Лекції




Скачати 324.69 Kb.
НазваЛекції
Сторінка3/3
Дата конвертації01.05.2013
Розмір324.69 Kb.
ТипДокументы
uchni.com.ua > Військова справа > Документы
1   2   3

Патріотичні почуття, навіть здобрені соціалістичними ідеями, все одно не можуть побороти юнацьких почуттів до протилежної статі. Любов до книжок, до церковного співу збагатила юнака, зробила його цікавим співрозмовником. Гарний спів і музичні від природи здібності, характерні майже для кожного українця, робили Микиту бажаним учасником молодецьких гулянь будь-якого зборища: "Особливо любив народні пісні, які співав з дівчатами. В школі навчився грати на гітарі і багато міщанських українських мотивів",— згадував з Прилук Ольги Василівни Терлецької. Познайомився з Ольгою г Микита за часів роботи помічником лісничого в Прилуках, в 1901 році, поли вона ще була ученицею гімназії. По закінченню гімназії (1905 рік) Ольга і Микита об'явили заручини і стали нареченими. Ольга поїхала і па батьківщину вчителювати в місцевій школі, а Микита продовжував ' нявчання в юнкерській школі в Чугуєві. Подорожуючи з дому на службу до Польщі, Микита заїхав наприкінці квітня 1906 року до своєї нареченої в Прилуки. Під час гостювання у нареченої Ольги Микита познайомився з її подругою, теж вчителькою Ольгою Павловською. Ольга була дочкою благочинного священика Філарета, який відзначався і воїми революційними поглядами на майбутнє України — самостійної і незалежної від Росії. Коли Микита томився у Варшавській в'язниці, наречена приїздила на побачення, та жандарми зустрічі не дозволили. Після виправдального вироку, повертаючись до батьків у квітні 1907 року, Микита заїжджає до Києва, зупиняється у Хилобченка, який тут служив. Відвідини шевченківського вечора 8 квітня подарували несподівану іустріч з Ольгою Павловською, яка в той час навчалась у Києві на Вищих педагогічних курсах. Минулорічне просте знайомство переросло в глибоке почуття. Щоби бути до кінця чесним у стосунках з двома Ольгами, Микита приїздить до Ольги Василівни і владнує справу з нареченством.

Складний час переживав Микита Юхимович після вигнання з військової служби — морально було полегшення, спалахнуло кохання до дівчини, а і іншого боку — ні документів, десь йшли поліцейською поштою, ні і рошей, ні розуміння близьких і рідних про причини "отсидки" і залишення високооплачуваної служби. Літо 1907 року проходить напружено її постійних переїздах — Слов'яносербськ, Дебальцево, Чугуїв, Сріблянка, Харків,Золотоноша, де Ольга Філаретівна відбувала педагогічну практику в с. Деньга.

Підтримка друзів — Статона Гейка і Івана Сосницького, тимчасова робота и Харкові додають впевненості, віри. І перший осінній місяць просто щасливий для Микити: зараховано студентом історико-філологічного факультету Харківського університету, одруження з Ольгою Павловською. Побрались Микита з Ольгою в місцевій церкві села Деньга Золотоніського повіту Полтавської губернії, 12 вересня 1907 року і разом по житті пройшли до 25 лютого 1932 року. Після скромного весілля молодята їдуть до столиці влаштувати переведення Ольги з Київських Вищих педагогічних курсів на Харківські курси, формальності були недовгими, і на кінець вересня щаслива сімейна пара жадібно береться за студіювання наук і поновлення революційної діяльності в студентській українській громаді м. Харкова.

Сімейне життя подружжя Шаповалів було нелегким, в постійній тривозі обшуку, арешту. Сім'я ніколи не мала власного будинку чи квартири. Життя Микити Юхимовича повністю було віддане служінню Україні, її визволенню із неволі, її становленню в ряд Європейських незалежних самостійних держав. Такою ж, як і чоловік, була вірна ідеї незалежної України його дружина. Величезний обсяг партійної, підпільної і громадської роботи лягав на розум і плечі Ольги Філаретівни. Вона була не лише доброю, уважною господинею, вона теж була непомітним українським борцем. Крім всього цього, Ольга Шаповал повинна була бути вищою, сильнішою від Микити, бо хто міг зарадити його в розпачі, у важкі хвилини зневіри робленої справи. Вона була надійним соратником, вірним товаришем, другом. Найкращі особисті якості Ольги Філаретівни слугували людям у тяжкі часи царської реакції, коли десятки соратників чоловіка потрібно було влаштувати, нагодувати, заспокоїти, подати звістку в сім'ї з лісів Чернігівщини та Київщини.

Загартована цими випробуваннями, Ольга Філаретівна діловою господинею поряд з Микитою Юхимовичем порядкувала в емігрантській українській громаді, залучаючи до працевлаштування і створення елементарних побутових умов, збирання пожертвувань речових і фінансових окремих осіб та всіляких міжнародних і Чехословацьких фондів.

Після смерті чоловіка Ольга Філаретівна доклала багато зусиль і творчого хисту, щоби не тільки зберегти і впорядкувати архів Микити Юхимовича, а й підготувати до видання багато його праць, розуміючи цінність і важливість їх для досягнення мети всього життя Микити і її життя — побудови незалежної України в єдиній Європейській сім'ї держав. Микита Юхимович і Ольга Філаретівна прожили цікаве подружнє життя, дуже сумували одне за одним, коли доводилось на деякий час розлучатися у справах. Велика туга за "рідною Оленькою" звучить зі сторінок його щоденника під час тривалої наукової поїздки до Америки та Канади.

Щасливе дружнє сімейне життя Шаповалів не засяяло народженням у них дітей через хворобу Ольги Філаретівни.

Останні роки життя, знаючи свою серцеву хворобу, Микита Юхимович заповідав Ользі Філаретівні в разі своєї смерті провести кремацію тіла і урну поховати на кладовищі містечка Ржавиця, поблизу Праги, зберегти його особистий архів для незалежної України. Ольга Філаретівна виконала останню волю чоловіка. Пережила його на 16 років і по смерті в 1948 році похована друзями на Ольшанському кладовищі в Празі. В її могилі знаходяться і урна з прахом М. Шаповала. З приходом до влади в Чехословаччині комуністів (1948 рік) після смерті Ольги Шаповал службовці радянської держбезпеки повністю вивезли впорядкований нею архів Микити Юхимовича до спецархіву в м.Київі.

Десятки років науковці України не могли мати до нього доступ. не з появою на карті Європи незалежної держави України 24 пня 1991 року з'явилась можливість повністю ознайомитись з великою творчою спадщиною вірного її сина — Микити Шаповала.

Вивчення архівних матеріалів збагатило інформацію про Шапова-:ьку родину. Дружину Миколи звали Антоніною, а Йосипа Рувіною Орловою зі Слов'яносербська. У брата Дорофія був син Іван 1910 року народження, у брата Івана - син Марко. У сестри Єлизавети, в сім'ї її звали Леся, Льоля, в 1926 році було троє дітей: Олександр, Орина і Маргарита. Чоловік її, Іван Карпович Волинюк, був державним службовцем в м. Сталіне. Мешкала сім'я Волинюків на 39 лінії, будинок 75. Микита Юхимович з батьками та родичами листувався не часто, але постійно пересилав їм гроші. У відповідях-листах мати Микити інакше не називає як "любий сину".

^ ПЕРІОДИ ЖИТТЯ МИКИТИ ШАПОВАЛА В ДОНБАСІ

6 червня 1882 р. — народився в селі Сріблянка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Артемівський район Донецької області) в сім'ї відставного унтер-офіцера, сільського наймита Юхима Олексійовича та Наталії Яківни Шаповалів.

Червень 1882 — осінь 1887 рр. — жив в селі Сріблянка з батьками.

Осінь 1887 — зима 1888 рр. — с. Званівкра Артемівського району. Спроба навчатись в місцевій школі. Самостійне навчання читати у зва-нівського шевця.

Весна — осінь 1888 р. — с. Сріблянка Артемівського району.

Осінь 1888 р. - с. Кремінна, Луганська область. Навчання в церковно-парафіяльній школі.

Весна 1889 р. — с. Сріблянка. Жив у баби Горпини. Навчався з перервами в церковнопарафіяльній школі.

Весна 1891 р. — с. Долинівка. Перше трудове гартування.

Весна 1894 р,— наймитування поденщиком на сільгоспроботах у місцевих заможників, на шахті та в паровозному депо.

Осінь 1891 — весна 1892 рр. — навчання у Варваропільській народній школі, м. Первомайськ Луганської області.

Літо 1892 —1893 рр.— робота поденна на шахті виборщиком породи.

Осінь 1892 - весна 1894 рр. - навчання в Петро-Мар'ївській народній школі.

Літо — осінь 1894 р. — с. Сріблянка Артемівського району. Поденна робота на сільгоспроботах у місцевих заможників. Знайомство з "Кобзарем" Т. Шевченка.

Осінь 1894 -1895 рр. - с. Голубівка Луганської області. Поденна робота сортувальником вугілля на Голубівській шахті.

Осінь 1896 р. — "Конторський хлопець" на Голубівській шахті. Знайомство з сім'єю Г. Кривка.

Осінь 1896 - весна 1898 рр. - навчання в Комишувахській двокласній школі Міністерства народної просвіти с. Комишуваха Луганської області.

Літо 1897 р. - під час канікул працює за "конторського хлопця" на Голубівській шахті.

Літо 1898 р. — призначений помічником конторщика на Голубівській шахті.

Осінь 1-898 — літо 1900 рр. — учень Новоглухівської державної лісової школи с. Кремінна Луганської області.

Літо — осінь 1900 р. — працює землеміром і доглядачем за будівель-ними роботами, помічником інженера-архітектора Жиловської шахти, м. Алчевськ Луганської області.

Липень 1901 — березень 1902 рр. — село Маяки Слов'янського району Донецької області. Працює помічником лісничого Маяцько-го лісництва. Перше залучення до соціалістичної ідеї. Знайомство з О. Макаренком. Перші спроби боротьби з гнобителем місцевих селян.

Квітень 1906 р. — м. Слов'яносербськ, Луганська область;

с. Сріблянка, Донецька область. Гостювання у батьків та родичів перед від'їздом до військової частини.

Квітень — липень 1907 р. — м. Слов'яносербськ, Луганська область;

с. Сріблянка, Донецька область. Перебування у батьків та родичів після повернення з Польщі. Роздуми про пошуки майбутнього життєвого

шляху.

Осінь 1907 р. — м. Слов'яносербськ, Луганська область; с. Сріблянка, Донецька область. Ознайомлення батьків та родичів з молодою дружиною Ольгою Філаретівною.

З 1908 по 1917 рр. — Микита Шаповал з дружиною короткочасно приїжджали до батьків в Слов'яносербськ та до тітки в село Сріблянка під час відпусток, коли вони йому випадали.

Творчий спадок М.Ю.Шаповала, його життя та громадська діяльність є підтвердженням першорядності письменника. Відкривши в книзі української історії сторінки його життя й творчості, наше суспільство познайомиться з особистістю небуденною – людиною, що все своє життя працювала в ім’я України та її народу.

Надзвичайно актуальним є вивчення доробку Микити Юхимовича як письменника рідного краю на Донбасі, оскільки його життєвий і творчий шлях ведуть до правди і добра.

“Пророка не визнають на рідній землі” – твердить біблійна мудрість. Мабуть, саме тому багато славних імен української літератури і культури, громадської й політичної думки залишаються невідомі широкому загалові.

Микита Юхимович Шаповал народився 8 червня 1882 року в селі Сріблянці (нині село Серебрянка Артемівського району). Пізніше саме назву рідного села він візьме як псевдонім – М.Сріблянський. Це свідчить про патріотизм письменника, його любов і повагу до малої Батьківщини.

Сім’я Шаповалів була небагатою. Батько – шахтар, мати – проста селянка. Тому маленькому Микиті довелось з дитинства працювати, щоб допомагати батькам.
Він був хлопцем розумним і допитливим: у сім років намагається самотужки опанувати письмо. Вступає й закінчує з відзнакою дворічну школу, а потім – Ново-Глухівську лісову школу; дуже любив природу, хотів оберігати її – саме цим зумовлений вибір професії - лісовод.

М.Ю.Шаповал – людина небайдужа до щастя своєї нації, і це виявлялося не лише на словах. Він вивчав економічні і соціальні науки, щоб зрозуміти й допомогти у вирішенні проблем українського суспільства. Брав активну участь у національному русі, перебував на військовій службі, де за революційну діяльність був заарештований (8 місяців перебував під наглядом у Варшаві).
Повернувшись на Україну, вступає на історико-філологічний факультет Харківського університету, із запалом береться за журналістське перо, друкує свої статті в газетах. У цей час виходить його перша збірка “Сини віри” (1908). Пізніше побачать світ збірки “Самотність” (1910), “Лісові ритми” (1917), нариси “Листки з лісу” (1917).

Життєвий шлях М.Ю.Шаповала був нелегким і тернистим; він постійно перебував під наглядом поліції.

Опинившись без заробітку, переїжджає до Києва, де бере участь у виданні журналу – “Українська хата”, який був осередком української молоді. У ньому друкувались О.Кобилянська, Г.Чупринка, М.Євшан.

Друга світова війна, революція 1917 року зменшили можливості займатися літературою і Микита Юхимович працює лісоводом. Будучи знавцем цієї справи, стояв на чолі Всеукраїнської лісової спілки. За часів УНР перебував на посаді міністра пошт і телеграфів. Після розгрому УНР емігрує до Чехії і веде активну громадську діяльність. М.Ю.Шаповал був фундатором Української Господарської Академії, педагогічного інституту ім. Драгоманова, української Студії Мистецтв та ін.

Зважаючи на те, що в Чехії, на яку великий вплив мала Росія, робити все це було важко: скільки коштів, сил та енергії потребувала така діяльність. Але авторитет М.Шаповала за кордоном був безперечним. М.Ю.Шаповал і сам бував за океаном, де читав лекції з соціології (він вільно володів європейськими мовами), яку не припиняв вивчати протягом усього життя.

У 1924 році ним був заснований Український Соціальний Інститут, видано багато праць із соціології, які й зараз не втратили своєї актуальності.
Плідне, змістовне життя М.Ю.Шаповала 25 лютого 1932 року обірвалося смертю.
Про цю яскраву постать української історії і культури було забуто, адже раніше всім, хто боровся за незалежність України, чіпляли ярлика “буржуазний націоналіст”. Про таких людей було заборонено навіть згадувати. Ярлик було причеплено й М.Ю.Шаповалові.

Але часи змінились. І сьогодні ми маємо бути щасливі, що живемо у час, коли білі плями нашої історії зникають. А на їх місці проявляються факти і події, важливість яких сповнює душу кожного українця гордістю за славне минуле.

“Нащо тут сонце? Чари квітки запашної? –
Хіба не можна так чудово в темноті,
Смакуючи чарівні пахощі од гною, 
Нажертися... хрю-хрю... і спать на животі?
Отчизна – що це єсть? На погляд мій – корито,
В яке смачного пійла повно через край
Для мене й поросят моїх давно налито...”

Необхідно також звернути увагу на символіку назви; алегорію, наявну в цьому вірші; звуконаслідування, яке підкреслює основну ідею ницості міщанства; особливості вияву ліричного героя (через першу особу). У поезії піднято також проблему митця і його місця у меркантильному й обмеженому суспільстві:

Про сонце й місяць, і про квіти запашнії
Нехай співає вам якийся там поет –
– Худа, голодна і обшарпана повія,
А я – свиня - ...хрю-хрю... шпурляє все те геть.

Авторське ставлення до теми митця у користолюбному суспільстві в поезіях М.Шаповала можна порівняти з розкриттям цієї теми у інших поетів цього періоду (Леся Українка, Іван Франко, Микола Вороний – твори на вибір учителя).
Вивчаючи ліричні твори М.Шаповала, потрібно звернути увагу учнів на трансформацію фольклорних мотивів, образів, символів у поезії митця:

Соловейко не співає
В зачарованому гаю,
Бо десь плаче у долині
На обірваній калині...
Моє серце не спочине
Біля серденька дівчини,
А самотнє проспіває
Співи згубленого раю.

Можна запропонувати вчителям звернути увагу учнів на синкретичне поєднання різних видових ознак ліричних творів у поетичній спадщині М.Шаповала – поєднуються риси громадянської, пейзажної, медитативної лірики у межах одного поетичного твору: наприклад, вірш “Мандрівна арія”

Уранці йду...не оглядаюсь;
Дивлюся пильно в далечінь,
І непохитно сподіваюсь
Побачить вільною хоч тінь
Краси життя, краси природи...
І ясні зорі, й тихі води...
Іду, але не покидаю
Тебе, одданий...
Мій рідний і коханий краю,
Велике царство смутку й сліз – 
Я йду туди... у царство згоди...
На ясні зорі, тихі води...
Шумить-говоре чисте поле,
Назустріч сонце виплива;
Неначе мрії, йдуть навколо
Степи, ліси, квітки, трава –
Гуртом ідуть, немов сноходи...
На ясні зорі, тихі води...

Можна спробувати разом із студентами визначити функцію повтору-рефрену: “На ясні зорі, тихі води...” Що символізує цей образ? Чому останнім рядком кожної строфи стає саме це речення?

Необхідно звернути увагу на жанрову різноманітність творчості Микити Шаповала: це медитативна лірика, пісні як жанровий різновид, цікаві авторські визначення жанру: “одгук”, “елегія” тощо. Можна розглянути детально елегію “В сосновому борі”:

Шумить і стогне понад яром
Одвічний і сумний сосновий бір...
Простягся він, як та осіння хмара,
Безкрайній і холодний, як Сибір

Натяки алюзійного характеру на “Сибір”, гілки як “каліки” надають поезії соціального забарвлення, і це є специфічною рисою, притаманною творчості Микити Шаповала. Навіть елегія, вірш, який найчастіше має пейзажну основу, повністю позбавлену тенденційності, заангажованості, у Шаповала несе таке важливе політично-громадське навантаження.

Треба допомогти учням зорієнтуватися в контексті літературної доби стосовно саме творчості Микити Шаповала. За допомогою деяких текстів, між якими і творами Івана Франка, Лесі українки, Олександра Олеся наявні чітко визначені паралелі, це не буде дуже складно зробити. Так, порівняти із прологом до “Мойсея” І.Франка можна поезію М.Шаповала “Така вона розхристано-погана...” багато спільного можна побачити у трактуванні образу України і використанні прийому протиставлення, своєрідного оксюморону, коли жахливий образ збезчещеної України поєднується із закликом до любові до неї, не зважаючи ні на що. Симптоматичним із цих позицій видається рік написання поезії – 1919 р. Учитель повинен заглибитися у хроніку історичних подій, нагадати учням, що відбувалося у ці роки на теренах України.

Порівняти з “Каменярами” І. Франка “На шліху поступу” М.Шаповала просто необхідно – інтертекстуальні зв’язки настільки тісні між цими двома творами, що не приділити увагу цьому просто неможливо. Алегоричний образ революціонерів-каменярів є спільним для обох авторів.

Цікавий діалог розпочинає за допомогою своїх поезій М.Шаповал з Олександром Олесем. У цьому аспекті необхідно у першу чергу спиратися на твір з присвятою О.Олесеві “З журбою радість обнялась”, де М.Шаповал полемізує із колегою з приводу одвічного питання призначення поезії:

Ще не засохли скрути сльози,
А щастя стало на порозі –
Весела пісня полилась.
Кругом панує лютий кат:
Людей мордує, палить хати,
Шпики лаштує і гармати,
Розстріли й громи аж лящать,
А радість б’є! Як з джерела
Вода, розкутая весною...

Отже, поет стверджує, що “поезія заради поезії”, пропагована у той період (1907 р.), не є прийнятною. І знов політична заангажованість М.Шаповала посідає чільне місце у творчій концепції митця.

У цьому аспекті вчитель має запропонувати учням зіставити вище згадані поезії М.Шаповала з віршами “В Донецькому краї”, “Шахтар” Миколи Чернявського, із “Під землею”, “Шляху назад для нас нема” Спиридона Черкасенка, творами інших авторів – наших земляків, представників рідного краю.

Отже, творчість Микити Шаповала так і не поцінована гідно у вітчизняному літературознавстві, має нарешті посісти те місце, на яке заслуговує і в історії української літератури.


1   2   3

Схожі:

Лекції iconСписок друкованих праць зражевської ніни іванівни книги навчальні...
Зражевська Н. І. Масова комунікація І культура: Лекції. – Черкаси: Брама-Україна, 2006. – 172 с. (7,2 др арк.)
Лекції iconЗаняття або лекції

Лекції iconЛекції: «Василь Стефаник видатний український новеліст, майстер соціально-психологічної...
Тема лекції: «Василь Стефаник — видатний український новеліст, майстер соціально-психологічної новели. «Новина»
Лекції iconЛекція підготувала
Мета лекції: Познайомити учнів з поняттям самовиховання, його засобами та передумовами
Лекції iconЛекції
Костюк Г. Лицар культури нації; Маланюк Є. Юрій Яновський // Єлисавет. –1992. –19 серпня
Лекції iconЗміст лекції
Фол це недотримання Правил унаслідок персонального контакту з суперником чи неспортивного поводження
Лекції iconКонспект лекції інфляція
Крива Лаффера для інфляційного податку. Наслідки інфляції та протиінфляційні заходи
Лекції iconЛекції
Ведення перед І післяопераційного періодів. Основні етапи розвитку шлункової хірургії. Профилактика І реабілітація
Лекції iconОпорний конспект лекції
Мiжнародна торгiвля: роль, структура, особливостi. Платiжний баланс. Торговий дефiцит
Лекції iconЛекції
Остап Вишня (П. Губенко) Трагічна творча доля українського гумориста. „Моя автобіографія”, „Зенітка”
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка