Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею




Скачати 271.29 Kb.
НазваЛітературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею
Дата конвертації18.04.2013
Розмір271.29 Kb.
ТипКонкурс
uchni.com.ua > Туризм > Конкурс
Відділ культури Кам’янець-Подільської райдержадміністрації

центральна районна бібліотека

На обласний

літературно-молодіжний конкурс

«І на сторожі — слово»,

присвячений 200-річному ювілею

Т.Г.Шевченка
Творча робота
Підготував:

Горбуленко Віталій Володимирович

Контактна адреса:

Кам’янець-Подільський р-н, с. Привітне, вул. Садова, д.4

Мобільній телефон.: (097) 93-92-184

E-mail: gorbulenko@ukr.net

2013

Автобіографія

Я, Віталій Горбуленко, народився 1990 року на хуторі Шидлівка, який ще можна знайти на дореволюційних картах Кам’янеччини, згодом у нього відібрали назву. Утім, саме на мальовничому вододілі річок Тернава та Студениця, перерізаного пасмом Товтр, формувалося моє “я”. Після закінчення Дерев’янської ЗОШ, розпочалися чудові шість років навчання на природничому факультеті К-ПНУ імені Івана Огієнка. Тут був редактором факультетської газети “Фарватер”, яка стала стартом журналістської діяльності. Нині − кореспондент газети “Подолянин”.

Літературна творчість розпочалася із семи років, однак ще стільки ж знадобилося на те, щоб вона отримала хоч якусь зрілість. Автор поетичної збірки “Широкий світ”, повісті “У пошуках невідомого” та низки пісенних текстів, деякі з яких покладені на музику.

Відверто кажучи, вірші пишу зрідка. Найчастіше поезія сама залітає мені в голову, і тоді вже нічого не поробиш − треба перенести її на папір, щоб не літала коридорами мого мозку. Зате кожен написаний твір приносить задоволення − на цій Землі народилося щось нове!

^ Сімейний стан: неодружений, дітей немає

Невагомість

Туман. Безпроглядність. Ватра.

Із тісок вибито клин.

Позаду шляхів багато.

Попереду – лиш один.
Аби тільки чиста совість

Залишилась на кінець.

Все решта тепер – невагомість

У спраглих до бою сердець.
Терпіння – воно того варте.

Мандраж проганяє сон.

Подорожній, скажи у Спарті,

Що так повелів закон.
В цей час головне – почати,

А далі – мов камінь з гори.

Можливо, і без результату,

Дарма, піднімай прапори!

Межа

У нетрях суєт заблукала душа.

На тисячу скалок розбилося небо.

А де ж та межа, коли ні гроша

Не варте усе, в чому була потреба?
Амбіції впали до самого дна,

Хоча і не знали закону Ньютона.

Овацій нема, тільки віра одна.

Для короля не потрібна корона.
* * *

Широкий світ, широкий світ, широкий.

Синява далеч, небо голубе.

Потоки мрій, потоки дум, потоки,

Сповна я й досі не знайшов себе.
Зирни навкруги, оглянься на всі боки,

Де твоя доля у польоті, де?

Широкий світ, широкий світ, широкий.

Синява далеч, небо голубе.
Минають дні, і кожен ─ то уроки.

Читай: пізнання ─ це твої книжки.

Широкий світ, широкий світ, широкий.

Які ж вузькі у світі цім стежки.
^ Вічний мандрівник

Спека, дощ, а може й холод ─

Певно, він до всього звик.

Споглядаючи довкола,

Ходить вічний мандрівник.
Запитай лише у нього:

«Хлопче бравий, ти куди?»─

«В мене є своя дорога,

Я іду, бо треба йти».

Губиться за ним стежина.

Ген, ще торба на плечах.

В нього доля соколина,

В нього іскорка в очах.
Сонце встане із проквола,

Свисне вітер-чарівник,

Споглядаючи довкола

Ходить вічний мандрівник.(2008)
^ Осінній мотив

Під поривом вітру

Із дерев вогнистих

Облітає листя,

Поруч я іду.

Де ж ти забарився,

Мій порив осінній?

В хвилях листопаду

Я тебе знайду.

Полум’яне сонце

Опустилось нижче,

Виграє, блискоче,

Проганя журбу.

Де ж тебе шукати,

Промінь доленосний,

Що до себе кличе

Мрію молоду?

^ Екологічні танки

Серед високих гір,

що чарують око,

біля квітів пахучих

і трав зелених

купа сміття.
Сюди часто

ходять на маївки,

бо тут дуже

гарно і чисто.

Було…
Який прекрасний

благородний олень

у диких хащах

пралісу

вбитий на шашлики.
^ Острів

(А. Топачевському)
Знайомі озера і острів.

Пам’ять усе зберегла…

Заріччя з дитинством сплелося,

Заріччя накрила вода.
Водосховище: високо й низько.

Б’ють хвилі об береги,

А острів далеко і близько,

Над ним двадцять метрів води.
У мріях, у снах-забуваннях

Знов човник приплине сюди.

Та острів дитинства – вже пам’ять,

Над ним двадцять метрів води.
* * *

Вітрами нескореними,

Височенними горами,

Над ріками прозорими,

Степами неозорими

Полетимо під зорями

Швидкими метеорами,

Ударим лунко дзвонами

І будем нині гласними

Допоки не погаснемо.
* * *

Злетіти стрімко ввись блакиті,

Коли дороги перекриті.

Позаду сумніви розбиті ,

Ну ось воно – твоє життя.
Серед барвистого розмаю

Я свою долю зустрічаю

І першим променем вітаю

Гаряче сонце майбуття.
* * *

Із туманом я полину

В небеса аквамарину,

І пройду я над землею

Дрібнокрапельним дощем.

Попливу я за рікою

Разом з хвилею прудкою,

Погойдаюся на віттях

Я грайливим вітерцем.

І сріблястою зорею

Засвічуся над землею,

І скажу: «Добраніч, земле,

Хай твій сон буде міцний,

Щоби зранку-спозаранку

У барвистому світанку

Зустрічати день новий».
Романтик

Почути гомін всіх віків

Ти хотів?

Прекрасне в світі віднайти

Мрієш ти?

Свою колиску добрих див

Ти розбудив?

Злітає вільно повсякчас

Твій Пегас?

Досвітній романтик останнього збою

Твій промінь іще не погас!
* * *

І ще один день, як і тисячі інших.

На заході сонце колише поля,

А час лине десь з-під небесної ніші,

І крутиться в ритмі шаленім Земля.
У руслі того монотонного плину

Нам лиш не заснути – писати свій твір

Про неповторно єдину людину:

Умілу й спроможну. Ти тільки повір.
^ Розмова з гаєм

Привіт, мій гай! Мій милий гай,

Як ніжно стелиться розмай!

По малахітових стежках

Блукає день. В моїх очах

Багато світла. Прилетить

Сліпучий промінь освітить

Могутні крони цих дубів,

Цих сосен, кленів і грабів.

Який же повен ти життя!

Твої птахи і комашня,

І спритна твоя звірина

(Хоч і налякана вона)

Розкажуть казку з твоїх снів,

Яку повідати хотів

Мені. І буду слухать я

Симфонію твого буття.

Привіт, мій друг. Мій юний друг,

Дивись, як хороше навкруг.

По малахітових стежках

Блукає день. В твоїх очах

Багато світла. Прилетить

Сліпучий промінь освітить

Могутні крони цих дубів,

Цих сосен, кленів і грабів.

Який же повен я життя!

Мої птахи і комашня,

І спритна моя звірина

(Хоч і налякана вона)

Розкажуть казку з моїх снів,

Яку повідати хотів

Тобі. Тобі заграю я

Симфонію свого буття.
Не забувай свою весну!

Не забувай мою весну!

Не забувай природи спів!

Не забувай своїх лісів!

Не забувай свій рідний край!

Нехай на цілий білий світ

Знов пролуна: «Привіт! – привіт!».
* * *

Вправно зводить на палітрі

Вечір сутінки рожеві

І розхлюпує по небу

Півпрозорі акварелі.

Розкладає світлотіні –

Геніально все і просто.

Плавно сонячне проміння

Залишає видний простір.
EXISTENTIA

Загубитись в міжпросторі,

Потонути в безвимірі,

Схаменутись: як просто ми

Граєм з буднями сірими.
Наша пісня захована

В глибині нерозвіданій.

Кожна мить порахована

І стотисячна правда в ній.
А безмежність попереду,

Тільки б діяти-сіяти.

Лине вітер над берегом,

Кличе серце помріяти.
^ Якби я був Дідом Морозом

Якби я був Дідом Морозом,

Я б стільки вам подарував:

Усмішку добрую і щиру

І радість, що живе в очах.

Багато щастя, добра, миру

І сміх веселий повсякчас.

Подарував би добрий настрій

І жарти, щоб не сумувать,

Щоб цей святковий новорічний вечір

На все життя запам’ятать.

Ну а цукерки, вам цікаво?

Та в порівнянні – це лиш хлам.

Ну це ж дрібниця лиш – цукерки.

Так їх, напевне, з’їв би сам.
* * *

Перша краплина дощу

Затремтіла на тонкому листі.

Певно, дума: «Самотня лечу»,

Але потім все − небо в намисті.
Далі злива проллється, утім

Ми відзначим, ми звісно відзначим

Саме перший пробуджений грім,

Що прокотиться небом неначе.
Нам не здатись так просто. О, ні!

Ми себе безумовно покажем.

Ще засвітимо свої вогні,

Пронесемось шаленим вояжем.
Відіграємо ще свою роль

І багато в житті ще ми звершим.

Де лиш той невідомий герой?

Де сміливець, що буде найпершим?


^ Цінуй здоров’я

Цінуй здоров’я, поки молодий!

Цінуй здоров’я. Час летить небавом,

І у життєвий вихор навісний

Нам би ввійти із піднятим забралом.
Цінуй здоров’я. Щастя золоте

Не з золота блискучого відлите.

А найцінніше в світі саме те,

Чого за гроші нам ніколи не купити.
Не потони в болоті бездіянь,

Не дай себе звалить хворобі духу.

Як повне небо зоряних сіянь,

Здоров’я повне праці, повне руху.
Хай кожен день бадьорий і міцний

Принесе подув свіжості і світла.

Цінуй здоров’я, поки молодий,

Буде життя, як сонячна палітра.
Даль усіх нас зове

Даль усіх нас зове, і у даль нам іти,

А там все нові горизонти й світи:

Незмірні висоти, незмірні глибини,

Твої перепони й твої там вершини.

Там грози для тебе, для тебе там сонце,

Що промінь пошле і у твоє віконце.

Там звуків високих оркестрова гра,

Там вибухів серця найтонша струна.

Різкий і контрастний незвіданий край,

А ти лиш найкраще із нього черпай.

А там-бо криниця натхнення без дна,

Там є сто доріг, а твоя лиш одна.

Ти її відшукай серед всіх тих, що є

Кожен щастя своє, мов у кузні кує.

Наполегливим будь у життя боротьбі,

І удача нехай усміхнеться тобі!
^ Шидлівський хлопець

Я родом з Кам’янеччини

Із хутора Шидлівка.

Але на цю адресу

Не шліть мені листівки.
На карті не знайдете

Поселення ви мого.

Протоптана дорога

Усе ж веде до нього.
Привітне, Дерев’яне –

Щось крутять бюрократи.

Ці села мені близькі,

Та з іншої я хати.
Я виріс серед лісу,

Я виріс серед поля.

Росла душа поета,

Де просторова воля.
Де навкруги природа

Цвіте, росте, буяє,

Де так багато тиші,

Що серце відкриває.
Я родом із Шидлівки,

Я просто хуторянин.

Та шліть мені листівки

В Привітне й Дерев’яне.
^ Теорія ймовірностей

Чи що роблю, чи час так гаю,

Чи розраховую життя.

Ймовірності усе вивчаю,

Ніяк нема тому кінця.
І ось монета – трохи дивна,

На вигляд зовсім непроста.

З яких металів вона злита?

В яких щілинах пустота?
Все розрахунки, теореми…

Що може випасти мені?

Орел чи решка – от дилеми.

Біле чи чорне, так чи ні?
Монета просто лиш чекає,

І так важливі справи є.

Ну хто там знає, хто там знає,

Що тишком доля награє?
Одна хвилина, потім друга,

І кожна каже: «Прощавай,

Ти знаєш, я у тебе була.

Тепер лечу за небокрай».
А потім тріск, а потім довго

Іще розсіювавсь туман.

Ти все чекав. Чекав? Для чого?

Тебе ніхто ж бо не чекав.
Усе притишилось. В полоні

Минуле кане в небуття.

Монета досі у долоні:

Чи то надія чи сміття.
І час мости тихенько плавив.

Пора, здається, вже не та,

А я і досі не поставив

Ні жирну крапку, ні хреста.
А час невпинно точить вістря,

І оклик в трепеті завмер:

Монето, розривай повітря!

Ну вибухни хоча б тепер.

^ VIS VITALIS

Ось ти де, серце стомлене.

Я знайшов тебе, невпокорене.

Що не склалося із терпіннями?

Хто навчив тебе грати з тінями?

Будеш битися, будеш мріяти.

Є visvitalis із надіями.

Зберігатимеш своє дітище.

Зупинитися треба вміти ще.

* * *

Якщо воля Твоя, мій Господи,

Серце вистоїть, лиш би поки що

Не згоряло надії вогнище,

І стелився далекий шлях.
По стежках Твоїх вкрай розпечених

Я ходитиму. Я приречений

Записати суттєве речення

На сувоях життєвих благ.
Хай залишиться дух нескорений.

Яким вітром принесло зоряний

Час, коли життєдайні промені

Розсіваються по світах?
І хотів би я стати фокусом,

Залишитися дивним написом,

Промайнути наочним доказом,

Що життя майорить, мов стяг.

* * *

Що з того, що ти вищий

За багатьох інших,

Якщо ти все одно низький.

Шукаєш гірших,

Щоби сказати потім:

«Я ще ангел».

Не хочеш бачити в собі,

Те що погане.

І виглядаєш у житті

Під сонцем сідло,

Хоча і досі не пізнав,

Що таке світло.

Собі у душу зазирни:

Так буде ліпше.

Є тільки ти, такий як ти.

Ні грама більше.
* * *

Доля любить хоробрих,

Тих хто стоїть до кінця,

Тих самих душевно добрих,

Що мають сталеві серця.
Досить уперто мовчати.

Думку свою збережи.

Якщо тобі є що сказати,

Не переймайся – скажи.
Доля любить завзятих.

Бачиш, що можеш – дій.

На твоїй вулиці свято

Буде у день здійснення мрій.
Здаються лиш ті, що кволі.

Жаліються лиш слабкі.

Хіба у твоєї долі

Попереду дні такі?
Будуй, зберігай, борися,

Але одну річ ти знай:

Хочеш щоб друзі велися,

Себе одного не кохай.
Суперники – це абстрактно,

А світ – він один для всіх.

Приходиться жити компактно

На перехрестях доріг.
* * *

Всі – це не фактор,

Всі – не стандарт.

Тільки в терпінні

Формується гарт.
Думка людини

Ширяє без меж.

Іноді всі

Помиляються теж.
В кожного своя

Башка на плечах.

Всі – не суддя,

Хай не сповнює страх.
В тебе є совість.

В тебе є Бог.

Більше не треба

Ніяких тривог.

* * *

Не життя таке – ми такі.

Досить пустих балачок.

Звідки всі витоки

Суспільних гнійних болячок?
Кого б ще нам звинуватити,

Що світ не такий як хотів

Кожен з нас побачити

В примарах солодких снів?
Може легше пуститись по течії

І сказати: «Такий цей потік»,

Ніж ламати звичаї дечиї,

Ламати їх цілий вік.
Один цей потік не спинить,

Та інших розбудить однак.

Кожен один – мізинець.

Разом усі – кулак.
Суспільство завжди мінливе,

Бо в ньому пліч-о-пліч живуть

Вулкани, які вибухають

І хвилі, які пливуть.
^ Моя повага

Я поважаю всіх, ким рухає ідея,

Хто прагне щось зробити для Землі.

Нехай то будуть іскорки малі,

Мов джерело вогню у Прометея.
Я поважаю всіх, хто, впавши у багнюку,

Підніметься і далі буде йти.

Дорога нелегка, зазвичай, до мети,

І не чекай, коли подасть хтось руку.
Я поважаю всіх, для кого честь сильніша

За гроші й щастя, за непевний страх,

Хто не ступає на лукавий шлях,

Бо воля за повабності сильніша.
Я поважаю всіх, у кого доброта

Не згасне у холодну завірюху,

У кого вистачить натхненності і духу

Допомагати, де гримить біда.
Життя простим ніколи не буде,

Та це не повід гнівано надутись.

Я поважаю всіх, хто здатен усміхнутись,

Коли негода хмарою гряде.
VIRTUS

Тримайся відважний лицарю,

Вдягай свою сіру броню.

Або ти візьмеш перемогу,

Або ти загинеш в бою.

І компроміси тут зайві.

Злетівши, не падай на дно.

Якщо ти вже став на бік правди,

То стій до кінця. Все одно

Ми станемо трішки сильніші,

Пройшовши крізь пломінь і дим,

І буде нам значно простіше

Рушати шляхом золотим.

^ Подільський домінус

Про час розкажемо вам, друзі,

Коли в подільській всій окрузі

Литва та Польща панували

І владу там же розділяли.

Король Ягелло був на троні

І завдяки своїй короні

Литовсько-польського престолу

Писав накази з свого столу:

«Спитко з Мельштину – герб Леліва

Буде господарем Поділля» −

До того рішення Ягелла

Скрутне становище привело.

Спитко був молодий та бравий,

Але все ж мудрий та бувалий,

У Кракові був воєвода,

Та доля в Кам’янець приводить.

Спитко у праці не барився,

І Кам’янець з ним укріпився.

Зростали у фортеці вежі,

Та формувалися мережі

Різних споруд для оборони

Згідно естетики законів.

Спитка любили подоляни,

Він заслуговував пошани

І хоч хорошу славу мав,

Та все ж не довго панував.

Роки тоді були непевні,

Бої точилися буремні,

І Вітовт (князем був Литви)

З татарами мир не ділив,

Їх військо вирішив розбити,

Щоб потім було легше жити.

Спитко висловлював думки,

Що рано на татар іти:

«В татар є військо про запас,

Татар багато, більше нас.

Це буде лиш безглуздий бій,

Ми всі загинемо у нім».

«Спитко, ти, певне, страхопуд,−

Сказав військовий старший люд,−

Якщо боїшся, то не йди,

Та зайвого не говори».

Але Спитко відважний був

І бій страшний не оминув.

Хоч, уявіть, його татари

За честь і гідність поважали.

І навіть сам хан Едигей

Послав Спитку своїх людей

Переказати: «Не воюй,

Своє життя ти порятуй,

А якщо ні, то хоч візьми

Татарську шапку одягни.

Буде відзнака у бою –

Врятує голову твою».

Та відповів Спитко: «Нехай

Я хоч помру за рідний край,

Бо хитрощі не до лиця,

Коли горить твоя земля».

Почалась бою круговерть,

Татари б’ють усіх на смерть.

Полилась кров, немов вода,

Ликує Золота Орда.

«Спитко,− звернулися князьки,−

Тікаєм ми, тікай і ти».

Та честь сильніша за життя,

І вже немає вороття.

Пропали славні лицарі,

Спитко Мельштинський в тім числі.

Залишилась його вдова

І зовсім юна дітвора.

Народ, щоправда, вдячний був,

Свого героя не забув.

І довго поговір ходив:

Мовляв, Спитко іще живий,

Мовляв, такі ж бо не помруть,

Вони в легендах оживуть.

І от уже через роки

Ще й ми згадали ті часи.

Розтанути

Розтанути б... Забути про усе,

Не думати: про те, що сталось

Як лист кленовий вітер віднесе

В минуле те, що вартісним здавалось.

Нехай і так, між кам'яних думок

Вплітається поволі вся надія

І я наважуюсь — роблю наступний крок,

Тому що знов прокинулась мрія.

«Але дарма» — шепочуть ліхтарі

Промінням тьмяним смутку додаючи

Мені не допоможуть лікарі

І не залічать рани ті болючі.

Що у душі корінням проросли

Що вдень і вночі не дають спокою

Розтанути б... Як крига навесні

Й спливти струмками талою водою.

Весна

Дихають свіжістю листя

Пахне духмяно трава

Прозоре краплисте намисто

Весна крадькома надіва.

Сміється в повітрі пташка

Вітає прихід весни,

Снують на землі комашки

Радіють теплу і вони.

Ласкаве весняне сонце

Промінням голубиться усе

У теплій дитячій долонці

Сховався пустун-промінець.

Літають над квітами бджоли

У небі безкрая блакить

Так хочеться, щоб ніколи

Не скінчувалась ця мить.

Сум

Я не знаю навіщо цей сум.

Що закрався у душу мою.

Звуки вітру і зливи шум

Розривають нічну пітьму.

Так самотньо знову мені

Навкруги нікого нема.

І горять хвилини в вогні

І зникають чиїсь імена.

Зорі падають наче іскри

Що запалюють ладан душі;

Розривається срібне намисто

Сподівання звучить в тишині.

Розімкніть цей замок самоти!

Скиньте з мене ланцюг важкий!

Хай вирує свободи мотив —

Що воскрес у душі моїй.

Україна

Україна — це моя держава,

За її плечима вічна слава,

На її руках — моє життя,

Під ногами — золоті жита,

Її серцем стольний Київ звуть,

І церковні дзвони всюди чуть.

По артеріях Дніпро тече,

Своє сонце навіть не пече.

Свої люди — щирі і завзяті,

Повертайтесь матір утішати,

Всі таланти й працьовиті руки

Ви ж для неї так потрібні дуже.

Вас у світі й не порахувати

Україна всіх вас буде ждати.

Так, у нас багато негараздів

Й криза всіх дістала поготів,

Та не відступай назад, козаче,

А роби, як ти давно хотів.

Український норов не зламати,

Ми не з тих, хто буде утікати,

А із тих, хто буде до кінця,

Боронити світле майбуття.

Я — українка, горде це звання!

На що згодиться дівчина така?

На робітницю чи на керівницю

У кожного своя криниця,

Свої джерела знань і вмінь

Я — патріотка хвилі перемін!

Зміст

Автобіографія……………………..…………………………………………..…..2

Невагомість………………………………………………………………………..3

Межа………………………………………………………………….……………3

Широкий світ, широкий світ, широкий…...……………………………………..4

Вічний мандрівник………………………………………………………………..4

Осінній мотив………………………………………………………..…………….5

Екологічні танки…………………………………………………………….…….6

Острів (А. Топачевському)………………………………..………………………6

Вітрами нескореними……………………………………………………………..7

Злетіти стрімко ввись блакиті…………………………………...……………….7

Із туманом я полину……………………………………………………...……….8

Романтик……………………………………………………………………..…….8

І ще один день, як і тисячі інших………………………….……………………..9

Розмова з гаєм……………………………………………………….…………….9

Вправно зводить на палітрі…………………………………………..………….10

EXISTENTIA…………………………………………………………………..…11

Якби я був Дідом Морозом…………………………………..………………….11

Перша краплина дощу…………………………………..……………………….12

Цінуй здоров’я……………………………………………………..…………….13

Даль усіх нас зове………………………………………………………………..14

Шидлівський хлопець……………………………………………..…………….14

Теорія ймовірностей……………………………………………………………..15

VIS VITALIS…………………………………………..…………………………17

Якщо воля Твоя, мій Господи………………………………………..…………17

Що з того, що ти вищий……………………………………...………………….18

Доля любить хоробрих…………………………………………………………..18

Всі – це не фактор……………………………………………..…………………19

Не життя таке – ми такі…………...................................………………………..20

Моя повага………………………………………………………………....……..21

VIRTUS……………………………………………………………….…………..22

Подільський домінус…………………………………………………………….22

Розтанути…………………………………………………………………...…….25

Весна………………………………………………………………………...……26

Сум……………………………………………………………………..…………26

Україна……………………………………………………………………...…….27

Схожі:

Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею iconЛітературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею
Барський гуманітарно-педагогічний коледж ім. М. Грушевського, спеціальність «Видавнича справа та редагування»
Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею iconЛітературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею
Контактна адреса: Кам’янець-Подільський р-н, смт Стара Ушиця, вул. Гагаріна д. 2, кв. 3
Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею iconПро обласний літературний молодіжний конкурс “І на сторожі слово”,...
Обласний літературний молодіжний конкурс “І на сторожі –слово” (далі – конкурс) проводиться в ході підготовки до відзначення 200-річного...
Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею iconЛітературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею
Тернопільському національно-економічному університеті. Тут зростаю, мужнію, п’ю наснагу з живлящих духовних джерел. Маю прекрасних...
Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею iconОбласний дитячий конкурс електронних робіт, присвячений ювілею Г....
До участі у конкурсі запрошуються учні загальноосвітніх навчальних закладів області всіх типів та форм власності
Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею iconОлександр Олесь О
Олесь став співцем національного відродження. Він продовжив традицію Тараса Шевченка, поставивши своє слово на сторожі «рабів німих»,...
Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею iconПрисвячений 200 річчю від дня народження Євгена Павловича Гребінки
Бібліографічний нарис присвячений 200 – річчю від дня народження Євгена Павловича Гребінки
Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею iconКонкурс учнівської творчості, присвячений шевченківським дням

Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею iconІнститут післядипломної педагогічної освіти грінченківський тиждень
Конкурс на кращу стіннівку (веб-сторінку, презентацію в Pauer Point), присвячену ювілею Б. Д. Грінченка
Літературно-молодіжний конкурс «І на сторожі слово», присвячений 200-річному ювілею iconКонкурс «Чарівна подорож в минуле» присвячений новорічно-різдвяним святам
Черкаське обласне відділення Дитячого фонду України з 27 грудня 2012 р по 19 січня 2013 р в приміщенні Черкаського обласного художнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка