Святково прибраний зал




Скачати 81.94 Kb.
НазваСвятково прибраний зал
Дата конвертації19.12.2013
Розмір81.94 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Туризм > Документы
Святково прибраний зал: портрет Шевченка, рушники, фотовиставка про життя і творчість кобзаря, виставка його творів, ілюстрації малюнків. Біля портрета слова:

І мене в сім ї великій,

В сім’ї вільній, новій,

Не забудьте пом 'янути

Незлим, тихим словом.

Перша сторінка журналу:

Дитячі роки Т.Шевченка

Звучить пісня на слова Шевченка «Думи мої». Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Шевченка. До неї підходить хлопчик.

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати: Так, мій синочку, правда (жінка сідає на лаву. Хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову»).

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить. Бог свічку запалює і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся, мій хлопчику (гладить його по голівці).

(Мати виходить, хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями).

Ведуча: 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Київщині в сім'ї селянина-кріпака народився

Тарас Шевченко. Хлопчик ріс мовчазний, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур'янах, за що йоге прозвали в сім'ї «малим приблудою».

Ведучий: 8-літнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку». Дивна це була наука П'яниця — дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав свой учнів різками. Будучи уже відомим поетом, Тарас Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.

Учень:

^ Ти взяла мене маленького за руку

І хлопця в школу одвела

До п 'яного дяка в науку.

Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, ти казала.

Ведуча: Та не довго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Змучена важкою працею померла мати.




^ Учень:

«Там матір добрую мою

Ще молодую — у могилу Нужда та праця положила...»

Ведучий: Незадовго після смерті матері в 1825 році помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Учень:

«Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були та голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!... А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

Я до школи

Носити воду школярам...»

Ведуча: Тарас наймитує в школі, а почім на мається пасти громадську череду. Мине років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

(Хтось з дорослих читає вірш «Мені тринацятий минало»).

Оксана: Чом же плачеш ти? Ой, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх, ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

^ Тарас: Еге ж, малярем.

Оксана: І ти розмалюєш нашу хату.

Тарас: Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таким малярем.

Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий — вони ж питоньки хочуть.

Бібліотекар: Не дивлячись на те, що народився поет в бідній кріпацькій сім'ї і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.




Друга сторінка журналу:

Т.Шевченко художник

Ведучий: Тарас наймитує, у вільний від роботи час читає і малює. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плаче. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського мадяра. Маляр погоджується навчити хлопця малювати, однак пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

  1. учень:

Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

  1. учень:

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду.

Ведуча: Зустріч в Петербурзі з земляком — художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича. Він познайомився також з байкарем Е.Гребінкою, художником Брюловим, Венеціановим, поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі.

Бібліотекар: Шевченко виправдав їхні надії. В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малює портрети, картини, зарисовує пам'ятки минулого, робить ілюстрації до своїх віршів. Ось погляньте, які чудові картини залишив у спадок нам Т.Шевченко.

(Діти розглядають альбом і картини Шевченка).

Учень:

Так у людському морі Стрілися брати,

Що зуміли в горі

Щиро помогти.

Викупили друзі,

Вільним став Тарас!

Чом же серце в тузі?

Біль чому не згас?

Сміливий і щирий

Був Тараса спів.

Він гострить сокири

Кличе на панів.
Третя сторінка:

Т.Шевченко — борець за волю народу

Ведучий: За бунтарські вірші 33 — річного Тараса забрали в солдати.

^ Учень: Та малює й пише Він таємно там. Гнівні його вірші Страх несли панам.

Ведуча: Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною. Поет писав:

О думи мої!

0 славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучусь,... але не каюсь!...
Ведучий: Коли Т.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні. Співають дорослі пісні «Зоре моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати» «Думи мої, думи мої».

Ведуча: Туга за рідною природою, рідним краєм звучить і в його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю. Діти читають вірші Т.Шевченка.

Бібліотекар: Доля України завжди хвилювала Великого Кобзаря. Шевченко вірить у краще майбутнє свого краю.

Учень:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.
Четверта сторінка журналу:

Ми тебе не забудемо, Тарасе

Ведуча: 9 березня 1861 року Т.Г.Шевченку виповнилось 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Ведучий: Минуло 190 років з дня народження славного сина України, але зайдіть у будь — яку хату і ви побачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він — як член сім'ї, як найдорожча людина.

Учень:

^ У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі.

Він дуже рідний і мені,

І татові, і мамі.

Він стереже і хату, й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю — це Тарас,

Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький, дивись,

Він мов говорить з нами,

Він на портреті, мов живий,

Ось — ось — і вийде з рами.

Ведуча: В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам'ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві.

Учень:

^ Тарасе, наш Кобзарю, всюди Приходиш нині ти, як свій,

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

Бібліотекар: І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди будуть пам'ятати його заповіти. Учениця: Я маленька українка

^ Восьмий рочок маю,

А про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він дитя з — під стріхи.

Він в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре, не загине,

Наш Тарас Шевченко —

Сонце України.

(Діти виконують пісню «Дитяча присяга»).

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б'ється

Те серденько дитяче.

За тебе вічно б'ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те сповнять їхні діти.

Діти разом:

Спи спокійно, Тарасе! Нащадки твої

Словом шани й любові

Тебе пом 'янули.

І народу Вкраїни

Заповітів священних

Твоїх не забули.

Схожі:

Святково прибраний зал iconСвятково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі...
Святково прибраний зал. На стінах – вишиті рушники, серветки, в центрі – портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе,...
Святково прибраний зал iconВиховний захід для учнів 1-4 класів
У святково прибраний зал заходять хлопчик І дівчинка в українських костюмах. Вони тримають хліб з сіллю на рушнику
Святково прибраний зал iconСвятково прибраний зал. На столах — вази з фруктами, солодощі, запалені свічі
Учень. Вони думають, що є речі, яких ми ніколи не зрозуміємо, І саме тому ми все розуміємо
Святково прибраний зал iconТема : Квітка-ласкава усмішка природи
Обладнання: святково прибраний зал. Букети живих квітів, планшети із зображенням квітів «Ми із Червоної книги»
Святково прибраний зал iconВчитель початкових класів
Зал святково прибраний (повітряними кульками, малюнками казкових героїв, квітами). На дошці плакат "Прощавай, Букварику", плакати...
Святково прибраний зал iconСценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського...
Осінній вітер кружить І гойда Це час на спогади, на трохи пізній жаль, Але також це час на мудру втіху. Все повертається в невпиннім...
Святково прибраний зал iconСвято до Дня 8 Березня
Святково прибраний клас. На дошці виставка маминих портретів, які намалювали діти
Святково прибраний зал iconСвято до Дня 8 Березня
Святково прибраний клас. На дошці виставка маминих портретів, які намалювали діти
Святково прибраний зал iconСімейне свято «Тато, мама І я – спортивна сім′я»
Зал прибраний. Команди (емблеми, назва, привітання), місце для суддів, місце для гри, для болільників
Святково прибраний зал iconКонкурс капітанів “ Стрибки на скакалці”
По урочистому прибраний спортивний зал. Стоїть стіл для журі. Встановлено два мікрофони. Перед початком свята фонограма пісні “ Козацький...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка