Заняття №3




НазваЗаняття №3
Сторінка1/4
Дата конвертації18.03.2013
Розмір0.54 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
uchni.com.ua > Військова справа > Методичні рекомендації
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

Затверджено”


на методичній нараді

______________________

(назва кафедри)

Завідувач кафедри


професор_______________

(ПІП, підпис)

“______” _____________ 2008 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ


ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДЛЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна

Військова хірургія з хірургією надзвичайних ситуацій

Модуль № 2

Невідкладні хірургічні стани при вогнепальних і закритих пошкодженнях кінцівок і суглобів, черепа і хребта, грудей, черева і таза.

^ Змістовний модуль № 4

Поранення і закриті пошкодження черепа, хребта, грудей, черева, таза і тазових органів. Обсяг медичної допомоги на етапах медичної евакуації.

Тема заняття № 3

Поранення (пошкодження) черепа, головного мозку, хребта і спинного мозку

Курс

3

Факультет

Медичний № 1, № 2, № 3, № 4, ЧФ, ФЗСУ

Київ 2008


^ 1. Актуальність теми.

При стихійних лихах, катастрофах, аваріях, коли виникають масові травми і суттєво затрудняються умови надання допомоги потерпілим, медики вимушені працювати в надзвичайних ситуаціях.

Хірургія надзвичайних ситуацій - це клінічна дисципліна, яка вивчає пошкодження організму людини, що виникають в умовах надзвичайної ситуації, організаційні принципи і особливості надання хірургічної допомоги.

Військова хірургія це клінічна дисципліна, яка вивчає сучасну бойову хірургічну травму, особливості організації та лікування поранених і хворих у різноманітних оперативно-тактичних (медичних) умовах воєнного і мирного часу.

Варто нагадати, що сучасна медичне забезпечення постраждалих у надзвичайних умовах мирного періоду і поранених під час бойових дій ґрунтується на одних і тих же принципах, а саме: системи етапного лікування з евакуацією за призначенням.

Своєчасне та якісне надання медичної допомоги на етапах медичної евакуації з однією з визначальних умов збереження життя та профілактики тяжких ускладнень у поранених та постраждалих з ЧМТ та СМТ у мирний час, при ліквідації наслідків катастроф, аварій, а також на війні.
^ 2. Конкретні цілі

2.1. Аналізувати частоту поранень та закритих пошкоджень черепа, головного мозку, хребта, спинного мозку.

2.2. Пояснювати класифікацію, діагностику та клінічний перебіг черепно-мозкових уражень. Клінічні прояви струсу, забиття та стискання головного мозку.

2.3. Конкретизувати обсяг першої медичної допомоги, першої лікарської, кваліфікованої допомоги в медичній роті бригади. Організацію та зміст спеціалізованої допомоги в ГБФ пораненим в голову. Ускладнення, реабілітацію, прогноз, та повернення до лав поранених з черепно-мозковою травмою.

2.4. Трактувати обсяг першої медичної допомоги на полі бою. Зміст першої лікарської, кваліфікованої допомоги в медичній роті бригади. Особливості підготовки та евакуації в ГБФ, та терміни евакуації поранених з ушкодженнями хребта та спинного мозку.

2.5. Проаналізувати організацію та зміст спеціалізованої хірургічної допомоги пораненим. Прогноз, наслідки та реабілітацію, повернення в стрій та до праці поранених з ушкодженнями хребта, спинного мозку.

^ 3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція)


Назва попередніх дисциплін

Отримані навики

3.1 Нормальна анатомія


32 Гістологія і ембріологія.

3.3 Біохімія.

3.4 Нормальна фізіологія.


3.5 Загальна хірургія.


3.6. Військово-медична підготовка

Описати анатомічну структуру голови, будову хребта, головного і спинного мозку.
Відновити знання з гістологічної структури головного і спинного мозку.
Відновити знання основних біохімічних процесів в організмі: обмін білків, вуглеводів, жирів, поняття про катаболічні та анаболічні процеси. Цикл Кребса, аеробний та анаеробний гліколіз.

Знати показники загального білка і фракції білірубіна, коагулограми, глюкози, сечовини, креатиніну, загального аналізу крові і сечі у здорових осіб.
Володіти практичними навичками: вимірювання АТ, ЧСС, ЧД, температури тіла.
Повторити класифікацію закритої ЧМТ. Вміти виконувати практичні навички з тимчасових та постійних методів зупинки кровотечі. Знати правила накладання джгута. Відновити вміння накладати пов’язки на голову.

Знати види медичної допомоги. етапи надання допомоги та принципи медичного сортування поранених в медичній роті бригади під час надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги.


^ 4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття


Термін

Визначення

1. Закрита черепно-мозкова травма

2. Відкрита черепно-мозкова травма

3. Клінічні форми ЗЧМТ


4. Градації стану свідомості.

5. Спінальний шок.

До закритої черепно-мозкової травми відносяться пошкодження, при яких порушення цілісності покровів голови відсутні або є рани м'яких тканин без пошкодження апоневрозу, а також переломи кісток склепіння черепу, які не супроводжуються пораненням м'яких тканин та апоневрозу.

До відкритої черепно-мозкової травми відноситься такий вид пошкоджень, при яких на фоні пошкоджень черепу та мозку є рани м'яких тканин покровів голови з пошкодженням апоневрозу; перелом кісток склепіння, що супроводжується пораненням прилягаючих м'яких тканин та апоневрозу, або перелом основи черепу, що супроводжується кровотечею та ліквореєю /з вуха або носу/ .
Виділяють 7 клінічних форм ЗЧМТ :

  1. Струс головного мозку;

  2. забиття головного мозку легкого ступеню;

  3. забиття головного мозку середнього ступеню;

  4. забиття головного мозку тяжкого ступеню;

  5. Дифузне аксональне пошкодження головного мозку (ДАП);

  6. Стискання головного мозку на фоні його забиття;

  7. Стискання головного мозку без супутнього забиття.

Виділяють 7 градацій стану свідомості:

  • ясна свідомість,

  • помірне оглушення,

  • глибоке оглушення,

  • сопор,

  • помірна кома,

  • глибока кома,

  • терпинальна кома (зарубіжна) (Коновалов А.Н. та ін. 1982).


Спінальний шок - це позамежове гальмування /парабіотичний стан/ нейронів спинного мозку, що може тривати від декількох секунд до 3-8 тижнів після травми. Функціональні порушення, які виникають при спінальному шоці, частково чи повністю зворотні. Глибина і тривалість спінального шоку залежить від тяжкості травми. Спінальний шок розвивається не тільки в дистальному відділі спинного мозку, де він виражений найбільше, а і в проксимальному відділі. Явища спінального шоку в перші години, дні і навіть тижні після травми можуть зумовлювати клінічну картину так званого фізіологічного пошкодження або розриву спинного мозку.


^ 4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Частота поранень та закритих ушкоджень черепу, головного мозку, хребта, спинного мозку.

2. Класифікація за характером поранення та клінічними проявами черепно-мозкової травми

3. Клінічні форми ЗЧМТ

4. Клінічний перебіг та діагностика струсу.

5. Клінічний перебіг забиття та стискання головного мозку.

6. Градації стану свідомості.

7. Градації стану хворого з черепно-мозковою травмою.

8. Вогнепальні поранення черепу та мозку, їх класифікація та клініка.

9. Періоди клінічного перебігу вогнепальних поранень черепа.

10. Перша медична допомога при пораненнях черепа на полі бою.

11. Медичне сортування та зміст першої лікарської допомоги в медичній роті.

12. Кваліфікована медична допомога та медичне сортування поранених з черепно-мозковою травмою в медичній роті бригади.

13. Консервативна терапія з закритими та відкритими травмами черепа.

14. Частота, класифікація закритих пошкоджень хребта та спинного мозку.

15. Симптоми, діагностика поранень та закритих ушкоджень хребта і спинного мозку.

16. Спинальний шок.

17. Вогнепальні поранення хребта та спинного мозку, частота, класифікації.
18. Періоди вогнепальних поранень хребта та спинного мозку.

19. Ускладнення поранень хребта та спинного мозку.

20. Перша медична допомога на полі бою при пораненнях хребта та спинного мозку.

21. Обсяг першої лікарської допомоги при пораненнях хребта та спинного мозку.

22. Кваліфікована хірургічна допомога в медичній роті бригади при пораненнях хребта та спинного мозку.

23. Особливості підготовки та евакуації в ГБФ та терміни евакуації поранених в хребет.

24. Організація та отримання спеціалізованої хірургічної допомоги пораненим в хребет.
^ 4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті.
1. Проводити диференційну діагностику відкритих та закритих черепно-мозкових травм (ЧТМ).

2. На основі клінічних даних, огляду рани діагностувати проникаючі та не проникаючі поранення черепу.

3. На основі анамнезу виявити види амнезії: ретроградну, антеградну, конградну. При струсі і забитті головного мозку.

4. Виявляти і розрізняти загально мозкові і вогнищеві симптоми у постраждалих з забиттям головного мозку.

5. Проводити діагностику стискання головного мозку.

6. Діагностувати різні види закритої спинномозкової травми.

7. Надавати першу медичну допомогу постраждалим з ЧМТ.

8. Провести медичне сортування поранених та надати першу лікарську допомогу постраждалим з вогнепальними пораненнями голови.

9. Провести медичне сортування та надати кваліфіковану допомогу за життєвими показаннями.

10. Проводити комплекс невідкладних заходів при (відновлення прохідності дихальних шляхів, ШВД, закритий масаж серця, трахіостомію, конікотомію).

11. Визначити показання, проводити люмбальну пункцію та ліквородинамічні проби.

12. Зупинити кровотечу з м’яких тканин голови різними методами.

13. Накладати бинтові пов’язки на голову, типу “вуздечка”, “шапка Гіппократа”.

14. Проводити ПХО рани голови, накладати шви на рани голови.

15. Проводити призначення постраждалим від струсу головного мозку.

16. Проводити призначення і лікування постраждалим від забиття головного мозку середнього і важкого ступеню.

17. Проводити транспортну іммобілізацію в разі ушкоджень шийного, грудного, поперекового відділів хребта за допомогою шини Крамера.

18. Накладати шийний комір та Філадельфійський шийний комір при переломі шийного відділу хребта.

19. Проводити сортування постраждалим з пораненнями хребта і спинного мозку під час надання першої лікарської допомоги.

20. Див. 20 кваліфікованої медичної допомоги.

21. Проводити призначення протишокової терапії в разі поєднання, закритої травми живота та внутрішньої кровотечі.

22. Визначити показання та проводити пункцію і катетеризацію сечового міхура.

23. Проводити профілактику і лікування пролежнів у постраждалих з ЧТМ та СПМТ.
^ ЗМІСТ ТЕМИ
1. ЧЕРЕПНО-МОЗКОВА ТРАВМА

1.1. Частота поранень та закритих ушкоджень черепу,

головного мозку, хребта, спинного мозку.

Знання з'ясовуються шляхом опитування студентів та засновуються на відомостях з літератури. Під час Великої Вітчизняної війни вогнепальні поранення голови складали 7-13%, хребта - 0,3-1,5%, кульові - осколкові - 84,5 %. Осколкові поранення черепу та мозку складали 5-15% серед усіх поранень, отриманих в регіональних військо­вих конфліктах в післявоєнний час. Закриті пошкодження черепу та мозку в умовах сучасної війни можуть скласти 15-30% усіх поранень, хребта та спинного мозку - 5-7%.

В загальній структурі травматизму на частку поєднаних пошкоджень черепу та головного мозку припадає до 89% /Михаловський П.Є., Русаков А.Б., 1983/. За даними І.І.Дєрябина, О.С.Насонкіна ізольо­вані ушкодження черепу та головного мозку склали 11,4% /летальність 39%/, сполучені -68,4% /летальність 60%/,

1.2. Класифікація за характером поранення

та клінічними проявами черепно-мозкової травми

Дане учбове питання вивчається в процесі дослідження хворих в палатах, опитування студентів з використанням таблиць, слайдів, керуючись при цьому даними літератури. Пошкодження голови бувають 3-х варіантів:

  1. пошкодження м'яких тканин;

  2. пошкодження зводу та основи черепу;

  1. пошкодження мозку. Частіше за все спостерігається сполучення пошкоджень кісток черепу та мозку, які називають черепно-мозковою травмою /ЧМТ/.

Відрізняють:

  1. закриту черепно-мозкову травму /ЗЧМТ/,

  2. відкриту черепно-мозкову травму /ВЧМТ/.


Викладач підкреслює, що розмежування закритої та відкритої травми має принципове значення, т. я. в разі останньої є небезпека інфікування внутрішньочерепного вмісту, що й визначає особливості подальшої тактики лікування. Студенти на конкретних хворих визначають вид ЧМТ.

До закритої черепно-мозкової травми відносяться пошкодження, при яких порушення цілісності покровів голови відсутні або є рани м'яких тканин без пошкодження апоневрозу, а також переломи кісток склепіння черепу, які не супроводжуються пораненням м'яких тканин та апоневрозу.

До відкритої черепно-мозкової травми відноситься такий вид пошкоджень, при яких на фоні пошкоджень черепу та мозку є рани м'яких тканин покровів голови з пошкодженням апоневрозу; перелом кісток склепіння, що супроводжується пораненням прилягаючих м'яких тканин та апоневрозу, або перелом основи черепу, що супроводжується кровотечею та ліквореєю /з вуха або носу/ .

Серед відкритих поранень відрізняють вогнепальні та невогнепальні.

Розрізняють поранення м'яких тканин /54,6%/, непроникаючі черепно-мозкові пошкодження /17,3%/, коли збережено цілість твердої мозкової оболонки, та проникаючі /28,2%/, коли порушено цілість твердої мозкової оболонки. За характером каналу рани розрізняють: сліпі, дотичні, наскрізні, рикошетуючі. За видом ранячого снаряду розрізняють: кульові, осколкові, кулькові, стрілковидні. За видом перелому кісток черепу розрізняють: неповний, повний, лінійний, осколковий /зі зміщенням, без зміщення/, роздроблений, здавлений, дірчастий.

Студенти складають алгоритми класифікації в робочому зошиті.

За локалізацією розрізняють поранення склепіння черепу - лобова, тім'яна, скронева, потилична /часто 2-3/ ділянки, а також парабазальні поранення - передні /лобно-орбітальні, скронево-орбітальні, з пошкодженням придаткових пазух носу, пораненнями очного яблука/, середні /скронево-сосцевидні, з пошкодженням придаткових пазух вуха / та задні /задня черепна ямка, краніо-спинальні/.

За стороною ураження: поранення лівої та правої сторони черепу, серединної лінії та парасагітальної ділянки.

Розрізняють: сполучену та комбіновану черепно-мозкову травму. В разі сполученої окрім ЧМТ спостерігається також травматичне по­шкодження інших ділянок тіла. В разі комбінованої травми на фоні ЧМТ є також пошкодження іншими факторами /опіки, ОР, РР та ін./. Під час минулої війни сполучені поранення черепу та інших органів склали біля 1/3 поранень черепу. Множинні поранення тільки черепу - 7%, ізольовані - /одиничні/ - 60-63% випадків.

Викладач з'ясовує базисні знання студентів за класифікацією закритої черепно-мозкової травми /ЗЧМТ/, прийнятою III Всесоюзним з'їздом нейрохірургів в 1982 році.

Виділяють 7 клінічних форм ЗЧМТ :

  1. Струс головного мозку;

  2. забиття головного мозку легкого ступеню;

  3. забиття головного мозку середнього ступеню;

  4. забиття головного мозку тяжкого ступеню;

  5. Дифузне аксональне пошкодження головного мозку (ДАП);

  6. Стискання головного мозку на фоні його забиття;

  7. Стискання головного мозку без супутнього забиття.

Ці травми можуть бути без пошкодження та з пошкодженням кісток черепу.

За локалізацією: переломи склепіння, основи черепу. За видом перелому: лінійний перелом /тріщина/, осколковий, вдавлений, дірчастий переломи.

За своєю тяжкістю ЗЧМТ поділяється на 3 ступеня :

1. легкий - струс головного мозку та забиття мозку легкого ступеню;

  1. середню - забиття мозку середньої тяжкості;

  2. тяжка - забиття мозку тяжкого ступеню та стискання мозку.



1.3. Клінічний перебіг та діагностика струсу,

забиття та стискання головного мозку.

Дане учбове питання вивчається в приймальному покої, в діагностичних кабінетах, біля ліжка хворого.

При цьому викладач організовує активну роботу студентів з виявлення симптомів як безпосередньо у хворого, так і під час вивчення історії хвороби. Студенти складають алгоритми з діагностики поранень черепу, беруть участь в інструментальних та допоміжних методах дослідження /рентгенографії, ехоенцефалографії, люмбальної пункції, ангіографії, комп'ютерної томографії та ін./, аналізують отримані дані, формулюють діагнози /попередній, диференціальний, заключний/.

Під час діагностики ЗЧМТ слід брати до уваги, що закрита травма мозку характеризується загальномозковими, осередковими та вегетативними симптомами. Загальномозкові симптоми: порушення свідомості, ретроградна та антеградна амнезія, головний біль, нудота, блювання, запаморочення та ін. Осередкова неврологічна симптоматика: рухові (парези, паралічі) та чуттєві порушення (розлади мовлення, слуху, зору, координації та ін.). Вегетативні симптоми: лабільність пульсу та артеріального тиску, порушення потовиділення (сухість шкіри чи гіпергідроз), "гра вазомоторів" (почервоніння чи блідість шкірних покровів, почуття жара), асиметрія АТ.

Студенти виявляють ці симптоми у хворих. Викладач звертає увагу на велику різноманітність клінічних симптомів, допомагає студентам їх згрупувати, об'єднати отримані дані, сформулювати діагноз.

Викладач відмічає, що на МПП встановлюють попередній діагноз, який дозволяє провести медсортування у відповідності з регламентованим обсягом допомоги.

Під час вивчення хворих з ЗЧМТ студенти диференціюють їх, встановлюють діагноз.

Основним проявом черепно-мозкової травми є втрата свідомості неоднакової тривалості - від часток секунди до кількох тижнів, що залежить від ступеню пошкодження мозку.

Для об'єктивної оцінки тяжкості стану в гострому періоді череп­но-мозкової травми слід враховувати як мінімум три складових:

  • стан свідомості,

  • стан життєво важливих функцій,

  • стан вогнищевих неврологічних функцій,

Виділяють 7 градацій стану свідомості:

  • ясна свідомість,

  • помірне оглушення,

  • глибоке оглушення,

  • сопор,

  • помірна кома,

  • глибока кома,

  • термінальна кома (зарубіжна) (Коновалов А.Н. та ін. 1982).

Виділяють такі 5 градацій стану хворого з черепно-мозковою травмою:

  1. задовільний,

  2. середньої тяжкості,

  3. тяжкий,

  4. вкрай тяжкий,

  5. термінальний.

  1   2   3   4

Схожі:

Заняття №3 iconПрактичні заняття 4, 5 Практичне заняття №4
Мета заняття: набуття практичного досвіду розв’язання систем лінійних рівнянь усталеного режиму роботи електричної мережі методом...
Заняття №3 iconКонспект заняття в гуртку «Квілінг» Тема заняття
Тема заняття: Ознайомлення з технікою обробки паперу – квілінг. Виготовлення квіткової композиції в техніці квілінг
Заняття №3 iconЗаняття №2
Для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
Заняття №3 icon7. Критерії оцінювання
Для програм рекомендований розподіл годин: 60 практичні заняття, 40 теоретичні заняття
Заняття №3 iconТема заняття
Мета заняття Оволодіти практичними навичками І вмінням працювати із законодавчими актами
Заняття №3 iconТема заняття
Мета заняття Оволодіти практичними навичками І вмінням працювати із законодавчими актами
Заняття №3 iconЗаняття подорож у царство Золотої рибки
Конспект відкритого заняття на розвиток емоційної сфери у дітей старшого дошкільного віку
Заняття №3 iconКонкурс «Знавець рідної мови» Художнє читання Практичні заняття «Повторимо...
Практичні заняття «Повторимо правила дорожнього руху», «Заняття в рамках військово-патріотичного виховання»
Заняття №3 iconУкраїнська мова. Вчитель Віра Петрівна Коваленко
Як пов’язати епіграф з темою заняття? (Учні за допомогою вчителя формують мету заняття)
Заняття №3 iconМовленнєві заняття в системі сучасної дошкільної освіти
Щоб створити оптимальні умови для мовленневого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: irpи, проблемні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2014
звернутися до адміністрації
uchni.com.ua
Головна сторінка