До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко




Скачати 92.01 Kb.
НазваДо Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко
Дата конвертації02.02.2014
Розмір92.01 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Туризм > Документы
До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»
Алла Гончаренко,

доцент кафедри методики та

психології дошкільної і початкової освіти

ІППО КУ імені Бориса Грінченка,

кандидат педагогічних наук.



Хлопчики і дівчатка: погляд на виховання з глибини віків
Блакитні та рожеві стрічки, що ними перев’язують новонародженого, вже означають належність його до певної статі. І саме вона, ця належність, буде визначальна для самоусвідомлення дитини, для могутньої педагогічної функції, яку виробили для нас попередні покоління. Щоб не стала офіційна педагогіка безликою, абстрактною, варто постійно, а не епізодично, вивчати надбання народу, серед якого живемо, віднаходити джерела та способи виховання і дівчинки, і хлопчика. Та що край – то й звичай, що сторона – то й новина, що сільце – то й слівце, тому нема одноманітності у засобах здійснення педагогічного впливу на дитину.

Небайдужим було, хто народиться. Частіше раділи появі сина. Особливо коли йшлося про першу дитину. Традиційно в народі намагалися вгадати, кого ж чекати: хлопчика чи дівчинку. Для цього користувалися різними прогностичними прикметами. Так, прийнято вважати, що коли в правому боці вагітної ворушиться дитина, то буде хлопчик, у лівому – прикмета на дівчинку. Якщо обличчя вагітної має плями – народиться хлопчик, як чисте – дівчинка. Приказки засвідчують однакову важливість та значущість у сім’ї як синів, так і дочок:

  • Сини і дочки –одного дерева листочки.

  • Син – утіха для батька, а дочка – для матері.

Здавна закріпився погляд на сина як помічника батька, позаяк його відповідальність за добробут сім’ї була вирішальною. На сина дивилися як на майбутнього годувальника, господаря, опору. На дочку дивилися як на тимчасову гостю в цій хаті, в сім’ї, бо звичай передбачав її відхід до родини майбутнього чоловіка. Тому з дочкою пов’язувалися втрати. Ці погляди збереглися у приказках:

  • Годуй сина для себе, а дочку – для людей.

  • Сини ростуть – багатство росте, а дочки – здирки.

Та з’являлася бажана дитина, і їй були раді. Розпочиналися дійства, які були чітко позначені статевою належністю новонародженого. Так обряд обрізання пуповини недвозначно і прозоро натякав на чіткий розподіл обов’язків, трудових процесів у житті. Хлопчикові обрізали пуповину на сокирі чи книжці, з надією, що він стане господарем вправним і розумним або грамотним майстром. А дівчинці – на гребені, щоб була меткою господинею та рукодільницею вправною. Привітання супроводжувалися примовками, побажаннями:

  • Нехай ваш синочок росте як дубочок...

  • Нехай ваша дівчинка буде до діла прикидлива, до людей привітна, хлопцям хохотуха, батькам щебетуха...

Народження дитини було обставлено особливою мистецько-педагогічною довершеністю та насичено високим емоційним зарядом. Щоб увіковічити небуденний факт, батько саджав дуба чи клена при народженні хлопчика, а дівчинки – калину.

Перша купіль. Цікавим є спосіб її приготування, що теж не однаковий для всіх дітей. Так, у купіль для хлопчика клали дубові листочки, щоб був синочок міцний, чорнобривці – щоб був чорнобривий, барвінок – щоб мав вік довгий, корінь дивосилу – щоб мав силу. А для дівчинки клали ромашку – щоб була білолицею, яблуко – щоб рум’янець грав, любисток – щоб була люб’язна до людей та хлопці любили, калину – щоб була пишна та красива [3].

В арсеналі українського народу були способи, які допомагали в намаганні сформувати струнку, гнучку дівчину та статного, сильного хлопця. Так, для приготування купелі для дівчинки воду гріли у високих глечиках з вузькою шийкою, щоб статною, гінкою була. Хлопчиків купали в дубових ночвах. Після першої купелі хлопчика в деяких місцевостях України клали на приношену чоловічу сорочку, а дівчинку – на таку ж жіночу: щоб хоч частку мудрості, досвіду, вміння від дорослого через сорочку маля перебрало на себе.

Народна педагогіка виокремила і колискові для хлопчика, в яких програмувалася класична чоловіча краса, що порівнюється з маком, чорнобривцями, незмінна сила і здоров’я, символом чого є дуб [2].


А-а-а-а, люлі, люлечки...

Шовковії вервечки,
Мальовані бильця.

Колихала мати сина,

Сина-чорнобривця.

Мати синові співала,
^

Мати сина колисала.


***
Люляй, люляй, мій синочку,

Мама вишила сорочку.

Люляй, люляй, мій Іванку,

Тато зробить забавлянку,

Зробить шабельку кленову

Ще й коника вороного.

***
Люлі-люлі, мій синочку,

Справлю тобі колисочку,

Та й повішу на дубочку.

Сонце зійде – обігріє,

Роса впаде - та й скупає.

Листок впаде – та й укриє,

Вітрець стане – заколише,

Птах прилетить – заспіває.
***

Мати сина колихала,

Колихаючи, співала:

“Ніч заходить, треба спати,

Коло тебе рідна мати.

Я тебе нагодувала,

І сповила, і приспала.

Колишу тебе, співаю,

Спи, дитино, баю-баю...”


^

Дівчинка, авансована красуня, яка прийшла в цей світ як подарунок, тремтливо ніжна та ласкава, здорова й щаслива у сміливих мріях мами і тата:


Сонку-дрімку, голубоньку!

Приспи мою дитиноньку,

Приспи ж її вдень і вночі –

Буде мати чорні очі.

Чорні очі, біле тіло,

Щоб кожному була мила.

Та щоб росла, не боліла,

Голівоньки не сушила.
У практиці дошкільного виховання, організовуючи сюжетно-рольові ігри, доцільно навчати дошкільників подібних колискових, щоб ті співали для своїх ляльок-дітей, а пізніше – для своїх власних дітей, окремі – для синочка, окремі – для донечки. Для підсилення індивідуалізації вкладаймо в текст колискової також ім’я „немовляти”.

Народна педагогіка дедалі більше подавала розмежувань, охоплюючи ширше коло дитячих можливостей, розвитку. Згідно з мораллю, праця – найвища чеснота, найголовніша засада життя. Вітаючи народження маляти, завжди бажали, щоб воно було охоче і робоче. Колискові не лише заспокоюють, тішать, а й вводять у трудову атмосферу, прилучають до досвіду реального життя та орієнтують на розподіл об’єктів праці.

Люлі-люлі, мій синочку,

Вдягну тобі сорочку,

Підемо косить косою,

Візьмемо тебе з собою,

Ти нам будеш коні пасти,

А ми будем сіно класти.
Найулюбленіший персонаж (котик) замітає, варить їжу, шиє черевики. Аналогічну функцію виконували пестушки, утішки, спонукаючи дитину до підтанцьовування, ритмізування та іншої, супроводжуючої слова, активності, що викликає позитивні емоції.

Печу, печу хлібчик

Діткам на обідчик.

Саджаю, виймаю.

Ріжу, ріжу, ріжу...
***

Кую, кую чобіток.

Подай, бабо, молоток.

Як не подаси молотка

Не підкую чобітка.
***

Ой чук-чук, чуки-чук,

Наловив дід щук.

Та й поніс на торжок
і продав за шажок.

Медяників накупив –

Діточок поманив.
***

Чук-чуки, чуки-чук!

Наварила баба щук.

Діточок годувала

Ще й спатоньки повкладала.
***

Комар траву покосив,

Муха посушила,

Заєць в копи поскладав,

А миша возила.
***

Заєць косить, Заєць косить,

Лисиця згрібає..

Павук складав у копицю,

А муха топтала...
Зазначимо, що фольклорні форми підкреслюють, що дід, заєць, павук, комар – представники чоловічої статі, тому й виконують фізично важчу роботу (лагодять взуття, косять, складають у копицю) або відповідальнішу (здобувають харчі), а легшу – представники жіночої статі: баба, лисиця, миша та муха (готують страви, згрібають і топчуть сіно). В етнографічній літературі знаходимо багато інформації про раннє залучення дітей до праці та розподіл її відповідно до статевих ознак. Перехід від гри до праці був плавним, бо й самі іграшки, що їх мали діти, призвичаювали до конкретної діяльності. Так хлопчик бавився іграшковими сокирами, вітряками. А осідлавши паличку, соняшничину – найхоробріший козак, сильний та мужній.

Найкращою іграшкою для дівчинки здавна була лялька. Хоч і пережила ця іграшка тисячоліття, та заміни їй не нема. В усі віки дівчатка шили їй одяг, вдягали, годували.

Спостерігаючи за іграми дітей, можна визначити уподобання за статтю. Дівчатка, виконуючи роль „мами” та спілкуючись з своєю дитиною-лялькою, вже мають прояви майбутньої дівчини, жінки. Це стосується і хлопчиків. Та були й винятки. У сім’ях, де не було дівчат, до жіночої роботи залучалися хлопці і, навпаки, якщо більше дівчат, то їм доводилося виконувати чоловічу роботу. Будьмо уважні до різних проявів: чи будуть вони запорукою щасливого життя людини, чи стануть перешкодою на шляху до нього.

Трудова діяльність вимагала значних фізичних зусиль, тому в народі надавали великого значення фізичному розвитку дітей. Цьому сприяли рухливі ігри. Тут теж помітно диференціювання: хлопчики тренували себе в іграх: „Коні”. „Пиж”, „Журавель”, а дівчатка – „Подоляночка”, „Маківочки”, „Ластівка”, „Огірочки” [6].

Ще на першу річницю дитини здійснювали по-різному обряд постриження, посадивши її на кожух. Під кожух дівчинці підкладали прядиво, гребінь, „щоб пряла і ткала”, а ніж, рубанок – хлопчику, „щоб теслею був”. Зверху розкладати подібні предмети і пильнували, що візьме дитина в руки – такий нахил до професії, роботи й справдиться. Значною мірою професіоналізм був оснований на прямій передачі досвіду від батька синові, від матері дочці й увійшов в традицію, став однією з засад народного виховання. А наука була довготривалою і складною, про що є згадка у фольклорі:

    • Що дівчата роблять?

    • Шиють та співають.

    • А мати що робить?

    • Поре та плаче.


***

    • Що Галя робить?

    • Шиє та поре, а все ниткам горе.


Зміст календарної обрядовості теж має розмежування у дійствах дівчат і хлопчиків. Ось окремі приклади. Весняний цикл характерний обрядовими дівочими веснянками, серед яких Кривий танець виплітався як віночок, що був і залишається прикрасою суто дівочою. Великодні оздоби (крашанки, писанки, мальованки, дряпанки, крапанки) є результатом суто „жіночої” роботи, якої навчалися зарані. А водою, в якій милися ці святкові оздоби дівчатка вмивалися, щоб бути здоровими, привабливими, рум’яними, бо зважала на свій зовнішній вигляд. Такі домагання підсилювалися порівняннями її зі світом природи:

  • дівчинка, як ягідка;

  • гнучка, як верба;

  • пишна та гарна, як калина в лузі;

  • вбралася в біле плаття, як калина в білий цвіт;

  • пишається, як ружа;

  • червона, як мак;

  • гарна, як маківочка;

  • струнка, як тополя.

Чи не тому етнографами зафіксовано обряд „Тополі”, який відбувався на Трійцю. І брали в ньому участь лише дівчата, вибираючи поміж себе найкращу та заквітчуючи її [4].

Порівняльні характеристики давалися й хлопчикам:

  • синочок, як хмельочок;

  • синочки-соколики;

  • кремезний, як дуб;

  • дужий, як вода.

Серед обрядовості зимового циклу є звичай вітати господарів у Святки. Вітальні пісеньки мали теж свій розподіл: щедрували переважно дівчата, а колядували – хлопчики. А щодо вітання з Новим роком (за старим стилем), то ще затемна ходять засівати (посівати, посипати) виключно чоловіки, хлопчики, позаяк живе переконання, що саме вони, молоді та дужі, є символом всього найкращого, перспективного, началом любові, надії, життя. Так змалечку призвичаюється хлопчик до великої ноші – відповідальності за свій рід, за свій звичай.

Введення дитини в світ обрядів, звичаїв, праці, життєво доцільної дії здійснювалося природно і просто, у міру потреби, тобто так, як відбувалася дія у реальному житті. В усі історичні часи в усіх народів були спеціальні еталони чоловіка та жінки, а це впливало на становлення дитячого уявлення про зразок. В іграх родинного побуту дитина програмувалася, наслідуючи батьків, брала за приклад їхню взаємодію. Так формувалися уявлення про зміст типової для статі поведінки, так виникали специфічні інтереси, а від цього, значною мірою, залежить почуття впевненості в собі [5].

Елементи родинної обрядовості вихователь може запропонувати увазі батьків, та цікавішим буде досвід сім’ї, яка тримає у пам’яті традиції свого народу, звичаї свого краю. Цікавлячись ними, пізнаймо дитину краще і тіснішим буде контакт з цими родинами. При такій взаємодії можна сподіватися і на відображення сучасних прогресивних підходів у родинному вихованні, і на відродження та відтворення кращих зразків народної педагогіки, що вплине на формування індивідуальних, національних та загальнолюдських духовних цінностей [1].

Ми не закликаємо до механічного перенесення давніх звичаїв у наше сьогодення. Чимало з них вже віджили свій вік. Важливо інше: щоб сім’я через забуття не втратила в своєму педагогічному духовному потенціалі мудрості виховання попередніх поколінь, де успішне статеве виховання сина чи доньки не йде саме по собі, а виробляється способом життя родини.

Використана література


  1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" / М-во освіти і науки України, Акад. пед. наук України; наук. кер. і упоряд. О.Л.Кононко.- К. Світич, 2008.- 430с.

  2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: Ред. ж. ”Дошкільне виховання”, 1999.- 39 с.

  3. Антонюк В.Г. Звукове мовлення в народно-побутовому вжиткові українців. Нариси з етнології. Посіб. для педагогів, учнів та студентів/ За ред Т.Люриної. - К.: Обрії, 1996.

  4. Болтарович З. Українська народна медицина: історія і практика. - К.: Абрис, 1994.- 320с.

  5. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі"/ О.Л. Кононко., З.П.Плохій, А.М.Гончаренко та ін.. – К.: Світич, 2009.- 208с

  6. Скуратівський В. Дідух. Свята українського народу. - К.: Освіта, 1995.

  7. Стельмахович М. Народне дитинознавство. - К.: Знання, 1991.

  8. Українське дошкілля: Пісні, ігри, танці, вірші й загадки: Для дітей дошкільного віку. - К.: Музична Україна, 1991.

Схожі:

До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко iconВпровадження Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я...
Вона є важливим фактором підвищення професійного рівня як одного з основних шляхів реформування освіти, визначеного Державною національною...
До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко iconБазової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»
Ялинка” Т. Шутенко «Морозець»,Г. Компанійця «Дід Мороз», А. Філіпенко «Осінь», Н. Вересокіної
До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко iconМетодичний бюлетень
Організаційно-педагогічні умови ефективного впровадження у практику Базової програми розвитку дитини дошкільного віку
До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко iconСучасний зміст та завдання дошкільної освіти на засадах Базової програми...
Виховання людини в дусі загальнолюдських ідеалів І національних традицій починається з раннього дитинства – важливого етапу становлення...
До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко iconРекомендації до програми розвитку дитини дошкільного віку
Наказ мон україни від 22. 05. 2012 №615 «Про затвердження Базового компоненту дошкільної освіти» (нова редакція)
До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко iconМетодичні рекомендації призначені для практичного використання психологами...
Психологічне обстеження дітей дошкільного віку для проходження психолого-медико -педагогічну консультації
До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко iconГотовність шестирічок до навчання у школі
Найважливішим чинником психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По...
До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко iconПроект річного плану роботи дошкільного відділу освіти на 2011 2012 н р. Основні завдання
Спрямовувати діяльність дошкільних навчальних закладів на реалізацію оновлення змісту дошкільної освіти відповідно до вимог Базової...
До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко iconІгри з піском як інтерактивний метод розвитку комунікативно-мовленнєвої...
У посібнику представлене теоретичне обґрунтування проблеми формування комунікативно-мовленнєвої компетентності дітей дошкільного...
До Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» Алла Гончаренко iconГра як основна діяльність дитини. Різновиди гри
Українське дошкілля", "Дитина в дошкільні роки", "Зернятко". На виході "Базова програма розвитку дітей дошкільного віку", спрямована...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка