Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть




Скачати 156.1 Kb.
НазваСценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть
Дата конвертації01.04.2013
Розмір156.1 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Військова справа > Документы

А ВЖЕ ПОКРОВА ОДЦВІЛА"

Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть двоє ведучих в українському>Вбранні. Звучить музика Козлова О. "Ностальгія", на фоні якої читається вірш "Край долини кущ калини". Читець: Вже, друже, осінь. Ні ще не сльота. Ще у повітрі лагідь Ще далечінь бринить прозориста Але щедрота сонця вже не та ! Як міниться корона золота На пишнім клені, сяйно, урочисто! А на калині китяги намиста Осінній вітер кружить і гойда... Це час на спогади, на трохи пізній жаль, Але також це час на мудру втіху. Все повертається в невпиннім колобігу - Весна і осінь, радість і печаль. У сонці зводиться, пливе в обійми дню В цей тихий жовтень, сповнений вогню. Музика виключається.

Ведуча І. Непомітно, але впевнено вступила в свої права осінь. Розпочалася вона зі святом св. Симеона Стовинила і матері його Марфи - в народі кажуть просто "Семена" Стовинила і матері Марфи - в народі кажуть просто "Семена" дня 14 вересня. До речі, в допетровській Русі Новий рік починається на Семена. В цей день віншувалося "старе" бабине літо.

А в козацькій Україні, - це давно було, на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коні. Цей добрий звичай походить ще від княжих часів, коли молодих княжичів з великими церемоніями на конях везли до церкви і після Служби Божої, пострижини виконував сам єпископ.

В народних звичаях у день Семена кінчається "вулиця", літні зустрічі, ігри та розваги молоді і починаються осінньо-зимові розваги "вечорниці" та "досвідки". /Виспівує соловейко/. Читець: Бенкетуй, молода княгине, - Поки сонце ще ходе радо, Бенкетуй, моя ладо! Виночерпи і плододари Твої вина міцні, ^к смоли, І садів твої дари

Та проси господине гожа, У гостину до себе друзів, Та сідай, молода, хороша У веселому крузі. Задзвеніть, задзвеніте,звуки,

У пісень, і бесід веселих.

і.

Хай із рук переходить в руки Золотокований келих! Скоро зносиш свою пишноту, Скоро скинеш багряну барву Вдягне срібло замість злота Замість пурпуру - мармур То ж п'яни і п'яній княгине,- Поки сонце ще ходить рано Поки небо твоє ще синє,- Веселись, моя ладо!

До заходить господиня, вдягнута у національне українське. Вітається з гостями. Добрий вечір, добрий вечір, Довгожданні друзі! Добрий вечір, наші друзі! Просим до світлиці. На веселі, на бадьорі Наші вечорниці.

З піснею "Коло млина калина" до залу входить фольклорний ансабль, господиня заходить до хати.

А звідки це ви такі веселі? - Та на ярмарку були, наспівалися, нажартувалися, навіть у горлі пересохло. Пийте водицю,та не кавптесь, бо джерельна - застудись можна. Та поспівайте нашим гостям, що-небудь душевного, гарну українську пісню. /Ансамбль виконує українські народні пісні "А вже вечір близенько" та "Із сиром пироги "./ Хтось із хлопців питається: "Може вам шановні гості ще й затанцювати?" Господиня: Танцюй, парубче, коли охоту маєш.

Хлопець пританцьовуючи, співає жартівливу пісню, закликає до танцю учасників ансамблю, а потім гостей вечорниць. Під загальну українську мелодію танцюють всі присутні. Господиня: Я рада, що ви завітали до нашої хати. Поспікулкуємось, повеселимось. А від усмішок дівочих моє дворище розцвіло, мов калина у лузі. /Ансамбль виконує 1 -2 українські пісні. Одна з них про калину "Не ламай калину біля хати". Співаючи вона виходить/. Ведуча 2: Після Першої Йречистої до свята Покрови на Поліссі заготовляли калину.

А розпочинався цей період від забутого тепер обряду. Біля кожної хати, найчастіше біля вікон, вирощували кущі калини, але зривати з них ягоди не дозволялося, бо нібито володіли вони таємничою силою відвороту від зла, нечистої сили. Наруга над калиною вкривала людину ганьбою. Дітям, щоб не рвали калинового цвіту, казали "Не ламай калину, бо накличеш морози". З піснями йшли дівчата до лісу. /Театралізована сценка/.

Гурт дівчат, співаючи українську народну пісню, заходить на середину залу, де красується кущ калини, або ваза з кетягами калини, зупиняються біля нього, вклоняються. Одна із дівчат звертається до куща: "Ми тебе, калино, прославляєм, ми тобі, калино, заспіваєм".Дівчата беруться за руки коло куща, водять навколо хоровод, співають про калину. Звучить пісня "Ой у лузі калина стояла".

Ой у лузі калина стояла, Ой ц лузі калина стояла, Вона всіх парубків чарувала Лиш одному нічого не шкодить, Лиш одному нічого не шкодить Він до неї щовечора ходить.

  • Не чаруй ти, дівчино, нікого

  • Не чаруй ти, дівчино, нікого Покохай ти мене молодого.

  • Ой рада б я всіх вас покохати,

  • Ой рада б я всіх вас покохати, Та боюсь козацької зради

Ой не бійся, дівчино, нічого Я молодий, не зрадив нікого. Не зрубав яу полі тополі, І не зраджу тебе молодої Не зрубав я зеленого дуба, Не зрубав я зеленого дуба, І не зраджу тебе, моя люба. Дівоче коло розривається і дівчата підходять до куща. Одна з них голосно говорить: "Дівчата! Гей! Будемо калину рвати, будемо кохання закликати!" Одна за одною підходять вони до гілок, зривають жменю ягід, кладуть в рот, задумують ім'я коханого і примовляють: «Поможи , калинонько, бути в парі з миленьким» Коли всі учасниці хороводу по черзі здійснюють такий потаємний ритуал, то вимазують одна одній обличчя, щоб бути «красивими, як калина». Декілька ягід кладуть за пазуху, як оберіг кохання. Після цього дівчата заквітчують кетягами калини та стрічками коси, пригощаються пшоняною кашею з глечика, сухим м'ясом, надпивають напою з червоного буряка. І знову звучить пісня про калину "Калинонька".

Ведуча 1: Здавна дівчина і калина поєднувалися і порівнювалися у піснях та переказах. Послухаємо, про що розповідає народна легенда.

Ведуча 2: Колись на У каїну нападали турки і татари. Усе нищили на своєму шляху, а дівчат і хлопців забирали в полон. І ось одного разу хотіли забрати в полон першу красуню села. Але дівчина почала тікати. І була б утекла. Та на лихо зачепися за дерево своїм червоним намистом... Намисто розірвалося, поросипалися на землю червоні намистинки. Забрали вороги красуню і там бона загинула. А червоні намистинки зійшли, з них виросли прекрасні кущі з червоними ягідками. Назвали їх люди калиною. З того часу і росте на землі цей чудовий кущ. Ведуча 1: Калина в піснях, обрядах символізує дівочу красу, ніжне, чисте кохання. Недаремно весілля завжди прикрашала калина. А коли народжувалася дівчинка, то на завершення гостини рідна бабуся роздавала всім по букетику з барвінку і калини. /Пісня "Коли спадають сині роси"/.


Зацвіла в долині Червона калина Ніби засміялась Дівчина дитина.


Тече вода з-під явора Яром на долину Пишається над водою Червона калина.


Читець:

Ведуча 2: Осінь... Полисіли дерева, в діброавх замовкло птаство, тихі ставки та озерця вкрилися жовтими бляшками падолисту. Ранком левади та видолянки сизіють густою памороззю.

Не дихаймо. Нехай ще листовиння Оранжеве, брунатне, золоте Гойдається край синього цямриння Допоки сніг його не примете. І срібні безголосі волосинки Нехай співають щось весільне Давно забутим голосом билинки Що кличе, не докличиться у храм. Пожуклої трави прийшла мова Уже відходить втомлено й зове Кудись.. Але ще не збулась Покрова

Ведуча 2: Образ калини символізує й Україну. В народі кажуть: "Без верби і калини нема України". Гімном Стрілецького війська стала пісня "Ой у лузі червона калина" /автор Степан Чернецький/, де калина символізує боротьбу за національну незалежність.

Гей у лузі червона калина похилилася Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей-гей розвеселимо.

Ведуча 1: До речі, наш великий поет Т.Г.Шевченко дуже любив співати пісню "Ой зацвіла червона калина під криницею". Мабудь з цієї пісні народилися вірші.

Бо скрізь мале віконце вітрове Не розпізнати і не угадати Її утаємничений приніс Ми бачимо лише ріг старої хати, Немов ось - ось вона поважно вийде. Розвіє, розрушить геть усе. І ми заціпеніємо від кривди І нас кудись із листям понесе.

Ведуча 1: 31 жовтня за старим, а 14 за новим стилем починається Покрова. З Покровою в язичеській Русі зв'язані дівочі мрії і побажання. Покрова - божество, покровителька жіночої, а більше всього - дівочої долі. Відомо, що дівчина, яка породила дитину, зветься "покриткою". Через те жінка - не дівка, не панна, не може ходити простоволосою, мусить пов'язатися, покритися.

Ведуча 2: До дівчат-покриток було своєрідне ставлення, старожили, ще певно пам'ятають, що після народження дитини, разом з громадою села війт чи солтист приходили до цієї дівчини, вели через усе село, обрізали косу і кидали на корчму, де вона лежала до тих пір, поки не було іншого такого випадку. Але такі випадки були не часті.І не дивно, адже кому кортіло пережити таку ганьбу, коли згадують і в десятому поколінні.

1. Над моєю хатиною 2. Була слава, була слава,


Синя хмара стала А на мене молоденьку, Поговір та слава.

Стали й поговори Та на тую дівчононьку, Що чорнії брови.







З. Була слава, була слава, Стали й поговірки Та на тую дівчиноньку, Що чорнії брівки.

4. Що я тую синю хмару Рукавом розмаю, Перебула той поговір, Перебуду й славу.





Ведуча 1: ... Я розповім вам про історію свята Покрови святої Богородиці.

/звучить музика Баха Й.С./ ... 1 жовтня за старим стилем 911 року, тобто 1083 р. тому, в Греції лютував мор, зараза. В той далекий час імперія вела війну з сарацинами. Місту Константинополю загрожувала велика небезпека. Пошесть косила людей, як гостра коса траву. Смерть забирала всіх: старих і малих, багатих і бідних, - без розбору. Тривога і жаль обіймали людські серця. Місцеві жителі перестали виконувати щоденну роботу. Скрізь чулися голосіння, плачі, виражався жаль з приводу майбутньої смерті, розлуки.

Ведуча 2:1 тоді люди звернулися до бога, висловлюючи прохання, щоб він відвернув покарання. Зверталися греки і до матері Божої, щоб заступилася за нещасних, допомогла

донести молитву до Бога, здобути прощення. Особливо щиро молилися люди в Богородичному храмі Внерхенесі, де була покладена і величалася її риза.

У згаданний день під час цілоночного моління святий Андрій та його учень Єпифаній побачили пречисту Богородицю на хмарах. Вона щиро молилася і слала свій голос на захист страючому народові. Розпростертими руками вона розіслала омофор /карамених/ над

християнами. Округ неї молилися ангели, архангели. І сталося чудо! /Музика обривається/.

А

Ведуча 1: Припинився мор, зараза, здобрилися греки і мужньо відбили сарацинів.У пам'ять такого визволення і для прославлення Богородиці прийнято щорічно відзначати Покрову святої Богородиці .В цей день посилають християни свої молитви і величання Божій Матері, відправляють їй акафісти-посвяти.

Ведуча 2: Подібне сталося і в нашій історії, коли Пречиста Діва чудесно врятувала славний Почаївській монвстир від нападу турків. Це свято теж дуже глибоко прийнялося в нас головне тому, що вже князь Ярослав Мудрий віддав Україну під покров Пречистої Діви. Ведуча 1: Козацтво України прйняло своєю покровителькою і застпницею Покрову пресвятої Богородиці. На Запоріжжі була церква пресвятої Покрови. А в усіх походах з військом знаходився її образ.

Читець: А срібло-золото на три частини паювали

Первую часть брали, на церкви покладали, На святого Межигирського Спаса, На Терехтевимовський монастир, На святую Січову Покрову давали - Котрі давнім козацьким скарбом будували, Щоб за їх встаючи і лягаючи, Милосердного Бога благали. Ведуча 1: Існує переказ, що після зруйнування Січі Запорізької москалями в році 1775-му козаками, що пішли за Дунай під ласку турецького султана, на еміграцію, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови. /Звучить лірична мелодія/. Читець: Вірую

від зіроньки до зіроньки кров людська не водиця,

вірую від стогону до стогону ріка вража поборена,

вірую від скорби до скорби душа наша - ім'я Боже

вірую від псалм)\цо псалму

караюсь, мучаюсь але не каюсь

вірую від слова до слова

2. Пренепорочную Покрову Попмилуйм'я Діво

І:'

Помилуйм'я Діво Богоматір Сохрани м'я Боже Сохрани м'я Боже Сине Господень І спошли душі моїй Сім Дарів Святого Духа Во Гріє Вірую Алілуя.

/Музика виключається/. Ведуча 2: В побуті села, Покрова - це був сезон на сватання і весілля. Дівчата щиро вірили в силу Покрови сприяти їх щастю і спозаранку йшли в церкву, ставили до свята. Існувало повір'я, хто раніше поставить свічку, той раніше заміж вийде. Дівчатам, котрим уже надокучило дівувати, молились: "Свята Покрівонько, завинь мою голівоньку, чи в шматку, чи в онучу - най ся дівкою не мучу".

Ведуча 1: Традиційне українське весілля, як відомо, об'єднує кілька окремих бюджетів. Перед тим, як узаконити шлюб, йому передували чотири, чи навіть п'ять дійств: оглядини, сватання, змовини, заручини. Тільки після цього запрошували гостей, випікали коровай, плели вінець для молодої.

Ведуча 2: Осіння пора весіль. Про це в народі закарбувалася така поговірка: "У маю розумний жениться, а дурну бере. Але в жовтні розумна заміж іде, а дурень жениться". А все через те, що колись не вистачало хліба. Влітку можна було прожити овочами, фруктами і біля батьків, помогти їм у роботі. Восени ж, коли зроблені запаси, вже можна прогодувати ще одного робітгика, а з весною залучити його до праці. Бідняк, щоб здобути багату дівчину, з ранньою весною ішов на заробітки, найчастіше до сплаву лісу. Перед відходом, прощаючись, обіцяв: "Жди мене до Покрови", бо ще можна було одружитися до Пилипівського посту. Для дівчат інша поговірка: "Як Покрова, то кожна дівка здорова", не хворіє, бо мало роботи, і прагне швидше вийти заміж.

Ведуча 1: Осінь, особливо її середина, багата на так звані, храмові свята. Здавна на Україні кожне село мало свій іменний празник. Його визначали за датою закінчення і освячення храму. То був день, коли родичі, знайомі відвідували один одного. Господарі зазлегідь готувалися, щоб пригостити на славу. Це було справді свято, добрий звичай почуття роду, причетності до нього, усвідомлення, що ти не якесь перекотило, що у тебе є рід. Воістину не хлібом єдиним живе людина. Скільки було гумору, різноманітних розповідей ... А пісень ! /Звучать українські пісні/.

Ведуча 2: Листопад... Облетіли віти. Не зима ще. Вже й не осінь. 8 листопада Православна Церква відзначає день святого Дмитрія. Святий Дмитрій вже приносить зиму. У святого Дмитрія труба із срібла ...

і'

А як затрубив ще й святий Дмитро ... То й покрив зимкою усі гори білі... Ведуча 1: Дмитрову суботу ще називають "родинною" чи інакше "дідовою". В цей день справляли поминки померлих родичів. Поминають парастасом у церкві та обідом вдома. За обідом із кожної страви по ложці одкладають в окрему посудинку, яку з ложкою ставлять на ніч на покуття. Тут же в посудині ставлять воду і вішають рушник, щоб уночі душі померлих помилися і пообідали.

Читець: Яка то добра і свята хвилина,

Коли не в церкві, то хоча б отут У тиші помолитися родинно Згадати, що й живі колись умруть. І загорілись свічечки мільйонно, І вогники у небо миготять Поміж хрестів, що світять мов колони, Стоять знаки не тліну, а життя. Ведуча 2: На Дмитра кінчається сезон сватання. Отож не засватанні дівчата вважають сезон за втрачений, з цього приводу існує народна приповідка: "До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч комин витри", мовляв, годиться на все.

" Ой з-за гори, з-за гори Сходить ясне сонечко, Питається мати у свого дитяти " Чом сумуєш донечко?" " Як мені не тужить, не тужить, Вже літа минають - я щастя не знаю, Мамо моя, що робить? Ведуча 1:21 листопада - собор святого Архистратича Михаіла, або як кажуть в народі "Михайла". Сятого Михайла наш народ вважає за покровителя столиці України - Києва. Стародавній герб Києва оздоблений образом Архистратича з мечем. " Грім гримить - Архистратич Михайло веде війну зчортами", - каже народна легенда. Іноді з блискавками робиться хрест - " це Михайло благословляє, а Гавриїл стріляє в чорта". Мисливці на Україні вважають Михайла за свого покровителя і колись, у старій Україні йшли до церкви, де перед образом святого Архистратича ставили свічку.

Ведуча 2; День святого Михайла - веселе і ситне свято, закінчено всі осінні роботи, зроблені запаси на зиму, засіяно ниву озиминою, пора і відпочивати, веселитися, поспівати, влаштувати забави. Серед таких особливе місце належить братчинам. На Українському Поліссі, до речі, довгий час зберігалася така назва листопада - братчини. /Звучить весела мелодія/. Ведуча 1: На братчини, а це було переважно на Михайла, в села готувалися медові напої. На свято сходилися всі жителі, але найпочесніше місце відводилося молодим парам, які нещодавно побралися і вперше виходили в люди.

Ведуча 2: А чи пробували ви коли-небудь медяну ситу ? Цей сьогодні майже невідомий ритуально-обрядовий напій мав приємний смак і неабиякі лікувальні властивості і виготовлявся за особливою рецептурою, котру тримали в суровій таємниці. Ала я відкриваю вам цей секрет. Найкращі стільники з медом потрібно перетопити в казані, розлити варево в окремі спеціальні барильця, приправити настоєм лікарськмх трав. Приготовлену ситу вистояти в льоху кілька місяців. До медової сити добре приготувати печево з медовою приправою. Пригощайтесь! Відтак обряд братчини скріплювався частуванням ситеним медом.

Ведуча 1: І завершуються осінні свята 13 грудня за новим стилем свято святого Андрія. Це свято пов'язане з ворожінням, гаданням долі, тоді проводяться так звані "андрієвські" або "великі" вечорниці. Багато є різних способів ворожби, про які можна довідатися з розповідей бабусь, а ще з літератури, яка є в бібліотеках. Але окрема гра на андрієвських вечорницях - це "калита" /проводиться гра/.

Для цього випікається круглий прісний корж з маком або з медом, посередині з діркою. Оздобити її можна гребнями-променями з ромбами з тіста. Калита спечена, пшоняна каша і вареники для пригощання зварені. Дівчата все приготували. Заходять хлопці. "Добрий вечір. З калитою будьте здорові. З калитою золотою, з пресвітлим празником!". Господар на червоній стрічці несе високо перед себе і примовляє тричі: "Сонце заходить, а калита сходить!" На зустріч йому виходить господиня з горнятком каші на вишитім рушнику, промовляє: "Калита наша, оце тобі каша, а нам дай краси і сили, щоб ми в світі славно жили." Хлопці пов'язують калиту на стрічці до сволока /стелі/. Дівчата співають: - Ой Калита, Калита

Із чого ти вилита? Ой я з жита сповита Ой я сонцем налита Для красного цвіту По білому світу. /Починається кульмінаційне дійство свята - кусання калити/.

Хто перший до сонця - калити поїде? - питається господар. Кожен хлопець під'їздить до калити на коцюбі, мов на коні, приспівує: "Їду-їду калиту кусати". Право на кусання втрачається, якщо засміятись або присісти. Здрастуй^ калитинський

Здоров, Коцюбинський Чого приїхав? Калити кусати Якщо не будеш кусать, то я буду по губах кресать.

Якщотанцюючи не зкусив калити, то калитинський щіткою з глиною або з сажею маже по

і"

губах чи обличчю. Дівчата співають "Кужеля", "Семена". Ой на горі просо - сидить зайчик Він ніжками чеберяє Якби такі ніжки мала То я б ними чеберяла, як той зайчик ...

Чому жінки конопельки беруть Моя чепуруха не подумає Вона треться, та мнеться, Вона дума, що минеться. Вона дума, ще й гадає Свою долю проклинає Та бодай тобі, доле, Що ти мене народила На нещаснеє горе, На велику муку, Що я взяв чепуруху, Чепуруху взяв - навіки пропав. Під пісні і танок всі присутні мають вкусити калити. Охоронці калити докладають всіх зусиль, щоб не допустити цього. Навпроти вклоняється танцюрист, той мав іти після цього до танцю, а сам танцюрист сідлає коня в дорогу до світила.

Їду-їду калиту кусати

А будеш нам слово казати?

  • Буду.

  • Що у світі найсильніше?

Вода.

Що у світі найпрудкіше?

Світло.

Скільки в небі зірок?

Як у морі піску.

Скільки в морі піску?

Як на зєїАпі трави.

Скільки на землі трави? Як проміння у сонця. А скільки проміння у сонця? Як у людини думок. Решту калити господар з калитинськими ділять між усіма, хто є в світі.

- Калитники - житники, славно дбайте, калиту уславляйте! Аби наше з вами до кінця віку було. Господиня пригощає всіх по черзі кашею, варениками. Бувають серед вареників сюрпризи - з клоччям, борошном. /Дівчата та хлопці співають українські пісні і розходяться парами /.

Ведуча 1: Але свято на цьому не закінчується. Буде ворожба. Суть її, як звичайно, одна - хто коли з дівчат вийде заміж. Ворожитимуть на пампушках, на кинутому через хату чоботові, на стовпцях тину.

Ведуча 2: Здавна цієї ночі дівчина за вікном чіпляла рушник на знак того, що їй пора подававти рушники. Коли на ранок він буде вологим, то милий невдовзі прибуде. / Звучить музика /. Ведуча 1: Сьогодні ми вам повідали про осінній період свят українського народу. Сподіваємось, ви доторкнулись до вашої Берегині і почуєте перелилось у ваші душі. Ведуча 2: До нових зустрічей! Удвері стукає зимовий Миколай. Читець: Ти подивись, як червоніє ліс

Осінніми кольорами прощення! Немов горить... Ти тільки подивись Яка краса, оця краса остання. Яка печаль в останній цій красі Яке життя кольорами розлите. Горять ліси... Як жаль, що лиш ліси Перед зимою вміють так горіти.

Н

Схожі:

Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть iconСвятково прибраний зал. На стінах вишиті рушники, серветки, в центрі...
Святково прибраний зал. На стінах – вишиті рушники, серветки, в центрі – портрет Т. Г. Шевченка, плакати: «Без мови рідної, юначе,...
Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть iconВиховний захід для учнів 1-4 класів
У святково прибраний зал заходять хлопчик І дівчинка в українських костюмах. Вони тримають хліб з сіллю на рушнику
Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть iconСвятково прибраний зал. На столах — вази з фруктами, солодощі, запалені свічі
Учень. Вони думають, що є речі, яких ми ніколи не зрозуміємо, І саме тому ми все розуміємо
Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть iconТема : Квітка-ласкава усмішка природи
Обладнання: святково прибраний зал. Букети живих квітів, планшети із зображенням квітів «Ми із Червоної книги»
Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть iconВчитель початкових класів
Зал святково прибраний (повітряними кульками, малюнками казкових героїв, квітами). На дошці плакат "Прощавай, Букварику", плакати...
Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть iconСвятково прибраний зал
Звучить пісня на слова Шевченка «Думи мої». Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик...
Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть iconСценарій свята “А над світом українська вишивка цвіте”
Актовий зал районного бк прикрашений рушниками, виробами, вишивками. З одного боку сцени – стіл для ведучих, з іншого – дівчата в...
Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть iconЗвізда нова зійшла на обрій. Той вечір завітав доречні, з різдвом...
Святково прибрана сцена. Свято починається з коляди “Добрий вечір тобі, пане господарю ”
Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть iconІнгулецької районної у місті ради
Мета. Розширити знання учнів про святкування великодніх свят. Розкрити зміст свят. Вербна неділя. Чистий четвер. Відроджувати звичаї...
Сценарій тематичного вечора,приурочений осінньому періоду свят українського народу. / Зал святково прибраний в старовинному українському стилі/. Вечір ведуть iconСценарій випускного вечора 2012 рік
Доброго вам вечора, шановні батьки, вчителі, гості ! здається, що тільки вчора пролунав останній дзвоник, позаду – напружена пора...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка