Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична




НазваАвторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична
Сторінка4/6
Дата конвертації02.03.2013
Розмір0.75 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Туризм > Документы
1   2   3   4   5   6

Моя мрія
Я гадаю, що всі люди мають якусь мрію, навіть багато мрій. У мене теж їх багато, але найбільше я хочу побувати в столиці моєї Батьківщини – місті Києві.

Я багато знаю про Київ від учителів, батьків, із книжок, кінофільмів.

Найперше, що мене цікавить, - це сива давнина, яка присутня в столиці на кожному кроці. Незрівнянна краса Софії Київської, яка прикрашена золотом, мозаїкою із образами Матері Божої, Сина Божого Ісуса Христа. Вони прийшли до нас із одинадцятого століття і чарують душу.

Милувалась я зображенням Андріївської церкви, яка теж вабить дивною красою архітектури, позолотою, іконами…

А ще я читала про засновників Києва – братів Кия, Щека, Хорива, сестру їхню Либідь, я бачила в книзі фото пам’ятника на їхню честь. Київ засновано дуже давно, а кияни пам’ятають імена засновників не лише завдяки пам’ятнику. У Києві є гори Щекавиця та Хоревиця, а сам Київ названо на честь старшого брата. Неподалік від гір є річка Либідь – отже, географія теж допомагає берегти пам'ять про нашу давню історію.
Головна вулиця Києва – Хрещатик. Як хочеться пройтися нею, помилуватися чудовими каштанами, які дуже люблять усі кияни, вдихнути аромат давнини та насолодитися красою сучасних споруд…

Усе, що я описала, стоїть перед очима завдяки моїй багатій уяві, але я дуже-дуже хочу побачити красу столиці, провести там хоч декілька днів – це найбільша моя мрія (як говорить моя матуся, краще один раз побачити наяву, ніж сто разів на фото). Я впевнена, що вона здійсниться дуже скоро! І потім я розповідатиму всім, яке диво наша столиця!


Потиліко Еліна, 1 (5)-В клас,

учитель Зацаріна Л. Г.

^ Печера

(Із циклу «Мої пригоди»)
Два роки тому я їздив у Карпати на відпочинок. Мандрували всією сім’єю: тато, мама, дідусь, тітка, я. На чудовій, мальовничій галявині ми розклали багаття, зробили курінь. Розмовляли, співали під гітару, на якій грав дідусь, жартували. Потім мені закортіло розім’ятися, пострибати, побігати, я спитав дозволу й отримав його. Отже, пішов я в гори.

Підіймаюся гірською стежкою, що веде аж до вершини. Боже, яка краса! Я забув про все на світі й милувався височенними смереками та блакитним небом, на якому подекуди біліли хмарки. Але то були зовсім не хмари – я бачив айсберги, білих ведмедів, пінгвінів, верблюдів, китів… Чого тільки на було в тій прекрасній блакиті…

І ось я помітив, що дерев стає менше, кущів також. Лише травичка була зелененька і зовсім низенька обабіч стежки.

Іти ставало дедалі важче, я вже не фантазував із хмарами, а хапався за виступи скель, уявляючи себе чи Мауглі, чи Тарзаном, чи просто вправною мавпочкою.

Раптом прямо переді мною виникла печера. Повіяло загадковістю, пригодою, і я попрямував не роздумуючи, а лише увімкнувши ліхтарик. Промінь світла вихопив значну частину печери, вона тягнулася далі й далі, а я ступав у невідомість. Ішов довго, захоплений пригодницьким ентузіазмом, і лише за півгодини зрозумів, що заблукав. Навколо була темрява, ніяка світла перспектива не проступала. Що ж робити? Я сучасна дитина, яка читала і про тореадорів з Васюківки, і про Тома Сойєра, і про Гека Фінна. Хіба такий начитаний хлопець може злякатися темряви у незнайомій печері? Тож уперед!

Ось я посковзнувся і впав. Покотився тунелем, який ставав усе крутішим. Тепер у голові стало геть порожньо, я навіть не відчував страху чи переляку. Котився не дуже довго та опинився на сухій траві. Отямився, розплющив очі – лежу на зелененькій траві, а з неба усміхається сонце та ніби говорить: «Хлопче, ти, мабуть, будеш мандрівником, відкриєш для людей нові землі, сміливо йди вперед. Ти будеш справжнім героєм!»

Але я подумав про своїх ближніх, які мене, напевно, розшукують, і чимдуж помчав уже знайомою стежкою до нашого багаття.

Остапюк Олексій, 1 (5)-В клас,

учитель Зацаріна Л. Г
Ростемо
У мене є квітка. Кольору дивного – не червона, не жовтогаряча, не рожева…Колір казковий, якого немає в палітрі художника, тому я називаю цей колір просто – фантастичний. Удень моя квітка цвіте, вночі нібито в’яне, але я знаю, що то вона засинає, щоб уранці прокинутися та всміхнутися сонечку, небу, матусі, таткові, мені…

Приходячи зі школи, я поливаю свою квітку, навесні пересаджую, а матуся допомагає мені в цьому (мабуть, точніше буде сказати, що допомагаю я).

Одного ранку я помітила, що квітка тягнеться до берези, яка росте під вікном. І береза хоче прихилити свої листочки до вікна. Вони ніби розмовляють одне з одним, а може, наспівують дуетом щось задумливе, ніжне. Береза говорить: «Ось я висока, струнка, тендітна, вже доросла, а ти ще зовсім маленька!» Квітка відповідає: «Так, маленька, слабенька, але ж дуже симпатична, привітна, всі милуються мною. І щодня підростаю…»

Так вони спілкувалися до пізнього вечора. Настала ніч, усі поснули після трудового дня.

Уранці я прокинулася, дивлюся – моя квітка справді підросла, певно, на цілий сантиметр. І береза підросла. І я підросла! Як це чудово – відчувати себе частинкою великого світу, частинкою нашої матінки Природи!

Рукавичка Анастасія, 1 (5)-В клас,

учитель Зацаріна Л. Г.

^ Білчин подарунок

Цього літа дідусь узяв мене у недалеке відрядження. Ми їхали вантажівкою через дрімучий ліс. Було так чудово! Я роздивлявся дерева, щоразу питаючи дідуся, як зветься оте дерево, і оте, і ще…Дідусь розповідав, що тут переважають дуби, а далі буде багато ліщини, а ще далі нас зустрінуть величні сосни.

Проїхали ми дуби, до дороги підступила ліщина. Раптом я скрикнув, аж дідусь перелякався того крику. На кущі ліщини повзла чорна і дуже страшна гадюка. І повзла не просто на прогулянку. Вона прямувала до маленької помаранчево-рудої білочки з пухнастим хвостиком та маленькими блискучими очима. Звірятко завмерло і нікуди не втікало, ніби загіпнотизоване страшним повзучим ворогом.

Дідусь швидко зупинив машину, взяв рушницю (він у нас мисливець, ходить на полювання) і вистрелив у гадюку. ЇЇ тіло впало на нижню гілку, а потім на землю.

А маленька білочка, побачивши, що небезпека відступила, спустилася до нас, ніби дякуючи поглядом. Потім вона стрибнула на кущ ліщини і скинула нам два маленьких горішки. Дідусь сказав: «Це чудова подяка від лісової красуні». А я відповів: «Дідусю, який ти у мене вправний і добрий. Я тебе дуже-дуже люблю! Я хочу вирости таким, як ти…» Дідусь промовив задумливо: «У мене гарний онучок…Їдьмо далі!»

Чернявський Данило, 1 (5)-В клас,

учитель Зацаріна Л. Г.

Риболовля
Коли приходить довгоочікуване літо, моя родина переїздить на дачу. Настає пора спокійного, без поспіху, спілкування з природою, з близькими людьми, з тваринами – словом, час справжньої насолоди життям.

Одне з моїх улюблених занять – риболовля. Я ходжу рибалити майже щоранку. Прокидаюся рано-рано, беру все потрібне для успішного виловлювання річкових мешканців – і вперед! Є в мене маленький і надійний помічник – котик Мурчик, він завжди супроводжує мене на риболовлю. Адже він дуже розумний і знає, що вся рибка, яку я виловлю, дістанеться саме йому. А мамі не треба буде думати, чим же нагодувати цю милу тваринку.

Отже, я – рибалка. Іноді мені вдається впіймати і карасика, і линочка, і щучку. Їх можна засмажити та апетитно повечеряти всією нашою дружною сім’єю. Пишаюся собою (тихенько), бо відчуваю помічницею в нелегкій справі – забезпечення здорового харчування близьких людей.

Коли клює маленька, дрібна рибка, вона, звісно, вся дістається моєму пухнастому помічникові. Він стає дуже веселим (мені здається, що я бачу посмішку на його котячому ротикові) і задоволеним, коли отримує свою рибку. Так буває часто.

Отже, котик завжди радо йде зі мною на риболовлю, він охороняє мене, розважає, веселить. Я його дуже люблю, і він мене – теж, бо ніжно муркоче про це своєю мовою, яку я розумію.

Потиліко Еліна, 1 (5)-В клас, учитель Зацаріна Л. Г.

Хвалько
На нашій дачі є чудовий, чарівний сад.

У ньому ростуть різні дерева, кущі, багато квітів. Це троянди, гвоздики, соняхи, айстри, в’юнці, чорнобривці, півники, царські борідки та інші.

Якось я почула , як квіти обговорюють важливу для них тему – хто з них найгарніший.

Красуня-троянда кричить:

- Я найгарніша квітка, це давно відомо всьому світові!

Різнобарвний півник відповідає:

- Тобі далеко до моєї краси, я найгарніша квітка. Я схожий на орхідею, я рідкісний, я дивую всіх своєю витонченістю!

Троянда знову кричить:

- Я найкраща, я королева квітів!

- Ні, я! – кричить півник.

Так вони ще довго сперечалися без вагомих доказів, поки мені набридло все це слухати. Я пішла до майстерні, взяла садові ножиці та зрізала їх обох. Троянду подарувала сусідці, яка шанує красу, любить квіти, а півника поставила у вазу до інших квітів, і букет заграв новими барвами, став іще гарнішим.

Гуляючи садом та милуючись квітами в нашому квітнику, я більше не чула таких суперечок, я насолоджувалася дивною красою цих рослин.

А квіти, мабуть, розуміли, що суперечка на тему «хто найгарніший» безпідставна, бо кожна квітка – неповторна!


Потиліко Еліна, 1 (5)-В клас,

учитель Зацаріна Л. Г.


^ Витівки мого котика
Це було влітку. Ми з моєю вірною подругою Сашею полюбляємо прогулянки. Пішли ми до Саші, а котик Мурчик не схотів відставати, мерщій побіг за нами.

Ми вирішили дивитися мультики, адже вони дуже цікаві й повчальні. Котик, здається, хотів того ж.

А в Саші є папужка Річик. Пішли ми в іншу кімнати, де стояв телевізор, і поринули в казковий мультисвіт. Раптом чуємо – гуркотить клітка Річика. Побігли до пташки, а в клітці сидить Мурчик! Я ледве вигнала його з чужої домівки. Саша прибрала тирсу, що насипалася з клітки, підвісили ми її на місце та пішли гратися на подвір’я.

Чуємо – щось падає з дерева. Розглядаємо, що ж воно таке? Звісно, це котик Мурчик сидить на дереві та збиває лапкою Сашині груші. Він перебував поза зоною досяжності, ми ніяк не могли його дістати. Та вихід був.

Я пішла додому, взяла пакет, повернулася до груші й почала шелестіти цим пакетом (я роблю так завжди, коли хочу тримати Мурчика в руках, він на ці дії швидко відгукується). Отже, котик стрибнув мені прямо на руки, а я строго посварила його за шкоду. Він сприйняв мої докори і до вечора був зразково слухняним Мурчиком.

Веселий і грайливий у мене котик!


Потиліко Еліна, 1 (5)-В клас,

учитель Зацаріна Л. Г.

^ Пригоди яблука
Жили-були собі яблука. Висіли на яблуні, дозрівали. Усі були спочатку зелені, потім почали рожевіти. А одне чомусь потемніло, стало гнити. Змінило колір на темно-жовтий чи бруднувато-коричневий, зморшками покрилося. Сміялися сусіди над над бідним яблуком, знущалися над ним…

  • Яке воно гидке, яке брудне!

  • Іди геть звідси!

  • Ти ганьбиш нашу рожевощоку яблуневу сім’я !

Сумно й гірко було чути нещасному яблучку ці слова. Адже воно нічим не завинило своїм побратимам. Але нестерпні образи від сусідів тривали.

І одного разу яблуко не витримало словесних знущань і, зірвавшися з гілки, впало на землю.

- Так тобі й треба! – посміялись інші яблука.

Але це була вже осінь, пора збору врожаю. Наступного дня в сад прийшли люди, зібрали з дерев усі яблука й поклали їх у великі ящики. Потім під’їхала машина, ящики завантажили на неї й кудись повезли.

А гниле яблуко залишилося лежати на землі.

- Бідне я, нещасне, - думало воно, - інші яблука побачать світ, а я так і залишуся тут, у траві.

Проте інші яблука повезли недалеко, на консервний завод, де з них зробили сік…

А навесні на тому місці, де впало гниле яблуко, з’явилася маленька нова яблунька!
Ніколаєв Олег, 1 (5)-А клас,

учитель Кузнецова Н. М.


^ Пригоди мого персидського кота Марсика

Поєдинок
У котів, як і в людей, розвинений інстинкт захисту своєї території. У мого кота Марсика цей інстинкт дуже сильний. Він частенько приходить із розбитим оком, вирваною шерстю, пораненою лапкою.

Мене завжди цікавили Марсикові бої, але не було можливості побачити це видовище на власні очі. І ось нарешті я спостерігаю бій котів.

Якось я випилював лобзиком птаха і помітив свого Марсика, який обережно скрадався картопляною грядкою. Сусідський кіт Васько, що забіг на наше подвір’я, був захоплений зненацька Марсом.

Васько не тікав, і я зрозумів, що бійка неминуча. Сусідський кіт розігнався і стрибнув на Марса, але той спритно відскочив, але при цьому боляче дряпнув Васька. За хвилину обидва коти перетворилися на великий живий різнокольоровий клубок. Неможливо було розібрати, хто є хто. Розліталася в усі боки шерсть, чулося нявкання, шипіння, навіть якесь ревіння. Аж ось усі ці звуки зникли, і я побачив таку картину: Марс притиснув лапами до землі нещасного Васька, а той пронизливо й розпачливо нявкав. Він благав про пощаду…

Огірочки

Кіт Марс зустрів її біля грядки з огірками, куди він навідувався щодня. Йому страшенно подобалися ці зелені овочі.

Сьогодні котик нервував, бо не вдалося знайти жодного великого огірка. Серед зелених листочків і гілочок сиділа симпатична кішечка. Спочатку вона злякалася, її прекрасні зелені очі округлилися, коли Марсик підійшов і сів поруч. Вони дивились одне на одного… Мабуть, про щось розмовляли своєю котячою мовою. Мені здалося, що Марсик переконав кішечку в тому, що огірочки є найсмачнішими - звісно, після риби.

Наступними днями на огіркову грядку вони ходили удвох.

^ Благородний вчинок

Мій кіт Марсик не дуже полюбляє ловити мишей, але одного разу я став свідком захопливого полювання.

Усе почалося так…

Марсик вийшов із будинку й попрямував до саду. Його не приваблювали дерева, в гіллі яких пурхали птахи – він пішов прямо до копички сіна. Там явно водилися миші, і чутливе котяче вухо відразу вловило ледве чутний шурхіт.

Марсик, крадучись, наближався до копички. Не встиг я кліпнути очима, як кіт зробив граціозний стрибок… Жива сіренька мишка пручалася в його зубах.

Ходою переможця мій котик пішов до будинку. На асфальтовій доріжці він випустив здобич і почав свою дивну гру. Тільки-но мишка відбігала від свого ворога, як він її наздоганяв, потім відпускав.

Минуло кілька хвилин, і я почав думати, що Марсик уб’є свою маленьку здобич, бо коти, як кажуть люди, граються з мишами лише кілька хвилин, а потім із задоволенням з’їдають їх. Але сталося незвичайне: Марс більше не наздоганяв свою жертву, а лише спостерігав за нею.

Змучена миша попленталася в зарості городу.

Кіт, на жаль, мені не пояснив свої дії… Гадаю, це був прояв доброти, благородства, якогось котячого лицарства. А може, він був просто ситий…

Остапюк Олексій, 1 (5)-В клас,

учитель Зацаріна Л. Г.
^ НАВЧАЮЧИСЬ, ТВОРИМО

У чому сенс життя?
Кожна людина рано чи пізно задає собі таке питання. Та в кожного сенс життя різний. Для одних він полягає в тому, щоб стати відомим співаком, спортсменом, політиком, інші мріють допомагати людям творити добро.

Для когось дуже важливо залишитися в історії, щоб через декілька десятків років про нього згадували. Для Сократа, як і для українського філософа і педагога Григорія Сковороди, сенс людського життя полягав у постійному пізнанні світу й себе самого, у невтомному прагненні здобути знання й збагачуватися інтелектуально.

Я згодна з цими філософами, бо вважаю, що, не пізнаючи себе, важко визначити сенс життя. Не пізнавши світ та себе, можна пропустити щось дуже важливе для себе – те, що могло би вплинути і змінити твоє життя.

Для мене, мабуть, сенс полягає в тому, щоб щасливо пройти своє життєве поле. Для цього багато не потрібно: тільки любов рідних, дорогі мені друзі та в майбутньому власна сім’я, про яку я зможу піклуватися.

Мабуть, мій сенс життя не є оригінальним, я не впевнена, що правильно його уявляю. Можливо, це стане зрозумілим тільки тоді, коли проживу життя, на схилі моїх літ я пізнаю своє призначення. Для цього не треба витрачати час на марні вчинки та дії. Треба просто зрозуміти, що в цьому житті я повинна і можу зробити корисного для себе та свого оточення.

Скряга Анна, 6 (10)-В клас,

учитель Параскевич І. В.
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична iconЗаступник директора з виховної роботи, Самойлович Л.І., вчитель історії сзош№2
Дмитрієва Р. М. заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель української мови та літератури вищої категорії
Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична iconП ереможець у номінації "Образотворче мистецтво"
Латіфова Неллі Григорівна (1979 року народження) – учитель образотворчого мистецтва І кваліфікаційної категорії, заступник директора...
Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична iconЗаступник директора відповідає за правильну організацію навчально-виховного...
...
Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична iconДиплом І ступеня нагороджені: Відділення літературознавства, фольклористики...
Секція «Українська література» Олійник Вікторія Олександрівна, учениця 9 класу Гнатовецької зош І-ІІІ ст. (науковий керівник Бандровська...
Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична iconПроек т «невстигаючий обдарований учень» Виконавець-заступник директора...
Учасники проекту: заступник директора з навчально- спортивної роботи,психолог, соціальний педагог, керівники мо, учні
Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична iconДиплом І ступеня нагороджені: Відділення літературознавства, фольклористики...
«Українська література» Галашевський Євген Ігорович, учень 10 класу Чорноострівського навчально-виховного комплексу (науковий керівник...
Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична iconБобіна Азбука споживача Посібник зошит для вчителів та учнів 3-го класу м
Н. Г. Пуцак, старший вчитель, заступник директора з навчально-виховної роботи Нетішинської зош І-ІІІ ступенів №2
Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична iconПлан заходів щодо відзначення
Учителі української мови та літератури Шаповал І.І. (класний керівник 6-а класу), Закутна В. М. (класний керівник 8-а класу)
Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична iconТворча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник:...
Життя людини у будь-якому суспі­льстві залежить від певного загаль­ноприйнятого, традиційно встанов­леного порядку
Авторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Редактор – Зацаріна Любов Григорівна, учитель української мови та літератури Дизайн – Корда Ганна, учениця 6 (10)-а класу Зміст Розділ І. Муза поетична iconІнструкція № О. П. Для заступника директора з навчально-виховної роботи
Перед призначенням на роботу І періодично, один раз на рік, заступник директора закладу освіти повинен проходити медичний огляд
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка