Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ




Скачати 423.6 Kb.
НазваТворча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ
Сторінка2/2
Дата конвертації02.03.2013
Розмір423.6 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Туризм > Документы
1   2

Розділ II. Календарна обрядовість

Літочислення, періодичні зміни сезонів природи - невід'ємні складники етніч­ної культури, з яким пов'язані звичаї обряди та свята. Протягом багатьох віків ця обрядовість увібрала в себе істотні риси соціального, економічного життя народу. В ній знайшли відображення громадсь­кий устрій, сімейно-побутові стосунки українців, особ­ливості їхнього світогляду, психології, моралі.

Давні-прадавні предки українців були землеробами, скотарями, ремісниками і мисливцями, а ще вони були зна­ні як непохитні загартовані воїни, здатні витримувати мороз і спеку. Слов'яни були язичниками - тобто вони молилися багатьом богам, обожнювали природу, поклоня­лися духам предків і вірили у потойбічне життя. їхніми богами були: Перун - бог грому і блискавки, Дажбог - бог сонця та багатства; Сварог - бог вогню; Стрибог - бог вітрів; Велес - бог скотарства.

А ще давні українці поклонялися духам лісів та річок і вірили, що існують лісовики, домовики, упирі, мав­ки, русалки, німфи. Вважали, що у кожної людини, яка живе на Землі, є своя зірка. Скільки людей на Землі - стільки зірок на небі.

Традиційно українці шанували землю, називали її «мати», «свята земля», вважаючи живою істотою, здат­ною відчувати біль. Надзвичайно шанованими були і такі явища природи, як вода, вогонь, блискавка. Але поряд із шанобливим ставленням до цих стихій, люди ще й відчували страх перед ними. Досі збереглися в пам'яті народній своєрідні погля­ди на такі явища, як вітер, сніг, дощ, веселка, роса, хмара. Стародавні вірування переплелися з вдумливими спосте­реженнями за природними силами.

Календарні свята і обряди становлять найсуттє­вішу частину традиційно-побутової культури, оскільки, по суті, визначають весь розпорядок життя людини протягом року. Головний елемент календарної обрядо­вості - коляда (від лат. Calendae - перший день кожного місяця) - відбивав певну ритмічність життя за зовніш­німи ознаками.

Всі народні свята в Україні розглядають як свята хліборобського періоду сільськогосподарського року. Як хлібороби, що цілком залежали від природи, наші пра­щури і свята мали хліборобські.

Щодо внутрішньої сутності календарної обрядо­вості, то вона зумовлювалася двома чинниками: цикліч­ністю процесу життєдіяльності людини та сезонністю природи, відповідно поділяючись на зимовий, весняний, літній та осінній цикли.

Зимовий цикл обрядовості припадає на поворо­тний момент у природі - зимове сонцестояння - та на початок нового року, коли у людини виникає природне бажання передбачити майбутнє й водночас вплинути на нього. Саме тому в обрядах зимових свят так багато ко­лядувань, щедрувань, ряджень, ворожінь.

Весняне пробудження природи викликало по­жвавлення і в діяльності людини. Водночас у цей пері­од яскраво проявлялося намагання забезпечити успіх цієї діяльності через звернення до богів.

Літні обряди, знов-таки, були викликані поворот­ним моментом у природі - літнім сонцестоянням. Вони були пов'язані також з дуже важливим періодом у житті людини - очікуванням урожаю.

Звідси - звичаї звернення до магії рослин (Зелені свята) та води (Івана Купала) з надією на кращий вро­жай.

Осінній обрядовий цикл збігався із кульміна­цією діяльності людини - збиранням дарів природи (обжинки, дожинки) та підготовкою до наступного вро­жаю, і водночас із зів'яненням природи.

Таким чином, коло замикалося, і знову розпочи­нався календарний цикл святкувань, що спиралися на ті самі природні явища, ті самі господарські проблеми і ті самі відповідні обрядові дії.

Основа творення і усталеності календарних обря­дових традицій лежить в їхній повторюваності.

Існують два погляди на природу календарних об­рядових традицій, звичаїв: один пояснює існування ка­лендарних обрядів виключно з позицій космогонічної теорії (релігійної), другий - із точки зору теорії аграр­ної (господарської). Релігійна основа календарних обрядів, в тому чи­слі побудована на космогонічних поглядах, звичайно, мала місце, адже у глибоку дохристиянську давнину се­ред слов'янства побутував особливий релігійний кален­дар, за яким люди вшановували своїх богів. І при цьому кожен із богів уособлював певну стихію, від котрої за­лежав успіх хліборобських занять.

Отже, календарна обрядовість українців, як і ін­ших хліборобських народів, є аграрно-магічною, пов'я­заною з шануванням сонця, рослинності, предків.

Слід зазначити, що християнська релігія не змог­ла змінити чіткої системи свят культу богів, яка скла­далась протягом тисячоліть, вона дала лише нові назви цим святам та наповнила їх відповідним християнським змістом, прийнявши давні ритуали і традиції.
^ 2.1. Зимовий цикл свят

Зимовий цикл народної календарної обрядовості українців поділяється на передріздвяні та власне різд­вяні свята.

Починається він від Коляди, що відзначається напередодні Різдва, і закінчується Водохрещею.

Цей період називається зимовими Святками або Д ванадцятиденням..

Є різні тлумачення походження назви «Коляда»: одні вважають, що Коляда - один із язичницьких богів, який символізував початок нового року, інші - що його корені у слов'янському слові «коло». Існує й думка, що воно йде від назви Нового року у римлян – Kalendae Januariae.

Зимовий цикл свят є найбільш популярним і очі­куваним в народі. Особливо цих свят з нетерпінням че­кають діти. Вони пов'язані з приємними сюрпризами, надіями на чарівне виконання бажань, вірою, що все загадане здійсниться за допомогою казкових персона­жів.

Веселі зимові свята відмічають і дорослі, і діти. Вони супроводжуються пустощами, розвагами, жарта­ми, піснями. У ці дні загадують бажання, замовляють подарунки, гадають на майбутнє.
^ 2.2 Весняний цикл свят

Весняний цикл календарних свят та обрядів у се­редовищі українців мав особливе значення, адже він пов'язувався з найважливішою життєвою справою - за­кладанням майбутнього врожаю. Тому люди за допомо­гою обрядів та ритуально-магічних дій намагалися всі­ляко прискорити прихід весни, тепла, дощу. Цей пері­од - іще й пробудження природи та людських почуттів, а тому весняна обрядовість спрямовувалася на розваги молоді, ворожіння, оберегові дії.

Весняні свята мали особливі ритуали, головними серед яких були зустріч весни; накликання тепла; ві­тання пробудженої природи; задобрення духів поля та дому; звертання до землі, щоб дала щедрий урожай; піднесення й оспівування глибини людських взаємин.
^ 2.3 Літній цикл свят

Найбільш різноманітним, колоритним є літній обрядовий цикл.

Серед його основних свят: Зелені свята (Трійця), Купайла (Івана Купала), Петрів день (святих Петра та Павла) та ін.

В основі літньої обрядовості лежав культ рослин­ності і магія заклинання майбутнього врожаю.

Обере­гом від злих сил була зелень - «клечання». Тому церк­ви, хати, господарчі будівлі прикрашали («клечали») зеленню дерев.

Ключовими в літньому обрядовому циклі були два поняття: вода і рослини. Саме довкола них вибудо­вувалися обрядові й магічні дії, пов'язані з шануванням сонця, рослинності, предків і покликані забезпечити врожай.
^ 2.4. Осінній цикл свят

З циклом осінніх світ пов'язані звичаї, приуроче­ні до збору врожаю чи повернення худоби з літніх па­совищ. Немає чіткої межі між літом і осінню, і є різні підходи до визначення цього.

Багато дослідників вважають що осінній обрядо­вий цикл охоплює період від перших серпневих днів (2 серпня - свято пророка Іллі) до зимового посту Пи­липівки (27 листопада).

В осінньому циклі свят відображено головну се­лянську турботу - забезпечення родючості полів, пло­дючості худоби, продовження людського роду.

Жниварські звичаї та обряди групуються коло трьох свят - святого Іллі, Маковії і Великого Спаса.

Висновок

Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського, родинно­го і суспільного життя. Звичаї — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, а також мова — це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу.

В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блуд­ний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу.

У нашого, українського народу існує повір'я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що ста­ють вовкулаками.

Вовкулака — це завжди понурий, завжди чимось незадоволений чоловік; у день святого Юрія він перекидається вовком, бігає разом з іншими звірами по лісу і має лише опасок на своїй довгій кудлатій шиї; а в день зимового Миколи він знову переки­дається чоловіком. Вовкулака, бувши в людській постаті, до церкви не ходить, з людьми не вітається і звичаїв людських не знає.

Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає, питається:

Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила?

Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звича­їв—це такий же великий гріх для матері, як і гріх не молити­ся Богові.

Наша Україна велика. Українці розселені на багатьох сотнях кілометрів від Кубані по Сян і ще донедавна були розірвані різни­ми державними кордонами. Живе в Україні 45 мільйонів людей, які, на щастя, мають більше звичаєвих особливостей спільних, ніж різних.

Коли ми почнемо приглядатися, то побачимо, що звичаї нашо­го народу на диво між собою близькі. Хто його знає, чи не є саме ця близькість звичаїв тим цементуючим матеріалом, що перема­гає своєю міццю всі інші сили, які працюють на руйнування єдності нашого народу.

Усна народна творчість також може слугувати класичним прикладом єдності між усіма українськими землями. Ця спільність мови та звичаїв завжди була тими вузлами, які зв'язу­вали наш народ, коли він був штучно поділений державними кор­донами. Не випадково в Україні існує повір'я, що духи всіх дітей - живих і мертвих, забутих і без вісти пропалих—на Святий Вечір злітаються до своїх матерів на таємну вечерю, і ніякі віддалі, кордони, кам'яні мури і залізні брами цьому перешкодити не мо­жуть.

Як бачимо, звичаєвий обряд Святої Вечері символічно об'єднує всіх людей, що належать до одного народу, однієї нації.

Ми, українці, нація дуже стара, і свою духовну культуру наші пращури почали творити задовго до християнського періоду в Україні. Разом із християнством Візантія принесла нам свою культуру, але саме свою культуру, а не культуру взагалі. У нас в Україні вже була національна культура, і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної, батьківської культури.

Зустріч Візантії з Україною - це не була зустріч бідного з багатим; це була зустріч якщо не рівних, то близьких поту­гою, але різних характером культур. Ще й тепер ми маємо у своїх звичаях і народній усній творчості ознаки зустрічі поєднання староукраїнської, дохристиянської і християнської культур. Але ми до цього вже так звикли, що іноді не можемо розпізнати, де кінчається в народних звичаях староукраїнське і де починається християнське. Бо староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров наших звичаїв, і тепер ми собі не уяв­ляємо Різдва без куті, Великодня - без писанки, Святої Тройці - без клечання, навіть називаємо це останнє свято Зе­леними Святами. Всі ми відзначаємо свято Купала, на Введення закликаємо щастя на майбутній рік, на Катерини кли­чемо долю, а на Андрія хто з нас не кусав калити і яка дівчина не ворожила, чи вийде заміж цього року? Нарешті, діти, бав­лячись навесні, співають:

«А ми просо сіяли, сіяли,

Ой, дід-Ладо, сіяли, сіяли..»

Співають подібне і дівчата, ведучи хоровод:

«Ой, дід, дід і Ладо...»

Все це - наша дохристиянська культура, наша найстарша традиція. Кутя - це символ урожаю, писанка - це символ на­родження весняного сонця. Зеленим гіллям наші предки охороня­ли своє житло від нечистих духів, що прокидаються (так вони вірили) разом із воскресінням природи - від русалок, мавок, пе­релесників...

Купало — це типове дохристиянське свято з усіма староук­раїнськими атрибутами. Ладо - це поганський бог кохання і розмноження.

На час, у який ми тепер святкуємо Різдво Христове, колись, ще до християнства в Україні припадало свято зимового поворо­ту сонця. Це був час ворожіння на майбутній рік; а тому ми і те­пер маємо в різдвяних звичаях цілу низку дохристиянських еле­ментів, що мали своїм призначенням накликати добрий урожай у наступнім році, багатство і добробут у дім господаря, щасливі лови для мисливця, весілля для дівчини та щасливу мандрівку парубка — дружинника князя або й самого княжича. Всі стих сили природи умиротворяються та закликаються, щоб не діяли на шкоду людям і худобі.

Про все це співається в колядках, що були відомі далеко ще початку християнських часів в Україні. Це виявляється і у звичаєвих обрядах, як ось: дванадцять полін, дванадцять свят вечірніх страв, закликання на вечерю мороза, вовка, чорної бурі злих вітрів, дідух на покуті, сіно на столі.

Всі ці рухи, дії і слова, що на перший погляд не мають ніякі значення в житті людини, віють на серце кожного з нас нар рідної стихії і є для душі живущим бальзамом, який сповнює її могутньою силою.

Обрядовість має тривалу історію, яку умовно можна розділити на відповідні етапи. Перший — від найдавніших часів аж до початків землеробства. За тривалістю він обіймає ледь не сотні тисячоліть. Власне від нього в україн­ських обрядах збереглися такі рештки обрядових дійств, як перерядження на звірів, а з ним —і вірування про спорід­неність людей і звірів» про можливість їх взаємного перевтілення. Ця первісна форма релігійних вірувань відома як тотемізм — від «о'тотем», що на мові племен оджибве означає «його рід». Багато народів світу, які здавна займалися мисливством, своїми родоначальниками, тобто засновниками родів, уважали різних звірів. Як своєрідний код пам'яті можна сприймати існування таких прізвищ, як Заєць, Ворона, Лисиця, Вовк. Безпосереднім відголоском тотеміс­тичних вірувань українців слід вважати ряд народних повір'їв, згідно з якими звірі колись говорили. Згодом ця здатність збереглася в одомашненої худоби у певні святкові дні.
Другий етап обрядового розвитку охоплює період від зачатків хліборобства до прийняття нашими пращурами християнства. Це був час утвердження відтворювальної форми господарювання. Остання спричинила зміну способу життя, розширила світогляд, сприяла народженню зачатків астрономії, математики, інших знань, а з ними — ані­ містичних вірувань, тобто загального одухотворення приро­ди. У цей же період із загальної маси вирізнилася еліта, яка володіла утаємниченими від інших первісними знаннями. Вона впорядковувала системи відліку часу, складала календарі, підпорядковувала первісні свята астрономічним датам. На грунті взаємодії елітарної та народної форм культури склалося язичництво з цілим пантеоном божеств та відповідними святами і обрядами.

Та все ж внутрішню основу останніх і надалі становили норми життя і побуту людей періоду родового ладу, засновані на уявленнях про рід та взаємозв'язок між живими і мертвими. Другий етап — анімістичний — змінив лише форми цього зв'язку. В народних уявленнях предків звірів змінили реальні колись люди. Навіть після смерті вони не поривали стосунків зі своїми нащадками. Хоч їхні душі були «десь далеко», у певні періоди покійні приходили на поміч живим нащадкам: сприяли родючості полів, плодючості худоби, забезпеченню здоров'я членів родини. Робили вони це на підставі кровних родинних зв'язків. Але на цьому ж грунті нащадки мусили виявляти турботу про кревних, і «відійшли»: запрошувати в гості, годувати, зігрівати, вшановувати. Ця народна основа збереглася в українських звичаях та обрядах навіть упродовж третього періоду обрядової еволюції, який розпочався з утвердженням християнства. Впровадження християнських святкових дат, зміна світог­лядних засад не знищили цього явища, яке називаємо «культом предків. Воно відоме багатьом народам. Первісні його форми і сьогодні можна спостерігати на прикладі життя тих народів, чий розвиток затримався на стадії кам'яного віку. Деякі племена Нової Гвінеї у своїх житлах зберігають мумії родичів. Чим більше їх у хижіші, тим багатшою вважається сім'я. А старші, щоб навчити своїх дітей цьому пошанівку, щовечора «годують» черепи предків юшкою з саго.

До нас це явище дійшло у символічній формі — в об­рядових трапезах чи вшануванні пам'яті померлих. З ними пов'язана основна ідея будь-якого обрядового циклу українців.

Таким чином, культ предків на українському грунті був тим золотим ланцюгом, який об'єднував цілі покоління, творив стовбур нашого родоводу. Забуваючи про це, стаємо безбатченками, людьми без роду-племені. Одночасно календарно-побутова обрядовість акумулювала у собі цінні морально-етичні погляди та естетичні смаки українців. У ній відтворено народне ставлення до явищ природи і навколишньої дійсності, благородний потяг до толерантних взаємин, одвічне прагнення спокою, злагоди, добра.

^ Список використаних джерел

Антонова Є.І. На весілля з рушниками: Традиції і сучасність.- Донецьк: УкрНТЕК, 2002.- 24 с.

Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій / Гн-т народознавства НАН України, Львів. Акад. Мис­тецтв (Наук.-дослід, сектор), Укр. акад. друкарства.- Л.: Фенікс, 2000.- 328 с.

Біляцька В.П. Календарно-обрядова поезія і на­родні свята. Вечорниці та досвітки.- Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2001.- 104 с.

Болтарович 3. Українська народна медицина: Іс­торія і практика.- К.: Абрис, 1994.- 320 с.

Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні.-К., 1988.-С. 51.

Борисенко В. Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців: Навч. посіб для студ. вищих навч. закладів.- К., 2000.-191 с: іл

Вам, молодята: Збірник.- К., 1968.- 334 с.

Вакуленко Т. Купайла і не тільки // Народне мис­тецтво.- 2003,- № 3-4.- С. 62.

Від Михайла зима вже морози кує: Нар. свята і звичаї: [Ред. ст.] // Київ, правда.- 2003.- 21 листоп.

Відомості Верхов. Ради,- 2002.- № 21-22.

Воропай О. Звичаї нашого народу: Етногр. нарис: Т. 1 / Відп. за вип. СІ. Білокінь.- Репринт. вид.- К.: Оберіг, 1991.-456 с.

Гавриленко Л.А. Криниця: Посіб. з народознавст­ва.- Запоріжжя: Просвіта, 2001.- С. 62.

Глинський І. Твоє ім'я - твій друг: Наук.-худож. кн.- 3-тє вид.- К.: Веселка, 1985.- 238 с, іл.

Головацкий Я.Ф. Очерк старославянского басно-словия, или мифологии.-Львов, 1860.- С. 63.

Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Т. 1 / Ін-т Укр. археографії АН України, Наук, т-во їм. Т. Шевченка, Фундація Енциклопедії України в Торонто.- Репринт вид. 1949 р.- К.: Віпол, 1994.

Ефименко А.Я. Исследования народной жизни. Обычное право.-М., 1884.-Вып. 1.-С. 10-11.

Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядо­вості на Україні,- К.: Наук, думка.- 159 с.

Зубрицький М. Село Мшанець // ЗНТШ.- 1906.-Т. 70.- С. 156-157.

Івановська О.П. Звичаєве право в Україні: Етно-творч. аспект: Навч. посіб.- К.: ЕксОб, 2002.- 264 с.

Ілюстрована енциклопедія історії України: (від найдавнішого часу до кінця XVIII ст.) / Авт. тексту О. Кучерук.- К.: Спалах ЛТД, 1998.- 216 с: іл.

Кобилянська О. Земля: Повість / 3 передм. Л. Білецького.- Вінніпег: Накладом вид. спілки «Три­зуб», 1954.- 324, [1] с: портр.

Костомаров М. Етнографічні писання Костомаро­ва // Записки Українського наукового товариства в Киє­ві.-К., 1930.-Т. 35.-С. 25.

Культура і побут населення України: Навч. посіб для вузів / Автори: В.І. Наулко (кер.), Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін.~ К.: Либідь, 1991.- 232 с; іл.

Максимович М. Дні та місяці українського селя­нина.- К.: Обереги, 2002.- 188 с.

Народні прикмети / Упоряд.: М. Дмитренко, В. Колодніцький.- К.: Ред. часопису "Народознавство", 1997.-24 с,

Олійник О. Україно! Чи ти в лузі не калина...: Укр. нар. свята, символи, звичаї.- К.: Червона калина, 2000.- 196 с.

Орел Л. Великдень в Україні,- [Б. м.]: Верещин-ські, [Б. р.].- 14 с.

Потебня А.А. О мифическом значений некоторьіх обрядов и поверий,- М., 1965.- С. 53.

Симоненко В. Лебеді материнства.- К., 1981.

Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Слов.-довід. / За ред. В.М. Русанівського.- К.: Наук, думка, 1986.- 310 с.

Скуратівський В. Т. Український народний кале­ндар.- К.: Техніка, 2003,- 384 с- (Народні джерела).

Сумцов Н.Ф. О свадебных обрядах, преимущественно русских.-X., 1881.

Сумцов М. Ф. Слобожане.-X., 1918.- С. 95.

Тютюнник Г.М. Твори. Кн. 1: Оповідання.- К.,1984.-С. 225-232.

Українська минувшина: Ілюстр. етногр. довід­ник / Автори: А. Пономарьов (кер.), Л. Артюх, Т. Бетехтіна та ін.- 2-ге вид.- К.: Либідь, 1994.— 256 с; іл.

Зміст

  1. Вступ………………………………………………………………...3

  2. Розділ I. Сімейна обрядовість……………………………………...4

1.1. Родильна обрядовість……………………………… ...4

    1. Весільна обрядовість……………………………….. ..5

    2. Поховальна обрядовість…………………………… ...8

  1. Розділ II. Календарна обрядовість……………………………… …9

  1. Зимовий цикл свят……………………………….. …11

  1. Весняний цикл свят. …………………………….. …12

  1. Літній цикл свят. ………………………………… …12

  1. Осінній цикл свят………………………………… …12

  1. Висновок. ………………………………………………………… ...12

  2. Список використаних джерел………………………………….. ….16
1   2

Схожі:

Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ iconПлан заходів щодо відзначення
Учителі української мови та літератури Шаповал І.І. (класний керівник 6-а класу), Закутна В. М. (класний керівник 8-а класу)
Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ iconАвторський колектив: Керівник проекту Кучер Вікторія Володимирівна,...
Діти різного віку – від 1 (5) до 7 (11) класу та їхні вчителі – колектив однодумців, які палко закохані в рідну мову І дарують від...
Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ iconДиплом І ступеня нагороджені: Відділення літературознавства, фольклористики...
«Українська література» Галашевський Євген Ігорович, учень 10 класу Чорноострівського навчально-виховного комплексу (науковий керівник...
Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ iconВчителька укр мови Підлісна Б. В
Могутній І широкий Дніпре! Колиска історичних подій, легендарне минуле українського народу, його святиня!
Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ iconРобота
Упорядник: Немирович Т. М. вчителька української мови Квітневської зош І-ІІІ ступенів
Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ iconТ. М. Немирович Дидактичний матеріал для поглибленого вивчення української мови у 8 класі
Упорядник: Немирович Т. М. вчителька української мови Квітневської зош І-ІІІ ступенів
Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ iconОдеської обласної державної адміністрації Одеський обласний інститут...
Збірник завдань з української мови та літератури для інтелектуальних змагань старшокласників
Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ iconОбласний інститут післядипломної педагогічної освіти Відділ української...
Обслуговуючи потреби суспільства, мова виконує цілу низку функцій, життєво важливих
Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ iconМетодичні рекомендації щодо викладання української мови І літератури
У межах реалізації Державного стандарту в наступному навчальному році вчителі-мовознавці продовжують формувати в учнів основної та...
Творча робота учениці 11 класу Романюк Віти Володимирівни Керівник: вчителька української мови та літератури Підлісна Богдана Володимирівна Вступ iconВідділ освіти Миронівської райдержадміністрації Районний методичний...
Сувенір – подарунок на згадку або річ, пов’язана зі спогадами. Сувенір на згадку – зазвичай про якусь подію або подорож. З розвитком...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка