Гендерне виховання дошкільників




НазваГендерне виховання дошкільників
Сторінка1/3
Дата конвертації19.12.2013
Розмір0.52 Mb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Туризм > Документы
  1   2   3
ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

Чи буде людина щаслива в любові та в сімейному житті, багато в чому залежить від того, як вона вихована, від її загальної культури, уявлень про взаємини чоловіка і жінки. Коли і як починається гендерне виховання? На що мають орієнтуватися батьки, розв’язуючи цю делікатну проблему?

Слід знати, що кожному вікові властиві свої особливості, що потребують індивідуального підходу. Вирішальною є обстановка в родині.

Першу модель взаємин між статями дитина бачить на прикладі своїх батьків. Якщо між ними немає згоди, якщо хтось з них поводиться погано, по жорстокому, зневажливо, то дитина може сприйняти це як норму, яка впливатиме на все його подальше життя. Якщо син , наслідуючи батька в дитинстві, не навчився любити і поважати свою матір, він в майбутньому не зможе стати хорошим, добрим, лагідним чоловіком і батьком.

Свою статеву належність дитина осмислює дуже рано, приблизно до трьох років. Відому роль у цьому відіграє постійне порівняння себе з однолітками. Дитина робить відкриття, що якщо руки, ноги, очі, ніс є у всіх, то щось є у хлопчиків, а щось – у дівчаток. Або дівчинка каже про себе: «Я – дівчинка, бо ношу платтячка і кіски», а хлопчик повторює: «Я – хлопчик, бо ношу штанці, я сильний, як мій тато».

Коли дитина вже усвідомила свою належність, варто скористатися тим, щоб виховувати в неї відповідну поведінку: «Ти – хлопчик, ти сильний, допоможи дівчинці», «Ти – хлопчик, маєш захищати слабших і молодших за себе, або «Ти – дівчинка, маєш бути завжди акуратною».

Після усвідомлення того факту, що всі люди різні, настає пора цікавих запитань. І в цьому разі батьки часто-густо не знають, що відповісти. Дитячих запитань не варто лякатися. Від такту дорослих залежить, чи будуть набуті знання сприйняті як щось природне, належне, чи набудуть забарвлення чогось соромітницького, забороненого.

На запитання «відкіля я взявся?» дорослі відповідають прямо: «Лелека приніс», «Купили в магазині»,»Знайшли в капусті». Така помилкова версія буде викрита дуже швидко – у цьому допоможуть однолітки або старші діти. І до батьків із роз’ясненнями дитина більше ніколи не звернеться. А це, повірте, їхня велика втрата і помилка.

Хочу наголосити, що гендерне виховання не є чимось ізольованим, що не залежить від виховання взагалі. Для цього має бути цілковита довіра між батьками і дітьми, мяка, спокійна, витримана, доброзичлива атмосфера. Дитина має знати, щр якщо вона зробила щось не так, її не перестануть любити, не сваритимуть і не битимуть. За таких умов дитині легше відкрити свою душу, бути відвертішою із батьками.

Дорослі мають розуміти: яким би ризикованим не було запитання, реагувати на нього треба спокійно, щоб у дитини не склалося враження про те, що вона торкнулася забороненої теми. Батьки мають зважати на обстановку, у якій прозвучало запитання, як воно було сформульоване, вираз обличчя малюка.

Якщо малюк не ставить вам таких запитань, це зовсім не означає, що подібні речі його не цікавлять. Швидше за все він отримав достатню інформацію на стороні, або зрозумів, що ця тема заборонена і нічого запитувати не можна.

В обох випадках батькам варто бути уважними. А коли знайдеться привід для розмови на цю тему, вони мають розпочати її самі. Отже, ви встановите контакт із дитиною і з’явиться надія, що надалі вона приходитиме з подібними запитання ми до вас, а ще зрозумієте, що малюк вже знає, зможете з’ясувати джерела. Так можна запобігти негативному впливу на малюка.

Щоб простежити за зростанням статевої інформації, батьки повіни мати перед очима своєрідний еталон інтересів дитячої зацікавленості з питань народження людини. Учені класифікують запитання дітей так:

  • 2-3 роки – цікавить власне тіло, зокрема й статеві органи;. з’ясовуються розбіжності між хлопчиками та дівчатами, жінками і чоловіками;

  • 3-4 роки – цікавить, звідки беруться діти, хто їх приносить; чому в жінок бувають таки великі животи;

  • 5-6 років – як потрапляють діти в мамин живіт та як вони звідки виходять, як вони там ростуть і розвиваються.

  • 6-8 років – яка роль батька в появі дітей, чому діти схожі на своїх батьків, чи можуть народитися діти у дітей.

Дуже важливо вміло сполучити формування здорового погляду, поєднати запитання, пов’язані зі статтю, і виховання природної сором’язливості. Етичних норм дитина має дотримуватися завжди6 їй варто знати, що не можна голосно проситися в туалет, бігати роздягненою, піднімати плаття і підтягувати колготки при сторонніх. Батьки мають привчати свою дитину стукати в їхню кімнату та ванну, дитина не має бути свідком їхнього інтимного життя. Батькам не варто розмовляти про статеве життя, коли дитина може це чути, допускати при ній будь - які вільності.

У дитини має бути своя постіль. Ні в якому разі батьки не повинні брати її до себе в постіль, не варто занадто пестити дітей, цілувати їх у ділянки ерогенних зон (губи, сідниці, молочні залози).

Батьки мають знати, що не бажано перед сном дитині читати або розповідати страшні казки або історії, дозволяти дивитися збудливі телепередачі,, грати в бурхливі гучні ігри. Не можна допускати перегляду дітьми фільмів із сексуальними сценами. Намагаючись заспокоїтися, щоб заснути, збуджена дитина починає смоктати палець, торкатися статевих органів, Відчуття , яке виникло під час випадкового дотику, може видатися приємним, дитині закортить повторити це знову і знову.

Використана література:

1.Агеєв В.Жіночий простір. –К..Факт, 2003

2. Богачевська – хом’як М. Білим по білому. Жінки в громадському житті України, 1884-1939.-К..: Либідь,1995.

3.Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України. Тендерна експертиза.-К..:Логос,2001

4.Еремеева В.Д., Хризман Т.П. Девочки и мальчики – два разних мира.- СПб.:Тускарора,2001

5.Ильин Е.П.Диференциальная психофизиология мужчини и женщини.-СПб.: Питер,2002

6.Ромовська З.В. Сімейне законодавство України. Тендерна експертиза.-К.:Логос 2001

^ МАМЫ И СЫНОЧКИ

Отношения у них особые: бурные, нежные, непредсказуемые. Любовь тоже своеобразная – полная противоречий. Как их разрешить? – вот в чем вопрос.

«Мой сын!» - что ни говорите, а звучит гордо. Особенно из уст мамы. Именно от мальчиков ожидают грандиозных свершений и успехов. На них же родители возлагают немалое бремя ответственности за свои чаяния. И все от невероятной любви, которая под час разрастается так, что заслоняет целый мир. Тот мир, кстати, который будущему мужчине предстоит покорять. В этом и заключается основное противоречие в отношениях «мама – сын». Легко заметить, что все рекомендации авторов многочисленных трудов в итоге сводятся к одной: как правильно любить мальчика.

^ От стадии к стадии.

Быть мамой – это здорово. Быть хорошей мамой – дело чрезвычайно сложное. И не важно, мальчик у тебя или девочка. Ведь необходимо не только понимать, как развивается сын либо дочь, но и постоянно развиваться самой. Расти вместе с ребенком, трансформируя отношения в соответствии с внутренними изменениями в нем и в себе. Выделяют три стадии развития ребят. Их описал Стив Биддалф в книге «Воспитание мальчишек».

^ Нежный возраст (от рождения до пяти лет)

Это период особой близости мамы и сына. Конечно, в два месяца и в пять лет степень привязанности будут разной. Взрослея, малыш начнет постепенно отдаляться, чтобы благополучно перейти в другую стадию. Папе, безусловно, отводиться большая роль в жизни крохи, но мамочка – на первом плане. Она должна сформировать у малютки базовое доверие к миру, подарить ощущение безопасности, стать первой моделью для появления любви и нежности. Однако почему–то по отношению к сыну мамы часто выказывают сдержанность – мало ласкают, нежат, целуют. Знай: мальчикам это очень нужно!

^ Пора возмужания (от 6 до 13 лет)

Теперь маме необходимо немного отойти в сторону. Это достаточно сложно, что и говорить! Но помни: ты останешься самым важным и близким человеком для сына. Мало того! Если ты резко отстранишься, отказав малышу в нежности и ласке, то нанесешь ему серьезную травму. Тем не менее всячески способствуй укреплению дружбы между сыном и его отцом. Именно сейчас мальчик старается понять, что значит быть мужчиной, и учится гордиться этим. Он присматривается к папе, сканирует его поступки и ваши отношения. От того, что оно увидит, зависит, каким мужчиной он станет.

^ На пути к совершеннолетию ( от 14 до 18 лет)

Сейчас оба родителя отходят на второй план. Юноша развивается, ищет место в мире. Ему нужны новые знания и объекты для изучения. Идеально, если в друзьях у него будет тренер по ушу или руководитель шахматного кружка. Как видишь, от стадии к стадии только смещаются акценты. Никому из родителей нельзя самоустраняться ни на одной из них. И мама, и папа всегда нужны ребенку.

^ Свободу мальчикам!

Вовремя отпустить сына _ сложнейшая задача для мамы. И высшее проявление любви. Зрелой, настоящей. Ты уже поняла, что начинать это делать следует не в шестнадцать, и не в восемнадцать, а гораздо раньше. В 2-3 года давай свободу набивать шишки, ломать игрушки, исследовать мир (в разумных пределах, конечно).

В 6-7 лет учи нести ответственность за свои поступки (за несделанное домашнее задание, например). А уже в 15 важно спокойно принять и пережить сепарацию – отделение сына от себя, окончательный разрыв психологической пуповины. Специалисты склонны считать, что бурные проявления взросления мальчика – хороший признак. Сын должен отдалиться от мамы, чтобы потом уже вернуться в новом качестве – мужчины, личности, друга. Степень болезненности разрыва зависит от того, насколько крепкой была связь на предыдущих этапах, и от уровня свободы мальчика.

Необходимо, чтобы ребенок с самого раннего возраста ощущал свои психологические страницы. Для этого мама обязана четко и мягко обозначить свои: у нее есть любимый муж, друзья, робота, которая ей нравится, развлечения, которыми дорожит… Место, куда нельзя заходить без спросу, в конце концов. Очень важный сигнал – желание сына контролировать личную жизнь мамы. Он спрашивает: «Почему так поздно пришла?», «Где была?», вмешивается в отношения между родителями, ревнует, участвует в их ссорах и спорах. Такая включенность в жизнь мамы говорит о слишком сильной, даже болезненной привязанности, особенно если это продолжается и в школьном возрасте.

От твоей реакции на данные проявления многое зависит. Каждый раз пресекай подобные выпады. Спокойно, но твекрдо. Говори сыну, что ты его очень любишь, но есть взрослые дела, что ты (или вы с папой) сама решишь проблемы и что все будет хорошо. Он должен понимать: личная жизнь даже близких людей – табу. А в остальном он равноправный член семьи. Тем самым ты облегчишь ребенку жизнь, снимешь с него тяжелую ношу – ответственность за взрослых. И он отправится заниматься тем, чем пристало заниматься малышу: бегать, прыгать, озорничать…

^ И опять о любви.

Тебе наверняка достаточно трудно принять тот факт, что твоя любовь может приносить неприятности сыну. Но ты же помнишь: речь идет не об обычной , а о всепоглощающей, жертвенной, во многом нездоровой любви. У каждой женщины подчас возникает ощущение, что ее чувство именно такое. Не правда ли? Иногда любовь к малютке просто захлестывает, и кажется: больше ничего не нужно. Ты ведь тоже, вероятнее всего, готова отстаивать мысль, что дети – очень важная часть твоей жизни. И ты права. Это действительно так. Часть! Но не вся жизнь. Нельзя делать ребенка смыслом существования. Хотя бы потому что, это бремя для него слишком тяжело.. Ты, наверное, знаешь, что только внутренне богатому человеку есть чем поделиться. И ты ведь хочешь дарить своему малышу все самое лучшее… И чувства в том числе! У женщины должна быть насыщенная жизнь, интересная, наполненная. Если где-то образуется брешь, если ты в чем-то считаешь себя не реализованной, то твоя любовь (даже к ребенку!) будет отдавать горечью. Поэтому совершенствуйся каждый день, заделывай прорехи, развивайся. Как? Решать тебе. Посиди и подумай, что тебя может порадовать. Что бы тебе хотелось сделать для себя? Это и сделай. Путешествие, посещение SPA – салона, музицирование или гонки на автомобили – неважно. Лишь бы ты возрождалась душой, наповнялась позитивом и любов’ю. Главное, чтобы ты чувствовала себя любимой и любила. В таких обстоятельствах ребенку легче стать гармонийной личностью. Ведь если мама одинока (в глобальном плане), есть риск, что именно на сына направяться все нереализованные чувства. И на него же частично розложены функции мужа. Для таких случав придумали даже специальные термины: «психологический брак» и – еще более страшный – «психологический инцест». Практически все маменькины сынки, и к старости не способны отлепиться от родительницы, не состоявшиеся в браке, так и не ставшие самостоятельными, имеют в прошлом подобные отношения. Такие мужчини, как правило, не находять себя в жизни. Они прекрасне исполнители воли начальника, мамы, иногда жены, но далеко не саме успешные люди. Иногда судьба сыночка развивается по другому сценарию: желая избавиться от сильной привязаности, повзрослевший «малыш» становится агресивным и направляет злость либо на маму, либо на себя. Что бы он ни выбрал: разрушение или саморазрушение, - это не то, что любая мать хотела бы для своего ребенка.

^ Программный документ.

Как же быть любящей маме? Искать золотую серединку.

Любви не бывает много.

Если только она не направлена на один объект. Люби себя, мужа, кроху. Люби жизнь во всех ее проявлениях.

^ Помни истину из древних Вед: «Дитя – это гордость в доме. Его можно любить и уважать, но властвовать над ним нельзя, ибо он принадлежит жизни.» Старайся всегда ориентироваться на интересы сына, не стремись его переделывать под свой идеал. Лучше идеал подгони под ребенка.

^ Ничего не требуй взамен своей любви. Не взваливай на сына непосильную ношу – ответственность за твои чувства и переживания.

Никогда не говори о мужчинах в негативном тоне.

Мальчик может перехотеть стать таким же.

^ Каждый день находи 15-20 минут для неформального общения. Побудьте наедине друг с другом. Говорите о чем угодно или…молчите. За это время малыш подпитается твоей любовью. А потом помчится дальше покорять мир. Ведь у него еще столько работы!


^ МНЕНИЕ ЕКСПЕРТА
Наталья Скобленко

Психолог, арт - терапевт, гештальд - терапевт, Белая Церковь.
Одни сыночки точно оправдывают мамины ожидания, другие сопротивляются им. И то, и другое оказывает огромное влияние на жизнь мальчиков. Многое зависит от того, сумел ли сын отделиться от матери. Поэтому ее главная задача – быть честной перед самой собой, осознавать свое истинное отношение к сыну, анализировать, что на самом деле стоит за ее любовью, есть ли доля эгоизма в этом чувстве. И принимать сына таким, какой он есть.


^ МУЖСКИЕ РАЗГОВОРЫ
В статье о мамах и сыновьях мы много говорим о папах. А все потому, что именно у отца мальчик может научиться быть мужчиной.

  • Папа должен всегда привлекать сына к мужской деятельности, подтверждать его мужественность, поддерживать ее любые проявления. Учить выдержке, а не жалеть.

  • Отец может быть весьма строгим (но не жестким) и настолько же любящим. Мальчикам требуются правила, тогда им легче разобраться, что к чему. А безусловную любовь подарит мамочка.

  • Нужно играть в особые, мальчишечьи игры: бороться, драться, отжиматься на кулаках…То есть весело проводить время. Регулярно.



^ ДІВЧАТКА І ХЛОПЧИКИ В ДЗЕРКАЛАХ ПІВКУЛЬ.

Між хлопчиками і дівчатками існує безліч принципових відмінностей у мисленні й сприйнятті світу .За різницею у психіці хлопчиків та дівчаток насамперед стоять особливості організації мозку.

Головна відмінність лівої півкулі від правої полягає в тому, що тільки в лівій розташовані мовленнєві центри. Вона ніби поділяє картину світу на деталі, аналізує і класифікує їх, відкидає несуттєві. Права півкуля сприймає картину світу цілісно, синтезуючи єдиний образ сукупності проявів. До кожної півкуль мозку відходять нервові шляхи від органів чуття. Права півку4ля в основному «обслуговує» лівий бік тіла, а ліва – правий. Таким чином, ліворукість, домінуюче ліве око або ліве вухо може вказувати на провідну роль правої півкулі в сприйнятті й аналізі інформації.

Дві півкулі нашого мозку з’єднує пучок нервів – мозолисте тіло. І у дітей воно непропорційно маленьке порівняно із дорослими. Певно, природою закріплений такий еволюційний шлях, щоб не дати інформації продублюватися в обох півкулях, щоб функціональна асиметрія півкуль досягла певного рівня. Причому в хлопчиків і чоловіків мозолисте тіло тонше, ніж у дівчаток і жінок. У результаті у хлопчиків формується більш виражена спеціалізація півкуль, поділ функцій між ними.

Тому, якщо вже в дорослих чоловіків логічне мислення - логічне, якщо образне - то образне. А в жінок – « дивна жіноча логіка». Тому що жінки до будь – якого логічного міркування додають образності. І навпаки: образне мислення вони обов’язково намагаються перекласти на мовленнєву основу.

До того ж у жінок узагалі всі вікові періоди протікають швидше. Дівчата народжуються на кілька днів раніше. До першого класу дівчатка за біологічним віком приблизно на рік випереджають своїх ровесників хлопчиків. Пубертатний вік у дівчаток починається раніше, ніж у хлопчиків. Репродуктивний період у жінок завершується раніше.

Отже, до 5-7 років за рахунок прискореного і психічного, і біологічного розвитку дівчата знаходяться у кращому становищі при формальному зіставленні результатів.

Причому в цей період півкулі мозку ще тільки розвиваються. Але поки проходить таке налагодження – у дошкільному віці – хлопчики ніби більше право кульні – вони частіше схильні до образного мислення, а дівчатка – лівопівкульні. Мовленнєве мислення в хлопчиків краще, а ось перекласти на граматичну основу їм складніше. Тому в жінок і запас слів більший, і говорять вони швидше і багатослівніше, а чоловік краще розв’язує кросворди або у важливій ситуації добирає точні слова – там, де мовленнєве мислення виявляється не кількісно, а якісно.

І в емоційній сфері відмінності досить показові. Хлопчики, коли стомлюються, «стають нетямущими, але зовні тримаються. Дівчатка, коли стомлюються, страждають емоційно, можуть розплакатися. Насправді хлопчики переживають не менше, ніж дівчатка. Але дівчинка видає багато емоційних слів. І дорослим здається, що дівчата гостріше переживають ті чи інші події, а хлопчики абсолютно байдужі. Це не так. Хлопчики реагують не менш емоційно, але не здатні довго стримувати емоційне напруження. Чоловічий мозок більш вразливий і менш надійний. У відповідь на довгу нотацію хлопчик реагує лише в перші хвилини, а потім мозок «відключає» слухові входи.

Дівчатка більш мислять штампами. А хлопчики придумують щось своє, прагнуть скласти якусь історію. Не можна дівчаток тримати на одних штампах, їх треба розворушити, щоб вони теж висували ідеї. Не можна і хлопчиків не залучати до освоєння загальновживаних умінь і знань. Але оцінюючи тих та інших, важливо врахувати, до чого вони схильні за природою.

Дівчата частіше говорять так, як прийнято вважати. А хлопчики говорять, як вони самі вважають. Дівчата дуже люблять повторення. У ХЛОПЧИКІВ, ЯК ТІЛЬКИ ПІШЛА РОБОТА НА ПОВТОРЕННЯ – ВСЯ УВАГА ЗНИКЛА. Дівчата орієнтуються на тих, з ким вони контактують. Для них дуже важлива ниточка між ними і педагогом. У дівчаток період входження в роботу коротший, у хлопчиків – довший. Хоча дівчатка раніше й стомлюються. Дівчатка більше прагнуть до результату, до похвали. Хлопчиків цікавить сам процес.
Скажемо кілька слів і про дорослих.

Вихователі, вчителі початкової і середньої школи – нейропсихологічні різні.

Середня школа – лівопівкульники, предметними, вони прийшли не для виховання , а для передачі знань. Почуття у них на другому плані. І домінуючий канал сприйняття в них – слуховий, на відмінну від усіх інших педагогів.

Вчителі початкової школи – скоріше проміжні. Асиметрія мозку в них частіше змішана. Правопівкульність переважає, але не різко. Домінуючи канали сприйняття – кін естетичний і зоровий.

Тому і існує конфлікт між вчителями початкової та середньої школи.

А ось у вихователів переважає кін естетичний канал сприйняття Різко виражене домінування правої півкулі, майже в половини домінуюче ліво око, високий ступень ліворукості, хоча вони всі вважають себе праворукими. І особливо високий ступень тривожності. У вихователі йдуть люди, яки хочуть не знання передавати, а спілкуватися з дітьми. Ті, хто сам тонко відчуває.

Чуйність, тривожність, слабкість нервової системи – частий зворотний бік.

Отже, педагог оцінює дитину за власним еталоном. А в дитині може бути все по – іншому. Не гірше, не краще, а просто по іншому.

Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї

Д Л Я « В А Ж К И Х « Д О Р О С Л И Х.


  • Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати, любити їх треба по-різному. Але обов’язково любити.

  • Ніколи не порівнювайте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші від ровесників – хлопчиків.

  • Не забувайте, що хлопчики і дівчата по

  • Різному бачать, чують, відчувають на дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне – по-різному осмислюють усе, з чим зустрічаються в цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми – дорослі.

  • Пам’ятайте: коли жінка виховує і навчає хлопчиків \а чоловік – дівчаток \, їй мало знадобіться власний дитячий досвід і порівнювати себе в дитинстві з ними – неправильно і марно.

  • Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.

  • Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, як у дитячому садку, в школі, так і в побуті, вводити в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть при пустившись помилок.

  • З дівчатами, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових завдань.

  • Не забувайте не тільки розповідати, але й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

  • Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше від вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?

  • Пам’ятайте, що ми часто недооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

  • Якщо вам треба посварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте, у чому її помилка.

  • Лаючи хлопчика, викладіть коротко і точно, чим ви незадоволені, тому, що він не може довго утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.

  • Не переучуйте насильно лівшу – справа не в руці, а в будові мозку.

  • Перш, ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте зрозуміти природу труднощів.

  • Уважно і терпляче ставтеся до помилок, пов’язаних з асиметрією письма і читання: дзеркальне письмо, читання і письмо справа наліво. Дайте дитині час перебудуватися, якщо узвичаєний напрямок їй не властивий.

  • При незвичному написанні дитиною букв перевірте, чи не пов’язано це з перевагою їх напрямку за годиннковою стрілкою. Якщо ця перевага дуже виражена, облиште дитину у спокої

  • Пам’ятайте, що крім звичайного положення авторучки при письмі, існує ще письмо «гаком» і паралельно щодо рядка, що є природним і нормальним для деяких дітей. Переучування може призвести до дуже важких наслідків.

  • Пам’ятайте, що є діти, для яких узвичаєне положення зошита при письмі небезпечне: підберіть для такої дитини положення аркуша паперу індивідуально.

  • Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або з незначного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це Неділько марно, але й аморально.

  • Будьте терплячи І уважні до лівші, пам’ятайте, що такий малюк – емоційний і ранимий.

  • Навчаючи лівшу, намагайтеся зробити процес навчання яскравим і барвистим, використовуючи наочність, щоб він міг навчатися не тільки вухами, але й очима, руками, не стільки через слова, скільки через предмети

  • Не перестарайтеся з дотриманням режиму: якщо ваша дитина лівша – для неї жорсткий режим може бути непомірно важким.

  • Бережіть лівшу від надмірних нервових навантажень, будьте обережні й тактовні, караючи або лаючи дитину.

  • Не намагайтеся зробити лівшу таким, як усі, більше довіряйте його природі. Унікальність, несхожість на інших – це його перевага.

  • Не звинувачуйте в невмінні, а допомагайте знайти шляхи розв’язання проблем.

  • Не порівнюйте дитину з іншими, хвалить за її успіхи і досягнення.

  • Пам’ятайте, що при вступі дитини до школи її цілі і мотиви відрізняються од цілей і мотивів дорослого: дитина ще не може ставити пізнавальні цілі.

  • Навчайтеся разом з дитиною, об’єднуйтеся з нею проти об’єктивних труднощів, станьте союзником, а не супротивником або стороннім спостерігачем.

  • При перших невдачах не нервуйте ся самі і не нервуйте дитину. Намагайтеся відшукати об’єктивні причини труднощів і дивитеся в майбутнє з оптимізмом.

  • Намагайтеся орієнтувати програму і методику навчання на конкретну дитину або конкретну групу дітей так, щоб можна було максимально розкрити їхні можливості, спертися на властивий їм тип мислення.

  • Проведіть «ревізію» помилок дитини під час письма, щоб зрозуміти, із чим пов’язані її труднощі: з поганим фонематичним слухом, низькою слуховою чи зоровою пам’яттю, із тим, що не формується зоровий образ слова, чи з чимось іншим.

  • Майте на увазі, що педагог, який лає дитину за те, що вона чогось не знає або не вміє, подібний до лікаря, який лає хворого за те, що він хворий.

  • Необхідно знати, що успішність навчання дитини за тією чи іншою методикою залежить від того, який тип функціональної організації мозку притаманний саме цій дитині, тобто на якій тип мозку, а значить, і тип мислення, розрахована дана методика.

  • Не думайте, що конкурсний відбір в школу – можливість дійсно відібрати кращих. Усе залежить від набору тестів. Можливо, вдасться відібрати «найзручніших» для вчителя, а може, і цього не вийде.

  • Намагайтеся не руйнувати так звану «вроджену грамотність», якщо її\ основи від природи закладні в дитині.

  • Намагаючись допомогти ся грамотного письма від конкретної дитини, шукайте причини саме її грамотності, аналізуйте її помилки. В іншому випадку ваші зусилля можуть бути повз ціль і навіть руйнувати ті острівці грамотності, що є в даної дитини.

  • Якщо у вас труднощі в спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її. Можливо ви належите до різних типів функціональної організації мозку , а значить, по-різному мислите, сприймаєте, відчуваєте , тобто справа не тільки в ній, але й у вас. Вона не погана, а просто інша.

  • Не забувайте, що ваша оцінка поведінки чи якихось результатів діяльності дитини завжди суб’єктивна. І завжди може знайтися хтось інший, хто бачить у цій дитині те гарне, що не помітили ви.

  • Ми часто любимо в дитині результати своєї праці. А якщо результатів немає, винна не дитина, а ми, тому що не зуміли її навчити. Бійтеся списувати свою некомпетентність, свої невдачі на дитину. Це ви педагог чи батько, а не вона. На жаль ми любимо тих, кого вміємо навчити.

  • Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого.

  • Пам’ятайте, для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.

  • Приводячи дитину в перший клас, необхідно чітко зрозуміти, що для неї змінюється не тільки місце перебування, режим і вид діяльності, але і вся шкала цінностей, яку вона створила за свої 7 років. Те , що віталося в сімї або дитячому садку, у школі може виявіться небажаним. Така зміна психологічно дуже важка.

  • Маючи справу з першокласниками, враховуйте той факт, що вихователь дитячого садка і шкільний вчитель можуть бачити ту саму дитину цілком по-різному. Для дитини ця зміна ставлення до себе може бути непростою-вона дезорієнтована, не розуміє, що тепер «добре», а що «погано».Підтримайте ЇЇ в цій важкій ситуації.

  • Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо вчитись чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і радість пізнання.

  • Ви не ідеал, а значить і не зразок для наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас

  • Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.

  • Для успішного навчання ми повинні перетворити свої вимоги в бажання дитини.

  • Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими.»Лінощі» дитини – сигнал неблагополуччя у вашій педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з нею.

  • Не забувайте: без дорослого, без людського спілкування жодні вищі психічні функції \потенційно закладенні в мозку до моменту народження розвинутися не можуть.

  • Бійтеся появи в дитині досвіду «завченої безпомічності».

  • Намагайтеся не подавати дітям істину, а вчить знаходити її Стимулюйте, підтримуйте, активізуйте їхній самостійний пошук.

  • Для гармонійного розвитку необхідно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал /логічно, образно, інтуїтивно/.

Ніколи не забувайте, що ми дуже мало знаємо про те, як нерозумна дитина перетворюється в дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, поки що недоступних нашому розумінню. Тому головною своєю заповіддю зробіть – «не зашкодь» !


^ ХЛОПЧИКИ : ЯКІ ВОНИ ?

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Останні десятиліття у свідомості багатьох батьків виховання синів і доньок відрізнялося хіба щодо їхніх обов’язків у господарчих справах та сили впливу на них / із дівчатами треба бути лагіднішими, а з хлопчиками-суворішими/.

Нині ми дедалі глибше замислюємося над тим, чому наші діти такі різні, несхожі за своїми рисами, уподобанням та діями, і як саме нам слід будувати стосунки з ними, як виховувати і навчати.
1.Перші кроки. Гра.

На думку деяких учених, саме чоловіча стать зорієнтована на пошук змін у розвитку людини. При цьому в ній акумулюються нові корисні якості, що забезпечує краще пристосування до середовища. Отже, в чоловічій статі головна орієнтація – це прогрес.

Хлопчики починають ходити на 2-3 місяці пізніше, ніж дівчата. Тож дорослим не варто штучно пришвидшувати цей вельми складний і відповідальний для дитини процес, щоб не зашкодити її загальному розвиткові. Процес становлення мовлення у хлопчиків відбувається на 4-6 місяців пізніше, ніж у дівчаток. Та й узагалі наші хлопці до періоду статевого дозрівання відстають від дівчаток у своєму психічному розвитку приблизно на 2 роки, а відтак потребують від нас уважного ставлення. Усі зауваження та вказівки щодо їхніх дій слід давати спокійно, з’ясувавши, чи все вони зрозуміли, а чи треба щось уточнити або повторити.

Хлоп’ята краще реагують на незнайомі іграшки та рухлмі предмети. Але це не означає, що треба купувати їм багато іграшок. Краще одну й ту саму забавку показувати малому в різних ракурсах, До того ж бажано, щоб іграшки були рухомими, а не статичними.

Як відомо, мозок людини складається з двох півкуль, Кожній із них притаманні «своя» спеціалізація і власний процес переробки інформації. Асиметрія мозку у хлопчиків розвивається раніше, ніж у дівчаток. У віці 6 років спостерігається помітна функціональна спеціалізація півкуль / ліва півкуля відповідає за логічний бік інформації, знаки та символи; права-за образний, руховий бік/. Д о речі, до 8 років гострота слуху у хлопчиків загалом вища, ніж у дівчаток. Тож за порадою фахівців і в разі зацікавлення малюка його можна залучати до музичних занять.

Зазвичай, хлопчачі ігри-це невпинний рух: малі бігають один за одним, кидають предмети в ціль, використовуючи весь можливий простір. Проте коли ми, турбуючись про здоров’я та безпеку хлоп’яти, караємо його забороною руху, то цим , навпаки, шкодимо йому, уповільнюємо психічний розвиток.

П а м я т а є м о :

1. У розвитку хлопчики трохи відстають від дівчаток.

2.Хлопчача рухова активність має природне джерело походження.

3.Будь-яка новизна може спонукати малого до творчого натхнення.

4.Розбирання іграшок є цілком нормальним бажанням пізнавати їхні складові.

5.Змінюючи своє середовище, хлопчик водночас змінює себе, показує дорослому власну модель сприйняття світу.
2.Спілкування. Адаптаційні процеси.

Навчальний заклад завжди становить для дитини невідомий світ. А для хлопчиків це ще й додаткове джерело напруги, яке не завжди дає позитивний результат. Хлопчики досить різко виявляють негоцію не лише до системи колективних взаємин, а й до навчальної діяльності взагалі. Ось чому вони часто ініціюють різні конфліктні ситуації міжособистісного характеру.. Дівчатам швидше вдається опанувати науку спілкування.

Хлопці більше, ніж дівчата цікавляться розмаїттям інформації Під час заняття хлоп’ята входять у навчальний процес довше, ніж дівчата. А от коли хлоп’ята досягають піку працездатності у робочий час, дівчата вже починають відчувати втому.

Хлопчики переважають дівчаток у відео просторових уміннях, які вимагають високої пізнавальної активності. Вони краще здійснюють пошукову роботу, висуваючи нові ідеї; результативніше працюють, коли доводиться виконувати принципово нові завдання.

На емоційний чинник реагують швидко, яскраво, вибірково. Тому зауваження дорослого, зроблено дещо пізніше, ніж було слід, втрачає сенс: хлопчача пам’ять уже не утримує це. Зняти емоційну напругу від певної ситуації ефективно допомагає переключення малого на продуктивну діяльність. Отож батькам, щоб уникнути конфліктів, варто давати хлопцям певні трудові доручення. Для досягнення виховного ефекту важливо уникати довгих нотацій.

П а м я т а й м о !

1.Хлопчики триваліший час адаптуються до навчального закладу й потребують від нас розуміння.

2.Їм важко, дискомфортне працюється в разі обмежень способів дій та за сталими алгоритмами.

3.Пропонуючи хлопчині чи вимагаючи щось від нього, стежте за чіткістю своєї аргументації.
3.Навчання.Емоційні прояви.

Навчальна робота без перерв викликає втому у дітей. У хлопчиків страждають лівопівкульні процеси, пов’язані з мисленням, із логічними операціями. Коли вони втомилися, їм нелегко розповідати, описувати щось та ще й дотримуватися логіки викладу матеріалу. Тож немає сенсу вимагати повторного виконання завдання й сподіватися на меншу кількість помилок.

Хлопчі хворобливо реагують на необхідність використовувати різні типи мислення на заняттях, при вивчанні різних предметів. Їм потрібен певний час, щоб переорієнтуватися. У них кількість нервових волокон, які з’єднують ліву і праву півкулі мозку, менша, ніж у дівчаток, тож їм важче порівнювати інформацію, яка опрацьовується там і там.

Хлопчаче мислення більш творче, пошукове й спонукає до активної самореалізації. Дитині потрібна підтримка дорослих, і передусім моральна, змістова, дорадча

Хлопчики часто виявляють неабияку вразливість, оскільки їхня нервова система, на відміну від дівчаток, менш здатна пристосовуватися до умов середовища, до нових стосунків та вимог. Разом з тим вони більш оптимістичніші, серед них менше егоїстів.

П а м я т а й м о !

1.Втома гальмує у хлопців їхнє мовлення та логічні процеси.

2.Діяльність, яка потребує різних типів мислення, має розмежуватися плавним переходом.

3. Для хлопчиків характерне глибоке зосередження на конкретних проблемах.4. Власна зовнішність їх теж цікавіть, але вони приховують це.

4.Парадокси поведінки.

Хлопці полюбляють усе роботи швидше й вони менш терплячі. Але це не означає, що їм бракує старанності. Як і протилежна стать, хлоп’ята співпереживають, жаліють, переймаються чужим горем, тільки вони не хочуть цього виказувати, бо бояться глузувань. Хлопчаки найбільш гніваються і навіть вдаються до помсти, коли зачеплена їхня сором’язливість.

В початковій школі хлопчики «молодші» від дівчаток за своїм біологічним віком на цілий рік.

Інтерес до протилежної статі на перших стадіях часом виявляється у грубій формі. Але їхня грубість здебільшого показна і лише маскує справжні переживання

П а м я т а й м о !

1.Довгі нотації дорослих не дають сподіваного результату.

2.Постійно засуджуючи та караючи спонтанну поведінку та вчинки хлопчика, можна виробити в нього супротив позитивний мотивації його поведінки

3.Роблячи щось, хлопці часто поспішають, але це не вказує на відсутність бажання виконати завдання на належному рівні.

4.Міф про природну хлопчачу грубість не є достовірним. Просто хлопчик не завжди вміє передати свій душевний стан. Модель чоловіка, нав’язана суспільною думкою, не завжди дає змогу батькам та педагогам адекватно сприймати почуття своїх синів, вихованців, а це спричиняє втрату душевних контактів із ними.

^ ДІВЧАТА: ЯКІ ВОНИ?

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

СТЕРЕОТИПИ ТА ДІЙСНІСТЬ.

Життя наразі показує, що згубні звички серед сучасних дівчат значно поширеніші, ніж серед хлопців. За усталеною традицією дівчаток намагаються готувати до ролі господині дому. Тим часом жінки нестримно рухаються вперед, дедалі частіше посідаючи провідні, так звані чоловічі, посади, освоюючи невластиві їм раніше спеціальності. Дорослим потрібно знати психологічні особливості дівчаток і враховувати їх в виховному процесі. Але ж не забував про особистісно орієнтований підхід.

^ ФОРА НА СТАРТІ.

Головна програма жіночої статі-вижити, тобто продовжити рід, зберігши все прогресивне, що допомагає поступові людини.

Дівчата народжуються більш зрілими. Їхній організм більше підготовлений до життя та адаптації, вони випереджають у розвитку хлопчиків на 3-4 тижні. У дівчаток до 13 років зберігається певна пластичність мозку

Навчання вимагає старанності, зосередження уваги, дисциплінованості з перших кроків. За психологічними парам етрами ці вимоги ближче до жіночих. Саме цьому дівчатка спочатку досягають кращих успіхів у навчанні, ніж хлопчики.

П а м я т а й м о !

1.Дівчата народжуються більш зрілими.

2.Вони краще фіксують події.

3.Вони можуть швидше адаптуватися до навчального закладу.

^ НАВІЮВАНІСТЬ: ЗА І ПРОТИ. АДАПТОВАНІСТЬ ДО ЖИТТЯ, НАВЧАННЯ.

Душевний світ дівчаток більше відкритий до життєвих вражень, тому вони ухильніші до навіювання.

У дівчаток більш деталізоване сприймання, орієнтуються не стільки на виявлення закономірностей, скільки на утримання результату, запам’ятовують цифри, формули. Вони можуть старанно щось обчислювати, писати, але за браком часу не довести до кінця виконання завдання. Процес дає їм більшу насолоду, ніж результат.

Дівчата переважають хлопців за вербальними здібностями/ мова/. До початку навчання в школі ця відмінність зникає і спостерігається знову лише після 11 років, а відтак стає постійною рисою упродовж всього життя.

Дівчата здебільшого віддають перевагу іграм у приміщенні – у замкнутому просторі. На вулиці будують різні будинки, вдома-«халабуди». При цьому кожна дрібничка в цьому житлі виконує певну функцію.

Кращу успішність дівчаток у навчанні можна пояснити частково і тим, що їх ще до школи привчають до старанності, ретельності та виконання дрібної роботи. Проте це не виключає необхідності творчих завдань на розвиток уяви, вміння осмислювати та оцінювати явища, вчинки, дії.

П а м я т а й м о !

1.Душевна відкритість робить дівчаток навіюваними.

2.Упорядкованість, послідовність їм притаманні більш, ніж хлопчикам.

3.Мовленнєві здібності – також їхні привілеї.

4.Процес виконання роботи дає їм більше задоволення, ніж результат.
Емоційна вразливість, гострота реакцій…

Дівчата емоційно відгукуються на різні ситуації. Під дією сильних емоцій у них різко зростає загальна активність, підвищується емоційний тонус кори головного мозку, що може призводити до емоційних зривів, плачу, крику. Дорослим варто запобігати надмірним емоційним навантаженням дівчаток. Дівчатка дуже чутливі до шумів, тож хворобливо сприймають підвищення голосу дорослих. Їх також дратує тілесний дискомфорт. Тож у цей період 6-7 років потребує особливої уваги одяг дівчаток. Бажано, щоб він був з натуральних матеріалів.

Мозок жінки підтримує в стані готовності всі свої структури, щоб миттєво відреагувати на неприємність. Дівчатка частіше уникають небезпеки.

В дівчаток оптимальний рівень працездатності спостерігається на початку занять. В результаті перевтоми стають неадекватними рухи, Що може призводити до травм. Дівчаткам надвечір важче писати, креслити, виконувати якесь завдання, може також різко, без будь-яких підстав зіпсуватися настрій.

Дівчата схильні до механічного заучування. Треба приділяти увагу розкриттю творчих потенціалів дитини, ставлячи їй запитання на кшталт: як ти думаєш? А чи можна зробити це в інший спосіб? Ти впевнена в цьому?

П а м я т а й м о !

1.дівчатка емоційніше, ніж хлопчики.

2.Достатній відпочинок, нормальний нічний сон, прогулянки на свіжому повітрі підтримують найкращу працездатність.

3.Втома у дівчаток може призвести до погіршення настрою, зниження уваги, що робить їх менш захищеними від травм.

^ МІФ ПРО СЛУХНЯНІСТЬ ТА ПОКІРЛИВІСТЬ.

ВПЛИВ ТЕМПЕРАМЕНТУ.

Дівчата рідше вдаються до кулаків. Вони щипаються або дряпаються. Їхня «зброя» - плітки, сварки. Вони більш потайні.

Представниці «слабкої» статі рано починають розу мити, якими їх хочуть бачити люди, що їх оточують, та чого від них очікують. Часто вони намагаються показати себе кращими, ніж є насправді. Тож твердження про слухняність та покірливість усіх дівчаток-міф. Вони більш егоїстичні в цілому. Ставитися до цього варто спокійно. Це може допомогти дівчинці зрозуміти хибність своєї поведінки. Але насамперед дорослі мають повсякчас демонструвати своєю власною поведінкою повагу до інших і т.д.

П а м я т а й м о !

1.Дії та вчинки дівчинки великою мірою зумовлюються темпераментом..

2.Зовнішеі покірливість та слухняність не завжди об’єктивно передають внутрішній світ дівчинки.

3.Слухняність дівчинки не повинна переходити у покірливість, бо це може деформувати дитину як особистість, обмежити розвиток ії творчих здібностей.

4.Вони більш соціально відповідальні.

5.Дівчата більш потайні та менше вдаються до бійки

6.Схільність до порядку , гарні манери більше притаманні дівчатам, але потребують підтримки та закріплення з боку дорослих.
Чутливість як потреба в самоповазі.

Дівчатка чутливіші до заохочень, до покарань, гостріше реагують на приниження гідності. Дівчинка може нагадати про образу через роки. Відсутність чуйності, постійні моральні покарання «штовхають» Ії на пошук розуміння на стороні.

Вирішуючи родинні справи, не забуваймо вислухати думку доньки. ІЇ дуже важливо, щоб Ії значущість була підтверджена.

Дівчата, що не встигають в навчанні, набагато важче піддаються корекції, ніж їхні однолітки протилежної статі. Тож незасвоєння шкільної програми для них-великий неврогенний чинник. У сучасний системі освіти є різні типи навчальних закладів, що їх можуть обрати батьки для своїх доньок з урахуванням їхніх особливостей. Шукайте не заклад, а вчителя. Заклад має бути комфортним за своїми вимогами для вашої дівчинки.

П а м я т а й м о !

1.Заохочення для дівчаток-найважливіший елемент у системі стимулів.

2.Часті покарання як засіб впливу-шлях до неврозів.

3.Шукаймо сильні сторони дівчинки, підсилюймо їх, а не сваримо за невдачі чи неуспішність у навчанні, бо шлях до відчуження.

Альтруїзм, чи «гнучкість»? Перші почуття…

Серед дівчаток частіше, ніж серед хлопчиків, трапляється художній тип вищої нервової діяльності. Важливо підтримувати розвиток творчих здібностей дитини.

Психологічні дослідження показали, що в дівчаток 6-8 років показники гуманності нижчі, ніж у хлопців, а це означає, що альтруїстична репутація жіночої статі, яка існує в буденній свідомості, перебільшена. Власний приклад дорослих покаже, як варто чинити в тих чи інших випадках.

Найпоширеніший темперамент дівчаток - сангвіні стичний. Меланхоліки та холерики - складніший, ніж перший тип, у вихованні та навчанні.

Дівчата в своєму колі обговорюють перших романтичних героїв, зближуються з матір’ю, тягнуться до вчительок, можуть колективно закохуватись у вчителя-чоловіка. Це досить серйозне почуття. Спроби осуду можуть призвести до сумних результатів. Дівчатка, до яких не «проявляють уваги» хлопчики, часто відчувають себе обділеними й нерідко самі провокують хлопців на «грубощі».

П а м я т а й м о !

1. Дівчатка романтичніше та сентиментальніше за хлопчиків.

2.Зовнішні прояви альтруїзму не завжди підкріплюються в них провідними діями та вчинками.

3.Душевні травми, пов’язані з почуттями, дуже болісні для дівчинки. Вони можуть врізатись в пам'ять на роки і стати руйнівним чинником нормальних відносин між батьками та доньками.


^ ПЕРШОКЛАСНИК І ПЕРШОКЛАСНИЦЯ :

ІСТОТИ РІЗНИХ СВІТІВ.

Ось і настав цей радісний і важкий день, якій розділить життя дитини на дві поки що нерівні частини: дошкільник і школяр. Скільки нового і несподіваного звалюється одразу на нашого малюка. Змінився режим дня, одяг, місце, де проходить більша частина денних годин. Змінилося ставлення дорослих і дітей до нього- школяра. Змінився звичний набір того, що можна, і того, що не можна.

Дорослі вважають, що і мета в житті дитини має змінитися одним днем. Головне-вчитися. Це дуже важка справа-розпочати шкільне життя. Хто ж важче адаптується до нової ситуації? Звичайно, хлопчики. Дівчатка більш товариські, контактні.

Отже, дитина пішла до школи, І не просто дитина, а хлопчик або дівчинка. А школа і вчитель чекали і готувалися до зустрічі з дітьми, але не з хлопчиками і дівчатками. У посібниках для педагога написано «діти певного віку». А закінчили школу і раптово стали юнаками і дівчатами.

Ми добре знаємо, що в початковій школі серед відмінників більше дівчаток, а серед двієчників-хлопчиків. Серед хлопчиків і дівчаток є як лівопівкульники, так і правопівкульники. Хто ж із них буде краще навчатися? Правопівкульники-хлопці легше навчаються за програмами масової школи. Отже у звичайній масовій школі легше навчатися дітям із низьким ступенем праворукості.

Ми порівнювали дітей, однакових за віком/7років/: тих, хто тільки збирався після підготовчої групи дитячого садка йти до першого класу, і тих, хто вже закінчив 1-й клас шести річок. У дітей підготовчої групи ступень праворукості продовжував зростати. А в школярів-першокласників за той самий рік від 6 до 7 років ступінь праворукості різко знизився. Тобто початок навчання в школі спричинив різку перебудову функціональних зв’язків між півкулями мозку й активізував праву півкулю у всіх груп дітей, а особливо в тих, у кого вона була менш активною.

Але ми знову говоримо «діти». То які відмінності між хлопчиками і дівчатами, чи існують вони? Так. Всі ці перебудови відбулися насамперед у хлопчиків і майже не торкнулися дівчаток, у яких початок навчання не вніс змін у розподіл між правою і лівою рукою і, напевне, між лівою і правою півкулями.

Ми говорили про те, що в першому класі звичайної школи краще навчаються ліворуки хлопчики. А дівчата краще навчаються-праворуки. Підіб’ємо підсумки: різні методики, використовувані при навчанні дітей 6-10 років, орієнтовані на певний тип дітей і не дуже підходять для навчання дітей іншого типу. Тоді, можливо, є сенс відбирати дітей у ті школи, які використовують різні методики. Ми знаємо, що вже зараз широко практикується конкурсний відбір у гімназії та інші престижні школи. Але конкурсний відбір у тому вигляді, у якому він проводиться, не виконує поставлене завдання.

Припустимо, відібрав педагог початкової школи для себе групу дітей, якіх легко навчити основ граматики за даною методикою. Тоді виникає запитання: а чи добре дітям у колективі, створеному з однакових за типом асиметрії мозку, за типом мислення, за типом психіки, чи легко жити та навчатися в такому класі? Ні.

Інше запитання пов’язане з переходом із початкової школи в середню, тому що методи викладання часто не пов’язані між собою і різні предмети можуть подаватися за різними методиками. У цьому випадку відбір до першого класу може обернутися неприємною несподіванкою: відбирали один тип, якій був успішний у перших класах, а в середній школі саме ці діти найменш успішні, тому що принципово змінюються методи навчання, опора робиться на інший тип мислення. Це трагедія для дітей.


  1   2   3

Схожі:

Гендерне виховання дошкільників iconСтатеве та гендерне виховання дошкільників
Чи буде людина щаслива в любові й у сімейному житті, багато в чому залежить від того, як вона вихована, від її загальної культури,...
Гендерне виховання дошкільників icon"Що означає — жити?", "Хто дарує нам життя?"
У попередньому числі "ДВ" (2008, №4) розглядався технологічний аспект виховання людяності. У цьому номері йтиметься про орієнтовний...
Гендерне виховання дошкільників iconМетодичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності...
Засідання шкільного методичного об’єднання класних керівників «Гендерне виховання школярів»
Гендерне виховання дошкільників iconСтратегія розвитку сільського малокомплектного навчального закладу
...
Гендерне виховання дошкільників iconПлан роботи методичного дискусійного клубу практичних психологів дошкільних
Виховання культури здоров’я у дошкільників як один із напрямків здоров’язберігаючих технологій
Гендерне виховання дошкільників iconДодаток 1 Аспекти формування трудового виховання в освітньому просторі кднз
Праця – провідний чинник всебічного розвитку дошкільників: реалізація дитячої праці в життєвому просторі дитини
Гендерне виховання дошкільників iconЛогіко математичний розвиток дошкільників
Зміст логіко – математичного розвитку дошкільників подано у всіх сферах життєдіяльності Базової програми «Я у Світі». А з формування...
Гендерне виховання дошкільників iconРекомендації районної конференції педагогічних працівників
З метою поліпшення якості дошкільної освіти, створення умов для збереження фізичного, психічного, духовного здоров’я дитини, виховання...
Гендерне виховання дошкільників iconМетодичний посібник за темою: Особливості сімейного виховання дошкільників
Сім’я створює передумови для взаємопроникнення світу дітей І світу дорослих, що є важливим чинником соціалізації особистості. Унікальні...
Гендерне виховання дошкільників iconВідповідальність дошкільника крізь призму духовності
Консультація присвячена викладу сучасних підходів до проблеми формування дитячої особистості у дошкільному віці. Обґрунтовується...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка