Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя!




Скачати 77.98 Kb.
НазваНіколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя!
Дата конвертації31.03.2013
Розмір77.98 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Військова справа > Документы
Батьківська криниця
Учень 1.

Наше життя, мов Батьківська криниця,

Яку не можна випити до дна.

Ми не завжди шануєм як годиться,

Хоч добре знаєм, що вона одна.
Живем собі, але душевна спрага,

Ми йдем шукати чистої води.

Мов полум’я одвічна неповага,

Стирає до криниці всі сліди.
І з часом ту криницю забуваєм,

Її заносить брудом і сміттям.

Ми проживем і навіть не згадаєм,

Що саме їй завдячуєм життям!
Підвладне все нам злети і падіння,

Та хочеться щасливого буття.

Ніколи не цурайсь свого коріння,

Шануй криницю власного життя!
Учень 2.

Де стали в ряд стрункі ялиці,

Гойдають зелень молоду,

Там й досі батькова криниця

Хлопоче в рідному саду.

Було колись, як спрага брала,

Ми – невгамовні дітлахи –

До неї низько припадали,

Немов знесилені птахи.

Прийти б до неї знов, напитись

Її прозорої снаги

І низько-низько їй вклонитись

За всі несплачені борги.
Учитель.
Сьогодні учні 8 класу підготували невеликий звіт по експедиційному напрямку «Із батьківської криниці». Вони розкажуть цікаві історії, легенди про наше село Ласківці, а також традиції і звичаї старшого покоління.
Учень 3. Люблю село своє тоді,

коли осталось наодинці

при не столоченій билинці

й не скаламученій воді.

Коли збирається рідня,

хай вже мала, та працьовита,

у бронзу літа перелита,

в осінню честь оцього дня.

І тихо мовляться слова,

і шепче зірка вечорова.

І чуть, як засина трава

у колисковій рідній мові.
ПІСНЯ «Село моє в пахучім світі»
Учень 4.

Історія села є надзвичайно довгою. Ласківці ще за княжих часів (тоді село називалось Велике Око і Кузьминець) входило в склад Теребовлянського князівства. Після смерті князя Юрія Тройденовича в 1340 році, останнього галицького князя, галицькими землями, Ласківцями в тому числі, підступно заволодів польський король Казимир Великий. Проте у 1648 році населення Ласковець активно включилося за боротьбу проти польського поневолення під проводом Богдана Хмельницького. Тодішню власницю села та його околиць — Реґіну Потоцьку — було жорстоко вбито. В той час народ збунтувався під проводом Ілька Крупки. Але після того, як війська Богдана Хмельницького залишили західні землі України, поляки під керівництвом полковника Чернецького жорстоко розправились з селянами, село спалили, поголовно знищили тих, хто був учасниками повстання.

Учень 5.
На Ласківці не раз нападали турки і татари в час польсько-турецької війни. Велика руйнація села припадає на 1676—1683 рр. Протягом цього часу Ласківці знаходилися між двома фронтами. З однієї сторони була кіннота яничар і гетьмана Дорошенка, а з другої сторони — польська армія. Після 1683 року селяни знову потрапили під контроль Польщі і були закріпачені. У 1772 році село потрапляє під владу Австрійської імперії внасдок поділу Речі Посполитої.

У 1826 році у Ласківцях було організовано однокласову українську школу. Скасування панства і революція 1848 року здійснили значний вплив на формування національної свідомості населення.
Учень 6.

Чи то від ласки, ластівки чи Ласка

Твої пресвітлі назва і стежки.

Реальна мрія й незбагненна казка,

Судьби моєї різні бережки.

Коли татари в двісті сорок першім

Зожгли Великі Очі й Кузьминець,

Неподалік тут поселився першим

Втікач э неволі Ласко Левенець.

Мав Ласко той щирокозацьку хватку,

Мав за жону — свободу у степах.

Одну зліпив, а потім другу хатку

На ще недавно спалених вітрах.
Учень 7.

Постала Басарабівка, за нею —

Венгерщини й Нагорінки крило.

І вже світили Ласківці зорею,

І вже нове зродилося село.

Воно до Галицько-Волинської держави

Належало, аж поки Казимир-король

Не потоптав усі тутешні трави

І сотні понадщерблених ним доль.

Відтак селом цим прикордонна смуга

Поміж ляхами й турками лягла.

Сміявся гетьман Дорошенко: "Смута

мене й мого народу не взяла".
Учень 8.

А потім Австрія ці землі захопила

І панське скинула із кожного ярмо

Народ брав землю на холодні вила

Й кричав: "Нікому вже не віддамо!"

"Весна народів" принесла свободу —

і не лише вкраїнському народу.

і знаків пам'ятних відкрито тут доволі

На честь приходу волі, волі, волі.
Учень 9.

Але життя на нових грало гуслях

І входило воно в цілком нормальне русло.

У колективі — краще: я, він, ти, —

Бо дерево і те боїться самоти.

Росли врожаї, стали будуватись,

Ходила музика із хати і до хатн.

Усе було в динаміці, у русі,

На кільцях пам'яті лишилися мазком

Та картоплина, зварена "в кожусі",

І перший поцілунок під бузком.
ПІСНЯ «Цей край де я родилась і живу»
Учень 10. А зараз ми хочемо розказати вам, дорогі гості, як колись у нашому селі святкували головні свята, такі як Святий вечір, Різдво Христове, Великдень та інші.
Учень 11.

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Учень 12.

Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.
Учень 13.

Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті; всі сфери людської діяльності та сільського господарства.

Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика.
Учень 14.

Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з дітьми - базар, а без них цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам - дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
Учень 15.

Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.

Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Учень 16.

Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти пам'ять нашого народу.
Учень 17.

Про святий вечір хочемо Вам розказати таке: Святий Вечір називався ще багатою кутею. До нього ретельно готувалися: розтоплювали піч 12 полінами, що висушувалися 12 днів, пекли й варили 12 ритуальних страв, головні з яких – різдвяна кутя (страва з пшениці, меду, маку та горіхів) та узвар (компот із сухофруктів). Під вечір до хати вносили дідуха – обжинкового снопа. Вважалося, що він, як і всі інші хатні речі, набуває чудодійної сили і приносить щастя та успішну працю. По вечері дітей виряджали до родичів і близьких з дарунками й кутею, аби поминути душі померлих.
Учень 18.

Починаючи від Свят-вечора і аж до Водохрещі колядували та щедрували – співали ритуальних пісень-побажань господарям осель.
Учень 19.

Із кутею пов’язані такі обряди:

Кутя вважалася основною обрядовою їжею. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали меду, але пам'ятали відоме прислів'я: «Не передай куті меду». Також її заправляли товченим маком. На особливу увагу заслуговує обряд «Нести кутю на покутю». Це мав учинити наймолодший хлопчик у родині, батько якого декламував: «Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб бджоли (або курчата) сіли».
Учень 20.

Як тільки на небосхилі з'являлася перша підвечірня зірка, всією родиною сідали за, як казали, багатий стіл. Він дійсно був багатим — з дванадцяти різноманітних пісних страв, а звідси й назва «багата кутя» чи «багатий свят-вечір».
Учень 21. Колись давно вірили у такі прогнозування:

На багату кутю зоряне небо — кури добре нестимуться і вродить горох.

Ожеледь на деревах — вродять горіхи й садовина.

Сніг іде — врожай на яблука.

Іній або сніг — на мокре літо і дорід зернових.

Дивляться після вечері у вікно: якщо чисте й зоряне небо, то буде сухе й урожайне літо, і навпаки.

З кубельця витягували сінину; якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка — на недорід.

Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, щоб «не губилися в череді корови»

Учень 22.

Головним весняним святом у народі завжди вважався Великдень – свято, котре пізніше християнська церква встановила як Воскресіння Христове. Великдень – це цілий обрядовий цикл, який включає такі основні компоненти: Страсний тиждень, що у свою чергу поділявся на Вербну неділю і Чистий четвер; Великдень (Паска) та Світлий (Великодній) тиждень. У Вербну неділю освячували в церкві лозини верби, якими потім шмагали домочадців та худобу. На Великдень освячуються заздалегідь приготовані паски (святковий хліб) та писанки (великодні яйця).
Учень 23.

Обряди осіннього циклу переважно були спрямовані на родинне життя. З Покрови починалися весілля. Інші свята осіннього циклу також були пов'язані з одруженням чи ворожінням про обранців. Ворожили і на Введення, Катерини і Андрія, причому «арсенал» цих ворожінь був надзвичайно різноманітний.
Учень 24.

Нині багато традиційних звичаїв поступово відходять у минуле, проте в сучасній обрядовості зберігаються окремі їх елементи, які використовують при святкуванні найпопулярніших народних свят.
Учень 25. А щоб наше свято для Вас не було таким скучним, пропонуємо Вашій увазі декілька веселих жартів:
— Тату, а це правда, що в деяких країнах Сходу наречений не знає, хто його дружина, поки не ожениться?

  • Це в будь-якій країні, синку!


Кінець 40-х років. Поліська глибинка. Криниця, біля криниці починається ліс. З криниці чоловік витягує відро і збирається попити води.

З лісу виходить інший чоловік:

- Чоловіче, не пий!!! Москалі криницю отруїли.

- Чєво ти гаваріш?

- Та пий, кажу, повільніше. Вода холодна - застудишся.
- Микола, твоя корова курить?

- Ні.

- Ну, тоді у тебе хлів горить...
- Як вам вдалося досягти таких зразкових показників

росту картоплі - лише два тижні тому посадили і вже копаєте?

  • ...їсти дуже хочеться...


- Мам я йду гуляти!

- З ким ти йдеш? А де ви гулятимете? Ти коли повернешся додому? А на чому ти поїдеш?

- Тату, я йду гуляти!

- Добре.

.
Влаштувався мужик на завод працювати. Наступного дня опинився в лікарні. Приходить друг його відвідати:

- Що сталося-то?

- Та заходжу в цех, кричу напарникові: Вася, кинь мені ключ на 27

- І що?

- Та я звідки знав, що там стільки тих Васів…
У шестирічного хлопчати запитали:

- Ким би ти хотів бути?

- Продавцем

- Але для цього ти ще занадто малий

- Нічого. Я міг би торгувати з-під прилавка.

Схожі:

Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя! iconДуховне життя суспільства. Суспільна свідомість І культура будь-яка...
Надзвичайно важливо також створення умов для всебічної самореалізації духовно-культурного потенціалу, сутнісних сил людини, свого...
Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя! iconКам’янець-Подільської райдержадміністрації
Захарія Вернера. Будучи сполненою німкенею, з любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку...
Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя! iconШануй батька свого І матір свою, щоб довгими дні тої були на землі
Обладнання: малюнок «Дерево роду», конверт із прислів’ям для гри, анаграми на найкраще слово «мама»
Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя! iconБесіда на тему: Життя — це шанс кожного
Формувати усвідомлене розуміння понят­тя «життя», його унікальності, цінності, значу­щості для кожної особистості; спонукати учнів...
Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя! iconБесіда на тему: Юність — це пік вашого життя
Формувати усвідомлене розуміння понят­тя «життя», його унікальності, цінності, значу­щості для кожної особистості; спонукати учнів...
Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя! iconВиховна година на тему
Формувати усвідомлене розуміння поняття «життя», його унікальності, цінності, значущості для кожної особистості; спонукати учнів...
Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя! iconПитання про сенс свого життя обов'язково встає перед кожною людиною,...
Питання про сенс свого життя обов'язково встає перед кожною людиною, коли вона переходить, подорослішав, вiд iнстинктивної-рефлекторної...
Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя! iconМістечко «здоровий спосіб життя» мета
...
Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя! iconКонкурс №1 «Привітання»
Мета: закріпити й поглибити знання, отримані учнями у 5 класі про козаків та козацтво; залучити дітей до вивчення історії свого народу,...
Ніколи не цурайсь свого коріння, Шануй криницю власного життя! iconПлан Вступ Гендерна рівність чоловіка та жінки Феномен участі жінки у війні
Відійшли у вічність очевидці тих подій, І наш святий обов’язок зберегти пам’ять про них наступним поколінням. Не може існувати цивілізована...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка