Проблематика з аналізом проблем




Скачати 98.81 Kb.
НазваПроблематика з аналізом проблем
Дата конвертації25.04.2013
Розмір98.81 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Туризм > Документы


ПРОБЛЕМАТИКА З АНАЛІЗОМ ПРОБЛЕМ

Хоча роман має конкретні часові рамки, присвячений подіям, які для багатьох стали далекою історією, він висуває чимало актуальних проблем, які відносять до категорії вічних: добра і зла, життя і смерті, справедливості і кари, морального вибору, волі до життя й цілеспрямованості, стосунків людини і природи, родинних взаємин вірності віковим традиціям предків і, звичайно, кохання.

Про зло і смерть читач дізнається вже з перших рядків роману. Вони уособлені в страшному «драконі» – етапному ешелоні ОГПУ – НКВД (отдела государственного политического управлення – народного комиссариата внутренних дел), який мчить на муки і смерть тисячі «приречених, безнадійних, змордованих – хоче замчати їх у безвість, щоб не знав ніхто, де і куди». Той поїзд – таємнича і страшна «легенда про зникнення душ». Кого ж везе «вогненний дракон» – злодіїв, убивць, розбійників? Чому юнаки 20–25 років перетворилися на дідів, переживши стільки, що декому й за ціле життя не судилося? Ось як говорить про це головний герой роману Григорій Многогрішний: «Цей пес (майор НКВД) відбивав мені печінки, ламав кості, розчавлював мою молодість і намагався подряпати серце, якби дістав. А потім спровадив до божевільні. І все за те, що я любив свою батьківщину... Я втік з божевільні... Потім мене знову піймали і знову мучили такі, які він,– його поплічники... А потім присудили до двадцяти п’яти років каторги. Двадцять п’ять років! А я всіх маю двадцять п’ять. І все тільки за те, що я любив свій нещасний край і народ...». Отже, єдина вина цих людей – те, що вони сини своєї землі і не відмовились від неї, не схотіли стати рабами і «сексотами» («секретними сотрудниками» – донощиками) страшної тоталітарної системи. Але зло може критися і в дещо привабливішій личині. Тим же шляхом, що й ешелон смерті, йшов «Тихоокеанський експрес нумер один» – «чудо цивілізації, вершок людської вибагливості і фантазії». Розкіш і розпуста на тлі голодної, затероризованої країни. А їхали в експресі «відповідальні відрядженці і безвідповідальні рвачі та дезертири, з партквитками і без, з дисциплінарними стягненнями і без... Шукачі карколомних пригод, а ще більше карколомних кар’єр. Шукачі щастя і «довгих» карбованців. Аматори довгих відряджень і ще довших чисел в банкових чеках...». І їхала там ще чиясь смерть – бравий майор-чекіст, що виглядав «як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської» Держави... Його не зворушують ніякі екзотики, ніякі найексцентричніші історії, ба, навіть, тигри. Він не те бачив. Не те знає. І не те може. Такого полювання, якого він сам є і був майстром, не зрівняти ні з яким іншим. ...Тут – під блискучою уніформою – сховані такі речі, що перед ними поблідли б сам Арсеньєв... і навіть всі тигри, і навіть у них – у цих останніх – стало б волосся диба». На протязі всього роману йде двобій життя і смерті, добра і зла. Хоч смерть і зло часто перемагають (згадаймо розповідь старого Мороза про свої відвідини Комсомольська; думки Григорія у поїзді до Хабаровська, його зустріч в ресторані з українськими дівчатами, котрі ціною своєї ганьби й приниження намагалися врятуватися), не гине надія на краще, на кінцеву перемогу справедливості. І щаслива доля головного героя тому підтвердження, хоч Григорій Многогрішний дотримувався такого життєвого девізу: «Ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи!» і обирав не просто життя, а життя гідне.

Справедлива кара спостигнула мучителя і губителя людських душ майора ОГПУ – НКВД Медвина, який побудував свою кар’єру на крові й кістках людей. Проте це, звичайно, не вихід знищити одного-двох конкретних негідників, бо на їх місце стануть сотні інших, виплеканих тоталітарним сталінським режимом.

Перед героями роману, особливо перед головним – Григорієм Многогрішним, постійно постає проблема морального вибору. Відмовитися від рідного й близького, від України, животіти, а не жити, чи залишитися вірним своїм переконанням, але пройти через це всі кола пекла у сталінських катівнях та на каторзі? Григорій, нащадок славного гетьмана, як справжній лицар духу, обирає найважче. Навіть не думаючи про небезпеку, Сірки приймають у свою сім’ю врятованого юнака-земляка, як рідного сива. Медвин теж робить свій вибір, заради кар’єри стаючи на шлях підлості і нелюдської жорстокості. Розплата за це відповідна ’ страх протягом усього життя, неспокій і нікчемна смерть.

Час від часу перед Григорієм Многогрішним дуже гостро постає проблема виживання – фізичного і морального. Вирішує він її кожного разу лише завдяки надзвичайній волі до життя і цілеспрямованості.

Григорій разом з іншими в’язнями їде в заґратованому ешелоні смерті. За ним наглядає сам начальник поїзда, на кожній зупинці перевіряючи його «наявність». І це ще більше зміцнює намір в’язня втекти, не піддатися тій страшній силі: «Все більше було тут і безоглядної рішеності на щось надзвичайне у власника того понурого голосу і тих мерехтливих очей. Клекіт зборканої, але не зламаної і не упокореної волі, що проривався зі стиснених щелепів, не віщував нічого доброго». І ось відчайдушний сплеск гордої волі – втеча! Арештант вирізав дошки у вагоні й вистрибнув на ходу поїзда, можливо, назустріч смерті. «Тільки той, хто має надлюдське терпіння і незвичайну волю, може проробити таку роботу», стати легендою «про гордого сокола, про безумного сміливця».

Але це тільки перший етап рятування. Щасливо вистрибнувши, Григорій тікає подалі від залізниці, блукає в нетрях, переборюючи втому. Та не знаходить «ніякої риби в струмках, ніякого звіра, ніяких пташок у тих нетрях. ...Нічого такого, що можна було б з’їсти... Ні ягоди, ні якогось овоча, крім гадючих грибів...» Природа ніби змовилась проти нього. «Прокляття! Проте відчай не брався його. Дуже – бо багато він перетерпів, щоб ще впадати в відчай. Він уже мав нагоду безліч разів умерти, і це велике щастя, що він іде цим зеленим, безмежним океаном».

Нашого героя на деякий час рятує від голоду маленький бурундучок зі своїми запасами горіхів. А далі знову безкінчена дорога у зеленому морі тайги. Неймовірним зусиллям волі Григорій долає відчай, зневіру, фізичну неміч: «Йому здавалось, що швидко йде, але насправді посувався, мов тінь, хитаючись. Аби не лежачи помирати... А надвечір сили зовсім покинули його. Край. Ліг голічерева під височенними кедрами, тягуче-важко і глибоко зітхнув, ніби випустив дух, поклавши голову на корінь, і так лежав...

Не хотілося рухати ні рукою, ні ногою. Не хотілося думати. Хотілося лежати й лежати. Вічність лежати так. І хай шумлять високі кедри». Із забуття, з напівмертвого стану Григорія вивів крик про допомогу. Так мало статися, бо саме для цього Многогрішний прийшов у цей світ, таке мав життєве кредо – служити добру, бути потрібним людям. Отож, рятуючи невідому людину від ведмедя, він рятується й сам.

Багато сторінок роману присвячено описам природи, полювання, життю людей серед дикої природи. Тоді неминуче постає проблема стосунків людини і природи. Тайга велика й прекрасну,;надзвичайно багата, але сувора до тих людей, що не знають її законів і таємниць, які не рішучі, не витривалі, не працьовиті, не сміливі. Григорій Многогрішний, їдучи разом із Сірками на полювання і зустрівшись з такими ж українськими переселенцями Морозами, відзначає про себе, що ці люди схожі на його земляків із Слобожанщини і не схожі: «Всім такі, лише одним не такі – поглядом, життєвим тембром, іншою якістю. Ці – суворі і загартовані. Безжалісні стрільці, веселі і безпощадні звіролови, мускулисті диктатори в цій зеленій первісній державі, хижі і горді завойовники цієї, ще не загнузданої стихії. Життя геть випекло з них сентиментальні риси і вайлувату ліниву млявість, насталивши їх, вигартувавши в безперервнім змаганні за своє існування...» Для людини розумної, спостережливої, чутливої до краси природа є ще й джерелом естетичної насолоди. Маючи вроджений нахил до спостережень, виросши серед природи, Григорій Многогрішний «мав в тім велику втіху. Рослинний і тваринний світ цей ховав у собі багато такого цікавого невичерпно; кожен день вражав все новими несподіванками». Ось юнак спостерігає за горностаєм, як той клопочеться-господарює, потім іде назирці за козулею з козеням, там натрапляє на слід полоза. І всьому намагався знайти пояснення, наукове обґрунтування. Отже, природа – це оточуючий нас світ, подеколи дуже суворий. З іншого боку, і людина може ставитися до нього надто жорстоко. Григорій, наділений чудовими людськими якостями, зумів знайти спільну мову з тайгою, зробити її своєю союзницею, другом.

Приваблюють щирістю і дружністю родинні стосунки у сім'ї Сірків. Вони ґрунтуються на глибокій повазі й любові один до одного, взаєморозумінні, намаганні бути «Однією командою». Особливе значення це має на полюванні. Тут один схибить – інші можуть постраждати. Батьки вболівають за дітей, змалку навчили їх усього, що вміли й знали, щоб ті могли вижити в суворих умовах далекосхідного краю. Мати виховала: в дітей любов до незнаного ними далекого краю предків – України, зберігши весь уклад українського життя – одяг, хатнє убранство, свята, пісні й перекази! Діти – Грицько і Наталка – люблять і поважають батьків та одне одного, хоч інколи суперничають і змагаються у мисливській вправності. Вони готові щомиті прийти одне одному на виручку, свято додержують предківських звичаїв, шанують свята й обряди, народні пісні. Збудована на високоморальних засадах родина Сірків дає притулок незнайомому, але, судячи з першого вчинку, благородному юнакові, який виявився ще й земляком. Вона забезпечує його всім необхідним, бере на полювання, щоб той не відчував себе утриманцем. Отже, ставлячи проблему родинних стосунків, автор утверджує, що сім’я міцна тільки та, де взаємини будуються на любові та повазі, на вироблених віками традиціях і звичаях, на принципах гуманізму і добра.

Найромантичнішими і найпривабливішими, мабуть, у «Тигроловах» є сторінки, присвячені коханню. Здавалося б, які тут проблеми. Є він і вона – молоді, гарні, таємно закохані один в одного. Але як непросто складаються їхні стосунки! Вона – горда і цнотлива, справжня «козача кров».

Він – сильний, благородний і сміливий, але зі страшною таємницею, з тавром арештанта-втікача. І всі, хто з ним стикається, хто йому допомагає, наражаються на небезпеку. Тому Г. Многогрішний ладен придушити любов у своєму серці, страждати мовчки, аніж поставити під загрозу кохану людину. Оце і є справжня любов, справжнє благородство душі. У вирішальну хвилину розлуки дівчина зважується на вчинок, на який не кожна здатна; робить перший крок і ділить з коханим його тяжку долю втікача. Згідно з авторською концепцією – «добро неодмінно перемагає» – доля у закоханих виявляється щасливою. Вони з боєм переходять кордон і опиняються в безпечному місці. Хоча не дуже віриться, що молодята, з їхньою палкою вдачею, зможуть далі жити у спокої, без пригод і небезпек. Адже Григорій Многогрішний плекає таємну мрію побачити свою Україну вільною.

То ж кохання героїв роману – не тільки взаємний потяг, симпатія, а й передусім спорідненість і благородний порив палких молодих душ.

^ СМІЛИВІ ЗАВЖДИ МАЮТЬ ЩАСТЯ

«Сміливі завжди мають щастя» – ці слова рефреном звучать упродовж усієї розповіді про важкий шлях Г. Многогрішного. Спочатку їх вимовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой і, нарешті. Саме цими словами завершується роман. А чи справді у сміливих завжди є щастя?

Якби І. Багряний – у творі майже його двійник Григорій Многогрішний – не був таким сміливим, не став ба він так явно стверджувати міг він пристосуватися до обставин. Жити тихо і затишно, ростити дітей. Робити кар’єру і почуватися щасливим? Очевидно, міг би, якби був іншим.

Але вся суть у тому, що автор і його герої – не пересічні середньостатистичні громадяни. Їм судилося народитися лицарями духу, стати безстрашними – не прирученими «тиграми» у світі насильства, повного безвладдя, все життя бігти над прірвою страждань і безвиході і саме своєю сміливістю здобувати право на життя й, звичайно, ж на щастя. Їх не могло вдовольнити маленьке, як шибка у вікні, щастя для себе. Вони прагнули щастя для свого нещасного краю і, зневіреного у краще майбутнє, народу.

Не можу бути й сумніву, що Григорій Многогрішний – сильна, героїчна. Гуманна особистість, яка ні від кого не чекає порятунку, а навпаки, всупереч своїм силам і можливостям, намагається допомогти іншим, слабшим від себе. Він – життєлюбний, повнокровний і повноцінний у почуттях, вчинках, здатний відстояти себе і близьких собі людей, захистити їх права і щастя. Загалом він – утілення добра. Григорій – це людина, в якої надзвичайно могутня воля до життя, і не абиякого. А гідного людини. Визначальним життєвим принципом Григорія Многрішного є також його вірність нормам загальнолюдської моралі. Всупереч своєму прізвищу, він тільки й має гріхів перед світом. Що у хвилини нелюдського голоду забрав у бурундучка припасені ним на зиму горіхи. Але і в тому щиро каявся.

Отак усе життя страждаючи від людської жорсткості та несправедливості, Григорій намагається додержуватися освяченої віками народної моралі.

Сміливість допомогла Григорієві не лише врятуватися з паші дракона, зберегти життя, поквитатися з ворогом, а й завоювати серце гордої, вродливої Наталки Сірківни. Тобто мати щастя і в особистому житті.

Недаремно роман І. Багряного «Тигролови» мав надзвичайний успіх у західному світі зокрема серед німецької молоді. Звісно, увагу читача – українця насамперед привертає правдиве зображення недолі рідного народу, опис екзотичних країв та пригод героїв, викликає симпатію головний герой як носій національної ідеї.

Мабуть, молодь завжди захоплюється сильною особистістю. Саме таким і є Григорій Многогрішний. Отже, напевно. Відомі своїм практицизмом європейці купували книжку своїм дітям з виховною метою, щоб читали і знали, що життя сповнене труднощів та випробувань і треба бути до них готовими. Проте популярність роману насамперед пояснюється авторською позицією: вірою в Людину, в її спроможність не відступати ні на крок від свого вибору й загальнолюдських моральних норм, знаходити гідний вихід з найскрутніших обставин. Нас чарує багрянівський ідеал українського інтелігента 30-их років, втілений в образі молодого інженера, нащадка славного козацького роду.

Методичною метою є ефективність використання інформаційних технологій на заняттях української літератури. Нові інформаційні технології відкривають студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

Сукупність підібраних викладачем форм і методів роботи, які використовуються на занятті, розкривають нетрадиційний підхід до процесу навчання, сприяють розвитку творчих здібностей студентів, вміння аналізувати образи роману, давати повну відповідь на поставлені запитання. При проведенні заняття використовуються різні форми і методи роботи: відеометод, бесіда, розповідь, «Займи позицію», словникова робота, робота з опорним конспектом, з книгою, проблемне запитання, бліц-опитування, клоуз-тести, складання асоціативного куща, «мозковий штурм», гронування, мікрофон, випереджаюче завдання, продовжіть речення. Така робота сприяє формуванню читацької компетентності та громадянського виховання студентів.

Методична розробка може бути рекомендована при проведенні заняття з дисципліни «Українська література».

Схожі:

Проблематика з аналізом проблем icon"Санація (укр.)"
Сучасна назва професійної діяльності, повьязаної з аналізом економіки підприємства й оптимізацією управлінських намірів щодо майбутніх...
Проблематика з аналізом проблем iconПлан роботи методичної ради єлизаветівської сзш обговорено на засіданні методичної ради
«Усвідомлення учнями екологічних проблем, характерних для сільської та міської місцевості, формування в них досвіду спілкування у...
Проблематика з аналізом проблем iconПроблематика когнітивної ономастики монографія Одеса
Рекомендовано до друку Вченою радою Одеського національного університету ім.І.І. Мечникова 25 жовтня 2005 р
Проблематика з аналізом проблем iconПроблематика політичної соціології надзвичайно широка І різноманітна...
Проблематика політичної соціології надзвичайно широка І різноманітна — від політичної соціалізації особистості до взаємодії суспільства...
Проблематика з аналізом проблем icon2. Становлення перших наукових програм 11
Наука революціонізує не тільки сферу виробництва, але й впливає на інші сфери людської діяльності. Також проблеми майбутнього сучасної...
Проблематика з аналізом проблем iconЛекція. Основи теорії соціальних комунікацій
Тема Історіграфія та проблематика розвитку сучасних соціальних комунікаційних процесів
Проблематика з аналізом проблем iconПроблематика роману Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея»
Все тексты взяты из открытых электронных источников и выложены на сайте для не коммерческого использования!
Проблематика з аналізом проблем iconСтворення психолого-педагогічних умов для розвитку мотиваційної
Проблематика мотивації навчальної діяльності школярів тільки зрозумілі, а й прийняті школярем, тобто були значущі
Проблематика з аналізом проблем iconСутність глобальних проблем сучасності
Виникнення гло-бальних проблем пов'язане як з конкретною сферою життєдіяль-ності суспільства, так І з конкретним соціально-економічним...
Проблематика з аналізом проблем iconРозділ І: Роль І значення принципу міжнародного співробітництва в...
Загальна характеристика глобальних екологічних проблем в міжнародному праві навколишнього середовища
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка