.

^ Вовк.

О, цього вже не буде мало.

Ведмідь.

Мені в барлозі дуже сумно,

У вас же весело і шумно.

Прийміть мене в свій колектив.

^ Мишка.

Не маю більше, друзі, сил!

Куди ти лізеш?

Подивися!

Немає в рукавиці місця.

Ведмідь.

Мене ви пустите.

Всі.

Чому?!

Ведмідь.

Я в подарунок мед несу.

Зайчик.

Ну, Мишко, пустимо його.

Тут тісно й так вже все одно.

А меду хочеться — ну страх.

^ Мишка.

Гаразд, послухаюсь я вас.

(Звірята ховаються).

Синичка 1.

І знову гості.

Бурко.

Гав-гав-гав!

Я рукавичку цю шукав,
ї згубив дідусь Мирон,

Але це яв, а, може, сон:

Вона була в раз кілька менша.

Чи, може, рукавиця інша?
^ Дідусь.

Ура! Знайшовсь! Бурко маленький,

Де ж ти блукав, дружок рідненький.

Бурко.

Ти глянь, дідусю.

Дідусь.

Ну й дива!

Ця рукавиця, як моя,

Я бачить меншу її звик... Попрацював тут чарівник...

(З рукавички виходять звірята).
Лисичка.

Дідусю, просимо тебе,

Твоя хай ласка не мине

Усіх звірят в цій рукавиці.

Ведмідь.

Зуміли тут ми помиритись

І став добрішим кожен з нас.

Дідусю просим дуже вас:

^ Всі.

Не забирайте, хатинки нас не полишайте.

Дідусь.

Не треба мене і просити

Всі можете сто літ тут жити.

Казкова рукавичка ця,

Тут оселилась доброта.

^ Бурко. Живіть щасливо і багато

Хай друзі не минуть цю хату.

Мишка. Тут місце кожному знайдеться.

Вовк. Тут вовчик зайцеві всміхнеться.

Ведмідь. Ведмідь медком всіх пригостить.

Всі. Приходьте й ви до нас у гості!
^ Усі артисти виходять на поклон.
Учень. Якби не казка, хто б і знав,

що стільки є чудес на світі.

І хто б завісу відкривав у світ,

в якому грають діти.
Учениця. Ми зустрілися у казці, Щоб у радісну мить Зрозуміти, як прекрасно У світі білому жить. Хай минає дитинство У маєві літ, Не забудеться казки Лагідний світ…
Учитель. Казка запросила нас на гостини, щоб дізнатися, чи добре ми пам’ятаємо її. Отже оголошую казкову вікторину.

ВІКТОРИНА

Вікторина проводиться з усіма дітьми. На допомогу вчитель обирає двох дівчаток, які будуть роздавати фішки

За кожну правильні відповіді учні отримують фішки, за якими після визначається найкращий знавець казок.

Учитель. Розпочинаємо вікторину. Перший її тур – розминка.
«Розминка»

Учасникам вікторини треба відповісти на питання.

  • Як гукала мати Івасика-Телесика?

  • Як кликав Півник на допомогу?

  • Як просив Івасик-Телесик гусеняток про порятунок?

  • Як відказувала Коза-Дереза, коли сиділа у заячій хаті?

  • Що казала Лисичка-сестричка Вовчику-братику, коли він ловив рибку в ополонці?

  • Яку пісеньку співала Коза, коли поверталася з лісу додому?


Учитель. Є казки про тварин. З давніх-давен людина обожнювала природу, вбачала у всьму живому своїх побратимів, бо земля для неї була матір’ю. Саме тому в народних казках усі тварини постають в людській подобі. Тож зараз другий тур вікторини.
«Тварини у казках»

Пропонується запитання. Учасник повинен на нього відповідати швидко, тоді отримує дві фішки.

  1. Кого зустрів Колобок в лісі? (Зайця, вовка, ведмедя та лисицю).

  2. Кого спіймав Солом’яний Бичок? (Ведмедя, вовка, лисицю, зайця).

  3. Хто жив у рукавичці?

  4. Хто вимагав від Кози-Дерези покинути заячу хатку? (лисиця, вовк, ведмідь та рак).

  5. Хто вигнав мишенят Круть і Верть з-за столу?

  6. Хто витягував ріпку?


Учитель. Ви добре виконали ці завдання.

- А зараз, діти, побуваємо у казковій хатинці на курячих ніжках і подивимось, що в тій хаті заховано. (Заглядає за хатину, виносить кошик з предметами).

- Хто живе у цій хатинці? – Баба Яга.

- Зараз Баби-Яги немає, але подивіться, що я знайшла. Я думаю, що це речі з різних казок. Давайте відгадаємо з якої казки Бабуся-Ягуся поцупила ці предмети. Назвемо цей конкурс «З якої казки предмет».
«З якої казки предмет»
Яйце глечик з вузькою шийкою

пучок соломи булава

пір’ячко деревинка, човник

колосок
«Загадки із скарбнички-невелички»

  • Діти, коли я поспішала до школи, мене зустріла якась бабуся. Зовні звичайна бабуся, але було в ній щось таємниче. Саме вона передала мені оцю скриньку та додала, що саме сьогодні вона нам знадобиться. Ну що, ж давайте подивимось, що в тій скриньці заховано.

Відкриваємо скарбничку. Скринька зовні невеличка. Але в ній скарби безмежні. Будьте дуже обережні. Їх ніколи той не згубить, Хто народну мудрість любить. І багатства ці – безцінні, Їх збирали по краплині. Не втрачаєм часу марно, Дістаєм загадку гарну.


  1. Я бичок-третячок, Смоляний в мене бочок. Із соломи дід зробив, Бік смолою засмолив. (Солом’яний бичок).




  1. Хто кругленький і смачненький Із віконця скік та скік, Втік від Баби і від Діда До Лисички на язик? (Колобок).




  1. Що за звір вплітає сало І кричить все «Мало, мало!»? У жупані парубоцькім – Упізнали – це … (Пан Коцький).




  1. Хто це в човнику пливе Й рибку матінці везе? І кого змія страшнюча З’їсти хоче більш за все. (Івасик Телесик).




  1. Він зі змієм став до бою – Сміло бився булавою. Поміркуєш з нами трошки Хто це, хто? (Котигорошко).




  1. Що дідусь наш посадив, поливав, полов, ростив? А як виросла велика, Всю сім’ю на поміч кликав. (Ріпка).




  1. Хто під кущиком в гніздечку З ніжкою скаліченою жив, Хто дідусеві й бабусі Вірою і правдою служив, Поки пір’ячко рябеньке В піч не вкинули старенькі? Геть дівчина полетіла, З ними жити не схотіла. (Кривенька качечка).




  1. Підробив він голосок, діткам став співати.

Розгадали діти — Вовк, це не наша мати. (Вовк і семеро козенят)
«Виправ помилки в казках»

В країні Навпакінії Є місто Помилок. На вулиці Безглуздості Живе казкар-дідок. Свої казки розказує Він на ніч дітлахам… А помилки ти виправиш, Якщо побачиш, сам!


  • Жили собі лід та жаба. Спекла якось жаба колосок. А він скік-поскік – та й утік!

  • Посіяв лід річку. Виросла річка велика-велика…

  • Жила-була коса. І було в неї семеро гарненьких кошенят. Одного разу зібралася коса піти з дому і говорить: «Котяточка мої, піду-но я на ставок, наловлю для вас шоколадних рибок».


Підводяться підсумки вікторини. У кого найбільша кількість фішок – той переможець. Всі учасники вікторини нагороджуються призами.

Казка: От і настав час повертатись мені в своє королівство, а ввечері, коли будете лягати спати, ми знову зуcтрінемось. До зустрічі!
Учитель. Ну що, сподобалось вам у країні Казкарії? Ви і самі можете туди потрапити. А як? Ось послухайте.
Учениця. Схочеш сам піти в цей край, То маршрут запам’ятай: Треба йти спочатку прямо, Потім вліво повернуть, А тоді поміж дубами Поведе направо путь. Після цього вже помалу Чимчикуй, куди попало, Як від втоми не впадеш, В цю країну попадеш!
Учитель. Казка це дитинство людства та його мудрість. Друзі, читайте і слухайте казки. Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас, сіють доброту і мудрість, навчають, як треба по правді жити. Віриться, що для вас і для всіх дітей так само близьким і рідним з дитинства є чарівне слово маминої пісні, бабусиної розповіді й від колиски через усе життя супроводжуватиме вас казка.

Схожі:

Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі iconДорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його...

Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі icon3. Люблять читати художню літературу
Дорогі друзі! Шановні вчителі І вихователі! Батьки, гості! Ми зібрались сьогодні з нагоди особливого свята, свята якого немає в жодному...
Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі iconСвято-конкурс «У світі українських казок»
Учитель. Шановні гості, любі діти! Сьогодні на нас чекає чарівний світ української казки. Казка – давній І мудрий порадник. Це вона...
Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі iconНу от І все. Уже перегорнули Підручників останні сторінки
Ведучий Добрий вечір, дорогі наші гості, вчителі, батьки, знайомі, друзі! Подія, яка зібрала нас всіх, це особливе свято, свято,...
Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі iconСвято останнього дзвоника
Дорогі учні, батьки, вчителі! Шановні гості. Сьогодні в наші школі радісне І одночасно сумне свято — свято останнього шкільного дзвоника....
Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі iconСценарій Останнього дзвоника
Дорогі друзі, вчителі, гості, сьогодні нас на свято ласкаво запрошує чарівна І ніжна, добра І весела Пані Дзвіночок
Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі iconРомашка лікарська (романець) — Matricaria recutita ( chamomilla ) L
Учитель. Любі діти шановні гості, ми раді зустрічі з вами на грі-вікторині «В нашім серці Україна». Сьогодні ми з вами у нашій світлиці...
Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі iconШановні батьки! Сьогодні у нас радісне І чарівне свято. Ми зустрічаємо...
Шановні батьки! Сьогодні у нас радісне І чарівне свято. Ми зустрічаємо Новий рік. Хай це свято назавжди залишиться у ваших спогадах,...
Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі iconРіздво це дуже красиве І радісне свято, яке з нетерпінням чекають...
Різдво це дуже красиве І радісне свято, яке з нетерпінням чекають І дорослі І діти. Його святкують у всьому світі, але кожен народ...
Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки. Не існує у світі icon«Мій найкращий перший зошит»
Вчителька. Доброго дня,дорогі діти. Сьогодні вас запросив на свято наш головний помічник на уроці письма-наш зошит. Весь 1 клас ви...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка